Рішення

від 13.03.2019 по справі 280/4369/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 березня 2019 року 11 год. 05 хв.Справа № 280/4369/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 04 вересня 2018 року №0026141305 винесене ГУ ДФС у Запорізькій області, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 166 656,49 грн., в тому числі 133 325,19 грн. - основний платіж, 33 331,30 грн. - штрафні санкції;

податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 04 вересня 2018 року №0026151305 винесене ГУ ДФС у Запорізькій області, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 донараховано податок «військовий збір» в сумі 13662,40 грн., в тому числі 10 929,92 грн. - основний платіж, 2 732,48 грн. - штрафні санкції;

податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 04 вересня 2017 року №0026161305 винесене ГУ ДФС у Запорізькій області, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 донараховано податок на додану вартість в сумі 145 617,28 грн., в тому числі 116 493,82 грн. - основний платіж, 29 123,46 грн. - штрафні санкції;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2018 року №0026121305 винесене ГУ ДФС у Запорізькій області, про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 180 194,23 грн.;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04 вересня 2018 року №0026131305 винесене ГУ ДФС у Запорізькій області, яким до ФОП ОСОБА_3 застосовано штрафні санкції в сумі 35 965,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать вимогам податкового законодавства. Зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, зокрема, висновки перевіряючих щодо заниження податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_3 сформовано всупереч вимогам чинного законодавства та виключно на підставі необґрунтованих припущень. З огляду на таке, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмовому відзиві від 08.11.2018 вх. №25957 вказав на те, що перевіркою було встановлено заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу в сумі 728 660,85 грн., що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 133 325,19 грн., а також, заниження суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 10929,92 грн.; внаслідок невірного визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, позивачем занижено належний до сплати в бюджет єдиний внескок з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% (34,7%), у розмірі - 180 194,23 грн. Нарахування податкових зобов?язань з податку на додану вартість здійснено з підстав включення до складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 не використаних в господарській діяльності запасних частин для ремонту та встановлення на вантажні автомобілі на суму ПДВ 120 041,55 грн., газ на суму ПДВ 2516,64 грн. і бензин на суму ПДВ 4459,0 грн. для заправки легкових автомобілів. Вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 18.10.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/4369/18 за позовом. Призначено підготовче судове засідання на 08.11.2019.

У підготовчому судовому засіданні 08.11.2018 судом оголошено перерву до 26.11.2019.

Ухвалою суду від 26.11.2019 відкладено підготовче судове засідання на 11.12.2018.

Ухвалою суду від 11.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №280/4369/18 строком на 30 (тридцять) днів. Відкладено підготовче судове засідання в адміністративній справі №280/4369/18 на 03.01.2019.

Ухвалою суду від 03.01.2019 зупинено провадження в адміністративній справі №280/4369/18 до 04 лютого 2019 року, для надання сторонам часу необхідного їм для примирення. Наступне підготовче судове засідання призначено на 04.02.2019.

Ухвалою суду від 04.02.2019 провадження у справі поновлено та у зв'язку з недосягненням сторонами примирення розгляд справи продовжено.

Ухвалою суду від 04.02.2019 зупинено провадження в адміністративній справі №280/4369/18 до 19 лютого 2019 року, для надання сторонам часу необхідного їм для примирення. Наступне підготовче судове засідання призначено на 19 лютого 2019 року

Ухвалою суду від 19.02.2019 поновлено провадження у справі та, у зв'язку з недосягненням сторонами примирення, розгляд справи продовжено.

Протокольною ухвалою суду від 19.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06.03.2019.

У судовому засіданні 06.03.2019 оголошено перерву до 13.03.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 13.03.2019 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

У судове засідання прибув представник відповідача та підтримав відзив з підстав викладених вище. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 243 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 13.03.2019.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ФОП ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа підприємець 25.11.2002 та перебуває на обліку в Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

Основний вид діяльності вантажний автомобільний транспорт.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області у період з 10.05.2018 по 23.05.2018, на підставі направлень від 10.05.2018 №184, №185, наказу від 25.04.2018 №1239 відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2017.

За результатами перевірки позивача контролюючим органом складено акт №431/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 07.06.2018.

16.07.2018 ФОП ОСОБА_3 подав до ГУ ДФС у Запорізькій області заперечення на акт перевірки.

У зв'язку з поданням ФОП ОСОБА_3 заперечень на акт перевірки, фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 з питань правильності визначення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та за період з 01.01.2014 по 31.12.2017 сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в межах обставин, зазначених в запереченнях до акту документальної планової виїзної перевірки від 07.06.2018 №431/08-01-13-05/НОМЕР_1.

За результатами перевірки позивача контролюючим органом складено акт № 868/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 27.08.2018.

Перевіркою встановлено наступні порушення позивачем:

- пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено чистий оподатковуваний доход в сумі 728 660,85 грн., що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 133325,19 грн.

- підпункту 1.2, 1.3, 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено чистий оподатковуваний доход в в сумі 728 660,85 грн., що призвело до заниження суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 10929,92 грн.

- частини 1 статті 7, частини 2 статті 9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування » від 08.07,2010 № 2464-У1, внаслідок не вірного визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в результаті чого занижено належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% (34,7%), у розмірі - 180 194,23 грн.

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198,. пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми встановлення заниження податку на додану вартість на суму 116 493,82 грн.

На підставі акту перевірки № 868/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 27.08.2018 контролюючим органом відносно ФОП ОСОБА_3 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми Р від 04 вересня 2018 року №0026141305 винесене ГУ ДФС у Запорізькій області, яким ФОП ОСОБА_3 податковий номер НОМЕР_1 донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 166 656,49 грн., в тому числі 133 325,19 грн. основний платіж, 33 331,30 грн. штрафна санкція;

- податкове повідомлення-рішення форми Р від 04 вересня 2018 року №0026151305 винесене ГУ ДФС у Запорізькій області, яким ФОП ОСОБА_3 податковий номер НОМЕР_1 донараховано податок військовий збір в сумі 13662,40 грн., в тому числі 10 929,92 грн. основний платіж, 2 732,48 грн. штрафна санкція;

- податкове повідомлення-рішення форми Р від 04 вересня 2017 року №0026161305 винесене ГУ ДФС у Запорізькій області, яким ФОП ОСОБА_3 податковий номер НОМЕР_1 донараховано податок на додану вартість в сумі 145 617,28 грн., в тому числі 116 493,82 грн. основний платіж, 29 123,46 грн. штрафна санкція;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2018 року №0026121305 винесене ГУ ДФС у Запорізькій області, про стягнення з ФОП ОСОБА_3 податковий номер НОМЕР_1 недоїмку по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 180 194,23 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04 вересня 2018 року №0026131305 винесене ГУ ДФС у Запорізькій області, яким до ФОП ОСОБА_3 застосовано штрафні санкції в сумі 35 965,64 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ФОП ОСОБА_3 звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 177.2 ст.177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 177.4. ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З приписами пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Щодо встановленого контролюючим органом завищення витрат за 2015-2017 рік в сумі 660 231,77 грн. на придбання ТМЦ та запасних частин використаних для ремонту та встановлення на вантажні автомобілі, які використовувались в господарській діяльності підприємця, суд зазначає наступне.

У перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_3 мав у власності та використовував для підприємницької діяльності шість вантажних автомобілів типу ОСОБА_2, РЕНО, КАМАЗ та два легкових авто, а також виробничу базу за адресою м.Мелітополь, вул. Ворошилова, 71/1, яка належить йому на праві приватної власності (арк. 3 Акта перевірки).

Перевіркою підтверджується факт використання даних транспортних засобів в підприємницькій діяльності з отриманням доходу. А саме, в перевіряємий період ФОП ОСОБА_3 надавались послуги з перевезення вантажів власним автомобільним транспортом таким контрагентам замовникам, як ТОВ ОСОБА_4 Трейд , ТОВ Гала-Торг , ТОВ УДК . ПрАТ Одеський коньячний завод та іншим (арк. 6 Акта перевірки).

В акті перевірки зазначається, що ФОП ОСОБА_3 у перевіряємому періоді проводилося придбання та включення до складу документально підтверджених витрат на придбання ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві (додаток Ф2 (Ф4) до податкової декларації про майновий стан і доходи) вартість запасних частин на вантажні автомобілі на загальну суму 660 231,77 грн., у тому числі у 2015 році на 176 584,88 грн., у 2016 році на 147 693,22 грн., у 2017 році на 335 953,67грн.

За висновками акта перевірки та наданих заперечень відповідача, підставою для виключення з витрат стало посилання на неможливість одночасного складення дефектних актів ФОП ОСОБА_3 та його водіями. Зокрема, зазначено, що ФОП ОСОБА_3 надано дефектовочні відомості про обстеження автомобілів, які підписані водіями та ФОП ОСОБА_3 та акти прийняття і списання запасних частин, підписані закріпленими водіями, що містили дату, місце складення м.Мелітополь, номер автомобіля, найменування запасних частин, які підлягали заміні та використанню при ремонті. Але згідно подорожніх листів, які виписані на період від одного до двох місяців, водії на дату складання дефектовочних відомостей виїхали з міста Мелітополь та перебували в рейсі по території України.

На спростування даних тверджень, ФОП ОСОБА_3 надано товарно-транспортні накладні до вантажного автомобіля, дефектовочні відомості, акти приймання та списання запасних частин з первинними документами на придбані та використані запасні частини, копії яких долучені до матеріалів справи.

Досліджуючи надані документи суд зазначає, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень від 05.07.2011 № 3565-VI застосування подорожніх листів суб'єктами господарювання, які експлуатують колісні транспортні засоби, стало необов'язковим з 14.08.2011.

Типова форма подорожнього листа для вантажного автомобіля була скасована 10.12.2013 згідно з наказом Мінінфраструктури та Мінекономрозвитку від 10.12.2013 № 1005/1454.

Таким чином, з 10.12.2013 шляхові листи для вантажного автомобіля не використовуються для контролю роботи транспортних засобів, але відповідно до існуючих роз'яснень ДФС можуть використовуватись як первинний документ для списання паливо-мастильних матеріалів.

Суд зазначає, що на даний час дозволяється довільна форма заповнення подорожнього листа та відсутнє обмеження терміну на який здійснюється виписування подорожнього листа.

Надані ФОП ОСОБА_3 шляхові листи вантажного автомобіля свідчать, що вони оформлювались на термін від одного до двох місяців, із зазначенням маршруту м.Мелітополь - по Україні, згідно ТТН та використовувались виключно для обліку списання паливо-мастильних матеріалів. При цьому, зазначення вказаного маршруту в шляхових листах не заперечувало факт повернення автомобіля з поїздки до м.Мелітополя, на місце стоянки та ремонту. Вказане також підтверджується письмовими поясненнями наданими водіями, які були закріплені за відповідними вантажними автомобілями та здійснювали огляд та ремонт транспортних засобів.

Надані позивачем дефектовочні відомості та акти прийняття і списання запасних частин дозволяють повністю ідентифікувати здійснену господарську операцію та понесені витрати. В дефектовочних відомостях та актах прийняття і списання запасних частин зазначено яка саме запасна частина була встановлена на транспортний засіб з відповідним номерним знаком та її вартість.

За результатами використаних запасних частин за місяць позивачем складались Реєстри актів списання запасних частин включених до витрат відповідного місяця, які також містять посилання на марку і номер автомобіля, прізвище водія, вартість використаних запасних частин.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що посилання контролюючого органу на шляховий лист, який використовувався виключно для обліку витрат паливо-мастильних матеріалів, не може слугувати беззаперечною обставиною неможливості використання запасних частин у господарській діяльності ФОП ОСОБА_3 Натомість наданні ФОП ОСОБА_3 первинні документи містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг виконаних робіт, їх вартість та дозволяють повністю ідентифікувати понесені витрати (використані запасні частини) та їх зв'язок з отриманим доходом.

Відносно посилання, ГУ ДФС у Запорізькій області на пп. 177.4.5 п.177.4. ст.177 ПК України про не включення до складу витрат підприємця в 2017 році витрат на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, суд зазначає наступне.

Підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 розділу IV Кодексу встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця витраті на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених статтею 177 розділу IV Кодексу.

При цьому Податковий Кодексом не передбачено визначення (критерії), за яких обставин (умов) основні засоби відносяться до засобів подвійного призначення або визнаються такими, що мають ознаки подвійного призначення.

Окремо, підпункт 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України віднесено об'єкти, які як засоби подвійного призначення не підлягають амортизації. А саме не підлягають амортизації земельні ділянки, об'єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі.

Пункт 177.4.6 п.1774 ст.177 ПК України регулює порядок нарахування та віднесення до витрат виключно до витрат на амортизаційне нарахування та не має посилання на інші витрати підприємця.

Підпунктом пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України встановлено, що у випадку коли норма закону припускає неоднозначне (множинне)трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу,то діє презумпція правомірності рішень платника податку.

Також п.п.. 56.21 ст. 56 ПК України передбачено, що у разі коли норми Податкового кодексу України суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За вказаних обставин, суд вважає висновки відповідача про завищення позивачем витрат в сумі 660 231,77 грн. в тому числі у 2015 році на 176 584,88 грн., у 2016 році на 147 693,22 грн., у 2017 році на 335 953,67грн. на придбання ТМЦ та запасних частин для ремонту автотранспорту, які використовували в господарській діяльності підприємця, помилковими та такими, що не грунтуються на долучених до справи доказах.

Щодо встановленого контролюючим органом завищення витрат за 2015-2017 рік в сумі 68 429,08 грн. на оплату орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності, на якій розташований виробничий комплекс будівель ФОП ОСОБА_3, що використовується підприємцем для розміщення належних йому транспортних засобів, суд зазначає наступне.

28 вересня 2002 року між Мелітопольською міською радою та ОСОБА_3 було укладено Договір оренли земельної ділянки за адресою м.Мелітополь. вул.Ворошилова 74/1 (кадастровий номер 2310700000:02:003:0023).

Відповідно до п.1.4. Договору оренди на орендованій земельній ділянці розташовані кам'яні споруди виробничих цехів. Згідно п. 1.5. Договору оренди, цільове призначення земельної ділянки: розміщення виробничого комплексу.

Судом встановлено, що земельна ділянка використовувалась для розміщення виробничої бази та вантажних транспортних засобів.

Відповідно до платіжних доручень (том 1 арк. справи 132-173) за користування земельною ділянкою державної і комунальної власності ФОП ОСОБА_3 сплачено 68 429,08 гри.. а саме у 2015 р. - 18 521,57 грн., у 2016р. в сумі 25 155,93 грн„ у 2017р. в сумі 24751,58 грн. Розмір сплаченої орендної плати відповідає умовам договору та поданим позивачем до Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області податковим деклараціям з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної плати) (том.1 арк. справи 120 - 132).

Суд зазначає, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності регулюється статтею 177 ПК України.

Відповідно до п.177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.177.4 ст. 177 ПК України).

Підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачає, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду, а розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пункт 9 Наказу Міністерства фінансів України від 28.07.2000 №181 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 Оренда регламентує, що належна за користування об'єктом операційної оренди плата визнається витратами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 Витрати на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов'язаних із використанням об'єкта операційної оренди.

Згідно п.14 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема плата за оренду земельних і майнових паїв.

Тобто, згідно із Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 14 Оренда та 16 Витрати підприємства мають включати орендну плату за землю та земельний податок у свої витрати.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що фізичні особи-підприємці, які мають у користуванні земельні ділянки державної або комунальної власності для провадження власної підприємницької діяльності, набувають право на включення до складу витрат сум сплаченої орендної плати за такі земельні ділянки.

Правову позицію з цього питання (щодо права підприємця на віднесення до витрат сплаченої орендної плати за землю) викладено в Постановах Верховного Суду від 27.02.2018 по справі №821/274/17, від 22.03.2018 по справі №820/3255/17 та від 26.06.2018 по справі №816/146/17.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність виключення контролюючим органом зі складу витрат коштів в розмірі 68 429,08 грн. сплачених ФОП ОСОБА_3 в якості орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності, на якій розташований виробничий комплекс будівель, що використовується підприємцем для розміщення належних йому транспортних засобів.

З огляду на встановлення судом відсутності завищення позивачем суми понесених витрат пов'язаних з одержанням доходу суд дійшов до висновку про неправомірність висновків Акта перевірки про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу і як наслідок податку з доходи фізичних осіб на загальну суму податку 166 656,49 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0026141305 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 166 656,49 грн., в тому числі 133 325,19 грн. основного платежу та 33 331,30 грн. штрафних санкцій слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно з пунктом 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками якого є особи, визначені пунктом 162.1статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність збільшення контролюючим органом Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для збільшення ФОП ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання по військовому збору на загальну суму податку 13 662,40 грн. та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 180 194,23 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0026151305, яким позивачу донараховано військовий збір в сумі 13662,40 грн., в тому числі 10 929,92 грн. основний платіж, 2 732,48 грн. штрафна санкція, вимога про сплату боргу (недоїмки) №0026121305 про стягнення з позивача недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 180 194,23 грн. та Рішення про застосування штрафних санкцій №0026131305, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 35 965,64 грн. слід визнати протиправними та скасувати.

Щодо здійсненого контролюючим органом нарахування податку на додану вартість в сумі 116 493,82 грн.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що враховуючи порушення вказані в п.2.1.2.2. даного акту, в ході перевірки не можливо документально підтвердити використання в господарській діяльності придбаного газу в сумі ПДВ 2516,64 грн., бензину в сумі ПДВ 4459,0 грн., запчастин в сумі ПДВ 120 041,55 грн.

З посиланням на вищезазначене порушення, відповідач нараховує податкові зобов'язання з ПДВ на обсяг запасних частин, природного газу та бензину придбаних позивачем в період з 01.01.2015 по 31.12.2017 датою використання палива та запасних частин в операціях, які на думку контролюючого органу, не відносяться до господарських, а відповідно і датою нарахування податкових зобов'язань з ПДВ фіскальний орган визначає дату придбання ТМЦ.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу, суд зазначає, що відповідно до підпункту г) п 198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Системний аналіз вказаних положень дає підстави стверджувати, що на платника податків покладається обов'язок нарахувати податкові зобовязання з ПДВ у випадку, коли придбані товари призначались для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Як вже зазначалось вище, позивачем у спірному періоді здійснювалось придбання запасних частин, які використовувались для ремонту автомобілів, що використовувались позивачем для здійснення підприємницької діяльності (вантажних автомобільних перевезень). Перелік придбаних запасних частин описано контролюючим органом на сторінках 35-62 акту перевірки.

В свою чергу виказані котролюючим органом сумніви щодо неможливості проведення ремонту позивачем та його водіями власними силами, базуються лише на припущеннях та спростовані долученими до матеріалів справи доказами, а саме: подорожніми листами, дефектовочними відомостями, актами на списання тощо.

Натомість, актом перевірки підтверджується наявність у ФОП ОСОБА_3 перехідних залишків ТМЦ станом на 31.12.2015 - 106934,26 грн., станом на 31.12.2018 - 218873,51 грн., станом на 31.12.2017 - 79849,62 грн., на які контролюючим органом здійснено нарахування податкових зобов'язань з ПДВ, що суперечить положенням підпункту г) п 198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

При цьому, посилання в акті перевірки, як підставу нарахування ПДВ на неможливість документально підтвердити використання в господарській діяльності ТМЦ, не є тотожним визначенню використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Суд наголошує, що наявність ТМЦ на складі на певну дату, зокрема станом на кінець року, не може бути підставою для висновку, що такі запасні частини будуть використані не у господарській діяльності платника податків.

Відповідач, не зважаючи на специфіку ТМЦ, а саме запасні частини, витратні матеріали для вантажних автомобілів та їх обсяг, не надав жодних доказів можливого використання даних ТМЦ в операціях, що не є господарськими, зокрема реалізації, використання для власних цілей, знищення або інше.

Щодо використання природного газу та бензину в акті перевірки вказано, що ФОП ОСОБА_3 для господарської діяльності в перевіряємий період здійснював придбання ТМЦ (в тому числі запасні частини), транспортування яких здійснював власними силами та власним транспортом (п.1.24 Акта перевірки ст.7).

Судом з'ясовано, що придбане пальне використано ФОП ОСОБА_3 для заправки легкових автомобілів ЗАЗ Ланос держ. номер НОМЕР_2 та ЗАЗ-110207 легковий хетчбек держ.номер АР1848АВ, які належать позивачу на праві власності та використовувались у його підприємницькій діяльності. Як пояснив представник позивача, на вказаних автомобілях позивач чи за йогодорученням інша особа, здіснювали придбання у контрагентів запасних частин для вантажних автомобілів та здійснювали їх перевезення до місця здійснення ремонту.

Надані позивачем подорожні листи на легкові автомобілі, копії яких залучено до матеріалів справи, містять додатки Акти списання бензину та газу, в яких зазначено дату, маршрут руху автомобіля, пробіг, контрагент постачальника, що дозволяє повністю ідентифікувати ціль поїздки (придбання та перевезення ТМЦ). Надання подорожніх листів позивачем до перевірки та дослідження їх під час перевірки підтверджується змістом ст. 26 акта перевірки та не заперечується відповідачем.

Враховуючи викладене, суд вважає, що донарахування податкових зобов'язань з ПДВ здійснено виключно на припущеннях та з підстав, які не передбачені Податковим кодексом України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо неправомірності нарахування ФОП ОСОБА_3 податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 116 493,82 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0026161305, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 145 617,28 грн., в тому числі 116 493,82 грн. основний платіж, 29 123,46 грн. штрафна санкція слід визнати протиправним та скасувати.

Стосовно посилання позивача на порушення порядку винесення спірних податкових повідомлень рішень суд зазначає, що згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

За змістом спірних податкових повідомлень рішень підставою їх винесення є Акт документальної позапланової невиїзної перевірки №868/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 27.08.2018.

Пунктом 86.7. ст.87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином, вимоги даної норми встановлюють, що у випадку призначення додаткової перевірки для з'ясування обставин, подані платником заперечення на первинний акт перевірки розглядаються протягом семи робочих днів після завершення такої перевірки. За результатами розгляду заперечень складається висновок та надсилається (надається) письмова відповідь платнику податків.

Відповідно, після проведення додаткової перевірки контролюючий орган повинен здійснити розгляд поданих заперечень платника податків та надати відповідь, при цьому такий розгляд за вимогою платника податків здійснюється за його участю.

Також, дана норма передбачає що контролюючий орган має право винести податкове повідомлення рішення виключно лише після направлення відповіді платнику податків.

Надані до матеріалів справи документи свідчать, що 16.07.2018 ФОП ОСОБА_3, у встановлений Податковим кодексом України термін подано до ГУ ДФС у Запорізькій області заперечення на акт документальної планової виїзної перевірки №431/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 07.06.2018, в якому вказав на бажання брати участь у розгляді заперечень.

У зв'язку з отриманими запереченнями Наказом ГУ ДФС у Запорізькій області №2722 від 10.08.2018 була призначена позапланова документальна невиїзна перевірка в межах обставин які були викладені у поданих підприємцем запереченнях. На підстави даного Наказу №2722 від 10.08.2018 працівниками ГУ ДФС проведена документальна невиїзна позапланова перевірка, за результатами якої складено акт №868/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 27.08.2018 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 з метою правильності визначення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та за період з 01.01.2014 по 31.12.2017 сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в межах обставин, зазначених в запереченнях до акту документальної планової виїзної перевірки від 07.06.2018р. №431/08-01-13-05/НОМЕР_1.

Відповідно до вимог п.86.7. ст.87 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Запорізькій області після закінчення додаткової перевірки повинен був провести розгляд заперечень поданих ФОП ОСОБА_3 на акт перевірки від 07.06.2018 №431/08-01-13-05/НОМЕР_1, за участю його представника протягом семи робочих днів, тобто не пізніше 05.09.2018.

За змістом, відповіді №7345/14/08-01-13-05-10 від 03.09.2018, ГУ ДФС у Запорізькій області після закінчення додаткової перевірки не здійснював розгляд заперечень поданих ФОП ОСОБА_3 на акт перевірки від 07.06.2018 №431/08-01-13-05/НОМЕР_1.

Суд зазначає, що проведення додаткової перевірки не є тотожною дією по проведені розгляду заперечень платника податків на акт перевірки, оскільки вони мають різні цілі, здійснюються різним посадовими особами та мають різні юридичні наслідки.

Надані документи свідчать, що ФОП ОСОБА_3 отримав акт документальної позапланової невиїзної перевірки №868/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 27.08.2018 поштою 29.09.2018, що не заперечується відповідачем.

За таких обставин ФОП ОСОБА_3 мав право подати заперечення на акт перевірки від 27.08.2018 не пізніше 05.10.2018.

Заперечення на акт перевірки №868/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 27.08.2018 подано ФОП ОСОБА_3 до ГУ ДФС у Запорізькій 04.10.2018, що відповідало строкам встановленим п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України. Таким чином, контролюючий орган мав право винести податкові повідомлення рішення не раніше вручення акта перевірки платнику податків та виключно лише після розгляду поданих заперечень.

Натомість в порушення п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України, оскаржуємі податкові повідомлення рішення, винесені фіскальним органом без розгляду заперечень на акт перевірки та за 25 днів до отримання платником податків акта перевірки, який став підставою їх прийняття.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв'язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 5 425,00 грн. підлягають стягненню на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративий позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 48/109, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області форми Р від 04 вересня 2018 року №0026141305, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 166 656,49 грн., в тому числі 133 325,19 грн. - основного платежу, 33 331,30 грн. - штрафних санкцій;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області форми Р від 04 вересня 2018 року №0026151305, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 13 662,40 грн., в тому числі 10 929,92 грн. - основного платежу, 2 732,48 грн. - штрафних санкцій;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області форми Р від 04 вересня 2017 року №0026161305, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 145 617,28 грн., в тому числі 116 493,82 грн. - основного платежу, 29 123,46 грн. - штрафних санкцій;

вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2018 року №0026121305 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 180 194,23 грн.;

рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04 вересня 2018 року №0026131305, яким до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 застосовано штрафні санкції в сумі 35 965,64 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 5 425,00 грн. (п'ять тисяч чотириста двадцять п'ять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25.03.2019.

Суддя Л.Я. Максименко