Постанова

від 17.04.2019 по справі 808/9013/15

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 808/9013/15

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 р. в адміністративній справі №808/9013/15 за позовом ОСОБА_1 до Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: - Міністерство внутрішніх справ України, Бердянський міський відділ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, про скасування наказу, поновлення на посаді та виплату суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням останніх уточнених позовних вимог від 24 лютого 2016 р., просила: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 05.11.2015 №416о/с в частині звільнення з 06.11.2015 у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скороченням штатів); поновити на посаді старшого слідчого слідчого відділення Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Запорізькій області; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області прийняти позивача на посаду старшого слідчого слідчого відділення Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області; нарахувати позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 6 листопада 2015 р. до винесення рішення судом і стягнення його з Міського відділу ГУ МВС України.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 р., в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 16 травня 2018 р. зазначені судві рішення першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 05.11.2015 №416о/с в частині звільнення позивача з 06.11.2015 у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скороченням штатів), поновив ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого слідчого відділення Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, стягнув з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 по 06.11.2018 у розмірі 150799,32 грн. У задоволенні інших позовних вимог суд відмовив.

Позивач оскаржила рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Запорізькій області прийняти її на посаду старшого слідчого слідчого відділення Бердянського міського відділу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області. Апелянт вкаазує, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавцю (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Тому, при ліквідації ГУ МВС із одночасним створенням іншого органу (ГУ НП), який буде виконувати повноваження (завдання) органу, що ліквідується, роботодавець (держава) зобов'язаний вжити заходів щодо працевлаштування працівників ліквідованого органу до новоствореного органу.

Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області також подана апеляційна скарга в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Апелянт вказує, що ОСОБА_1 не було надано доказів, що вона виявляла бажання проходити службу в поліції. Крім того, наявні обставини, які перешкоджають прийняттю позивача на службу до Національної полції - притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 5 ч. З п. б Закону України Про боротьбу з корупцією (адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень).

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1, проти задоволення апеляційної скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області заперечував.

Представник відповідачів підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області; проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечував.

Інші учасники процесу в судове засідання, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не прибули.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ та мала спеціальне звання майора міліції, перебувала на посаді старшого слідчого слідчого відділення Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області. Наказом ГУ МВС № 416 о/с від 5 листопада 2015 року "По особовому складу" ОСОБА_1 згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону № 580-VIII звільнено з органів внутрішніх справ з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

Не погоджуючись із зазначеним наказом, позивач звернулась до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем були порушені права позивача в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, що в свою чергу, свідчить про протиправність прийняття спірного наказу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поновлення позивача на службі в рядах Національної поліції, суд першої інстанції виходив з того, що поновлення позивача можливо на посаду з якої її було незаконно звільнено - старшого слідчого слідчого відділення Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII (який був чинний на час звільнення позивача) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114). Відповідно до вимог пункту 64 "г" Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ та набрав законної сили Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIІI. Відповідно до п.1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім, пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України "Про Національну поліцію" опублікований в газеті "Голос України" 06.08.2015, отже набрав чинності 07.11.2015.Пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", визначено, що з дня опублікування цього Закону (06.08.2015) всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до п.9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (п.10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію"). Згідно з п.11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Відповідно до пункту 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням. Згідно із пп. "г" п.64 вказаного Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Суд першої інстанції, здійснивши аналіз наведених вище нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, дійшов обгрунтованого висновку, що звільнення працівника міліції зі служби через скорочення штатів можливо за наступними умовами: відмова працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; відсутність можливості подальшого використання працівника міліції на службі.

Докази подачі ОСОБА_1 заяви про прийняття на службу в поліцію відсутні, однак, як зауважив Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у цій справі, сам факт відсутності заяви про намір продовжувати службу в органах поліції, якщо не було дотримано процедури звільнення, не може бути достатнім свідченням того, що звільнення у зв'язку із скороченням штатів відбулось правомірно.

Оскільки ОСОБА_1, за її твердженнями, не відмовлалясь від проходження служби в поліції, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відпововідачем не перевірена можливість подальшого використання ОСОБА_1 на службі, що і стало підставою для визнання протиправним і скасування спірного наказу про звільнення.

Правильним, на думку колегії суддів, є застосування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду України, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд першої інстанції прийняв обгрунтоване рішення про поновлення позивача на роботі, посаді, службі, з якої він був звільнений. При цьому, судом врахована та обставина, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області перебуває у стадії ліквідації, тому доводи останнього про неможливість поновлення позивача на посаді колегія суддів вважає неспроможними.

Питання прийняття позивача на службу в органи Національної поліції повинно вирішуватись з дотриманням процедури, встановленої Законом України "Про Національну поліцію", після поновлення її на попередній посаді.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 р. в адміністративній справі №808/9013/15 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 17 квітня 2019 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Постанова складена у повному обсязі 25 квітня 2019 року.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук