Постанова

від 23.04.2019 по справі 2040/6755/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 р.Справа № 2040/6755/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Калитки О. М. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника відповідача Насібулліна Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Роща" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.12.18 року по справі № 2040/6755/18

за позовом Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Роща" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Роща" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.05.2018 р. за №00000941411 за формою "Р" винесене Головним управлінням ДФС у Харківській області Державної фіскальної служби України про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 313388 грн. за податковими зобов'язаннями та 78347 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що на підставі акта від 23.04.2018 р. №1556/20-40-14-11-11/02648627 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП "КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ "РОЩА" (податковий номер 02648627), тел: 7421632, з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин: з ТОВ КОМПАНІЯ КРАТ (податковий номер 40153809) за липень 2016 року, з ПП ТАБЛЕРОН (податковий номер 39527170) за березень 2015 р., з ДП СДІ - УКРАЇНА (податковий номер 40633488) за серпень, вересень 2016 року та подальшої реалізації було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача зроблені в акті перевірки, у зв'язку з чим просив суд визнати протиправним та скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування санаторієм податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ "Компанія Крат" та ДП СДІ-Україна .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року адміністративний позов Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Роща" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 16.05.2018 р. за №00000941411 за формою "Р" в частині збільшення Дочірньому підприємству "Клінічний санаторій "Роща" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 95331, 25 грн. (дев'яносто п'ять тисяч триста тридцять одна гривня 25 копійок), в тому числі 76265, 00 грн. (сімдесят шість тисяч двісті шістдесят п'ять гривень) за податковими зобов'язаннями та 19066, 25 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістдесят шість гривень 25 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмови та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що господарські операції між ДП КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ "РОЩА та ДП СДІ Україна з придбання та реалізації товарів мали реальний характер.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Роща" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, зареєстровано 01.11.1999 року № 14711050003000791, податковий номер платника податків: 02648627, є платником ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.02.2007р. № 100021797, виданого Харківською ОДПІ м. Харкова.

З 10.04.2018 року по 16.04.2018 р. на підставі направлення від 10.04.2018 року № 3061, виданого Головним управлінням ДФС у Харківській області, наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 05.04.2018 № 2345 була проведена позапланова виїзна перевірка ДП "Клінічний санаторій Роща" за результатами якої було складено акт від 23.04.2018 р. №1556/20-40-14-11-11/02648627 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП "КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ "РОЩА" (податковий номер 02648627), тел: 7421632, з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин: з ТОВ КОМПАНІЯ КРАТ (податковий номер 40153809) за липень 2016 року, з ПП ТАБЛЕРОН (податковий номер 39527170) за березень 2015 р., з ДП СДІ - УКРАЇНА (податковий номер 40633488) за серпень, вересень 2016 року та подальшої реалізації (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно висновків акта перевірки встановлено порушення ДП КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ РОЩА : п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями встановлено завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 341 268 грн., у тому числі за березень 2015 року у сумі 27 880 грн., за липень 2016 року у сумі 76 265 грн., за серпень 2016р. у сумі 10 333 грн., за вересень 2016р. у сумі 226 790 грн.

На підставі акта перевірки санаторію відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2018 р. за №00000941411 за формою "Р" про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 313388 грн. за податковими зобов'язаннями та 78347 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У відповідності до п. 56.2. ст. 56 Податкового кодексу України позивач звернувся до контролюючого органу вищого рівня із скаргою (вх. № 42879/6 від 05.06.2018 року) про перегляд вказаного податкового повідомлення-рішення, яка рішенням № 25461/6/9999-11-01-02-95 від 03.08.2018 року залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення - без змін.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено в повному обсязі належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, стосовно того, що нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Компанія Крат , оскільки в останнього відсутні у необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання, відвантаження товару, та інше в силу відсутності транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність можливостей здійснювати фактичні товарні операції, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до приписів п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 ПК України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

У відповідності до вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Колегією суддів встановлено, що мотивуючи неправомірність віднесення позивачем вказаної суми ПДВ до податкового кредиту липня 2016 по операціям з ТОВ "Компанія Крат" суб'єкт владних повноважень за результатом проведеної перевірки виходив з того, що ГУ ДФС у Харківській області отримано лист від Головного управління ДФС у Рівненській області 1113/7/17-00-14-03-07 від 13.03.17 та податкову інформацію від №46/17-00-14-05-08 від 09.03.2017 року щодо ТОВ Компанія Крат (код 40153809) за звітний період декларування ПДВ травень - вересень 2016 року, згідно якої узагальнена податкова інформація складена з причини з причини неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку із відсутністю ТОВ Компанія Крат за місцезнаходженням - 33028, м. Рівне, вул. Соборна, 94. Всупереч пп.16.1.11 п.16.1 ст.16 ТОВ Компанія Крат про зміну свого місцезнаходження не повідомляв орган Державної фіскальної служби.

Згідно вказаної податкової інформації відповідачем встановлено, що дані податкових накладних, виданих та отриманих ТОВ Компанія Крат за період з травня по вересень 2016 року вказують на невідповідність номенклатури придбаних у вказаних періодах товарів/робіт, послуг (тканини, газ, сухе знежирене молоко, десерти, ходунки дитячі тощо) номенклатурі поставлених товарів/робіт, послуг (будівельно-монтажні роботи).

Відповідно до проведеного аналізу відповідачем встановлено, що на ТОВ Компанія Крат за період з травня по вересень 2016 року працювала 1 особа (директор-бухгалтер), а підприємством за даний період нібито придбано обсяг товарів на суму 8 392,65 тис. грн. та надано послуг з ремонту на суму 7 895,62 тис. грн. За відсутності інформації про наявність на балансі транспортних засобів та їх оренду, а також оренди спеціальних засобів для зберігання пального (газ скраплений) та надання послуг з ремонту, така операція не є можливою.

Проведеним аналізом щодо можливості надання послуг будівельно-монтажних робіт встановлено нереальність надання таких послуг однією особою, що працює на підприємстві одночасно кільком СГД, враховуючи відсутність інформації про наявність основних засобів та працівників за укладеними цивільно-правовими договорами.

В ході проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ Компанія Крат відповідачем встановлено відсутність відомостей про майно, складські приміщення, які ТОВ Компанія Крат використовувало у своїй діяльності. Факт відсутності відомостей, щодо наявності у підприємства власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей, не надання документів стосовно товару ТОВ Компанія Крат , відсутність відомостей щодо придбання товарів, та знаходження цих товарів на складах, а також відсутність документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, вказує на те, що підприємство (його посадові особи) не могло здійснювати господарську діяльність з виконання робіт та надання послуг.

Таким чином, в ході аналізу суб'єкт владних повноважень дійшов висновку, про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання, відвантаження товару, та інше в силу відсутності транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ Компанія Крат можливостей здійснювати фактичні товарні операції.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (подалі - Закон № 996-XIV) визначено, що під економічною вигодою розуміється потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. При цьому під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV, для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм убачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (подалі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 Положення № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Наведені норми свідчать про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не відбувалось, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається. що у перевіряємому податковим органом період позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ "Компанія Крат", яке зареєстроване юридичною особою 02.12.2015 р. за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 94.

Згідно витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ ТОВ "Компанія Крат" включене до ЄДР ЮО, ФОП та ГФ і має основний вид економічної діяльності - 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Так, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Компанія Крат" (підрядник) було укладено договір підряду від 08.02.2016 року № 14/2. предметом якого є виконання робіт з планування, облаштування ділянок та висадження декоративних рослин, ремонту і облаштування доріг та тротуарів, ремонту фасадів огороджень та оздоблення плиткою на території санаторію, згідно із затвердженою проектною - кошторисною документацією (далі - роботи підрядника), здати в експлуатацію об'єкт у встановлений термін.

Згідно п. 1.2. договору Замовник зобов'язується надати підряднику ділянки для проведення робіт, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти завершені об'єкти і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим Договором та додатками до нього.

Термін виконання робіт встановлений п. 2.1. договору згідно якого загальний термін виконання Робіт Підрядником за цим договором передбачено терміном введення об'єктів в експлуатацію. Термін введення об'єктів в експлуатацію - не пізніше 31 серпня 2016 р.

Датою закінчення виконання робіт підрядника за цим договором є дата введення об'єкту в експлуатацію ( п. 2.3. договору).

Загальна сума цього договору складається з витрат підрядника та вартості робіт, що виконуються підрядником за цим договором. Загальна попередня сума цього договору - 550000 грн. Остаточна сума цього договору буде додатково узгоджена сторонами в додатку до цього договору на основі узгодженого сторонами кошторису з урахуванням та змін у процесі будівництва (п. п. 4.1., 4.2. договору).

Строк дії договору за п. 11.6 - до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Виконання робіт за зазначеним договором підтверджується копіями: акту № б/н приймання будівельних робіт за серпень 2016 р. від 15.08.2016 р. (форма КБ-2в) на суму 539 589,05 грн., ПДВ 89931, 51 грн., довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витратах (форма № КБ 3) від 15.08.2016 р. на суму 539 589,05 грн., ПДВ 89 931,51 грн.; договірної ціни №1 (форма № 9).

Роботи виконувались з матеріалів замовника, що підтверджують копії наступних документів:

витяг з наказу № 214 від 14.09.1999 р. про призначення ОСОБА_5 з 14.09.1999 р. завідуючий складом;

витяг з наказу № 54-К від 09.03.2016 р. про призначення ОСОБА_6 з 09.03.2016 р. інженером-будівельником;

довідка від 13.08.2018 р.. про те, що ОСОБА_7 працювала з 01.12.2010 р. по 04.01.2016 р. та з 09.03.2016 р. по 15.05.2018 р. на посаді заступника головного лікаря з адміністративно-господарської частини;

приходна накладна № б/н від 02.07.2012 р. разом з квитанцією про оплату від 26.02.2012 р.;

приходна накладна № 2629 від 26.02.2014 р. разом з видатковою накладною КН-0002629 від 26.02.2014 р.;

приходна накладна № б/н від 6.05.2014 р. разом з касовим чеком від 05.05.2014 р.;

приходна накладна № 6825 від 28.05.2014 р. разом з видатковою накладною КН-0006825 від 28.05.2014 р.;

приходна накладна № б/н від 24.06.2014 р. разом з товарним чеком від 23.06.2014 р.;

приходна накладна№ б/н від 30.06.2014 р. разом з актом виготовлення матеріалів від 30.06.2014 р.;

приходна накладна № 7250 від 01.07.2014 р. разом з видатковою накладною Те-0007250 від 01.07.2014 р.;

приходна накладна№ 1703 від22.07.2014 р. разом з видатковою накладною ЮН-0001703 від22.07.2014 р.;

приходна накладна № б/н від 30.07.2014 р. разом з актами виготовлення матеріалів від 30.07.2014 р.;

приходна накладна № 1826 від 04.08.2014 р. разом з видатковою накладною ЮН-0001826 від 04.08.2014 р.:

приходна накладна № 12132 від 29.08.2014 р. разом з видатковою накладною КН-0012132 від 29.08.2014 р.;

приходна накладна № б/н від 30.08.2014 р. разом з актами виготовлення матеріалів від 30.08.2014 р.;

приходна накладна № б/н від 01.09.2014 р. разом з квитанцією про оплату від 01.09.2014 р.;

приходна накладна № 134 від 01.09.2014 р. разом з видатковою накладною №134 від 01.09.2014 р.;

приходна накладна № 9756 від 05.09.2014 р. разом з видатковою накладною № Те-0009756 від 05.09.2014 р.;

приходна накладна № 150 від 18.09.2014 р. разом з видатковою накладною №150 від 18.09.2014 р.; приходна накладна № б/н від 23.09.2014 р. разом з квитанцією про оплату від 23.09.2014 р.;

звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 23.09.2014 р. разом з товарним чеком від 23.09.2014 р.;

приходна накладна № б/н від 29.09.2014 р. разом з видатковою накладною № Те-0066121 від 29.09.2014 р. та товарним чеком від 29.09.2014 р.;

приходна накладна № 94 від 07.10.2014 р. разом з видатковою накладною № РН-0000094 від 07.10.2014 р.;

приходна накладна № б/н від 14.10.2014 р. разом з видатковою накладною № Те-0069209 від 14.10.2014 р.;

приходна накладна № 15155 від 14.10.2014 р. разом з видатковою накладною № КН-0015155 від 14.10.2014 р.;

приходна накладна№ 168 від 16.10.2014 р. разом з видатковою накладною № 168 від 16.10.2014 р.;

приходна накладна№ б/н від 30.11.2014 р. разом з актом виготовлення матеріалів від 30.11.2014 р.;

приходна накладна № б/н від 30.12.2014 р. разом з актом виготовлення матеріалів від 30.12.2014 р.;

приходна накладна № б/н від 30.06.2015 р. разом з актом виготовлення матеріалів від 30.06.2015 р.;

приходна накладна № б/н від 30.07.2015 р. разом з актом виготовлення матеріалів від 30.07.2015 р.;

приходна накладна № 833 від 23.03.2016 р. разом з видатковою накладною б/н від 23.03.2016 р.;

приходна накладна № 799 від 14.04.2016 р. разом з видатковою накладною б/н від 14.04.2016 р.;

приходна накладна № 29 від 12.05.2016 р. разом з видатковою накладною б/н від 12.05.2016 р.;

приходна накладна № 102 від 17.05.2016 р. разом з видатковою накладною б/н від 17.05.2016 р.;

приходна накладна№ 225 від 11.07.2016 р. разом з видатковою накладною б/н від 11.07.2016 р.;

приходна накладна № 407 від 14.07.2016 р. разом з видатковою накладною б/н від 14.07.2016 р.;

приходна накладна № 499 від 15.07.2016 р. разом з видатковою накладною б/н від 15.07.2016 р.;

приходна накладна № 685 від 15.07.2016 р. разом з видатковою накладною б/н від 15.07.2016 р.;

приходна накладна №466 від 18.07.2016 р. разом з видатковою накладною б/н від 18.07.2016 р.;

приходна накладна № 599 від 19.07.2016 р. разом з видатковою накладною б/н від 19.07.2016 р.;

приходна накладна № 233 від 25.07.2016 р. разом з видатковою накладною б/н від 25.07.2016 р.;

накладні на внутрішнє переміщення матеріальних цінностей: № 85 від 29.02.2016 р., № 147 від 03.03.2016 р., № 875 від 11.03.2016 р„ № 225 від 12.03.2016 р„ № 222 від 12.03.2016 р„ № 91 від 30.03.2016 р.. № 871 від 01.04.2016 р.,№ 111 від 05.04.2016 р.

Роботи за договором підряду № 14/2 від 08.02.2016 р. були повністю оплачені у відповідності до платіжних доручень: № 12262 від 14.06.2016 р. на суму 10000,00 грн., №12263 від 14.06.2016 р. на суму 10000,00 грн., № 12264 від 14.06.2016 р. на суму 10000,00 грн., №12478 від 15.07.2016 р. на суму 10000,00 грн., № 12479 від 15.07.2016 р. на суму 10000,00 грн., №12480 від 15.07.2016 р. на суму 10000,00 грн., № 12481 від 15.07.2016 р. на суму 5000,00 грн., №12479 від 21.07.2016 р. на суму 10000,00 грн., № 12558 від 21.07.2016 р. на суму 10000,00 грн., № 12559 від 21.07.2016 р. на суму 10000,00 грн., № 12560 від 21.07.2016 р. на суму 4500,00 грн., № 12613 від 26.07.2016 р. на суму 25000,00 грн., № 12614 від 26.07.2016 р. на суму 25000,00 грн., № 12615 від 26.07.2016 р. на суму 25000,00 грн., № 12616 від 26.07.2016 р. на суму 25000 грн., № 12617 від 26.07.2016 р. на суму 10000,00 грн., № 12618 від 26.07.2016 р. на суму 10527,00 грн., № 12645 від 29.07.2016 р. на суму 25000,00 грн., № 12646 від 29.07.2016 р. на суму 25000,00 грн., № 12647 від 29.07.2016 р. на суму 25000,00 грн., № 12648 від 29.07.2016 р. на суму 25000,00 грн., № 12649 від 29.07.2016 р. на суму 25000,00 грн., № 12650 від 29.07.2016 р. на суму 25000,00 грн., № 12651 від 29.07.2016 р. на суму 25000,00 грн., № 12653 від 29.07.2016 р. на суму 25000,00 грн., № 12654 від 29.07.2016 р. на суму 25000,00 грн., № 12656 від 29.07.2016 р. на суму 2562,00 грн., № 12657 від 29.07.2016 р. на суму 10000,00 грн., № 12658 від 29.07.2016 р. на суму 10000,00 грн., № 12659 від 29.07.2016 р. на суму 10000,00 грн., № 12660 від 29.07.2016 р. на суму 10000, 00 грн. № 12778 від 10.08.2016 р. на суму 10500,00 грн., № 12779 від 10.08.2016 р. на суму 10500,00 грн., № 12780 від 10.08.2016 р. на суму 10000,00 грн., № 12781 від 10.08.2016 р. на суму 10500,00 грн., № 12782 від 10.08.2016 р. на суму 10500,00 грн.

