Рішення

від 11.04.2019 по справі 826/16417/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2019 року № 826/16417/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою діяльністю "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен" до про Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

від позивача - Яблуновська К.М.;

від відповідача - Павленко С.С., Лук'янець В.В.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен" (далі - ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 25.09.2018:

№ 0049261404 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3748327,50 грн, у тому числі: 2998662,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 749665,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0049271404 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3846465,00 грн, у тому числі: 3077172,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 769293,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції останнього з ТОВ "Альянспромконсалт" та ТОВ "Стил Форт" обумовлені розумними економічними причинами та здійснені з метою отримання матеріальної вигоди, а саме агентами було залучено до співпраці нових постачальників за ціною економічно вигідною для покупця, відповідно вказаними господарськими операціями було досягнуто економічного ефекту для мети ділового характеру. Звертає увагу, що на момент здійснення спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість і акт перевірки не містить жодних доказів того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських зобов'язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. За наведених обставин, та враховуючи, що первинні документи, складені за результатами господарських операцій з ТОВ "Альянспромконсалт" та ТОВ "Стил Форт", оформлені належним чином, позивач вважає помилковими висновки відповідача про порушення ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен" норм податкового законодавства, що є підставою для скасування спірних рішень.

Ухвалою суду від 17.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16417/18 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 22.11.2018.

12.11.2018 представником відповідача Зайцевою О.В. подано до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що у ході проведення перевірки не підтверджено факт отримання позивачем агентських послуг від ТОВ "Альянспромконсалт" та ТОВ "Стил Форт", що стало наслідком неправомірного формування ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен" регістрів бухгалтерського обліку та податкової звітності на підставі первинних документів, складних за результатами таких господарських операцій.

У підготовчому судовому засіданні 22.11.2018 оголошено перерву до 20.12.2018.

14.12.2018 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому останній просить суд задовольнити позов. Акцентував увагу на тому, що позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України та не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності або податкової дисципліни.

14.12.2018 позивачем до матеріалів справи додано додаткові документи на підтвердження реальності спірних операцій (том 2 а.с. 125-248, том 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 а.с. 1-207).

У підготовчому судовому засіданні 20.12.2018 оголошено перерву до 31.01.2019.

Ухвалою суду від 31.01.2019 закрито підготовче провадження у справі № 826/16417/18 та призначено розгляд справи по суті у судове засідання на 14.03.2019.

У судовому засіданні 14.03.2019 оголошено перерву до 11.04.2019.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити.

Представники відповідача у судових засіданнях заперечували проти позову та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 11.04.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 30.07.2018 по 17.08.2018 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.03.2019, за результатами якої складено акт від 27.08.2018 № 838/26-15-14-04-03/34500290 (том 1 а.с. 21-59).

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен":

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3077172,00 грн, в тому числі: за 2017 рік у сумі 2285483,00 грн, за 1 квартал 2018 року у сумі 791689,00 грн;

п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2998662,00 грн, в тому числі: за серпень 2017 року в сумі 275013,00 грн, вересень 2017 року в сумі 371112,00 грн, жовтень 2017 року в сумі 13705,00 грн, листопад 2017 року в сумі 284528,00 грн, грудень 2017 року 1174652,00 грн, січень 2018 року в сумі 642830,00 грн, лютий 2018 року в сумі 99929,00 грн, березень 2018 року в сумі 136893,00 грн.

За результатами розгляду заперечень позивача, ГУ ДФС у м. Києві листом від 20.09.2018 № 67469/10/26-15-14-04-03-12 повідомило ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен", що висновки акта перевірки від 27.08.2018 № 838/26-15-14-04-03/34500290 залишено без змін (том 1 а.с. 95-103).

На підставі акта перевірки 25.09.2018 контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0049261404 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3748327,50 грн, у тому числі: 2998662,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 749665,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 107);

№ 0049271404 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3846465,00 грн, у тому числі: 3077172,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 769293,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 104).

Вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 20.09.2018 № 0049271404 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу про те, що операції між ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен" та ТОВ "Альянспромконсалт", ТОВ "Стил Форт" фактично не відбувались, у зв'язку з чим у позивача були відсутні підстави для врахування у бухгалтерському та податковому обліку первинних документів, складених за результатами таких господарських операцій.

Висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій ґрунтується на наступному:

1) ТОВ "Альянспромконсалт". В результаті опрацювання податкової інформації по вказаному контрагенту контролюючим органом встановлено, що останній перебуває на обліку в Криворізькій Північній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області; реєстрація платника ПДВ діюча; остання звітність з податку на додану вартість подана за липень 2018 року; згідно звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податкові розрахунки сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманих з них податків (форма 1ДФ) кількість працюючих на період з листопада 2017 року по лютий 2018 року становила 1 особу; відповідно до фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва ТОВ "Альянспромконсалт" за 2017-2018 роки у підприємства відсутні основні засоби; декларації з екологічного податку, земельного податку, транспортного податку, які б могли свідчити про наявність відповідних ресурсів (складські, офісні приміщення, транспортні засоби, земельні податки) ТОВ "Альянспромконсалт" за 2017 - 2018 роки до органів ДФС також подавало. Аналізом ЄРПН встановлено реєстрацію податкових накладних ТОВ "Хорсен" та ТОВ "Мілоус" в адресу ТОВ "Альянспромконсалт".

Згідно інформації Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме: ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 08.07.2018 у справі № 760/16210/18, в результаті аналізу поданої податкової звітності ТОВ "Хорсен" (код 41065111), зокрема Форми №1-ДФ "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" встановлено, що єдиною службовою особою- керівником, бухгалтером, а також засновником підприємства є одна особа - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, (іпн. НОМЕР_1) мешканець тимчасово непідконтрольної території міста Єнакієве Донецької області, що свідчить про відсутність необхідних умов для досягнення відповідних фінансових результатів в силу відсутності управлінського та технічного персоналу. Також в результаті проведеного огляду наявної податкової інформації (даних податкових декларацій, податкових накладних, інших відомостей щодо платника) в Аналітично-інформаційних системах ДФС України АІС "Податковий Блок", АІС "Єдиний реєстр податкових накладних", щодо ТОВ "Хорсен" (код 41065111) встановлено підміну номенклатури товару (невідповідність придбаних та реалізованих товарів) згідно зареєстрованих податкових накладних зазначеного підприємства. що свідчить про наявність ознак фіктивності ТОВ "Хорсен" (код 41065111), створеного з метою прикриття незаконної діяльності щодо безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, ухилення від сплати податків та створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій підприємствам реального сектору економіки. Також встановлено, що реквізити ТОВ "Хорсен" (код за ЄДРПОУ 41065111) використовувались при наданні вигляду реальності фіктивним операціям шляхом документального оформлення угод з начебто реалізації товарно-матеріальних цінностей в адресу підприємств реального сектору економіки, зокрема ТОВ "Лемос груп" (код за ЄДРПОУ 38599752, зареєстрованого платником податків у Лівобережній ОДПІ м. Дніпра, юридична адреса: м. Дніпро, Самарський район, вул. Вознюка, буд. 1-в), що безпідставно формувало їм податковий кредит з податку на додану вартість та надавало можливість ухилятися від сплати податків. Проте товарно-матеріальні цінності реалізовані ТОВ "Хорсен" (код 41065111) останнє не придбавало, та не являлось їх виробником.

З ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 06.03.2018 у справі № 569/3407/18 вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду № 569/2746/18 проведено обшук за адресою проживання ОСОБА_6 м. Київ, вул. Воскресенська, б.14 Б кв. 164 у ході якого 02.03.2018, згідно протоколу обшуку виявлено та вилучено: .... документи господарської діяльності наступних товариств: ... ТОВ "Мілоус" код 41448671 .... Встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 й надалі продовжують створювати нові фіктивні товариства від імені яких документально відображають фіктивні фінансово-господарські операції з суб'єктами реального сектору економіки та враховуючи те, що є достатні підстави вважати, що вилучені за адресою проживання ОСОБА_6 м. Київ, вул. Воскресенська, б.14 Б кв.164, печатка, документи, вищевказані особи використовують в якості механізму ухилення від сплати податку на прибуток підприємства, цим самим штучно формуючи витрати та занижуючи об'єкт оподаткування.

2) ТОВ "Стил Форт". В результаті опрацювання податкової інформації по вказаному контрагенту контролюючим органом встановлено, що останній перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві; реєстрація платника ПДВ діюча; остання звітність з податку на додану вартість подана за квітень 2018 року; згідно звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податкові розрахунки сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманих з них податків (форма 1ДФ) кількість працюючих на вересень 2017 року становила 1 особу; відповідно до фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва ТОВ "Стил Форт" за 2017 рік у підприємства відсутні основні засоби; декларації з екологічного податку, земельного податку, транспортного податку, які б могли свідчити про наявність відповідних ресурсів (складські, офісні приміщення, транспортні засоби, земельні податки) ТОВ "Стил Форт" за 2017 рік до органів ДФС також не подавало. Аналізом ЄРПН встановлено реєстрацію податкових накладних ТОВ "Форт-Лайф Україна" в адресу ТОВ "Стил Форт".

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 27.03.2018 у справі № 754/3771/18 ОСОБА_1 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України. У вказаному вироку встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у період з 21.06.2017 по 23.01.2018 був засновником та директором суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, а саме товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "ФОРТ-ЛАЙФ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 40039913). Незважаючи на те, що вказане товариство було перереєстроване в державних органах влади, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_1, взяв участь у його придбанні не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої Статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, при наступних обставинах.... Таким чином, ОСОБА_1 будучи засновником фіктивного підприємства - ТОВ "ФОРТ-ЛАЙФ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 40039913), в період часу 21.06.2017 по 23.01.2018, забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахункам підприємства, складанні від його імені як службової особи ТОВ "ФОРТ-ЛАЙФ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 40039913) фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності, а саме: ТОВ "МІК" (код ЄДРПОУ 30105738), ТОВ "Стіл Форт" (код ЄДРПОУ 39003983), ТОВ "Вайлет Рейн" код ЄДРПОУ 40511290), ТОВ "Комплекс ЮА" (код ЄДРПОУ 41080784), ТОВ "Євроівент консалт" ( код ЄДРПОУ 40930000).

Наведені обставини у сукупності зумовили висновок контролюючого органу про те, що факт продажу ТОВ "Альянспромконсалт" та ТОВ "Стил Форт" агентських послуг, зазначених в актах виконаних робіт, виписаних на адресу ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен" не підтверджений, а зазначені господарські операції фактично не відбувались. У зв'язку з чим, відповідач вважає, що укладені договори, податкові накладні, акти виконаних робіт не мають юридичної сили.

У свою чергу, позивач, обґрунтовуючи протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, стверджує, що придбані агентські послуги оформлені належним чином складеними первинними документи, а наведені висновки акта перевірки не є підставою для невизнання сформованих платником податків витрат та податкового кредиту у перевіреному періоді.

Надаючи правову оцінку доводам представників сторін, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Таким чином, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України), а звітним періодом для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (пункт 137.4 статті 137 ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996-XIV).

Відповідно до частини другої статті 3, частини першої статті 11 Закону N 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства зобов'язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. У разі якщо бухгалтерський облік підприємства ведеться підприємством, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, фінансову звітність підписують керівник підприємства або уповноважена особа, а також керівник підприємства, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, або уповноважена ним особа. При цьому відповідальність підприємства, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, визначається законом та договором про надання бухгалтерських послуг.

Фінансову звітність підприємства, що становить суспільний інтерес, підписують керівник або уповноважена особа у визначеному законодавством порядку та головний бухгалтер. Фінансова звітність недержавних пенсійних фондів та інститутів спільного інвестування підписується у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Частинами першою - четвертою статті 9 Закону N 996-XIV встановлено, що підставою (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів міститься в абзаці 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N 88, далі - Положення N 88) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Згідно з частиною п'ятою вказаної статті Закону N 996-XIV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Частиною другою статті 6 Закону N 996-XIV передбачено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Так, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (далі - НП(С)БО № 16).

Відповідно до пунктів 5 - 9 НП(С)БО № 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

З аналізу наведених правових норм ПК України, Закону N 996-XIV та НП (С)БО № 16 вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Перевіряючи обставини, що були підставою для включення до складу витрат сум, сплачених в ціні придбаних у ТОВ "Альянспромконсалт" та ТОВ "Стил Форт" агентських послуг, судом встановлено наступне.

02.10.2017 між ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен" (Замовник) та ТОВ "Альянспромконсалт" (Агент) укладено агентський договір № 17-02/10-01 (том 1 а.с. 109-115).

Пунктом 1.1 передбачено, що метою укладання цього договору - збільшення об'ємів продаж, у тому числі через збільшення об'ємів придбання продукції Замовником, утримання та завоювання ринкових позицій Замовника, як неодмінна умова збільшення доходів Замовника та є невід'ємною частиною його господарської діяльності.

Пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що предмет договору - Агент зобов'язується надавати неексклюзивні агентські послуги на користь Замовника, як неодмінна умова збільшення доходів Замовника за винагороду, а Замовник зобов'язується приймати та сплачувати послуги, скоєні Агентом в інтересах цієї угоди.

Серед переліку послуг, що надаються Агентом за умовами зазначеного договору, визначено, зокрема: проведення пошуку та підбору контрагентів для Замовника з урахуванням стратегії розвитку Замовника; здійснення попередніх переговорів по можливості співпраці контрагентів з Замовником, яка пов'язана з питаннями розповсюдження та просування продукції Замовника, дотримання принципів комерційної політики Замовника; розроблення пакетів необхідних документів для здійснення співпраці з контрагентами.

Пунктом 2.4 договору визначено, що розмір винагороди становить 33 відсотка від загального обсягу розрахунків з контрагентами.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано акти виконаних робіт та рахунки на оплату (том 1 а.с. 116-227).

Зі змісту актів виконаних робіт вбачається, що ТОВ "Альянспромконсалт" здійснило пошук та залучило до співпраці з ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен" на довгостроковій основі контрагентів - Постачальників товару ОАО "Алтай-Кокс" (Російська Федерація, Алтайський край, м. Заринськ), P.W.Likos-Poland Leszek Liberec (Республіка Польща), ТОВ "Транс CompanyGroup" (Республіка Казахстан), Antex Intertrade LTD (Республіка Кіпр).

Також, з актів виконаних робіт вбачається, що вартість агентських послуг становила 33 % від кожної окремої поставки, здійсненої ОАО "Алтай-Кокс" (Російська Федерація, Алтайський край, м. Заринськ), P.W.Likos-Poland Leszek Liberec (Республіка Польща), ТОВ "Транс CompanyGroup" (Республіка Казахстан), Antex Intertrade LTD (Республіка Кіпр) на користь ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен", що повністю відповідає умовам договору від 02.10.2017 № 17-02/10-01.

17.05.2017 між ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен" (Замовник) та ТОВ "Стил Форт" (Агент) укладено договір № 170517 про виконання робіт (надання агентських послуг) (том 1 а.с. 228-232).

Пунктом 1.1 передбачено, що метою укладання цього договору є збільшення об'ємів продаж через збільшення об'ємів придбання продукції Замовником, утримання та завоювання ринкових позицій Замовника, як неодмінна умова збільшення доходів Замовника та є невід'ємною частиною його господарської діяльності.

Пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що згідно до умов договору Агент зобов'язується надати агентські послуги на користь Замовника за винагороду, а Замовник зобов'язується приймати та сплачувати послуги, надані Агентом в інтересах цієї угоди.

