Постанова

від 25.04.2019 по справі 583/783/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року

м.Суми

Справа №583/783/18

Номер провадження 22-ц/816/2597/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Хвостик С. Г.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

у присутності :

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 лютого 2019 року в складі судді Плотникової Н.Б., ухваленого у м. Охтирка, повний текст якого складено 18 лютого 2019 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко в особі Хухрянської філії, треті особи: ОСОБА_3, Комунальне підприємство Реєстраційно-інвентаризаційна служба Грунської сільської ради, про визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и в :

07 березня 2018 року ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю ОСОБА_2 звернулась з позовом до Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко в особі Хухрянської філії (далі - ПрАТ Райз-Максимко ) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 2,5486 га з кадастровим номером НОМЕР_1 від 05 жовтня 2017 року № 218/17 та скасування рішення і запису № 37478010 від 09 жовтня 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі.

Вказані вимоги заявниця мотивувала тим, що з 31 жовтня 2015 року вона є власницею успадкованої після смерті своєї матері ОСОБА_4 земельної ділянки. За життя її мати уклала з відповідачем договір оренди земельної ділянки № 418 від 23 вересня 2009 року у п. 8 якого було передбачено, що після закінчення 5-річного строку дії договору орендар має право поновлення дії договору на новий строк, однак за умови письмового попередження орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору про намір продовжити його дію, чого відповідачем зроблено не було. Наприкінці 2017 року заявниця підписала з третьою особою договір оренди належної їй земельної ділянки, проте їй було відмовлено у державній реєстрації цього правочину через те, що діє спірний договір від 05 жовтня 2017 року № 218/17, який, як вказує позивач, вона з відповідачем не укладала і не підписувала, оригінал договору не отримувала. Крім того, 18 травня 2017 року і 09 червня 2017 року заявниця зверталась до відповідача із вимогами про припинення дії договору, а 15 лютого 2018 року на адресу відповідача був направлений лист про досудове врегулювання спору та прохання повернути земельну ділянку, на який відповідач також не відреагував. На думку позивача, оскільки у неї було відсутнє волевиявлення на укладення спірного правочину і мала місце підробка її підпису у договорі, тому спірний договір слід визнати недійсним, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - скасувати.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 з рішенням не погодилась та через свого представника ОСОБА_2 21 березня 2019 року оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, незастосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В апеляційній скарзі заявник звертає увагу на заявлені у позові підстави визнання недійсним оспорюваного правочину, які не обмежуються підробкою підпису у договорі. Зокрема, суд першої інстанції не звернув увагу на порушення відповідачем процедури укладення договору, що договір був підписаний до набуття заявницею права на землю, а також що правочин був вчинений під впливом помилки чи обману. При цьому, суд першої інстанції не врахував, що висновок експертизи є одним з доказів у справі, який має оцінюватись у сукупності з іншими доказами та встановленими обставинами. Не надано належної оцінки також і показам свідків, якими фактично засвідчено порушення відповідачем процедури укладення спірного правочину.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ Райз-Максимко просить постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження у даній справі, вказуючи при цьому на те, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має на це право, оскільки представник позивача не є адвокатом, а справа не є малозначною.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2 про задоволення апеляційної скарги, 3-ю особу ОСОБА_3, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі і додатково поданими доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у даній справі слід закрити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02 червня 2016 року, відповідно до якого Конституцію України доповнено статтями 131-1 та 131-2 щодо здійснення представництва у судах. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2, а також п. 11 Перехідних положень Конституції України представництво виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

У частині четвертій ст. 131-2 Конституції України зазначено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно з ч. 2 ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 2 ст. 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст. 61 цього Кодексу.

Таким чином, у цивільному процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність.

Повноваження таких осіб відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Як зазначалось вище, позовна заява була подана до суду першої інстанції 07 березня 2018 року представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності серії НМХ № 593695 від 05 січня 2018 року зі строком дії до 05 січня 2021 року (а.с. 22).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 березня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 було відкрито провадження та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. При цьому, представництво інтересів позивача на підставі довіреності в суді першої інстанції ОСОБА_2 мав право здійснювати до 01 січня 2019 року.

Отже, оскільки суд першої інстанції дану справу до категорії малозначних не відносив, з чим також погоджується колегія суддів, тому, ураховуючи вказані вище вимоги закону, при зверненні до апеляційного суду 21 березня 2019 року представник ОСОБА_2 вже не мав права підписувати в інтересах позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу, оскільки він не є адвокатом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч. 2 ст. 362 ЦПК України).

Отже, апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 лютого 2019 року підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 260; 261; 362; 367; 381 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко в особі Хухрянської філії, треті особи: ОСОБА_3, Комунальне підприємство Реєстраційно-інвентаризаційна служба Грунської сільської ради, про визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 26 квітня 2019 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Т. А. Левченко

С. Г. Хвостик