У липні 2016 року були виписані наступні податкові накладні - № 6613 від 15.07.2016 р., № 6690 від 21.07.2018 р., № 6727 від 26.07.2016 р. та № 6819 від 29.07.2016 року на загальну суму 381324,17 грн., ПДВ - 76264,83 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду за липень 2017 року, відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за липень 2017 року у сумі 76264,83 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи, колегія суддів установила, що вони відповідають вимогам до їх оформлення в розумінні Закону № 996-XIV та Положення № 88, мають всі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону № 996-XIV, ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, відтак, вони підтверджують реальність вчинених позивачем господарських операцій.

Відповідачем не спростована за правилами ч. 2 ст. 77 КАС України у ході розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції і та обставина, що господарські операції позивача за перевіряємий період знайшли своє відображення у господарській діяльності підприємства.

Колегія суддів зауважує про відсутність обставин та доказів на їх підтвердження, які б доводили відсутність у Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Роща" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" об'єктивної потреби на укладання цих правочинів, неспівпадання предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача.

Таким чином, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ, свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Колегія суддів зазначає, що стверджуючи про відсутність у контрагента позивача необхідних виробничих потужностей та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності контролюючий орган не спростував того, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні засоби можуть перебувати в постачальника/субпідрядника на праві оренди чи лізингу.

Стосовно доводів контролюючого органу про обрив ланцюга постачання товарів до контрагентів позивача, колегія суддів зауважує, що відповідні відомості самі по собі не є достатнім та належним доказом для твердження про безтоварність спірних господарських операції. При цьому суд виходить з того, що під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв'язку з придбанням товарів/послуг мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між постачальником та покупцем.

Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.

Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання податкових обов'язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Колегія суддів зазначає, що наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагента позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Суд апеляційної інстанції на підставі приписів ч. 2 ст. 6 КАС України враховує те, що Європейський суд з прав людини у п. 110 рішення від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції вказав на те, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Таким чином, колегія суддів дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що ДП "Клінічний санаторій Роща" та ТОВ " Компанія Крат " зазначений вище договір підряду був виконаний у повному обсязі, як результат їх реального виконання, отримані роботи були використані позивачем для забезпечення власної господарської діяльності, оскільки наявні матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом при укладанні і виконанні договору підряду взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача стосовно того, що господарські операції між ДП КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ "РОЩА та ДП СДІ Україна з придбання та реалізації товарів мали реальний характер, колегія суддів зазначає наступне.

Так, до матеріалів справи надано копії договорів підряду №111 від 03.08.2016 р., № 112 від 03.08.2016, № 113 від 15.08.2016 р., № 114 від 15.08.2016 р. № 115 від 15.08.2016 р. № 116 від 15.08.2016 р., № 117 від 15.08.2016 р„ № 118 від 15.08.2016 р., № 119 від 29.08.2016 р., № 1110 від 12.09.2016 р. № 1112 від 12.09.2016 р. № 1113 від 12.09.2016 р. № 1114 від 12.09.2016 р., № 1115 від 12.09.2016 р., № 1116 від 12.09.2016 р. згідно яких ДП СДІ-Україна (підрядник) зобов'язався виконати різні будівельні роботи з ремонту фасадів будівель та оздоблення плиткою, встановлення декоративних скульптур, встановлення та фарбування металевої огорожі, встановлення вуличного освітлення на території санаторію тощо.

На обґрунтування виконаних робіт, що зазначені у договорах підряду роботи позивачем до матеріалів справи були надані копії актів прийому виконаних будівельних робіт, договірної ціни, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витратах, актів прийому-передачі матеріалів замовника ДП Клінічний санаторій Роща підряднику ДП СДІ-Україна за договорами підряду, податкові декларації з податку на додану вартість за серпень, вересень 2016 року разом з додатками та податковими накладними виданими у серпні, вересні 2016 р. ДП СДІ-Україна . Таким чином, позивач стверджує про помилковість висновку контролюючого органу щодо протиправного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по операціям з вказаним контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, директором ДП СДІ-Україна на час вчинення господарських операцій був ОСОБА_8 - з 06.07.2016 року.

До перевірки надано податкові накладні, отримані від ДП СДІ - Україна (податковий номер 40633488) на загальну суму 1 185 614,17 грн. у т. ч. ПДВ 237 122, 83 грн.: №6 від 22.08.2016 р., № 48 від 01.09.2016 р., № 59 від 07.09.2016 р., № 60 від 08.09.2016 р., № 71 від 09.09.2016 р. та № 141 від 22.09.2016 р. За даними перевірки заборгованість між ДП КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ "РОЩА та ДП СДІ - Україна відсутня.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду за серпень та вересень 2016 року, відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за серпень 2016 року у сумі 10 333 грн. , за вересень 2016 року у сумі 226 790 грн.

Під час перевірки у контролюючого органу був в наявності протокол допиту від 31.03.2017р. свідка ОСОБА_8 складеного старшим слідчим ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України капітаном поліції Яковлєвим С.О. під час проведення досудового слідства у кримінальному провадженні №12015000000000461 відповідно до якого, зокрема, встановлено наступне: Після закінчення середньої школи та ПТУ №7 в м. Києві, я працював з 1980 року до початку 1990-1995 року освітлювачем на студії. Після цього я займався творчою діяльністю пов'язаною з розписом стін. Я не маю жодних пізнань у галузі ведення роботи на керівних посадах підприємств. Я ніколи не займався підприємницькою діяльністю, керівництвом підприємства. На початку листопаду 2015 року я випадково познайомився з чоловіком на імя ОСОБА_9, який запропонував мені заробити гроші, для цього необхідно було підписати чисті аркуші паперу. Я не пригадую їх кількість та для чого було це необхідно, я не цікавився. ОСОБА_9 в мене зараз не має, у зв'язку з тим, що я з 02 вересня 2016 року по теперішній час перебуваю у Київському слідчому ізоляторі та є обвинуваченим за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України. З приводу того, що я є засновником та працівником ДП "СДІ-УКРАЇНА" (податковий номер 40633488) та інших підприємств можу пояснити, що мною не здійснювалась господарська, підприємницька чи будь яка інша діяльність від імені цих підприємств, не купував товари, не продавав їх нікому, не виконував роботи, не надавав послуги та не отримував їх від інших підприємств, не отримував та не проводив платежі у будь-яких формах від інших підприємств, не розпоряджався майном та коштами вказаних підприємств. Крім цього я не складав та не підписував статутні та реєстраційні документи цих товариств, не складав документи бухгалтерського та податкового обліку, господарської діяльності, не засвідчував їх відбитками печаток цих товариств, не складав та не подавав податкові звіти підприємств до податкових інспекцій. Де знаходяться усі документи цих товариств, їх печатки, чекові книжки мені не відомо, у мене їх ніколи не було. Я не придбавав та не реєстрував ці товариства, я не платив за них кошти нікому та не формував статутний капітал майном чи готівковими коштами. Я не збирався займатися підприємницькою діяльністю так як я не маю необхідних знань, навичок ведення бухгалтерського, податкового обліку, досвіду роботи на підприємствах, коштів для початку здійснення діяльності та реєстрації цих товариств.

Хочу зауважити, що я як директор та засновник цих товариств не проводив жодних фінансово-господарських операцій з підприємствами-контрагентами, тому вони є безтоварними та не дійсними .

З акту перевірки вбачається, що ДП "СДІ-УКРАЇНА" (податковий номер 40633488), дата реєстрації - 06.07.2016, 1008. Вишгородська ОДПI ГУ ДФС у Київській області, 7332 Київська обл., Вишгородський район, с. Козаровичі, вул. Кірова, 2 -Г, керівник підприємства - ОСОБА_8 (податковий номер НОМЕР_1), стан платника - 0.Платгник податків за основним місцем обліку, вид діяльності - 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель, свідоцтво платника ПДВ № 200277439 від 01.08.2016 - анульовано 02.02.2018р., кількість працюючих - підприємством звіт за формою 1 ДФ не надавався, останній звіт по ПДВ надано за листопад 2016 року №1600020210 від 28.12.2016 року, податкова звітність за серпень, вересень 2016 року підписана директором ОСОБА_8

Всі первинні документи надані до перевірки підписані від ДП СДІ-Україна (податковий номер 40633488) директором ОСОБА_8

Баланс за формою Ф№ 1 за 2016 рік станом на 31.12.2016 підприємством ДП СДІ-Україна не подано. Інформація про наявність основних засобів на підприємстві відсутня.

Крім того, як встановлено ухвалою від 20 лютого 2017 року колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у справі № 11-кп/796/739/17 під час розгляду матеріалів кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Пономаренка Я.В. на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26.12.2016 року, щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_8: З матеріалів, наданих апеляційному суду, зокрема, реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.09.2016 року відносно ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 31.10.2016 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.09.2016 року застосовано до ОСОБА_11 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 31.10.2016 року.

Згодом ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва від 28.11.2016 року та від 26 грудня 2016 року обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_8 продовжувався строк тримання під вартою до 28 грудня 2016 року та 23 лютого 2017 року відповідно.

Розглядаючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_8 під вартою та клопотання обвинувачених про зміну запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів, керуючись положеннями ст. 177, 178 КПК України, враховує наступне.

Як обвинувачений ОСОБА_11, так і обвинувачений ОСОБА_8 на момент затримання були зареєстрованими в притулках, постійного місця проживання не мали, відповідно у них відсутні міцні соціальні зв'язки за місцем проживання, крім того, згідно даних обвинувального акта, обидва обвинувачені є неодруженими, а відтак, не мають родини та утриманців, офіційно не працювали. Наведені обставини свідчать про те, що існують ризики того, що обвинувачені можуть переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотань обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_8 про зміну їм запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.

А враховуючи наявність наведених вище ризиків, даних про особи обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_8, та враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, колегія суддів вважає клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення. Обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_8 необхідно продовжити строк тримання під вартою до 20 квітня 2017 року включно кожному .

Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в ході проведення перевірки представлених ДП КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ "РОЩА первинних документів, бухгалтерського та податкового обліку, аналізу укладених правочинів, які висвітлюють взаємовідносини ДП КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ "РОЩА з ДП СДІ Україна (податковий номер 40633488) на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству, встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання та реалізації ДП КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ "РОЩА товарів та заниження суми податку на додану вартість у серпні 2016 року на суму 10 333, 00 грн., у вересні 2016 року на суму 226790, 00 грн.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.05.2018 р. за №00000941411 за формою "Р" в частині збільшення Дочірньому підприємству "Клінічний санаторій "Роща" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 95331, 25 грн., в тому числі 76265, 00 грн. за податковими зобов'язаннями та 19066, 25 грн. за штрафними санкціями суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року по справі № 2040/6755/18 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Роща" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" або Головного управління ДФС у Харківській області.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Роща" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року по справі № 2040/6755/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Калитка Повний текст постанови складено 26.04.2019 року