Постанова

від 25.04.2019 по справі 2а/1570/4862/2011

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2019 року

Київ

справа №2а/1570/4862/2011

адміністративне провадження №К/9901/3894/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуГоловного управління Державного казначейства України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 (суддя Білостоцький О.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2014 (колегія у складі суддів: Димерлій О.О., Романішин В.Л., Єщенко О.В.) у справі № 2-а/1570/4862/11 за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю І-ГРА до за участюДержавної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області Прокуратури Суворовського району м.Одеси провизнання неправомірною бездіяльності, стягнення коштів та а скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю І-ГРА звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнення та доповнення позовних вимог просило визнати неправомірною бездіяльність ДПІ у Суворовському районі м.Одеси стосовно повернення ТОВ І-ГРА заборгованості з податку на додану вартість в сумі 145000 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси від 18 березня 2011 року №0000402301, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за червень 2008 року на суму 145373,14 грн.; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь ТОВ І-ГРА заборгованість з податку на додану вартість в сумі 145000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий орган, незважаючи на підтвердження довідкою від 19.08.2008 заявленої товариством суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2008 року, незаконно своїм актом перевірки №1167/23-2/32404904 від 18 березня 2011 року та винесеним в той же день податковим повідомленням-рішенням №0000402301 фактично скасувала бюджетну заборгованість на суму 145000 грн. перед ТОВ І-ГРА , без вказівки на наявність будь-яких правових підстав для цього.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2011, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2014, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки податковим органом в серпні 2008 року підтверджено заявлену ТОВ І-ГРА суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2008 року в розмірі 145397 грн. та не було встановлено порушень ведення податкового обліку в частині визначення від'ємного значення з ПДВ, податкових зобов'язань з ПДВ або податкового кредиту, тому зменшення позивачу бюджетного відшкодування ПДВ податковим повідомленням-рішенням №0000402301 від 18.03.2011 є незаконним. Також, ДПІ не доведено здійснення дій щодо доопрацювання поверненого Казначейством висновку про суми відшкодування ТОВ І-ГРА податку на додану вартість від 07.10.2008р. №34, що свідчить про незаконну бездіяльність податкового органу.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, орган казначейства подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Казначейство висновку про відшкодування на користь ТОВ І-ГРА ПДВ в сумі 145000 грн. не отримувало, тому не мало жодних правових підстав на здійснення операції щодо повернення спірної грошової суми.

Податковий орган заяву про приєднання до касаційної скарги органу казначейства або заперечень на касаційну скаргу не надав.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, а також з урахуванням доводів у касаційній скарзі стосовно незаконності судових рішень в частині стягнення суми бюджетного відшкодування з Державного бюджету України, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16.07.2008 ТОВ І-ГРА подано до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси декларацію з податку на додану вартість за червень 2008 року, в якій заявлено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 145397 грн.

Заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ у розмірі 145373,14 грн. ТОВ І-ГРА підтверджена митними деклараціями та платіжними дорученнями про перерахування до бюджету відповідної суми ПДВ при імпорті товарів на митну територію України від постачальників ТОВ Сан-Бетті Інтернешнл Ко (Тайвань) та ЗАТ СЭТ-ПРОДАКШН (Росія).

Відповідно до наказу від 30.07.2008 №405, на підставі п.9 ч.6 ст.11 Закону України Про державну податкову службу в Україні , пп.7.7.5 п.7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , у період з 04.08.2008 по 19.08.2008 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ І-ГРА з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2008 року, за результатами якої складено довідку №5862/23-20/32404804 від 19.08.2008.

Висновком зазначеної довідки підтверджено заявлену товариством суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2008 року в сумі 145397 грн.

ДПІ у Суворовському районі складено висновок про суми відшкодування податку на додану вартість від 07.10.2008 №34, згідно якого ТОВ І-ГРА підлягає відшкодуванню з бюджету сума ПДВ у розмірі 145397 грн. згідно декларації за червень 2008 року, який було направлено на адресу Головного управління Державного казначейства в Одеській області та отримано останнім 08.10.2008.

Листом від 16.10.2008 №15-20-05/6185 орган казначейства повернув ДПІ у Суворовському районі м.Одеси висновок на доопрацювання, у зв'язку з відсутністю реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на відшкодування ПДВ і закінченням п'ятиденного терміну відшкодування ПДВ.

18.03.2011 податковим органом проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ І-ГРА з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за червень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки №1167/23-2/32404904 від 18.03.2011, яким встановлено, що в порушенням п.1.8 ст.1 Закону України Про податок на додану вартість товариством завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за червень 2008 року в сумі 145373,14 грн.

На підставі вказаного акта перевірки того ж дня - 18.03.2011 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402301, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 145373,14 грн.

20.05.2011 ТОВ І-ГРА звернулось до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси із заявою про негайне повернення заборгованості із ПДВ у сумі 145397 грн., у відповідь на який податкова інспекція листом від 31.05.2011 №16814/10/23-217 відмовила у відшкодуванні зазначеної заборгованості з посиланням на наявність податкового повідомлення-рішення №0000402301 від 18.03.2011, прийнятого на підставі акта перевірки №1167/23-2/32404904 від 18.03.2011.

Суди першої та апеляційної інстанцій також встановили, що податковим органом здійснено перевірку з порушенням строків, встановлених п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість . На момент подання ДПІ у Суворовському районі висновку про суми відшкодування податку на додану вартість від 07.10.2008 №34, згідно якого ТОВ І-ГРА підлягає відшкодуванню з бюджету сума ПДВ у розмірі 145397 грн. згідно декларації за червень 2008 року, зазначена в податковому повідомленні-рішенні №0000402301 від 18.03.2011 сума взагалі не була спірною.

Єдиною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2008 року згідно акта перевірки №1167/23-2/32404904 від 18.03.2011 став висновок податкового органу, що податковий кредит червня 2008 року сформований ТОВ І-ГРА за рахунок постачальників, які на теперішній час відносяться до платників великого ризику та мають взаємовідносини з суб'єктами господарювання, по яких порушено провадження у справі про банкрутство, місцезнаходження яких не встановлено, у зв'язку з чим неможливо підтвердити повноту нарахувань та сплати до бюджету сум ПДВ, за рахунок яких була сформована та заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування.

Підстави виникнення у суб'єкта господарювання - платника податків права на бюджетне відшкодування суми раніше сплаченого податку врегульовані положеннями пп. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість .

З огляду на зміст пп. 7.7.5, 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість право бюджетного відшкодування платника податку виникає з дня подачі податкової декларації до податкового органу, а порушення такого права виникає зі спливом 40 днів встановленого для такого відшкодування, внаслідок чого не відшкодовані платнику податку протягом встановленого строку суми, вважаються бюджетною заборгованістю, за стягненням яких платник податку має право в будь-який момент після виникнення такої бюджетної заборгованості звернутися до суду.

Крім того, згідно правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15, за наявності підтвердженого права платника податку на бюджетне відшкодування ПДВ, а також беручи до уваги відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву платника податку до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для стягнення бюджетної заборгованості.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що розгляд касаційної скарги органу казначейства здійснено відповідно до статті 341 КАС України в межах її доводів, а податковим органом касаційна скарга не подавалась, тому в іншій частині судові рішення не переглядаються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2014 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду