Рішення

від 23.04.2019 по справі 300/482/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2019 р. справа № 300/482/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Лудчак А.В.,

представника позивача Греська В.В.,

представник відповідача Бондара О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом 1 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення №0019775513 від 19.02.2019, -

В С Т А Н О В И В:

05.03.20191 Державна пожежно-рятувальна частина Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (далі - позивач, 1 ДПРЧ) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №0019775513 від 19.02.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позов мотивовано тим, що відповідачем до позивача незаконно застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальній сумі 87 823,21 грн., в том числі штраф у розмірі 8 145,06 грн. за період з 22.07.2014 по 24.12.2014, штраф у розмірі 77 411,13 грн. за період з 21.01.2015 по 23.05.2018 та нарахована пеня у розмірі 2 267,02 грн., оскільки позивач є добросовісним платником податків і зборів, та, як наслідок, сплата єдиного внеску відбувалась своєчасно та в розмірах, які визначені законодавством. Також позивач у позові вказує на те, що розрахунок штрафу та пені, проведений відповідачем, є помилковим. Так, оскарженим рішенням визначено, що порушення мало місце починаючи з 22.07.2014, проте у розрахунку штрафних санкцій міститься інформація про нарахування штрафу за період 21.01.2014 - 22.01.2014 та 21.02.2014, що не охоплює час, за який нараховуються штрафні санкції в самому рішенні.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 даний позов залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

У зв'язку із усуненням недоліків ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 29.03.2019 (а.с. 163-166). У відзиві представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив та в обґрунтування своїх заперечень відмічає, що позивач з причин невідомих контролюючому органу, сплату зобов'язань з єдиного внеску здійснював не в повному обсязі, що призводило до неповної та подекуди несвоєчасної сплати самостійно нарахованих зобов'язань. Крім того, відповідач погоджується та жодним чином не заперечує факту плати платником ЄСВ в той же місяць за який відбувалось нарахування грошового забезпечення, однак спірним у даному випадку виступає саме сплата зобов'язання не в повному обсязі та фактичне утворення недоїмки на різницю яка не оплачувалась.Водночас, представник відповідача зауважує, що дійсно, в тексті оскарженого рішення про застосування штрафних санкцій №0019775513 від 19.02.2019 допущена помилка, а саме в періоді за який застосована штрафна санкція. Так, у рішенні зазначено період з 22.07.2014 до 24.12.2014, однак даний період вказаний помилково та при розрахунку сум штрафної санкції охоплювався період з 21.01.2014, що й знайшло своє відображення у розрахунку такої санкції.Однак, як відмічає представник відповідача, окремі недоліки, допущені податковим органом при оформленні рішення не впливають на факт доведеності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийнятого спірного рішення про застосування штрафних санкцій №0019775513 від 19.02.2019. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту видається можливим чітко встановити його зміст (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли окремі елементи спірного рішення є недотриманими. Таким чином, як вказує представник відповідача, можна дійти висновку, що несвоєчасна сплата зобов'язань з ЄСВ позивачем є прямим порушенням податкового законодавства. За таких обставин, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача 05.04.2019 подав суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що заперечення відповідача у відзиві є не аргументовані, а тому підлягають відхиленню (а.с. 191-196). Так, відмічено, що в період з 22.07.2014 по 24.12.2014 та з 21.01.2015 по 23.05.2018 позивачем вчасно перераховувалось ЄСВ до контролюючого органу, що підтверджується платіжними дорученнями та звітами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши позовну заяву, відзив, відповідь на відзив, письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

1 Державна пожежно-рятувальна частина Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області є юридичною особою, що перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС в Івано-Франківській областіяк платник єдиного внеску.

Відповідно до Положення, 1 Державна пожежно-рятувальна частина Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області є державним пожежно-рятувальним підрозділом зі статусом державної аварійно-рятувальної служби і належить до сфери управління ДСНС України. Особовий склад 1 ДПРЧ складається з осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників (а.с. 18).

19.02.2019 відповідачем винесено рішення №0019775513 від 19.02.2019, яке надійшло до 1 ДПРЧ 22.02.2019. Даним рішенням до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальній сумі 87 823,21 грн., в том числі штраф у розмірі 8 145,06 грн. за період з 22.07.2014 по 24.12.2014, штраф у розмірі 77 411,13 грн. за період з 21.01.2015 по 23.05.2018 та нарахована пеня у розмірі 2 267,02 грн.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся із даним позовом для захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 за №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно абзацу 7 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 2 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що при цьому платники, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до пунктів1-2 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно приписів частин 2, 3 статті 9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках,передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Положеннями частини 8 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Так, в період до 16.06.2015 порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту був врегульований нормами Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом МНС України від 10.06.2008 за №447.

Згідно із пунктом 1.7 розділу І даної Інструкції, виплата особам рядового і начальницького складу грошового забезпечення проводиться один раз за поточний місяць у період з 20 по 25 числа.

В період з 16.06.2015 до 23.05.2018 порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту був врегульований нормами Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 23.04.2015 за №475.

В даній Інструкції передбачені аналогічні положення щодо грошового забезпечення відповідних осіб. Так, відповідно до пункту 11 розділу І даної Інструкції, виплата особам рядового і начальницького складу грошового забезпечення проводиться один раз за поточний місяць у період з 20 по 25 числа.

При цьому, днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частини 10 статті 9 Закону №2464-VI).

Судом встановлено, що згідно платіжних доручень №136 від 19.06.2014 (а.с. 198), №162 від 21.07.2014 (а.с. 22), №164 від 21.07.2014 (а.с. 21), №129 від 19.08.2014 (а.с. 24), №126 від 19.08.2014 (а.с. 25), №1210 від 16.09.2014 (а.с. 27), №1213 від 16.09.2014 (а.с. 28), №1246 від 17.10.2014 (а.с. 30), №1242 від 17.10.2014 (а.с. 31), №1267 від 19.11.2014 (а.с. 33), №1263 від 19.11.2014 (а.с. 34), №1298 від 22.12.2014 (а.с. 36), №1301 від 22.12.2014 (а.с. 37) позивачем нараховано ЄСВ на рахунки органу доходів і зборів у 2014 році.

Даний факт як і факт нарахування грошового забезпечення працівникам позивача підтверджується меморіальними ордерами за липень-грудень 2014 року(а.с. 23, 26, 29, 32, 35, 38), а також довідкою про виплату єдиного соціального внеску нарахованого на суму грошового забезпечення за 2014 рік (а.с. 19).

Також суд встановив, що згідно платіжних доручень №5 від 22.01.2015 (а.с. 42), №4 від 22.01.2015 (а.с. 43), №23 від 20.02.2015 (а.с. 45), №22 від 20.02.2015 (а.с. 46), №58 від 23.03.2015 (а.с. 48), №57 від 23.03.2015 (а.с. 49), №78 від 21.04.2015 (а.с. 51), №77 від 21.04.2015 (а.с. 52), №76 від 21.04.2015 (а.с. 53), №106 від 21.05.2015 (а.с. 55), №105 від 21.05.2015 (а.с. 56), №128 від 22.06.2015 (а.с. 58), №127 від 22.06.2015 (а.с. 59), №156 від 20.07.2015 (а.с. 61), №154 від 20.07.2015 (а.с. 62), №182 від 20.08.2015 (а.с. 64), №181 від 20.08.2015 (а.с. 65), №218 від 21.09.2015 (а.с. 67), №217 від 21.09.2015 (а.с. 68), №254 від 21.10.2015 (а.с. 70), №252 від 21.10.2015 (а.с. 71), №253 від 21.10.2015 (а.с. 72), №282 від 20.11.2015 (а.с. 74), №281 від 20.11.2015 (а.с. 75), №308 від 22.12.2015 (а.с. 77), №307 від 22.12.2015 (а.с. 78)позивачем нараховано ЄСВ на рахунки органу доходів і зборів у 2015 році.

Даний факт як і факт нарахування грошового забезпечення працівникам позивача підтверджується меморіальними ордерами за січень-грудень 2015 року (а.с. 44, 47, 50, 54, 57, 60, 63, 66, 69, 73, 76, 79), а також довідкою про виплату єдиного соціального внеску нарахованого на суму грошового забезпечення за 2015 рік (а.с. 39-40).

Згідно платіжних доручень №5 від 21.01.2016 (а.с. 82), №25 від 23.02.2016 (а.с. 84), №47 від 21.03.2016 (а.с. 86), №64 від 20.04.2016 (а.с. 88), №107 від 27.05.2016 (а.с. 90), №97 від 24.05.2016 (а.с. 91), №129 від 22.06.2016 (а.с. 93), №158 від 19.07.2016 (а.с. 95), №183 від 18.08.2016 (а.с. 97), №204 від 15.09.2016 (а.с. 99), №226 від 19.10.2016 (а.с. 101), №251 від 18.11.2016 (а.с. 103), №291 від 21.12.2016 (а.с. 105), позивачем нараховано ЄСВ на рахунки органу доходів і зборів у 2016 році.

Даний факт як і факт нарахування грошового забезпечення працівникам позивача підтверджується меморіальними ордерами за січень-грудень 2016 року (а.с. 83, 85, 87, 89, 91, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106), а також довідкою про виплату єдиного соціального внеску нарахованого на суму грошового забезпечення за 2016 рік (а.с. 80).

