Рішення

від 26.04.2019 по справі 400/3304/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

26 квітня 2019 р.справа № 400/3304/18

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомприватного підприємства "Автошляхбуд-АДС", вул. Ювілейна, 83-а, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100

до відповідачаУправління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003

провизнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК1967/13/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 16.11.18 р.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Автошляхбуд-АДС" (надалі - позивач або ПП "Автошляхбуд-АДС") звернулось з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області (надалі - відповідач або Держпраці), в якому просить суд визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК1967/13/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 16 листопада 2018 р. (надалі - Постанова), якою позивач оштрафований за порушення вимог трудового законодавства на суму 1 228 590,0 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним: посадовими особами Держпраці здійснена перевірка дотримання ПП "Автошляхбуд-АДС" вимог трудового законодавства, в результаті якої відповідач зробив висновок, що 11 працівників допущені до роботи без укладення трудового договору. Позивач заперечує правомірність такого висновку, так як з такими працівниками укладені цивільно-правові договори, предметом яких є виконання робіт. Позивач вказує на те, що відповідач безпідставно ототожнює цивільно-правові правовідносини, які мають місце в даному спорі, із трудовими правовідносинами, а тому штраф накладено неправомірно. Крім того, позивач вказує на порушення відповідачем процедури проведення перевірки, зокрема посвідчення інспектора ОСОБА_1. відсутнє у реєстрі посвідчень інспекторів праці, що свідчить про незаконність перевірки.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні на тій підставі, що фактично між ПП "Автошляхбуд-АДС" і працівниками склались трудові правовідносини і позивач допустив працівників до роботи без укладення трудового договору. Також, відповідач послався на постанову Баштанського районного суду Миколаївської області, якою директора ПП "Автошляхбуд-АДС" притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 41 ч. 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) (порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці). Вважає, що таке рішення суду має преюдиціальне значення для вирішення даної адміністративної справи (а. с. 130-134).

Позивач подав відповідь на відзив, в якому повторно навів доводи позовної заяви (а. с. 157-161).

Одночасно із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, яка була повернута заявнику у зв'язку з відсутністю документа, який підтверджує сплату судового збору (а. с. 107-108).

В подальшому, позивач повторно подав заяву про забезпечення позову, яка була судом задоволена (а. с. 126-128).

Справа розглянута за правилами загального позовного провадження (а. с. 175).

12 березня 2019 р. судом прийнято ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суді (а. с. 183).

На підставі ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглянув справу у письмовому провадженні (а. с. 188-189).

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У жовтня 2018 р., на підставі наказу від 17 жовтня 2018 р. № 351 та направлення № 713 на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання (а. с. 135-137), інспекторами ОСОБА_13. і ОСОБА_1 проведено інспекційне відвідування ПП "Автошляхбуд-АДС", результати якого оформлені Актом № МК1967/13/АВ (надалі - Акт інспекційного відвідування) (а. с. 11-15).

Як зафіксовано Актом інспекційного відвідування, позивач уклав цивільно-правові договори з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, всього з 11 особами, предметом яких є виконання робіт майстра-будівельника, тракторні роботи, роботи дорожнього робітника, водія транспортного засобу та інженера-будівельника. Відповідач зробив висновок про те, що фактично між позивачем і переліченими особами мають місце трудові правовідносини і ці особи були допущені до роботи без укладення трудового договору. Зазначені обставини відповідач розцінив як порушення позивачем вимог ст. 21 ч. 1 і ст. 24 ч. 1, 3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України).

16 листопада 2018 р. Держпраці прийняло спірну Постанову, якою за порушення вищенаведених вимог КЗпП України, що виявилось у допущенні 11 осіб до роботи без укладення трудового договору, на підставі ст. 265 ч. 2 абз. 2 КЗпП України, ПП "Автошляхбуд-АДС" оштрафовано на 1 228 590,0 грн. (а. с. 21-22).

Суд знаходить висновки відповідача, зроблені в Акті інспекційного відвідування вірними, а штраф таким, що накладений на позивача правомірно.

З приводу доводів позивача про відсутність посвідчення інспектора ОСОБА_1. у реєстрі посвідчень інспекторів праці, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295, інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці. Держпраці веде реєстр посвідчень інспекторів праці.

Як зазначено в направленні № 713 на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання, проведення заходу контролю доручено інспекторам ОСОБА_13. і ОСОБА_1 (а. с. 137).

Як вбачається з поданого відповідачем наказу від 23 жовтня 2018 р. № 131-ос "Про зміну прізвища ОСОБА_1", у зв'язку з укладенням шлюбу, ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1.

На офіційному сайті Державної служби України з питань праці розміщено реєстр посвідчень інспекторів праці, в якому під номером 13 міститься посвідчення інспектора ОСОБА_13., а під номером 1554 міститься посвідчення інспектора ОСОБА_1. (ІНФОРМАЦІЯ_1).

З огляду на викладене, суд не знаходить порушень в діях Держпраці щодо проведення інспекційного відвідування ПП "Автошляхбуд-АДС".

Як визначено ст. 21 ч. 1, 3 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

За приписами ст. 24 ч. 1, 3 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст. 23 КЗпП України).

Системний аналіз наведених норм КЗпП України дозволяє зробити висновок, що при укладенні трудового договору, працівник зараховується до штату підприємства із внесенням відповідного запису до його трудової книжки, стає до роботи на робочому місці, яке організовано роботодавцем, виконує роботу з використанням матеріалів, обладнання чи інших ресурсів роботодавця, підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку, часу відпочинку, встановленому для всіх працівників, несе загальну відповідальність. Якщо є потреба визначити індивідуальні умови праці або врахувати індивідуальні потреби працівника, відмінні від загальних, між сторонами укладається трудовий контракт.

Позивач подав суду договори на виконання робіт, укладені з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, відповідно до яких ці особи виконували роботи майстра-будівельника, тракторні роботи, роботи дорожнього робітника, водія транспортного засобу та інженера-будівельника. Також, позивач подав індивідуально-технічне завдання для кожного працівника і акти приймання-здачі робіт (а. с. 28-87).

Загальне визначення цивільно-правового договору надано в ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Так, відповідно до неї договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 901 ч. 1 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, на відміну від трудового договору, договір про надання послуг (виконання робіт) характеризується тим, що особа ситуативно виконує якусь строкову індивідуально-визначену роботу на замовлення, яка має визначений при укладенні договору кінцевий результат і після виконання такої роботи (досягнення кінцевого результату) правовідносини між сторонами припиняється.

Виконання робіт, обумовлених договорами між позивачем і ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, фактично є процесом праці.

За своєю юридичною суттю, надані позивачем договори, не є договорами про надання послуг, у розумінні ст. 901 ЦК України, так як ними на фізичних осіб покладається виконання необмеженого і невизначеного (не індивідуалізованого) обсягу роботи, що відповідає змісту трудового договору, тобто в даному випадку, предметом договорів є процес праці, а не наперед визначений результат.

Наявність індивідуального завдання для кожного працівника, а також різний розмір щомісячної оплати, не свідчать про те, що такі договори є цивільними.

Надані позивачем акти приймання-передачі виконаної роботи тільки підтверджують такий висновок, так як в них відсутнє визначення вартісних та/або кількісних показників виконаної роботи, що притаманне договорам про надання послуг (виконання робіт) і навпаки не характерно для трудових правовідносин.

При розгляді даної справи, суд врахував і правову позицію Верховного Суду, висловлену ним у постанові від 4 липня 2018 р. у справі № 820/1432/17, відповідно до якої покладення на працівника регулярної систематичної роботи, обсяг чи мета якої не визначені, із підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку роботодавця, є трудовими правовідносинами (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75148848).

Судом враховано і постанову Баштанського районного суду Миколаївської області у справі № 468/1477/18-п від 28 листопада 2018 р., яка залишена без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 3 січня 2018 р. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78173866) і (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79006344) відповідно, якою директора ПП "Автошляхбуд-АДС" визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41 ч. 3 КУпАП (порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці) та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500,0 грн.

При цьому, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції у своїх рішеннях також зазначили, що незважаючи на наявність договорів, по суті між позивачем і 11 особами мають місце трудові правовідносини.

За приписами ст. 265 ч. 2 абз. 1 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" мінімальну заробітну плату у місячному розмірі встановлено на рівні 3 723,0 грн. (ст. 8 Закону). Таким чином, розрахунок штрафу складає 3 723 х 30 х 11 = 1 228 590,0.

Враховуючи викладене, відповідач вірно виходив із суті, а не з форми правовідносин позивача із найманими працівниками і незважаючи на формальну наявність цивільно-правових договорів, зробив обґрунтований висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства та правомірно наклав на нього штраф.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

Так як у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати позивачу не присуджуються.

Стаття 157 ч. 6 КАС України передбачає, що у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову приватного підприємства "Автошляхбуд-АДС" (вул. Ювілейна, 83-а, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100, ЄДРПОУ 13842829) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 39787411) про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК1967/13/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 16 листопада 2018 р., відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз