Рішення

від 23.04.2019 по справі 925/1339/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року м. Черкаси справа № 925/1339/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Янтар-Черкаси" (м. Черкаси) до Черкаської міської ради (м. Черкаси) про визнання протиправним та скасування рішення № 2-3425 від 12.06.2018

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання протиправним та скасування рішення Черкаської міської ради від 12.06.2018 за № 2-3425 "Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 24.09.2015 № 2-1648".

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, а також просив про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила повністю та просила суд залишити позовну заяву без розгляду (з підстав що стосовно позивача розглядається справа про банкрутство і немає доказів правомірності підписання позовної заяви за наслідками волевиявлення на це арбітражного керуючого ОСОБА_3 та комітету кредиторів), про що надала відзив на позов ( а.с. 30-34).

Представник третьої особи в останнє судове засідання не з'явився, в попередніх судових засіданнях зазначав, що театр намагається повернути спірну земельну ділянку з 2015 року, не надавав погодження на розміщення квіткового ринку, тераси, кафе біля стін театру, тому що це суперечить "Правилам пожежної безпеки в Україні" та "Охороні праці і промислової безпеки у будівництві" про що свідчать надані ним листи у справі. Також вказує, що спірна земельна ділянка є частиною ділянки, яка надана театру у постійне користування згідно Державного акту ІІ-ЧР № 000003 і не могла бути надана позивачу в оренду (а.с. 50).

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника третьої особи, явка якої не визнавалася обов'язковою, за наявними у справі матеріалами.

Примирення між сторонами чи внесення змін до спірного рішення для врегулювання спору не відбулося.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 23.04.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши доказами в їх сукупності, заслухавши доводи і пояснення представників сторін, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

Рішенням Черкаської міської ради від 24.09.2015 № 2-1648 "Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю "Янтар-Черкаси" договору оренди землі по бул. ОСОБА_4, 234" (далі - Рішення-1, а.с. 87) вирішено зареєструвати право комунальної власності за територіальною громадою міста Черкаси на земельну ділянку площею 0,0135 га по бул. ОСОБА_4, 234 (кадастровий номер 7110136700:04:018:0030)

Відповідно до п. 2 Рішення-1 вірішено поновити товариству з обмеженою відповідальністю "Янатар-Черкаси" договір оренди землі на земельну ділянку площею 0,0135 га по бул. ОСОБА_4, 234 на 10 років під літню терасу.

02.03.2016 між Черкаською міською радою (далі - Орендодавець, відповідач по справі), в особі міського голови ОСОБА_5, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Янтар-Черкаси" (далі - Орендар, позивач по справі), в особі директора ОСОБА_6, яка діє на підставі Статуту укладено договір оренди землі (далі - Договір, а. с. 35-37), за умовами якого Орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 24.09.2015 № 2-1648 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться по бул. ОСОБА_4, 234 (п. 1. Договору).

Відповідно до п. 2. Договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,0135 га (кадастровий номер 7110136700:04:018:0030) під літню терасу.

За функціональним використанням земельну ділянку віднесено до категорії земель комерційного використання.

Відповідно до п. 3 Договору на земельній ділянці знаходяться такі об'єкти нерухомого майна та інфраструктури: літня тераса.

Відповідно до п. 8. Договору його укладено на 10 років (з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 24.09.2015 № 2-1648).

Сторони погодили усі істотні умови Договору, він підписаний їхніми представниками та скріплений печатками юридичних осіб. Право оренди зареєстровано в ДРРП 12.03.2016 за № 13671066.

Договір набрав чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 44 Договору).

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 12.03.2016 (а.с. 38) Орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради №2-1648 від 24.09.2015 передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0135 га (кадастровий номер 7110136700:04:018:0030) під літню терасу по бул. ОСОБА_4, 234.

Спірним рішенням Черкаської міської ради від 12.06.2018 № 2-3425 "Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 24.09.2015 № 2-1648" (далі - Рішення-2, а.с. 11) враховуючи лист директора - художнього керівника КЗ "Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені ОСОБА_4 Черкаської обласної ради" ОСОБА_7 від 12.02.2018 № 65/01-08 вирішено:

1. Скасувати договір оренди земельної ділянки наданої ТОВ "Янтар-Черкаси" на 10 років під літню терасу укладений рішенням Черкаської міської ради від 24.09.2015 № 2-1648 у зв'язку з нецільовим використанням земельної ділянки.

2. Земельну ділянку площею 0,0135 га по бул. ОСОБА_4, 234 надати КЗ "Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені ОСОБА_4 Черкаської обласної ради".

3. Контроль за виконанням рішення покласти на міського голову ОСОБА_5В.".

Позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 12.06.2018 за № 2-3425 "Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 24.09.2015 № 2-1648" як таке, що порушує умови договору оренди, законодавство із правовідносин оренди землі, інше земельне законодавство та права позивача.

У відзиві на позов відповідач вказав, що доводи позивача є необґрунтованими, неправомірними та заперечує проти задоволення позову з підстав, що відповідно до відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ "Янтар-Черкаси" з 03.03.2016 перебуває в стані припинення, його визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Також відповідач зазначив, що Черкаська міська рада є кредитором з вимогами до боржника ТОВ "Янтар-Черкаси" після повідомлення про визнання боржника банкрутом по справі № 925/1461/15 та ТОВ "Янтар-Черкаси" має перед Черкаською міською радою непогашені грошові зобов'язання з орендної плати за земельною ділянкою по бул. ОСОБА_4, 234 в м. Черкаси. Відповідач вважає, що за наслідками визнання позивача банкрутом припинена його господарська діяльність, а тому ТОВ "Янтар-Черкаси" не в змозі надалі виконувати умови договору оренди землі та своєчасно сплачувати орендну плату. Тому не вбачає порушення прав позивача спірним рішенням.

Третя особа КЗ "Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені ОСОБА_4 Черкаської обласної ради" притримується позиції відповідача, подав до суду листи-звернення до Черкаської міської ради, якими театр намагався повернути спірну земельну ділянку (як приналежну до театру). Представник третьої особи вказує, що театр не надавав погодження на розміщення літньої тераси біля стін театру, тому що це суперечить "Правилам пожежної безпеки в Україні" та "Охороні праці і промислової безпеки у будівництві". Однак третя особа визнає, що жодного позову на захист прав театру до суду не було подано.

Доводи третьої особи про незаконність укладеного між сторонами договору оренди землі від 02.03.2016 суд відхиляє на підставі ст. 204 ЦК України про презумпцію правомірності правочину, якою визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Листування між третьою особою та відповідачем з приводу незгоди театру із наданням позивачу земельної ділянки біля театру в оренду, яке надано у справу, саме по собі не має юридичного значення , оскільки порушене право третій особі слід було захищати у судовому порядку, якщо відповідні заходи реагування Черкаською міською радо не здійснювалися чи не могли бути здійснені.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 2, 4, 10 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов'язки, виникли із актів цивільного законодавства і рішення органу місцевого самоврядування, за правовою природою віднесені до зобов'язань найму (оренди) земельної ділянки, загальні положення про найм (оренду) визначені параграфом 1 глави 58, про найм (оренду) земельної ділянки, як окремий вид зобов'язань, параграфом 3 глави 58 Цивільного кодексу України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 Цивільного кодексу України, главами 19, 20 Господарського кодексу України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Земельного кодексу України, Законів України "Про оренду землі", "Про землеустрій", "Про місцеве самоврядування в Україні", які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В спірних відносинах Черкаська міська рада виступає власником і розпорядником землями комунальної форми власності на території м. Черкаси, тому спір між сторонами носить приватноправовий і господарський характер.

Відповідно до роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" із наступними змінами і доповненнями:

п. 1. - ОСОБА_2 державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган;

п. 2 - підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що оскільки позивача визнано банкрутом, то він вже не спроможний виконувати договір оренди землі від 02.03.2016 і сплачувати орендну плату, тому у нього немає порушеного права за наслідками прийняття спірного рішення Черкаської міської ради і передачі земельної ділянки третій особі.

Суд при цьому виходить з того, що згідно ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу... Також згідно ч. 5 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Всі учасники судового процесу погоджуються, що стосовно позивача немає внесеного запису до ЄДР про його припинення, а тому він є належним учасником як договірних відносин між сторонами, так і господарського процесу.

Договір про надання правової допомоги № 56 від 13.12.2018 (а.с. 14) із адвокатом ОСОБА_1 укладено ОСОБА_3 як арбітражним керуючим-ліквідатором ТОВ "Янтар-Черкаси", проти чого в учасників процесу заперечень немає.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

У відповідності до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з приписами ч.1-3 ст. 124 цього Кодексу, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із спірного рішення Черкаської міської ради від 12.06.2018 за № 2-3425 "Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 24.09.2015 № 2-1648" (а.с. 11) вбачається, що відповідачем прийнято рішення про скасування договору оренди земельної ділянки, наданої ТОВ "Інтар-Черкаси" на 10 років під літню терасу, укладений рішенням Черкаської міської ради від 24.09.2015 № 2-1648" у зв'язку із нецільовим використанням земельної ділянки.

Сторони не заперечують, що мова в даному випадку йде про укладений між сторонами договір оренди землі від 02.03.2016, в якому є посилання про його укладення на підставі рішення ЧМР від 24.09.2015 № 2-1648.

Чинним законодавством не передбачено такого способу захисту права як скасування господарського договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 152 Земельного Кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною, а не її скасування.

При цьому ч. 1ст.154 ЗК передбачає, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Статтею 143 ЗК визначено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідачем у справу не подано доказів того, що позивач порушує цільове використання земельної ділянки і в чому це порушення полягає та скільки це порушення триває.

Як вбачається із хронології укладення договорів оренди землі між сторонами щодо земельної ділянки площею 0,0135 га по бул. ОСОБА_4, 234 у м. Черкаси, з 2005 року (а.с. 124) позивач орендував земельну ділянку під літню терасу кафе "Театральне", а з 2016 року (а.с. 35) - під літню терасу. Пунктом 3 договору оренди від 02.03.2016 визначено, що на орендованій земельній ділянці знаходиться літня тераса.