Згідно платіжних доручень №10 від 24.01.2017 (а.с. 110), №26 від 14.02.2017 (а.с. 112), №45 від 20.03.2017 (а.с. 114), №68 від 13.04.2017 (а.с. 116), №100 від 19.05.2017 (а.с. 118), №134 від 20.06.2017 (а.с. 120), №171 від 19.07.2017 (а.с. 122), №200 від 21.08.2017 (а.с. 124), №236 від 19.09.2017 (а.с. 127), №258 від 19.10.2017 (а.с. 129), №272 від 25.10.2017 (а.с. 130), №306 від 20.11.2017 (а.с. 132), №347 від 20.12.2017 (а.с. 134) позивачем нараховано ЄСВ на рахунки органу доходів і зборів у 2017 році.

Даний факт як і факт нарахування грошового забезпечення працівникам позивача підтверджується меморіальними ордерами за січень-грудень 2017 року (а.с. 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123, 126, 128, 131, 133, 135), а також довідкою про виплату єдиного соціального внеску нарахованого на суму грошового забезпечення за 2017 рік (а.с. 107-108).

Також суд встановив, що згідно платіжних доручень №5 від 24.01.2018 (а.с. 138), №13 від 07.02.2018 (а.с. 140), №22 від 22.02.2018 (а.с. 140), №72 від 22.03.2018 (а.с. 141), №77 від 23.03.2018 (а.с. 141), №106 від 19.04.2018 (а.с. 143), №137 від 21.05.2018 (а.с. 146) позивачем нараховано ЄСВ на рахунки органу доходів і зборів у 2018 році.

Даний факт як і факт нарахування грошового забезпечення працівникам позивача підтверджується меморіальними ордерами за січень-травень 2018 року (а.с. 139, 140а, 142, 144, 145), а також довідкою про виплату єдиного соціального внеску нарахованого на суму грошового забезпечення за 2018 рік (а.с. 136).

Відповідно до частини 13 статті 9 Закону №2464-VІ, суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі пунктів 2 та 3 частини 2 статті 12 Закону №2464-VІ, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Як передбачає стаття 11 Закону №2464-VІ, страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках органів доходів і зборів, автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на рахунки Накопичувального пенсійного фонду (далі - Накопичувальний фонд), а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до визначених законом пропорцій. Обмін інформацією щодо перерахованих на рахунки органів доходів і зборів страхових коштів здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 11 Закону №2464 із страховими коштами, акумульованими на рахунках органів доходів і зборів, здійснюються такі операції: 1) перерахування на рахунки Пенсійного фонду фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до встановлених законом пропорцій розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; 2) повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум; 3) повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску.

Нормами частини 2 статті 25 Закону України №2464-VІ передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 10, частини 11 статті 25 Закону України №2464-VІ, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, в т.ч: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок сплати платником податків єдиного внеску у встановлені законом строки, а також передбачена відповідальність за порушення таких строків сплати.

Крім того, з аналізу вищезазначених норм випливає, що для визначення правильності нарахування штрафу та пені, обов`язково слід встановити факт невиконання платником єдиного внеску обов`язку по сплаті сум внеску, а також розмір недоїмки, на який нараховано штраф та пеню.

Заперечуючи проти позову відповідач наголошував, що позивачем не було забезпечено своєчасної сплати сум єдиного внеску відповідно до норм чинного законодавства.

Суд не погоджується з вказаними доводами відповідача з огляду на наступне.

Як вже встановлено судом, позивачем нараховано ЄСВ на рахунки органу доходів і зборів у 2014-2018 роках, що підтверджується платіжними дорученнями, меморіальними ордерами та довідками про виплату єдиного соціального внеску нарахованого на суму грошового забезпечення за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки.

Суд звертає увагу, що згідно інтегрованої картки платника податків, код операції 17F від 21.07.2014, сума зобов'язання за червень 2014 року становила 47 538,53 грн. (а.с. 170).

Так, 20.06.2014 до контролюючого органу було перераховано ЄСВ за червень 2014 на суму 3 313,68 грн. (код операції 101 від 20.06.2014) (а.с. 170).

Однак, в інтегрованій картці платника податків не відображено перерахований позивачем ЄСВ за червень 2014 на суму 44 224,85 грн. (а.с. 198). Доказом сплати вказаної суми єдиного внеску є платіжне доручення №136 від 19.06.2014, згідно якого 1 ДПРЧ здійснило перерахунок ЄСВ за червень 2014 року на суму 44 224,85 грн.

Таким чином, зобов'язання зі сплати ЄСВ за червень 2014 року позивачем було виконано належним чином та у встановлені законом строки.

Тому суд погоджується з доводами позивача, що недоїмка за червень 2014 року нарахована необгрунтовано, та, як наслідок, помилково нараховані штраф і неня, оскільки ЄСВ за червень місяць 2014 року був сплачений вчасно і в повному обсязі.

Також суд звертає увагу, що згідно інтегрованої картки платника податків, сума зобов'язання за червень 2016 року становила 41 163,46 грн. (код операції 17F від 20.07.2016), за липень 2016 року - 42 711,72 грн. (операція 17F від 22.08.2016), за серпень 2016 року - 44 815,54 грн. (операція 17F від 20.09.2016) (а.с. 179).

Згідно платіжного доручення №129 від 22.06.2016 (а.с. 199) позивачем було сплачено ЄСВ за червень 2016 року в сумі 41 163,46 грн., згідно платіжного доручення №158 від 19.07.2016 (а.с. 200) позивачем сплачено ЄСВ за липень 2016 року в сумі 42 711,72 грн., згідно платіжного доручення №183 від 18.08.2016 (а.с. 201) позивачем сплачено ЄСВ за серпень 2016 року в сумі 44 815,54 грн.

За таких обставин, сплата ЄСВ за червень, липень та серпень 2016 року відбувалася належним чином та у встановлені законом строки.

Однак, в інтегрованій картці платника податків ці платежі не були відображені відповідачем як погашення зобов'язання.

Таким чином, виявлена відповідачем 22.08.2016 недоїмка на суму 39 328.21 грн. (код операції 951 ) (несплата в повному обсязі ЄСВ за червень, липень та серпень 2016 року) вказана контролюючим органом у обліковій карці платника податку за платежем єдиний внесок на суми грошового забезпечення військовослужбовців за 2016 рік, нарахована позивачу необґрунтовано, оскільки не було взято до уваги факт реальної сплати позивачем ЄСВ за червень, липень та серпень 2016 року.

Окрім того, факт надходження відповідної суми коштів до відповідача підтверджується виконаною операцією 20.09.2016 (код 10А ), за якою кошти в загальній сумі 128 690,72 грн. було зараховано як належний платіж.

Тому суд погоджується з позивачем, що неврахування даної обставини й спричинило подальше безпідставне нарахування недоїмки на дану суму ЄСВ, та, як наслідок, мало місце безпідставне нарахування позивачу штрафу та пені.

Щодо посилань відповідача на те, що у період з 21.06.2016 позивачем нараховувались зобов'язання, однак фактична сплата за ними відбувалась на невірний рахунок, то суд зазначає наступне.

20.09.2016 за заявою позивача із рахунку №71010000 (єдиний внесок нарахований на суми заробітної плати) перераховано суму в розмірі 128690,72 грн. на рахунок №71020000 (єдиний внесок нарахований на суми грошового забезпечення військовослужбовців).

Відповідно до частин 5-7 статі 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує держави) політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь). Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Як уже було зазначено, днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування па рахунок органу доходів і зборів - у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів.

При цьому, згідно положень частин 4, 5 статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поняття єдиний казначейський рахунок закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 за №122 та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Відповідно до пункту 2.1 цього Положення, єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Аналіз пунктів 2.2 і 2.3 Положення про єдиний казначейський рахунок дає підстави дійти висновку, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Таким чином, сплата зобов'язання на інший рахунок податкового органу не може бути підставою для застосування штрафу з цих підстав, оскільки кошти зараховані до Державного бюджету України у визначений законом строк, що свідчить про виконання зобов'язання зі сплати єдиного внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 14.11.2018 по справі №805/3665/16-а та постанові від 24.10.2018 по справі №760/6097/16-а, згідно яких допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.

Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо недоїмки, яка нараховувалась відповідачем впродовж листопада 2017 року - травня 2018 року, то суд зазначає, що відповідач не заперечує, що остання нараховувалась разом із штрафом і пенею помилково у зв'язку із дублювання суми 77 285,99 грн. (код 17F за 20.10.2017).

Так, згідно службової записки від 01.10.2018 за №509/09-19-55-13-26 від 01.10.2018 відділ адміністрування податків та зборів фізичних осіб повідомив про виявлену недостовірність відображення в інтегрованій картці платника податків за кодом бюджетної класифікації 71020000. Було знято штрафні санкції в сумі 32 426,76 грн. та пеню в сумі 458,61 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що платежі зі сплати ЄСВ позивачем вчинені одночасно із виплатою грошового забезпечення, в той же місяць, за який і відбувалася виплата грошового забезпечення, та, як наслідок, така сплата єдиного внеску позивачем відбувалася вчасно, в строк, встановлений законом, а тому нарахування штрафних санкцій за період з 22.07.2014 до 24.12.2014 та з 21.01.2015 до 23.05.2018 є необґрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідачем не доказано правомірності оскарженого рішення, при цьому, судом на підставі належних та допустимих доказів встановлена його протиправність, а тому суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області на користь 1 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №55 від 01.03.2019 (а.с. 4).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0019775513 від 19.02.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39394463) на користь Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (вул. Франка, 6, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 38163053) сплачений судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 30 квітня 2019 р.