Серед переліку послуг, що надаються Агентом за умовами зазначеного договору, визначено, зокрема: проведення пошуку та підбору контрагентів для Замовника з урахуванням стратегії розвитку Замовника; здійснення попередніх переговорів по можливості співпраці контрагентів з Замовником, яка пов'язана з питаннями розповсюдження та просування продукції Замовника, дотримання принципів комерційної політики Замовника; розроблення пакетів необхідних документів для здійснення співпраці з контрагентами.

Пунктом 2.3 договору визначено, що розмір винагороди становить 27,5 відсотків від загального обсягу розрахунків з контрагентами.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано акти виконаних робіт (том 1 а.с. 233-250, том 2 а.с. 1-100).

Зі змісту актів виконаних робіт вбачається, що ТОВ "Стил Форт" здійснило пошук та залучило до співпраці з ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен" на довгостроковій основі контрагента - Постачальника товару Antex Intertrade LTD (Республіка Кіпр).

Також, з актів виконаних робіт вбачається, що вартість агентських послуг становила 27,5 % від кожної окремої поставки, здійсненої Antex Intertrade LTD (Республіка Кіпр) на користь ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен", що повністю відповідає умовам договору від 17.05.2017 № 170517.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що контролюючим органом були досліджені акти виконаних робіт, податкові накладні, договори, картки рахунків 631, при цьому, останній не містить жодних зауважень до оформлення вказаних документів, невідповідності їх вимогам законодавства та взагалі не містить правової оцінки спірним господарським операціям.

Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен" агентських послуг у ТОВ "Альянспромконсалт" та ТОВ "Стил Форт", суд дійшов висновку, що видаткові та податкові накладні оформлені відповідно до вимог Закону N 996-XIV та Положення N 88, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Вказані акти виконаних робіт містять найменування Покупця та Продавця, обсяг наданих послуг, підписи сторін та відбитки печаток сторін, та дають змогу визначити, які послуги (роботи) реалізовано, за якою ціною, між якими контрагентами.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

При цьому, акт перевірки не містить жодних зауважень з приводу невідповідності видаткових та податкових накладних вимогам чинного законодавства.

Суд не приймає до уваги доводи контролюючого органу в частині того, що у контрагентів позивача відсутні достатні трудові ресурси та основні засоби, оскільки відповідачем взагалі не взято до уваги характер наданих послуг та не доведено, що для здійснення пошуку клієнтів необхідні такі ресурси.

Одночасно суд звертає увагу, що відповідачем підтверджено, що контрагенти позивача подають до контролюючого органу податкову звітність, що свідчить про добросовісність останніх.

Суд звертає увагу, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.

З матеріалів справи вбачається, що придбані позивачем агентські послуги у ТОВ "Альянспромконсалт" та ТОВ "Стил Форт" безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю, що підтверджується доданими позивачем до матеріалів справи належним чином засвідчені копії:

контракту на поставку вугілля з залученого агентом до співпраці контрагента Antex Intertrade LTD (Республіка Кіпр);

інформаційних довідок щодо об'ємів постачання вугілля за контрактом з Antex Intertrade LTD (Республіка Кіпр);

картки рахунку 631 по контрагенту ТОВ "Стил Форт" за період серпень-жовтень 2017 року;

актів виконаних робіт по договору № 170517 з товаросупровідними документами на вугілля;

платіжні доручення, що підтверджують оплату позивачем агентських послуг ТОВ "Стил Форт";

звітів агента ТОВ "Альянспромконсалт" за кожним залученим контрагентом та листи-звіти ОАО "Алтай-Кокс" (Російська Федерація, Алтайський край, м. Заринськ), P.W.Likos-Poland Leszek Liberec (Республіка Польща), ТОВ "Транс CompanyGroup" (Республіка Казахстан), Antex Intertrade LTD (Республіка Кіпр) про обсяг відвантаженого товару;

картки рахунку 631 по контрагенту ТОВ "Альянспромконсалт" за період листопад-грудень 2017 року, січень-березень 2018 року;

актів виконаних робіт по договору № 17-02/10-01 з товаросупровідними документами на постачання товару з залученими ТОВ "Альянспромконсалт" постачальниками;

договори поставки, укладені позивачем з ОАО "Алтай-Кокс" (Російська Федерація, Алтайський край, м. Заринськ), P.W.Likos-Poland Leszek Liberec (Республіка Польща), ТОВ "Транс CompanyGroup" (Республіка Казахстан), Antex Intertrade LTD (Республіка Кіпр) про обсяг відвантаженого товару;

платіжні доручення, що підтверджують оплату позивачем агентських послуг ТОВ "Альянспромконсалт";

договору поставки з ПАТ "ПІВГДГЗК" з відповідними специфікаціями;

запиту щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних;

витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 32492 на видані та отримані ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен" податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН по контрагентам ТОВ "Альянспромконсалт" та ТОВ "Стил Форт" (том 2 а.с. 125-248, том 3 а.с. 1-250, том 4 а.с. 1-246, том 5 а.с. 1-254, том 6 а.с. 1-250, том 7 а.с. 1-243, том 8 а.с. 1-248, том 9 а.с. 1-207).

Разом з тим, під час проведення перевірки контролюючим органом взагалі не було з'ясовано питання щодо доцільності придбання агентських послуг, подальшого використання придбаного позивачем товару.

Суд звертає увагу відповідача, що наявність відкритих кримінальних проваджень, вироків суду відносно контрагентів ТОВ "Альянспромконсалт" та ТОВ "Стил Форт" не є підставою для невизнання наслідків господарських операцій вказаних юридичних осіб з ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен".

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведеною нормою встановлено межі обов'язковості вироку для адміністративного суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об'єктивного та суб'єктивного критеріїв.

Так, об'єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб'єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Суд звертає увагу, що факт фіктивного підприємництва контрагентів позивача не визнаний відповідним вироком суду, а тому посилання контролюючого органу на досліджену останнім інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень суд не приймає до уваги.

Також, суд звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів того, що ТОВ "Альянспромконсалт" та ТОВ "Стил Форт" для надання агентських послуг ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен" залучали ТОВ "Форт-Лайф Україна", ТОВ "Хорсен" та ТОВ "Мілоус", а тому обставини, зазначені в ухвалах Солом'янського районного суду м. Києва від 08.07.2018 у справі № 760/16210/18, Рівненського міського суду Рівненської області від 06.03.2018 у справі № 569/3407/18 та вироку Деснянського районного суду м. Києва від 27.03.2018 у справі № 754/3771/18, суд не приймає до уваги, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами позивача своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Висновок суду з даного питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17 та від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.

Досліджуючи матеріали справи, суд звертає увагу, що останні не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом - не виявлено.

При цьому, суд приймає до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за спірними угодами, за правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач до суду не подав, а придбання позивачем продукції за наслідками виконання агентських договорів визнавалось представниками відповідача у судовому засіданні.

Враховуючи наведене та те, що позивачем використано у межах власної господарської діяльності придбані агентські послуги, суд вважає необґрунтованими висновки акту перевірки, позаяк останні не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Альянспромконсалт", ТОВ "Стил Форт", позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування витрат у перевіреному періоді.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 25.09.2018 № 0049271404 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 25.09.2018 № 0049261404 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Єдиною підставою для прийняття вказаного спірного рішення став висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Альянспромконсалт" та ТОВ "Стил Форт".

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Судом підтверджено обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання агентських послуг позивачем у ТОВ "Альянспромконсалт" та ТОВ "Стил Форт", на які позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до складу податкового кредиту.

Враховуючи наведене та те, що судом підтверджено правомірність формування позивачем витрат у перевіреному періоді, суд дійшов висновку, що позивачем у відповідності до положень ПК України включено сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких послуг до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 25.09.2018 № 0049261404 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 172, ідентифікаційний код 34500290) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) від 25.09.2018 № 0049261404 та № 0049271404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Французьке підприємство "Ла Сірен" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 172, ідентифікаційний код 34500290) 113921,89 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст складено та підписано 26 квітня 2019 року.