Постанова

від 24.04.2019 по справі 175/3730/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3920/19 Справа № 175/3730/18 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Варенко О.П.,

суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційноюскаргою Комунального закладу «Підгородненський навчально-виховний комплекс №1» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області»

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2018 року

у цивільнійсправі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Підгородненський навчально-виховний комплекс №1» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області» про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що 27 серпня 2018 року його звільнено з посади викладача фізичної культури Підгородненського НВК №1 з підстав, визначених п.2 ст. 40 КЗпП України, проте таке звільнення повністю суперечить рішенню атестаційних комісій 1 і 2 рівнів, де записано, що він відповідає раніше присвоєним кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії» та педагогічному званню «вчитель-методист». Атестаційний лист на сьогодні дійсний і має законну силу. Крім того, ніяких письмових попереджень з мовного питання не було, жодної догани упродовж 36 років роботи він не отримував.

Разом з тим, попередження про звільнення №166 від 13 червня 2018 року, вручене йому 21 червня 2018 року він не підписав, оскільки в ньому міститься недостовірна інформація і стаття звільнення не відповідає реальній причині.

Зазначив, що на його думку, звільнення з роботи зроблено на основі особистих стосунків впродовж останніх трьох (2015/16, 2016/17, 2017/18) навчальних років роботи, коли йому протизаконно не давали повне тарифікаційне навантаження, забрали години позакласної роботи, зняли доплату за спортивну роботу і доплату за завідування спортивним залом (усе це робилося без його особистої згоди). З боку директора була невдала спроба зняти з нього під час атестації педагогічне звання «вчитель-методист», преміювання його упродовж цих трьох років занижувалося в порівнянні з іншими членами колективу, нерідко зовсім не проводилося без будь-яких пояснень.

У зв`язку із вищезазначеним просив суд визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення його з посади вчителя фізичної культури КЗ Підгородненського НВК № 1, поновити його на вказаній посаді та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 серпня 2018 року до дня поновлення на роботі.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора КЗ «Підгородненський навчально-виховний комплекс № 1» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області» від 22.08.2018 року № 66-к/тр «Про звільнення з посади вчителя фізичної культури» КЗ «Підгородненський навчально-виховний комплекс №1» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області» - ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя фізичної культури КЗ «Підгородненський навчальновиховний комплекс №1» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області».

Стягнуто з КЗ «Підгородненський навчально-виховний комплекс № 1» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12 763,44 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при ухваленні рішення суду першої інстанції однією з підстав для задоволення позовної заяви став факт наявності у позивача свідоцтва про підвищення кваліфікації від 22 квітня 2016 року, відповідно до якого позивач відповідає кваліфікаційним вимогам за рівнем теоретичної підготовки.

З посиланням на положення ст. 27 Закону України «Про загальну середню освіту» та Типового положення про атестацію педагогічних працівників, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач відповідає займаній посаді, а відповідно винесений наказ про звільнення та саме звільнення є незаконним.

В той же час, суд першої інстанції не врахував, що суттю невідповідності займаній посаді позивача є не факт наявності чи відсутності теоретичних знань предметів викладання тощо, а неможливість позивача в силу незнання української мови проводити уроки та позакласні заходи на займаній ним посаді.

Суд першої інстанції не врахував дані атестаційного листа Позивача, який додавався останнім до позовної заяви, в якому було відзначено (розділ «Характеристика діяльності педагогічного працівника у міжатестаційний період»), що ОСОБА_1 не оволодів українською мовою на рівні, який необхідний для проведення уроків та позакласних заходів.

Судом першої інстанції не було враховано та прийнято до уваги, що на факт незнання української мови на рівні, достатньому для викладання уроків та інших позакласних заходів, позивачу наголошувалось, починаючи з 2015 року, що підтверджується протоколом засідання атестаційної комісії від 02.03.2015 р., протоколом засідання педагогічного колективу КЗ «Підгородненський навчально-виховний комплекс № 1» від 26 січня 2015 р., протоколом засідання педагогічного колективу КЗ «Підгородненський навчально-виховний комплекс № 1» від 07 грудня 2016 року, наказом КЗ «Підгородненський навчально-виховний комплекс № 1» від 27 лютого 2018 року № 32, які долучені до матеріалів цивільної справи.

Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з роботи 27.08.2018 року за статтею 40 п.2 КЗпП України (у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи), з посади викладача фізичної культури Комунального закладу «Підгородненський навчально-виховний комплекс №1» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області» згідно наказу № 66-к/тр від 22.08.2018року.

В період з 04 по 20 квітня 2016 року, згідно Типовому положенню про атестацію педагогічних працівників, позивач пройшов курси в Дніпропетровському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. У виданому йому Свідоцтві СПК № НОМЕР_1 /2747-16 про підвищення кваліфікації записано: за рівнем теоретичної підготовки відповідає кваліфікаційним вимогам для присвоєння атестаційними комісіями категорії «спеціаліст вищої категорії».

За ч.ч.1,2 ст.27 Закону України «Про загальну середню освіту», атестація педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності є обов`язковою і здійснюється, як правило, один раз на п`ять років відповідно доТипового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти. За результатами атестації педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюється кваліфікаційна категорія (спеціаліст, спеціаліст другої категорії, спеціаліст першої категорії і спеціаліст вищої категорії) та може бути присвоєно педагогічне звання (старший учитель, учитель-методист, вихователь-методист, педагог-організатор-методист тощо).

У атестаційному листі позивача від 14.04.2015 року, під яким стоїть підпис директора Підгородненського НВК №1, зроблено відповідні записи:

- Рішення атестаційної комісії: ОСОБА_1 відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії»;

- Рекомендації атестаційної комісії: не надавались.

Вищевказаний атестаційний лист дійсний упродовж 5 років.

ОСОБА_1 є відмінником освіти України (з 1999 року), спеціалістом вищої категорії (з 1997 року), учителем-методистом (з 1997 року).

За роки педагогічної діяльності він нагороджений понад 40 грамотами, серед яких почесна грамота Міністерства освіти Української PCP, грамоти Дніпропетровського обласного відділів освіти, Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Дніпропетровського обласного військового комісаріату (1992, 2005), КЗ «Підгородненський НВК №1.

Згідно довідки про доходи № 312 від 02 листопада 2018 року, виданої КЗ «Підгородненський НВК №1» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області», наявної в матеріалах справи, заробітна плата ОСОБА_1 склала: за травень 2018 року 5 393,96 грн, за червень 2018 року 4 315,16 грн. Всього заробітна плата за два місяці складає 9 709,12 грн та 37 відпрацьовані дні. Середньоденна заробітна платапозивача складає 262 грн 41 коп. (9 709,12 грн/37 днів = 262 грн 41 коп.).

За період з 27 серпня 2018 року (день звільнення з посади) по 12 грудня 2018 року (день ухвалення рішення по справі) було 72 робочих дні, тобто розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 18 893 грн 52 коп. (262,41 грн х 72 дні = 18 893 грн 52 коп.).

З 03 вересня 2018 року ОСОБА_1 працює за основним місцем роботи вчителем предмету «Захист Вітчизни» в КЗ«Підгородненський навчально-виховний комплекс № 4 Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області», має педагогічне навантаження 4 (чотири) години на тиждень (0,22 ставки), та йогозаробітна плата склала: за вересень 2018 року 1 895,13 грн, за жовтень 2018 року 1 681,13 грн, всьогозаробітна плата за два місяці складає 3 576,26 грн та 42 відпрацьовані дні і його середньоденна заробітна плата склала 85 грн 14 коп. (3 576,26 грн/42 днів = 85 грн 14 коп.), таким чином, під час вимушеного прогулу, у зв`язку з звільненням, позивач влаштувався на нову роботу та розмір суми його середнього заробітку становить 6 130 грн 08 коп. (85,14 грн х 72 дні = 6 130 грн 08 коп.).

Встановивши вищезазначені обставини у справі, суд першої інстанції, керуючись та ст.ст.40, 235 КЗпП України, ст.43 Конституції України, Закону України Про загальну середню освіту, Конвенцією МОП N 158 Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Україною 04 лютого 1994 року, прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що відповідає нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги відповідача про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відповідності займаній посаді у зв`язку із наявністю у позивача свідоцтва про підвищення кваліфікації від 22 квітня 2016 року не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав:

Між сторонами виникли правовідносини, які ґрунтуються на вимогах положень Закону України «Про загальну середню освіту», Закону України «Про освіту», Кодексу законів про працю України, Типового положенням про атестацію педагогічних працівників, яке затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 р. № 930, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2010 р. за №1255/18550 в редакції, чинній на день розгляду справи (Далі за текстом Типове положення у відповідних відмінниках).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.26 Закону України «Про загальну середню освіту» трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 28 Закону України «Про загальну середню освіту», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин, права та обов`язки педагогічних працівників системи загальної середньої освіти визначаються Конституцією України, Законом України «Про освіту», Кодексом законів про працю України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За частинами 1 та 2 ст. 27 закону України «Про загальну середню освіту», атестація педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності є обов`язковою і здійснюється, як правило, один раз на п`ять років відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

За результатами атестації педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюється кваліфікаційна категорія (спеціаліст, спеціаліст другої категорії, спеціаліст першої категорії і спеціаліст вищої категорії) та може бути присвоєно педагогічне звання (старший учитель, учитель-методист, вихователь-методист, педагог-організатор-методист тощо). Положення про кваліфікаційні категорії та педагогічні звання затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

Згідно ч.4 ст.54 закону України «Про освіту», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин, педагогічні працівники підлягають атестації. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні звання. Порядок атестації педагогічних працівників встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти. Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників, порядок їх присвоєння визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2.6 Типового положення про атестацію педагогічних працівників, яке затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010р. № 930 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2010р. за №1255/18550, в редакції на момент виникнення спірних відносин, атестаційні комісії усіх рівнів створюються у складі: голови, заступника голови, секретаря, членів атестаційної комісії. Головою атестаційної комісії є керівник (заступник керівника) навчального закладу або відповідного органу управління освітою. Про створення атестаційної комісії та затвердження її складу видається наказ. Кількість членів атестаційної комісії не може бути меншою п`яти осіб.

Згідно до п. 2.12 Типового положення атестаційні комісії I рівня мають право: 1) атестувати педагогічних працівників на відповідність займаній посаді; 2) присвоювати кваліфікаційні категорії "спеціаліст", "спеціаліст другої категорії", "спеціаліст першої категорії" (атестувати на відповідність раніше присвоєним кваліфікаційним категоріям); 3) порушувати клопотання перед атестаційними комісіями II, III рівнів (якщо навчальні та інші заклади перебувають в управлінні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, органів управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інших структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади), атестаційними комісіями центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, про присвоєння педагогічним працівникам кваліфікаційної категорії "спеціаліст вищої категорії" (про відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії "спеціаліст вищої категорії") та про присвоєння педагогічних звань (про відповідність раніше присвоєним педагогічним званням).

Пунктом 3.12 Типового положення зазначено, що засідання атестаційної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як 2/3 її членів. Рішення атестаційної комісії приймаються простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії. У разі однакової кількості голосів "за" і "проти" приймається рішення на користь працівника, який атестується.

Пунктом 3.13 Типового положення передбачено «За результатами атестації атестаційні комісії приймають такі рішення: 1) педагогічний працівник відповідає займаній посаді; 2) присвоїти педагогічному працівнику кваліфікаційну категорію ("спеціаліст", "спеціаліст другої категорії", "спеціаліст першої категорії", "спеціаліст вищої категорії"); 3) педагогічний працівник відповідає (не відповідає) раніше присвоєній кваліфікаційній категорії ("спеціаліст", "спеціаліст другої категорії", "спеціаліст першої категорії", "спеціаліст вищої категорії"); 4) присвоїти педагогічному працівнику педагогічне звання ("викладач-методист", "учитель-методист", "вихователь-методист", "педагог-організатор-методист", "практичний психолог-методист", "керівник гуртка - методист", "старший викладач", "старший учитель", "старший вихователь", "майстер виробничого навчання I категорії", "майстер виробничого навчання II категорії"); 5) порушити клопотання перед атестаційною комісією II, III рівнів або атестаційною комісією центрального органу виконавчої влади (залежно від підпорядкування навчального та іншого закладу, в якому створено атестаційну комісію І рівня) про присвоєння педагогічному працівнику кваліфікаційної категорії "спеціаліст вищої категорії" та/або педагогічного звання або про відповідність працівника раніше присвоєній кваліфікаційній категорії "спеціаліст вищої категорії", та/або відповідність працівника раніше присвоєному педагогічному званню; 6) педагогічний працівник відповідає (не відповідає) раніше присвоєному педагогічному званню; 7) педагогічний працівник відповідає займаній посаді за умови виконання ним заходів, визначених атестаційною комісією; 8) педагогічний працівник не відповідає займаній посаді.

Отже, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановленних обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції, додаткового правового аналізу не потребують.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував неспроможність позивача в силу незнання української мови проводити уроки та позакласні заходи на займаній ним посаді та дані атестаційного листа позивача, в якому було відзначено (розділ «Характеристика діяльності педагогічного працівника у міжатестаційний період»), що ОСОБА_1 не оволодів українською мовою на рівні, який необхідний для проведення уроків та позакласних заходів, свідчить про упереджене та суб`єктивне ставлення членів комісії по відношенню до позивача, так як жодним іншим доказом вищезазначене твердження відповідача не підтверджується та зводиться до тлумачення норм чинного законодавства через призму власних інтересів, тобто атестаційний лист відображає формально оціночні судження, які здебільшого ґрунтувалися на припущеннях та думках адміністрації вказаного навчального закладу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального закладу «Підгородненський навчально-виховний комплекс №1» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області» залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровськогорайонного судуДніпропетровської областівід 12грудня 2018року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова