Рішення

від 18.04.2019 по справі 344/876/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/876/16-ц

Провадження № 2/344/110/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

за участю секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в за лі суду м. Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з квартири АДРЕСА_1, стягнення судових витрат в розмірі 551,20 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з квартири АДРЕСА_1, стягнення судових витрат в розмірі 551,20 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалася на те, що 16.12.2015р. вона набула у власність трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Право власності зареєстроване на підставі свідоцтва № НОМЕР_4, видане приватним нотаріусом Квочак Л.Т. на підставі акта про проведені електронні торги арештованого майна, затвердженого начальником ВДВС Івано-Франківського МУЮ 26.11.2015року.

На даний час в належній їй квартирі залишились проживати відповідачі, які втратили право власності на дану квартиру після продажу на електронних торгах та видачі 16.12.2015 року нотаріусом відповідного свідоцтва.

Відповідачі виселитись із квартири добровільно відмовляються. В спірній квартирі зареєстровані сторонні особи, що обмежує право позивачки на вільне володіння, користування та розпорядження майном. Крім цього, проживання у спірній квартирі відповідачів унеможливлює проживання в ній, як власника квартири, та її сім'ї. Втрата права користування житловим приміщенням є наслідком припинення права власності на житлове приміщення у колишнього власника житла. Просила постановити рішення, яким виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1

Позивачка в судове засідання не з"явилась, представник позивачки в судовому засіданні 22.11.2017 року заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити.

Відповідачі в судове засідання не з"явилися, представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у запереченні на позовну заяву (а.с. 19-22), просили в задоволенні позову відмовити (а.с.210).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва, яке посвідчене приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Квочак Л.Т. від 16.12.2015 року, зареєстровано в реєстрі за № НОМЕР_4 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.3).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 50050543 від 16.12.2015 року позивачці на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.4).

ОСОБА_3 є інвалідом дитинства, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.23).

Відповідно до копії розрахунку заборгованості по кредиту і процентах ТзОВ Ларіо , згідно кредитного договору № 03-11/1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 19.04.2011 року станом на 08.07.2013 року, загальна сума заборгованості становить 99 114,21 грн. (а.с.24).

Як вбачається з копії звіту про оцінку майна № 16/07/02 трьохкімнатної квартири загальною площею 62,6 кв.м., що належить ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ринкова вартість об'єкту оцінки становить - 635229,10 грн. (а.с.25, 26).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 30.06.1994 року Агенства по приватизації державного житлового фонду, квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в рівних долях (а.с.27).

З протоколу № 87996 проведенний електронних торгів вбачається, що 11.06.2015 року відбулися електронні торги 1/5 частини трьохкімнатної квартири в АДРЕСА_1. Переможцем торгів стала ОСОБА_1, на підставі найвищої цінової пропозиції. Сума, яку необхідно перерахувати на рахунок продавця 50 590,05 грн. до 25.06.2015 року (а.с.29).

Відповідно до протоколу № 126285 проведенних електронних торгів, вбачається, що 29.10.2015 року відбулися торги 4/5 частки трьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1. Сума, яку необхідно перерахувати на рахунок продавця 107 352,37 грн. до 12.11.2015 року (а.с.30, 31).

19 квітня 2011 року був укладений кредитний договір № 03-11/1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) між АБ Київська Русь надалі Банк та ТзОВ Ларіо , надалі Позичальник в особі директора ОСОБА_2. Відповідно до п.1.1 договору Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти (надалі-Кредит) на наступних умовах: ліміт кредитування: 100 000,00 грн., строк кредитної лінії: з 19 квітня 2011 року по 18 квітня 2012 року включно; ціль використання коштів: На поповнення обігових коштів - закупка ПММ, процентна ставка у випадку невиконання Позичальником п.6.1.12 цього договору: 30% річних (а.с.139-146).

20.04.2011 року був укладений договір іпотеки між АБ Київська Русь , Іпотекодержателем та ОСОБА_10, ОСОБА_3, Іпотекодавцями. Згідно п.1.2. цього договору предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира № 35, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.147-152).

18.04.2012 року між ПАТ Банк Київська Русь , Іпотекодержателем та ОСОБА_11, ОСОБА_3, Іпотекодавцями був укладений договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 20.04.2011 року приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Довгалюком Б.В. та зареєстровано в реєстрі за № 631 (а.с.153).

05.11.2013 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області постановлено рішення у цивільній справі за позовом ПАТ Банк Київська Русь до ОСОБА_11, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТзОВ Ларіо про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким позовні вимоги задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №03-11/1 від 19.04.2011р., укладеним між ПАТ Банк Київська Русь (код ЄДРПОУ - 24214088, місце знаходження: вул. Хорива, 11А, м. Київ) та ТзОВ Ларіо (код 36733997, місце знаходження вул. Крайківського, 1-Б офіс 302-А), у розмірі 99 114 (дев'яносто дев'ять тисяч сто чотирнадцять) гривень 21 коп., з яких: 77 134 грн. - заборгованість по кредиту; 13 962,11 грн. - заборгованість по відсотках; 8 018,10 грн. - пеня за несвоєчасну сплату суми основного боргу по кредиту; згідно з розрахунком заборгованості станом на 08.07.2013р., звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 20.04.2011р. № 631, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Довгалюком Б.В., а саме: трьохкімнатну квартиру загальною площею 62,6 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, 1/5 частини якої належить ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованій по АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 30.06.1994 р. Агентством по приватизації державного житлового фонду, згідно з рішенням МВК № 106-р від 14.04.1994 р., та 4/5 частини якої належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованому по АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 30.06.1994 р. Агентством по приватизації державного житлового фонду, згідно з рішенням МВК № 106-р від 14.04.1994 р. та Договору дарування серії ВРІ № 449639, посвідченого 21.03.2011р. приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Довгалюком Б.В. за реєстраційним № 411, - шляхом проведення прилюдних торгів. Початкову ціну предмету іпотеки встановлено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, яка буде проведена суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (а.с.154-157).

Відповідно до ч. 3. ст. 33 Закону України Про іпотеку , звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16, постанові Верховного суду України від 26.10.2016 у справі № 6-1625 цс 16.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України Про іпотеку ).

Право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки передбачено ст. 38 Закону України Про іпотеку .

Частиною першою ст.40 Закону України Про іпотеку передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення є ст. 109 ЖК УРСР у ч.1 якої передбачені підстави виселення. Частина 2 ст.109 ЖК УРСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом ч.2 ст.40 Закону України Про іпотеку та ч.3 ст. 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК УРСР, громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Тобто ч.2 ст.109 ЖК УРСР встановлює загальне право про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при звернення стягнення на жиле приміщення, що було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі с. 38 Закону України Про іпотеку підлягають застосуванню як положення ст. 40 цього Закону, так і норма ст. 109 ЖК УРСР.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійно житлового приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови у задоволенні позову про виселення. Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (ч.4 ст.109 ЖК УРСР).

Виходячи з вищенаведеного у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 33, 37, 40 ЗУ Про іпотеку , ст. 109 ЖК України, ст.ст. керуючись ст. ст. 4,12,13,15, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з квартири АДРЕСА_1, стягнення судових витрат в розмірі 551,20 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 02.05.2019 року.

Суддя Пастернак І.А.