Рішення

від 22.04.2019 по справі 120/40/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 квітня 2019 р. Справа № 120/40/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представника позивача: Берегович О.О.

представника відповідача: Макінькова Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС"

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС" з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 14.05.2018 Головним управлінням ДФС у Вінницькій області було винесено податкове повідомлення-рішення №0037565001 щодо визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток, застосування штрафних (фінансових) санкцій, нарахування пені у розмірі - 115 990 грн.

31.05.2018 позивач, не погоджуючись з ухваленим рішенням, надіслав на адресу Державної фіскальної служби України скаргу, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0037565001 від 14.05.2018.

Рішенням про результати розгляду скарги від 02.08.2018 №25293/6/99-99-11-01-02-25 Державна фіскальна служба податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0037565001 від 14.05.2018 залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

Крім того, позивач зазначає, що 30.03.2018 він перерахував на рахунок ГУ ДКСУ у Вінницькій області 125 000 грн. у якості авансового платежу з податку на прибуток за 2018 рік. Однак, 30.03.2018 (до моменту розгляду скарги та прийняття рішення) відповідач безпідставно списав грошові кошти, які були перераховані позивачем у якості авансового платежу з податку на прибуток за 2018 рік у розмірі - 115 990 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.05.2018, винесене Головним управлінням ДФС у Вінницькій області №0037565001 щодо сплати податку, застосування штрафних (фінансових) санкцій, нарахування пені у розмірі - 115 990 грн. відносно Товариства з обмеженою відповідальнстю "ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС";

- зобов'язати Головне управління ДФС у Вінницькій області здійснити коригування даних інтегрованої картки платника податків - TOB ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС за платежем податок на прибуток підприємств шляхом відображення в ІКП переплати з податку на прибуток в розмірі 115 990,00 грн., які були списані Головним управлінням ДФС у Вінницькій області;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Вінницькій області підготувати висновок щодо повернення грошових коштів з відповідного бюджету у розмірі 115 990 грн., списаних Головним управлінням ДФС у Вінницькій області з рахунку ТОВ "ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС", подавши його на виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно із заявою ТОВ "ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС";

- в порядку, визначеному ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язати відповідача протягом одного місяця з моменту набрання судовим рішенням законної сили надати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.01.2019 позовну заяву TOB "ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС" залишено без руху та запропоновано у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.

В межах строку, наданого судом на усунення недоліків, 29.01.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі суду від 11.01.2019.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи.

28.02.2019 представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

28.02.2019 Головним управління ДФС у Вінницькій області подано до суду відзив на позовну заяву. Мотивуючи даний відзив відповідачем вказано, що ГУ ДФС у Вінницькій області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток TOB ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС за 2017 рік, за результатами якої складено акт від 27.03.2018 №6948/02-32-50-01/41112035. Контролюючим органом було встановлено порушення скаржником вимог п. 136.1 ст. 136, п. 137.1 ст. 137, пп. 4 п. 44 розд. XX Податкового Кодексу України, у результаті чого завищено суму податкових зобов'язань, задекларованих у податковій декларації з податку на прибуток за 2017 рік на суму 92792 грн. На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Вінницькій області було прийнято ППР від 14.05.2018 №0037565001 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 115990 грн., в тому числі на 92792 грн. за основним платежем та на 23198 грн. за штрафними санкціями.

TOB ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС у податковій декларації з податку на прибуток за 2017 рік застосувало ставку нуль відсотків для платників податку на прибуток.

У ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що скаржником щомісячно, починаючи з березня місяця та до кінця 2017 року подавалися податкові декларації з податку на додану вартість, якими задекларовано загальну суму доходу у розмірі 1109683 грн.

Разом з тим, відповідно до даних ІС Податковий блок TOB ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС прозвітувало 08.01.2018 про виплату однієї мінімальної заробітної плати лише одному працівнику за грудень місяць 2017 року, тобто лише за один місяць звітного періоду.

Також було встановлено, що при реєстрації TOB ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС було зазначено наступні види діяльності: страхової діяльність (гр. 64 - гр. 66 Секції К КВЕД ДК 009:2010) та діяльність у сфері інжинірингу (гр. 71 КВЕД ДК 009:2010).

Одночасно перевіркою виявлено, що TOB ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС не подано звіт по пільгах та у фінансовій звітності власноручно задекларовано у рядку 2300 податок на прибуток за 2017 рік у сумі 92,8 тис. грн.

Після встановлених порушень, які були виявлені в ході проведення камеральної перевірки, платником було визнано встановлені порушення, та сплачено суму податку на прибуток разом з штрафною санкцією та пенею про що свідчить платіжне доручення №93 від 30.03.2018 на суму 125000 грн.

Крім цього, скаржником подано до контролюючого органу уточнюючий Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2017 року, де задекларовано виплату двох мінімальних плат одному і тому ж працівнику за грудень місяць 2017 року та Звіт про суми податкових пільг .

Поряд з цим, товариством внесено зміни до реєстраційних документів, де виключено види діяльності у сфері інжинірингу (гр. 71 КВЕД ДК 009:2010), фінансову та страхову діяльність (гр. 64 - гр. 66 Секції К КВЕД ДК 009:2010), однак лише 29.05.2018.

11.03.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що відповідно до даних фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік річний дохід позивача, визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищував 3 мільйонів гривень, що повністю кореспондується із положенням пп. 1 п. 44 підрозділу 44 розділу XX Податкового кодексу України. Крім того, Податковий кодекс України не ставить право платника податків на застосування пільги, передбаченої п. 44 підрозділу 44 розділу XX Податкового кодексу України, у залежність від кількості працівників, які повинні перебувати у трудових відносинах із таким платником податків. В той самий час, відповідно до уточнюючого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку форми 1-ДФ від 28.03.2018 працівнику, прийнятому на роботу 01.12.2017, нараховано заробітну плату в розмірі 6400,00 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2017-31.12.2017 встановлена в розмірі 3200,00 грн.).

Крім того, позивач відповідає пп. а пп. 2 пункту 44 підрозділу 4 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, оскільки за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у графі - "дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - щодо позивача зазначено, що запис про державну реєстрацію останнього було здійснено - 31.01.2017. При цьому, позивач є новоствореним підприємством, а не створеним шляхом реорганізації, приватизації або корпоратизації.

Позивач зазначає, що не відповідає об'єктивній дійсності твердження відповідача про те, що позивач здійснював господарську діяльність за видами щодо яких прямо встановлені обмеження для застосування "нульової" ставки податку на прибуток, оскільки, до адміністративного позову позивачем додано завірені копії договорів, акту здачі-прийняття наданих послуг, акту прийому-передачі програмного продукту, що підтверджує фактичне здійснення діяльності за КВЕД 01.61 - Допоміжна діяльність у рослинництві. Сам факт внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань при державній реєстрації створення юридичної особи будь-яких видів діяльності не підтверджує того, що підприємство фактично здійснює такі види діяльності.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0037565001 від 14.05.2018 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 92 792 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 23 198 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

У відзиві відповідач зазначає, що позивачем було визнано встановлені під час камеральної перевірки порушення та добровільно сплачено суму податку із штрафною санкцією. Однак, таке твердження є абсолютне безпідставним та хибним, оскільки позивач не міг знати про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафної (фінансової) санкції в зв'язку з тим, що, позивачем не було отримано акт про результати камеральної перевірки від 27.03.2018 № 6948/02-32-50-01/41112035, а податкове повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафної (фінансової) санкції прийнято відповідачем лише 14.05.2018 та отримано позивачем 21.05.2018. При цьому грошові кошти, які позивач сплатив як авансовий внесок з податку на прибуток за 2018 рік (125000,00 грн.) були списані відповідачем в рахунок нарахованого податкового зобов'язання та нарахованої штрафної (фінансової) санкції 30.03.2018 - до моменту прийняття податкового повідомлення-рішення та його узгодження, що є безумовним порушенням п. 54.5 ст. 54, п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України. Відповідач не мав правових підстав стягувати (списувати) грошові кошти позивача, перераховані останнім як майбутнє податкове зобов'язання (авансовий внесок), оскільки, станом на момент такого списання були відсутні узгоджені грошові зобов'язання.

Щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із закінченням строку на оскарження, позивач зазначає, що пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача заперечила щодо задоволення заявленого позову, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та просила у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, просила клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не розглядати.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у Вінницькій області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС за 2017 рік, за результатами якої складено акт №6948/02-32-50-01/41112035 від 27.03.2018. Дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань ТОВ ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС задекларованих у податковій декларації з податку на прибуток за 2017 рік на суму 92792 грн. Платником порушено вимоги п. 136.1 ст. 136, п. 137.1 ст. 137, пп. 4 п. 44 розд. XX Податкового Кодексу України.

30.03.2018 позивачем перераховано на рахунок ГУ ДКСУ у Вінницькій області 125 000 грн.

30.03.2018 відповідачем списано грошові кошти, як за податок на прибуток разом з штрафною санкцією та пенею у розмірі - 115 990 грн.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у Вінницькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0037565001 від 14.05.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 115990 грн., в тому числі на 92792 грн. за основним платежем та на 23198 грн. за штрафними санкціями.

31.05.2018 позивач, не погоджуючись з ухваленим рішенням, надіслав на адресу Державної фіскальної служби України скаргу, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0037565001 від 14.05.2018.

Рішенням про результати розгляду скарги від 02.08.2018 №25293/6/99-99-11-01-02-25 Державна фіскальна служба податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0037565001 від 14.05.2018 залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України, органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. п. 75.1.1. ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Так, судом встановлено, що ГУ ДФС у Вінницькій області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток TOB ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС за 2017 рік, за результатами якої складено акт від 27.03.2018 №6948/02-32-50-01/41112035. В якому зазначено, що при звірці даних податкової звітності встановлено, що TOB ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС порушено підрозділу 4, пункту 44 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), а саме:

- підприємством не дотримано вимог Податкового кодексу України, щодо застосування ставки нуль відсотків для платників податку на прибуток, у яких річний дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період, не перевищує трьох мільйонів гривень та розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) кожному з працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим як дві мінімальні заробітні плати. Згідно даних ІС "Податковий блок" підприємство прозвітувало до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про виплату однієї мінімальної заробітної плати одному працівнику лише за грудень місяць 2017 року (один місяць звітного періоду), незважаючи на те, що підприємство працювало на повну потужність, починаючи з березня місяця до кінця 2017 року, про що свідчать щомісячні податкові декларації з податку на додану вартість, де задекларовано загальна сума доходу у розмірі 1109683 грн.;

- підприємством не дотримано вимоги Податкового кодексу України, щодо застосування ставки нуль відсотків для платників податку на прибуток зокрема про те, що "Дія цього пункту не поширюється на суб'єктів господарювання", які здійснюють: діяльність у сфері інжинірингу (гр. 71 КВЕД ДК 009:2010), фінансову та страхову діяльність (гр. 64 - гр. 66 Секції К КВЕД ДК 009:2010).

Про помилковість застосування пільги свідчить і те що підприємством не подано звіт по пільгах та в фінансовій звітності підприємством власноручно задекларовано в рядку 2300 податок на прибуток за 2017 рік в сумі 92,8 тис. грн.".

У висновках акту зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань TOB "ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС", задекларованих у податковій декларації з податку на прибуток за 2017 рік на суму 92792 грн. Платником порушено п. 137.1 ст. 137, п. 136.1 ст. 136, Розділу ІІІ, підрозділу 4, пункту 44 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями). Відповідальність платника, передбачена пунктом 123.1 статті 123 глави 11 розділу II Податкового кодексу України.

Відповідно до підрозділу 4 пункту 44 Перехідних положень ПК України, на період до 31 грудня 2021 року застосовується ставка нуль відсотків для платників податку на прибуток, у яких річний дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період, не перевищує трьох мільйонів гривень та розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) кожному з працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим як дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із таких критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 січня 2017 року;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду становила від п'яти до 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до 1 січня 2017 року та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до трьох мільйонів гривень та середньооблікова кількість працівників становила від п'яти до 50 осіб.

При цьому, якщо платники податку, які застосовують норми цього пункту, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним у цьому пункті, то такі платники податку зобов'язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу.

Дія цього пункту не поширюється на суб'єктів господарювання, які:

1) утворені після 1 січня 2017 року шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), приватизації та корпоратизації;

2) здійснюють:

2.1) діяльність у сфері розваг, визначену в підпункті 14.1.46 пункту 14.1 статті 14 розділу I;

2.2) виробництво, оптовий продаж, експорт, імпорт підакцизних товарів;

2.3) виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;

2.4) видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення;

2.5) фінансову та страхову діяльність (гр. 64 - гр. 66 Секції K КВЕД ДК 009:2010);

2.6) діяльність з обміну валют;

2.7) видобуток та реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення;

2.8) операції з нерухомим майном (гр. 68 КВЕД ДК 009:2010);

2.9) поштову та кур'єрську діяльність (гр. 53 КВЕД ДК 009:2010);

2.10) діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

2.11) діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення";

2.12) охоронну діяльність;

2.13) зовнішньоекономічну діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації);

2.14) виробництво продукції на давальницькій сировині;

2.15) оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі;

2.16) діяльність у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води;

2.17) діяльність у сферах права та бухгалтерського обліку (гр. 69 КВЕД ДК 009:2010);

2.18) діяльність у сфері інжинірингу (гр. 71 КВЕД ДК 009:2010).

Платники податку, зазначені у підпунктах "а", "б", "в" цього пункту, які здійснюють нарахування та виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховують та вносять до бюджету авансовий внесок із податку в порядку, встановленому пунктом 57.1-1 статті 57 цього Кодексу, та сплачують податок на прибуток за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу, за звітний податковий період, у якому здійснювалося нарахування та виплата дивідендів.

Згідно п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до п. 136.1 ст. 136 ПК України, базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Водночас, статтею 123 ПК України встановлено штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

Так, пунктом 123.1 цієї статті визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд погоджується з поясненнями позивача, що річний дохід TOB "ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС" не перевищував трьох мільйонів гривень, а розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) кожному з працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим як дві мінімальні заробітні плати.

Однак, суд критично оцінює пояснення позивача, що TOB "ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС" фактично здійснює діяльність за КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, а факт внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань при державній реєстрації створення юридичної особи будь-яких видів діяльності не підтверджує того, що підприємство фактично здійснює такі види діяльності, оскільки, суд звертає увагу, що при реєстрації TOB "ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС" було зазначено наступні види діяльності: страхова діяльність (гр. 64 - гр. 66 Секції К КВЕД ДК 009:2010) та діяльність у сфері інжинірингу (гр. 71 КВЕД ДК 009:2010), поряд з цим, товариством внесено зміни до реєстраційних документів, де виключено вказані види діяльності, однак лише 29.05.2018, тобто після проведення камеральної перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення №0037565001.

Таким чином, товариством не дотримано вимог ПК України щодо застосування ставки нуль відсотків для платників податку на прибуток, оскільки дія підрозділу 4 пункту 44 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України не поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють:

- 2.5) фінансову та страхову діяльність (гр. 64 - гр. 66 Секції K КВЕД ДК 009:2010);

- 2.18) діяльність у сфері інжинірингу (гр. 71 КВЕД ДК 009:2010).

Разом з тим, судом встановлено та не заперечується представником позивача, що саме такі види діяльності платник задекларував при реєстрації підприємства.

Відтак, суд дійшов висновку, що Головне управління ДФС у Вінницькій області при прийнятті оскаржуваного рішення діяло у спосіб передбачений законодавством, тому податкове повідомлення-рішення від 14.05.2018 №0037565001 є правомірним та скасуванню в судовому порядку не підлягає.

Щодо вимог позивача зобов'язати Головне управління ДФС у Вінницькій області здійснити коригування даних інтегрованої картки платника податків - TOB "ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС" за платежем податок на прибуток підприємств шляхом відображення в ІКП переплати з податку на прибуток в розмірі 115 990,00 грн., які були списані Головним управлінням ДФС у Вінницькій області та підготувати висновок щодо повернення грошових коштів з відповідного бюджету у розмірі 115 990 грн., списаних Головним управлінням ДФС у Вінницькій області з рахунку ТОВ "ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС", подавши його на виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно із заявою ТОВ "ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС, суд зазначає, що такі є похідними від першої та, за відсутності правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2018 №0037565001, - відсутні підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти відповідні дії.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, відсутність обґрунтованих доводів щодо порушення прав та законних інтересів з боку відповідача та правомірності дій останнього, суд дійшов висновку про відсутність у позивача порушеного права, що дає підстави вважати заявлені ним позовні вимоги безпідставними та невмотивованими.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою, другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС" до Головного управління ДФС у Вінницькій області необхідно відмовити повністю.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ДЖІ ЕДВАЙЗОРС" (21021, м. Вінниця, просп. Юності, 11, кв. 42, код ЄДРПОУ 41112035)

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165)

Суддя Комар Павло Анатолійович