Постанова

від 25.04.2019 по справі 1840/3671/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 р. Справа № 1840/3671/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2018, суддя С.М. Гелета, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 159, 40021, повний текст складено 03.12.18 по справі № 1840/3671/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області третя особа Садівниче товариство об'єднаний садівничий кооператив "Красносільський "

про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі -відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській обл.), третя особа - Садівниче товариство "Об'єднаний садівничий кооператив "Красносільський" (далі - СТ "ОСК "Красносільський"), в якому просив суд визнати протиправними відмови ГУ Держгеокадастру у Сумській обл., викладені в листах від 07.06.2018 № Н--6295-3030/21-18 та від 07.09.2018 № Н-10007-4207/21-18, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для садівництва, розташованої за межами населеного пункту на території Нижньосироватської сільської ради у СТ "ОСК "Красносільський"; зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Сумській обл. надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної у власність земельної ділянки для садівництва, розташованої за межами населеного пункту на території Нижньосироватської сільської ради у СТ "ОСК "Красносільський", загальною площею 0,059 га. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 відмовлено у задоволенні вищезазначеного позову.

Не погодившись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що спірна земельна ділянка в користуванні СТ "ОСК "Красносільський" не перебуває. СТ "ОСК "Красносільський" не був і не є власником чи користувачем цієї земельної ділянки. В інформаційних довідках міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському р-ні ГУ Держгеокадастру зазначається про те, що інформація щодо фактичного стану використання земельної ділянки в Управлінні відсутня. У зв'язку з чим, разом із поданням апеляційної скарги позивачем заявлено клопотання про витребування інформації у СТ "ОСК "Красносільський" щодо даного питання. Разом з тим, земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність ніким не використовується та на праві власності за СТ "ОСК "Красносільський" не зареєстрована. Вказані твердження позивача не спростовувались СТ "ОСК "Красносільський" як учасником справи. З огляду на зазначене, позивач вважає, що мотиви судового рішення щодо необхідності надати погодження СТ "ОСК "Красносільський" на вилучення земельної ділянки для передачі позивачу у власність, не відповідають ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Крім того, відмова відповідача у задоволенні заяви позивача на тій підставі, що він не є членом садівничого товариства не визначається законом як підстава для відмови у наданні погодження на землевідведення. При цьому позивач послався на п. 5.1 Статуту СТ "ОСК "Красносільський" та зазначив, що до складу садівничого товариства приймаються громадяни України, що мають право власності або користування на земельну ділянку в межах масиву Садівничого товариства.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 відкрито провадження по справі № 1840/3671/18.

18 березня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обгрунтування своєї позиції відповідач послався на інформаційну довідку Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському р-ні від 06.09.2018 № 1650/415-18 та рішення Нижньосироватської сільської ради від 22.12.2019, відповідно до якого членам СТ "ОСК "Красносільський" безоплатно у власність було передано земельні ділянки. Оскільки позивач при звернення до відповідача не надав доказів членства в СТ "ОСК "Красносільський" або погодження СТ "ОСК "Красносільський" на вилучення земельної ділянки, як передбачено ст. 118 ЗК України, відповідач правомірно відмовив останньому у задоволенні його заяви.

Ухвалою суду від 19.03.2019 задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування додаткових доказів у справі та зобов'язано СТ "ОСК "Красносільський" надати інформацію та належним чином завірені копії підтверджуючих документів щодо перебування у користуванні товариства земельної ділянки площею 0,059 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Нижньосироватської сільської ради по вул. Луговій 75.

Ухвалою суду від 18.04.2019 закінчено підготовку справи до розгляду та призначено у відкритому судовому засіданні.

Сторони в судове засідання не з'явилися про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень ч.2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута без участі сторін.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

10 травня 2018 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській обл. із заявою, яка зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Сумській обл. 10.05.2018 за № Н-6295/0/94-18, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,059 га для індивідуального садівництва за межами населеного пункту на території Нижньосироватської сільської ради в межах СТ "ОСК "Красносільський".

Листом від 07.06.2018 № Н-6295-3030/21-18 ГУ Держгеокадастру у Сумській обл. повідомило ОСОБА_1 про неможливість задоволення вказаної заяви з огляду на те, що за даними міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі земельна ділянка із шифром рядка колективне садівництво, а позивачем не надано погодження землевласника (землекористувача) на вилучення такої землі. Також не надано книжки садовода, яка підтверджує членство у кооперативі та матеріалів про прийняття в період з 1993 по 2002 рік Нижньосироватською сільською радою рішення про передачу у власність земельної ділянки, що планується до відведення.

09 серпня 2018 року позивач повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській обл. із заявою від 09.08.2018, зареєстрована за № Н-10007/0/94-18, у якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,059 га для індивідуального садівництва за межами населеного пункту на території Нижньосироватської сільської ради в межах СТ "ОСК "Красносільський".

Листом від 07.09.2018 № Н-10007-4207/21-18 відповідач повідомив ОСОБА_1 про неможливість задоволення вказаної заяви з підстав, аналогічних до зазначених у листі від 07.06.2018 № Н-6295-3030/21-18 - відсутність погодження землевласника (землекористувача) на вилучення земельної ділянки; неподання книжки садовода; відсутність інформації про підтвердження членства у кооперативі та прийняття в період з 1993 по 2002 рік Нижньосироватською сільською радою рішення про передачу у власність земельної ділянки, що планується до відведення

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення.

Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується, з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України.

Згідно п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 ЗК України.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно інформаційних довідок міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській обл., які містяться в матеріалах справи, спірна земельна ділянка знаходиться на території СТ "ОСК "Красносільський" (а.с. 23, 25).

Так, рішенням Нижньосироватської сільської ради народних депутатів від 22.12.1993 № 113 безоплатно передано у приватну власність земельні ділянки членам СТ "ОСК "Красносільський" (а.с. 31-33).

Тобто, вказаним рішенням сільської ради громадянам надано у приватну власність земельні ділянки як членам СТ "ОСК "Красносільський". Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 не є членом СТ "ОСК "Красносільський", оскільки у задоволенні його заяви про прийняття у члени садівничого товариства відмовлено, що підтверджується письмовими доказами у справі. (а.с.13)

Фактичною підставою відмови позивачу у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є відсутність документу, що підтверджує погодження землевласника (землекористувача) на вилучення земельної ділянки; неподання книжки садовода; відсутність інформації про підтвердження членства у кооперативі та прийняття в період з 1993 по 2002 рік Нижньосироватською сільською радою рішення про передачу у власність земельної ділянки, що планується до відведення.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка належить саме СТ "ОСК "Красносільський", який є власником спірної земельної ділянки та членом якого не являється позивач, що встановлено в ході розгляду справи та не спростовано позивачем, колегія суддів прийшла до висновку про невиконання позивачем вимог ч. 6 ст. 118 ЗК України щодо подання разом із заявою погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), як наслідок відмови ГУ Держгеокадастру у Сумській обл. є законними та обгрунтованими.

Доводи апелянта про те, що земельна ділянка, орієнтовною площею 0,059 га, для індивідуального садівництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Нижньосироватської сільської ради в межах СТ "ОСК "Красносільський" по вул. Лугова 75, ніколи не була у власності чи користуванні у СТ "ОСК "Красносільський", колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції вживалися заходи щодо витребування у СТ "ОСК "Красносільський" інформації та належним чином завірених копій підтверджуючих документів щодо перебування у користуванні товариства земельної ділянки площею 0,059 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Нижньосироватської сільської ради по вул. Луговій 75.

Ухвалою суду від 19.03.2019 СТ "ОСК "Красносільський" зобов'язано надати вищезазначену інформацію до суду протягом 5 днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення зазначена вище ухвала суду отримана СТ "ОСК "Красносільський" 28.03.2019, проте, станом на час розгляду даної справи, вимоги суду Садівничим товариством виконані не були.

Враховуючи положення ст. 309 КАС України, а також наявність в матеріалах справи рішення Нижньосироватської сільської ради народних депутатів від 22.12.1993 № 113 про безоплатну передачу у приватну власність земельні ділянки членам СТ "ОСК "Красносільський", колегія суддів прийшла до висновку про можливість закінчення розгляду справи без надходження відповіді від СТ "ОСК "Красносільський" на запит суду.

З урахуванням вищезазначених обставин справи, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними оскаржуваних відмов ГУ Держгеокадастру у Сумській обл. та зобов'язання відповідача надати дозвіл землевласника (землекористувача) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування в іншій частині.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи і заперечення на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 по справі № 1840/3671/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області третя особа Садівниче товариство об'єднаний садівничий кооператив "Красносільський " про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Постанова складена в повному обсязі 26.04.2019