Рішення

від 11.04.2019 по справі 428/3809/19

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/3809/19

Провадження № 2-о/428/342/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Посохова І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Колядінцевої П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Сєвєродонецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду із заявою про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Сєвєродонецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_6 її мати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла у м. Луганськ. Заявник звернулася до Сєвєродонецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо реєстрації смерті ОСОБА_2, але їй було відмовлено у зв'язку з тим, що відсутні підстави для державної реєстрації смерті та видачі свідоцтва про смерть українського зразка відповідно до законодавства України. Встановлення факту смерті необхідно заявнику для здійснення реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті її матері. Просила суд встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Луганськ.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, у заяві про встановлення факту смерті особи просила розглянути справу без її участі.

Представник заінтересованої особи - Сєвєродонецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, заяв до суду не надходило.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданого Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 18 грудня 2001 року, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 у селі Маньково Чортківського району Ростовської області, Російська Федерація, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів доданих до заяви вбачається, що заявник ОСОБА_1, відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, має право на звернення до суду з даною заявою, що підтверджується належними та достатніми доказами, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з копією лікарського свідоцтва про смерть № 5 та копією довідки про причину смерті, складених за формою первинної облікової документації № 106/у, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я Луганської народної республіки № 591 від 28.08.2015 року та виданих 03.01.2019 року Державною установою Луганська міська поліклініка № 5 Луганської Народної Республіки , ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_8 у місті Луганськ, а саме вдома за адресою: АДРЕСА_2 у віці 79 років, причина смерті: інфаркт головного мозку, внаслідок неуточненої закупорки або стенозу мозкових артерій, атеросклероз судин головного мозку.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 09 січня 2019 року Жовтневим відділом запису актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки , ОСОБА_3 (російською), ІНФОРМАЦІЯ_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_8 у місті Луганськ Луганської Народної Республіки , про що складено відповідний актовий запис № 47.

Згідно з листом Сєвєродонецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області № 978/17.10-113 від 12.03.2019 року, у проведенні державної реєстрації смерті на підставі пред'явлених документів заявнику ОСОБА_1 було відмовлено.

Суд враховує, що місто Луганськ станом на час розгляду даної справи знаходиться на тимчасово окупованій території України і відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 місто Луганськ входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Вказана обставина позбавляє заявника можливості зареєструвати факт смерті своєї матері у встановленому Законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.

Аналізуючи наведені норми, суд доходить висновку, що лікарське свідоцтво про смерть та довідку про причину смерті слід вважати нелегітимними документами, адже вони видані органом, який знаходиться на тимчасово окупованій території, що створений, обраний чи призначений у порядку, не передбаченому законом, а, отже, будь-які видані таким органом документи є недійсними та такими, що не створюють жодних правових наслідків.

Враховуючи вищевикладені обставини та письмові докази, судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка села Маньково Чортківського району Ростовської області, Російська Федерація, померла ІНФОРМАЦІЯ_8 у місті Луганську, у віці 79 років, причина смерті: інфаркт головного мозку, внаслідок неуточненої закупорки або стенозу мозкових артерій, атеросклероз судин головного мозку. При цьому, органи державної реєстрації актів цивільного стану на території України, яка підконтрольна органам влади України, не можуть зареєструвати факт її смерті, адже лікарське свідоцтво про смерть та довідка про причину смерті ОСОБА_2 видані установою Луганської народної республіки , яка створена у порядку, не передбаченому законом.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави-члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки розуміє, що можливості збору доказів щодо факту смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що обставини, викладені заявником у заяві в обґрунтування своїх вимог є достовірними, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають і вважаються судом доведеними, у зв'язку з чим заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання цього рішення.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 294, 315-319, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Сєвєродонецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки села Маньково Чортківського району Ростовської області, Російська Федерація, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 у місті Луганську, Україна, у віці 79 років, причина смерті: інфаркт головного мозку, внаслідок неуточненої закупорки або стенозу мозкових артерій, атеросклероз судин головного мозку.

Відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання цього рішення.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

- заявник: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_5, паспорт серії НОМЕР_3;

- заінтересована особа: Сєвєродонецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, 32-а, код ЄДРПОУ 21758008.

Суддя І. С. Посохов