Рішення

від 26.04.2019 по справі 580/660/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року справа № 580/660/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

22.02.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (20444, Черкаська обл., Тальнівський р-н, с.Вишнопіль, вул. Польова, буд.13; РНОКПП НОМЕР_1) (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.131; код ЄДРПОУ 39765890) (далі - відповідач) про:

визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9866 га (кадастровий номер 7124081200:01:001:1393) в адмінмежах Вишнопільської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, оформленої листом від 17.09.2018 №3705/0/95-18;

зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, площею 1,9866 га (кадастровий номер 7124081200:01:001:1393) в адмінмежах Вишнопільської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за відсутності правових підстав, виключний перелік яких визначений законом. Тому позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 27.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу відповідач отримав 04.03.2019, а позивач - 05.03.2019.

18.03.2019 відповідач надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування необхідності відмови у задоволенні позову послався на ту обставину, що бажана до відведення земельна ділянка площею 2,0 га в адміністративних межах Вишнопільської сільської ради Тальнівського району Черкаської області є об'єктом оренди СФГ Світлана . Тому позитивне вирішення питання надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної є неможливим. Також відповідач просить відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи відсутністю повноважень суду втручатися в дискреційні повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

01.04.2019 позивач подав суду відповідь на відзив аналогічний за змістом позову.

Оскільки сторони клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання) або заперечень на розгляд справи саме у спрощеному провадженні суду не надали, суд вирішив розглянути справу у спрощеному провадженні без проведення судового засідання та їх виклику (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З наданої до матеріалів справи засвідченої копії клопотання позивача від 15.08.2018 (вхідний ГУ Держгеокадастру від 17.08.2018 №П-64/37/0/94-18) суд встановив, що він звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га, у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Вишнопільської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

До клопотання він додав копії: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння РНОКПП; документи, що підтверджують участь в антитерористичній операції; обґрунтування необхідності отримання земельної ділянки; викопіювання з кадастрової карти (плану); довідку форми 6-зем з викопіюванням з плану землекористування; викопіювання з плану землекористування Вишнопільської сільської ради; довідку щодо невикористання права від 13.08.2018 №31-23-0.320-1020/170-18 видану Тальнівським відділом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права; заяву-погодження СФГ Світлана на вилучення земельної ділянки на користь позивача.

Листом від 17.09.2018 №3705/0/95-18 за підписом керівника відповідача ОСОБА_2 позивачу повідомлено, що позитивне вирішення вказаного у заяві питання є неможливим, оскільки бажана до відведення земельна ділянка площею 1,9866 га в адміністративних межах Вишнопільської сільської ради Тальнівського району Черкаської області є об'єктом оренди СФГ Світлана .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував таке.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Посилання відповідача у відзиві на ч.5 ст.116 ЗК України не є обґрунтованим, оскільки вказана норма не поширюється на спірні правовідносини.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування лише після припинення права власності або користування ними в порядку, визначеному законом.

Оскільки позивач у спірних правовідносинах не просив прийняти рішення щодо передачі йому у користування або власність земельної ділянки, натомість просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка, як зазначає відповідач, у користуванні юридичної особи, вищевказані доводи відповідача не відповідають закону та є необґрунтованими.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З огляду на це позивач, який, як підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта, є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.

Частинами 1-2 ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. При цьому, підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування . Водночас ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Матеріалами, з якими позивач звертався до відповідача, підтверджується, що вказаних вимог він дотримався, надав відповідачу усі визначені наведеною нормою документи.

Отже, наведені в листі відповідача доводи, що позитивне вирішення вказаного у заяві питання є неможливим, оскільки бажана до відведення земельна ділянка є об'єктом оренди СФГ Світлана , є необґрунтованими.

У частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. (абзац 1 ч.7 ст.118 ЗК України)

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду (далі - Суд) щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 19.06.2018 у справі №803/1183/17 (провадження №К/9901/49708/18), що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає безумовному врахуванню.

Суд вказав, що системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Отже, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, не передбачених ст.118 ЗК України, є неправомірною.

Крім того, вирішення питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою здійснюється землекористувачем на підставі відповідного рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або мотивованої відмови.

Правовий статус відповідача визначений відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

П.8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Отже, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області.

Відповідач не довів жодним доказом дотримання під час розгляду згаданої заяви позивача встановленого вище способу її розгляду та вирішення. Лист відповідача не може вважатися «відмовою» у розумінні ст.118 ЗК України, оскільки не містить чіткого та однозначного рішення відповідача, не містить конкретних підстав і обґрунтувань вказаного у ньому результату розгляду заяви позивача. Фактично відповідач допустив бездіяльність, оскільки не прийняв рішення щодо суті вищезгаданої заяви позивача. Тому позовна вимога визнати протиправною саме дію відповідача щодо відмови задоволенню не підлягає.

Згідно з правовою позицією у рішенні Верховного Суду від 11.04.2018 у справі 806/2208/17 у подібних правовідносинах, яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню, відсутність належним чином оформленого наказу відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Тому суд дійшов висновку, що лист відповідача від 17.09.2018 №3705/0/95-18 у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за змістом та формою не може вважатись «рішенням про відмову» у розумінні вищевикладених норм.

Виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог для належного судового захисту порушених прав позивача та визнати бездіяльність відповідача щодо неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою протиправною.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені ст.118 ЗК України, у визначений законом строк, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача відповідно до вимог ст.118 ЗК України прийняти рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 15.08.2018 з доданими документами, в якому мають бути чітко зазначені визначені законом підстави щодо вказаного у ньому результату її вирішення.

При цьому зобов'язання відповідача саме надати дозвіл на розробку проекту землеустрою за наслідками розгляду заяви, як того просить позивач у позові, є втручанням у його дискреційні повноваження, що не відповідає завданню адміністративного суду. Тому така позовна вимога задоволенню не підлягає. Оскільки відповідач розгляд і вирішення викладеного у заяві позивача питання здійснив не у спосіб, що визначений вищевказаними нормами законодавства, належним способом судового захисту є зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача зі всіма доданими до неї документами та прийняти відповідне рішення з урахуванням вищевказаних мотивів рішення суду.

З огляду на вказане суд дійшов висновку задовольнити позов частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для його стягнення на користь позивача. Інших клопотань щодо розподілу судових витрат не заявлено.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.08.2018 (вхідний ГУ Держгеокадастру від 17.08.2018 №П-64/37/0/94-18) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.131; код ЄДРПОУ 39765890) розглянути повторно заяву ОСОБА_1 (20444, Черкаська обл., Тальнівський р-н, с.Вишнопіль, вул. Польова, буд.13; РНОКПП НОМЕР_1) від 15.08.2018 (вхідний ГУ Держгеокадастру від 17.08.2018 №П-64/37/0/94-18) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га, у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Вишнопільської сільської ради Тальнівського району Черкаської області з усіма доданими до неї документами та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 26.04.2019