Ухвала

від 24.04.2019 по справі 761/13612/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/13612/19

Провадження № 1-кс/761/9686/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши матеріали клопотання адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ТОВ «Бретон», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42017100000001057 від 16 серпня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 191 КК України -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ТОВ «Бретон», про скасування арешту з майна, накладеного 03 вересня 2018 року ухвалою Голосі\вського районного суду м. Києва.

Клопотання обгрунтовано тим, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва, в межах кримінального провадження №42017100000001057 від 16.08.2017 року, накладено арешт на нежитлове приміщення, що належить ТОВ «Бретон» (код ЄДРПОУ: 35330888) загальною площею 1385.9 кв.м., та знаходиться за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 5.

Зазначена ухвала мотивована тим, що вказаний об`єкт нерухомого майна є об`єктом кримінальних протиправних дій і підлягатиме спеціальній конфіскації у третіх осіб .

Разом зтим,заявник уклопотанні зазначає,що ТОВ«Бретон», шляхом викупу, було придбано державне майно цілісного майнового комплексу магазину «Будинок подарунків», за встановленою оцінкою державного оцінювача на момент укладення договору. Однак, оцінка на підставі якої була здійсненна оплата за договором купівлі-продажу державного комунального майна №240 не оскаржувалась, а державний експерт який проводив дану оціночно-будівельну експертизу не притягувався до кримінальної відповідальності, відтак ТОВ «Бретон» є добросовісним набувачем, який набув дане майно також у добросовісного набувача.

Безпідставне обтяження майна призведе до обмеження здійснення господарської діяльності ТОВ «Бретон» та завдання збитків Державному бюджету України, що вимагає від кримінального судочинства дотримання балансу інтересів особи та держави, підстав для подальшого обмеження права володіння майном немає.

Представник власника майна у судовому засіданні підтримав вимоги клопотання.

Слідчий заперечував щодо задоволення клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши представника власника майна, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про таке.

Як вбачається з матеріалів клопотання, досудове розслідування за кримінальним провадженням № 42017100000001057 здійснює Головне слідче управління Служби безпеки України, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 191 КК України, що є адміністративною територією Шевченківського району м.Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва, в межах кримінального провадження №42017100000001057 від 16.08.2017 року, накладено арешт на нежитлове приміщення, що належить ТОВ «Бретон» (код ЄДРПОУ: 35330888) загальною площею 1385.9 кв.м., та знаходиться за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 5.

При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень,володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (ВП),заява №31107/96,п.58, ЕСНR 1999-ІІ.) Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції»,від 22 вересня 1994 року, Series A №296-А,п.42,та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99.пп.49-62,від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статі 1 Першого Протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»,пп.69 та 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються,та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п.50, Series A №98).

Під час судового розгляду встановлено, що з урахуванням наведених норм міжнародного права, недостатньо одного лише посилання слідчого на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно нібито підлягає арешту. Оскільки, для вжиття такого суттєвого заходу обмеження прав особи як арешт, належного їй майна, має бути дотримано вищенаведені приписи кримінально процесуального законодавства, чітко визначені в ст.ст. 170 - 173 КПК України.

Слідчий суддя приходить до висновку, що ТОВ «Бретон» є добросовісним набувачем нежитлової будівлі загальною площею 1385.9 кв.м., та знаходиться за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 5.

Сторона обвинувачення жодним чином не обґрунтовує, які саме сліди кримінального правопорушення або інші відомості містять на собі об`єкт нерухомості.

Не заслуговують також доводи сторони обвинувачення на те, щодо наявності підстав для застосування спеціальної конфіскації відносно майна, оскільки на момент вчинення злочинів в період 01.01.2007 по 01.01.2012 року закон не передбачав можливості спеціальної конфіскації до майна.

Відповідно до п.4 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.2 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.

Таким чином, оскільки власник майна ТОВ «Бретон» є добросовісним набувачем, існування арешту такого майна, як власності третьої особи у кримінальному провадженні, є прямим порушенням норм п.4 ст.170 КПК України та абз 3 п.4 ст.96-2 КК України.

Слідчий суддя бере до уваги також те, що обтяження майна призводить до обмеження здійснення господарської діяльності товариства.

У кримінальному провадженні цивільний позов у справі не заявлений, потерпілі відсутні, будь-яких рішень про визнання недійсним правочинів, сторона обвинувачення слідчому судді не надала.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ТОВ «Бретон» належним їй майном на підставі зазначених обставин, оскільки представником власника майна доведено, що в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешті майна, відпала потреба.

У зв`язку з чим, вважає доцільним скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 вересня 2018 року, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак клопотання адвоката ОСОБА_5 ,в інтересахТОВ «Бретон», підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 2, 8, 9, 16, 85, 98, 132, 170, 174 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ТОВ «Бретон», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42017100000001057 від 16 серпня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 191 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт нежитлового приміщення, що належить ТОВ «Брегон» (код ЄДРПОУ: 35330888), а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 1385.9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 5 накладений на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 03.09.2018 року у справі № 752/22982/17 (провадження по справі №1-кс/752/7185/18).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1