Отже, така юридична дія як "скасування" договору оренди не передбачена положеннями чинного законодавства і не є належним та передбаченим способом захисту порушеного права Черкаської міської ради як власника землі. Крім того, відповідачем не надано доказів нецільового використання позивачем спірної земельної ділянки.

Зазначене рішення в частині надання спірної земельної ділянки третій особі також прийнято з порушенням вимог ст. 525 Цивільного кодексу України та ст. 31 Закону України "Про оренду землі".

За правилами Земельного Кодексу України земельна ділянка може набуватися у власність чи у користування.

Частиною 2 спірного рішення відповідач вирішив "надати" земельну ділянку площею 0,0135 га по бул. ОСОБА_4, 234 на користь КЗ "Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені ОСОБА_4 Черкаської обласної ради" без вказівки правового титулу такого надання - в оренду, інше користування чи на праві власності.

Згідно з приписами ч. 1-3 ст. 124 Земельного Кодексу, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється обов'язково за результатами проведення земельних торгів, окрім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

У власність земельні ділянки передаються в порядку, визначеному ст. 128 ЗК України.

Надання земельної ділянки без дотримання процедур, передбачених законодавством, не відповідає положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до положень якої органи державної влади та місцевого самоврядування повинні діяти лише способами, на підставі та в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

З урахуванням викладеного передача земельної ділянки площею 0,0135 га по бул. ОСОБА_4, 234 на користь КЗ "Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені ОСОБА_4 Черкаської обласної ради" за п. 2. рішення Черкаської міської ради від 12.06.2018 за № 2-3425 "Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 24.09.2015 № 2-1648" не відповідає чинному законодавству, оскільки взагалі не визначено правовий титул, на підставі якого третій особі передається спірна земельна ділянка.

За таких обставин немає можливості перевірити дотримання відповідачем передбаченої чинним законодавством процедури розпорядження землями комунальної Фоми власності.

Вирішивши у спірному рішенні питання про "скасування" договору оренди позивача та "надання" спірної земельної ділянки третій особі, відповідачем не надано доказів, що у позивача земельну ділянку було в належному порядку вилучено з оренди чи позивачем повернуто її добровільно, для того щоб передавати (чи повертати) цю ділянку іншій особі.

Доказів належного припинення права позивача на оренду спірної земельної ділянки по договору від 02.03.2016 року (а.с. 35), який закінчує свою дію лише 24.09.2025 року, у справу не подано.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; визнання права; примусове виконання обов'язку в натурі.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В даному випадку визнання "протиправним" та "незаконним", як визначився у позові позивач та вказано у ст. 21 ЦК України суд вважає тотожними поняттями і тому спосіб захисту прав позивача є належним.

Отже судом встановлено невідповідність вимогам чинного законодавства спірного рішення Черкаської міської ради від 12.06.2018 за № 2-3425 "Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 24.09.2015 № 2-1648" про "скасування" договору оренди позивача та "надання" третій особі спірної земельної ділянки, яку продовжує орендувати позивач. Порушене право позивача полягає у незаконному втручанні у його право оренди, яке підтверджується чинним договором оренди землі від 02.03.2016 року.

Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, наведені норми законодавства та умови договору оренди землі, суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю із наведених вище підстав. Доводи відповідача, наведені його представниками в засіданнях, суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Заявою від 25.03.2019 (а.с. 140) позивач просить суд прийняти рішення щодо відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 6 100,00 грн., згідно рахунку № 127 від 25.03.2019 (а.с. 141)

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

За доводами представника позивача, його витрати у розмірі 6100,00 грн. позивач сплатить протягом 3х місяців після набрання чинності рішення суду у даній справі (а.с. 141).

На підтвердження понесених витрат у сумі 6 100,00 грн. представник позивача надав договір № 56 про надання правової допомоги від 13.12.2018 (а.с. 14), укладений між адвокатом ОСОБА_1 та ТОВ "Янтар-Черкаси", рахунок № 127 від 25.03.2019 на суму 6 100,00 грн. (а.с. 141), розрахунок вартості адвокатських послуг (а.с. 140, зворот).

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Такі ж вимоги до співрозмірності витрат на оплату послуг адвоката встановлені ч. 4 ст.129 ГПК України.

Згідно ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ч. 4 ст. 129 ГПК витрати на послуги адвоката покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Ніяких заперечень проти неспіврозмірності вартості послуг адвоката та клопотання про зменшення необхідних витрат на оплату позивачем правничої допомоги адвоката представник відповідача суду не подавав, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача належить 6 100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

На підставі статті 129 ГПК України, при задоволенні позову, з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1 762,00 грн. та 6100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 12.06.2018 за № 2-3425 "Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 24.09.2015 № 2-1648".

3. Стягнути з Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 25212542, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Янтар-Черкаси" (ідентифікаційний код 25204850, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 8/5) -- 1762,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору та 6100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 30 квітня 2019

Суддя Н.М. Спаських