Ухвала

від 26.04.2019 по справі 620/1205/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі

26 квітня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1205/19

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ОТО Газ (поштова адреса: вул. Робкорівська, 13, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область, 17400; адреса місцезнаходження: вул. Незалежності, 2-Г, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область, 17400, код ЄДРПОУ - 40070199) до Державного реєстратора Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області ОСОБА_1 (вул. Танкістів, 11, смт. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558, код ЄДРПОУ - 03081565), треті особи - ОСОБА_2 (адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; адреса місця реєстрації: вул. ОСОБА_3, 6/1, кв. 744-В, м. Київ, 02068, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), Товариство з обмеженою відповідністю Спеціалізоване підприємство Спецбудпроект (вул. Незалежності, 49, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область, 17400, код ЄДРПОУ - 33190260) про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И Л А:

25.04.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю ОТО Газ звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідністю Спеціалізоване підприємство Спецбудпроект про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45976495 від 15.03.2019 про внесення запису про право власності №30712258 13.03.2019 на об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення, операторська, загальною площею 81,6 кв.м. за адресою: вул. Незалежності, 2-Г, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область на власника ОСОБА_2 у розмірі 1 частки.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ОТО Газ є орендарем нежитлового приміщення площею 81,6 кв.м. та АГЗП об'ємом до 10 куб.м. для заправки зрідженим газом автомобілів за адресою: вул. Незалежності, 2-Г, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область відповідно до Договору оренди від 09.12.2015 №1-15. На момент реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомості декларація про готовність об'єкта містить дані, що замовником є Товариство з обмеженою відповідністю Спеціалізоване підприємство Спецбудпроект як юридична особа, разом з тим ОСОБА_2 не є засновником вказаної юридичної особи. Також позивач зазначив, що від переходу права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна залежить реалізація майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю ОТО Газ , яке є орендарем вказаного майна відповідно до Договору оренди від 09.12.2015 №1-15 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідністю Спеціалізоване підприємство Спецбудпроект , щодо викупу вказаного майна орендарем.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу, суддя вивчивши подані матеріали вважає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У свою чергу пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас за приписами пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Тобто необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

З аналізу вищенаведених норм права суд дійшов висновку, що справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Суд звертає увагу, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Так, з аналізу позовної заяви та матеріалів справи випливає, що на думку позивача відповідачем, у результаті прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про внесення запису про право власності на об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення на власника ОСОБА_2 у розмірі 1 частки, порушено майнове право Товариства з обмеженою відповідальністю ОТО Газ , яке є орендарем нежитлового приміщення площею 81,6 кв.м. та АГЗП об'ємом до 10 куб.м. для заправки зрідженим газом автомобілів за адресою: вул. Незалежності, 2-Г, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область відповідно до Договору оренди від 09.12.2015 №1-15 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідністю Спеціалізоване підприємство Спецбудпроект , щодо викупу вказаного майна орендарем.

Таким чином судом встановлено існування приватно-правового спору щодо правомірності набуття права власності на об'єкти нерухомості іншою особою, в результаті проведеної відповідачем державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості.

Тобто, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Суд також звертає увагу позивача на наступне.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ, недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Отже спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності на об'єкт нерухомості, а тому цей спір має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2018 у справі № 823/235/16, висновки якої, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У свою чергу частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

За таких обставин вказаний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

У даному випадку той факт, що відповідачем є державний реєстратор не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи суб`єктний склад сторін, зміст заявлених позивачем вимог та предмет, з огляду на той факт, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суддя дійшла висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити.

При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Також, на виконання положень частини 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз'яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку господарського судочинства.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що 26.04.2019 представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій остання просить суд заборонити третій особі - ОСОБА_2 відчужувати об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення, операторська, загальною площею 81,6 кв.м. за адресою: вул. Незалежності, 2-Г, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду даної справи.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до частини 8 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі.

Оскільки суд відмовляє у відкритті провадження у даній адміністративній справі, то відсутні підстави для розгляду поданої 26.04.2019 заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 157, 170, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОТО Газ (поштова адреса: вул. Робкорівська, 13, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область, 17400; адреса місцезнаходження: вул. Незалежності, 2-Г, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область, 17400, код ЄДРПОУ - 40070199) до Державного реєстратора Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області ОСОБА_1 (вул. Танкістів, 11, смт. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558, код ЄДРПОУ - 03081565), треті особи - ОСОБА_2 (адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; адреса місця реєстрації: вул. ОСОБА_3, 6/1, кв. 744-В, м. Київ, 02068, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), Товариство з обмеженою відповідністю Спеціалізоване підприємство Спецбудпроект (вул. Незалежності, 49, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область, 17400, код ЄДРПОУ - 33190260) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Роз'яснити позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку господарського судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про відмову у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Падій