Постанова

від 25.04.2019 по справі 815/2345/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2019 року

Київ

справа №815/2345/13-а

адміністративне провадження №К/9901/17653/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 815/2345/13-а

за заявою Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (вхід.№ 19475/17 від 10 липня 2017 року) про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 815/2345/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Океана"

про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою Центрального об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Одесі

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року (у складі головуючого судді Марченко Ю.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року (у складі колегії суддів: Шеметенко Л.П., Потапчика В.О., Семенка Г.В.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року задоволено адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю Океана про стягнення заборгованості по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у загальному розмірі 4 641,32 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Океана на користь Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси заборгованість по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у загальному розмірі 4 641,32 грн.

На виконання судового рішення позивачу 29 жовтня 2013 року видано виконавчий лист.

10 липня 2017 року Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі звернулось до суду першої інстанції із заявою, в якій просило здійснити заміну сторони - стягувача у виконавчому провадженні, а саме управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси його правонаступником - Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, в задоволенні заяви Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, прийшов до висновку, що, оскільки виданий виконавчий лист не перебуває на виконанні у державній виконавчій службі, виконавчі дії з реалізації судового рішення не вчиняються у зв'язку із поверненням виконавчого документа стягувачу, здійснення заміни сторони виконавчого провадження за таких обставин суперечитиме приписам статті 264 КАС України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, заявник звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про заміну сторони виконавчого провадження.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 02 жовтня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 815/2345/13-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Суддя-доповідач ухвалою від 22 квітня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 815/2345/13-а та призначив її до розгляду ухвалою від 25 квітня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 25 квітня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу заявник обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення є незаконними і необґрунтованими та прийнятими з неправильним застосуванням норм процесуального права, при невідповідності висновків судів обставинам справи і підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заяви, оскільки проведено реорганізацію Пенсійного фонду України і вони є правонаступниками Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси.

Від інших учасників відзиву або заперечень на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року не відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника прийнятні з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 264 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

За статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1404-VIII) під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Положення частини п'ятої статті 15 цього Закону передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Отже, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником (процесуальне правонаступництво) відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця.

У цьому випадку для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним фактором є перехід функцій Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Одесі.

Пенсійний фонд України є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінетові Міністрів України, який реалізує державну політику в галузі пенсійного забезпечення. Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України.

Частиною дев'ятою статті 5 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI "Про центральні органи виконавчої влади" встановлено, що порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, дія якого поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації, визначено, що у разі злиття органів виконавчої влади права та обов'язки переходять до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси реорганізовано шляхом злиття в Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Одесі.

З наведеного випливає, що правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У контексті наведених положень Закону № 1404-VIII слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.

При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.

До того ж цей Закон не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII).

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 813/673/17.

Таким чином, висновок суду першої та апеляційної інстанцій про можливість заміни сторони виконавчого провадження на будь-якій стадії виконання судового рішення з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення, є неправильним.

Наведене тлумачення частини першої статті 264 КАС, у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, узгоджується з положеннями частини четвертої статті 379 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) про те, що заміна сторони виконавчого провадження застосовується у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Матківська проти України" від 12 березня 2009 року (заява № 38683/04) зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Крім того, у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява 40450/04, пункт 46) Європейський суд з прав людини зазначив: "…що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі "Метаксас проти Греції" (Metaxas v. Greece), № 8415/02, пункт 19; та у справі "Лізанец проти України" (Lizanets v. Ukraine), № 6725/03, пункт 43).

У пункті 48 цього рішення Європейський Суд з прав людини зробив висновок, що заявникові не можна було дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. І далі, у пункті 54 звернув увагу, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v.Ukraine), №1811/06).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС, у редакції чинній на сьогоднішній день, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норму процесуального права - частину першу статті 264 КАС (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення заяви.

Зважаючи на те, що особа, яка подає касаційну скаргу, була звільнена від сплати судового збору, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центрального об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Одесі задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким заяву Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 10 липня 2017 року вхід.№ 19475/17 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 815/2345/13-а задовольнити.

Замінити сторону виконавчого провадження - стягувача: Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Одесі.

Внести зміни до виконавчого листа № 815/2345/13-а, виданого 29 жовтня 2013 року Одеським окружним адміністративним судом, а саме щодо даних стягувача: змінити Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (65009, м. Одеса, пров. Світлий, 8, код ЄДРПОУ 26302649, р/р 256013123705, р/р 256003133705) на Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Одесі (65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4-а, код ЄДРПОУ 41248812, р/р 25605304196220 в Одеському обласному управлінні АТ Ощадбанк м. Одеса, МФО 328845).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко