Постанова

від 25.04.2019 по справі 810/5565/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2019 року

Київ

справа №810/5565/14

касаційне провадження №К/9901/8941/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інком-Систем (далі - Товариство) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 (головуючий суддя - Василенко Г.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 (головуючий суддя - Безименна Н.В., судді - Бєлова Л.В., Аліменко В.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інком-Систем до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Інспекція) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Товариство з звернулось до суду з адміністративним позовом до Інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення форми В1 від 17.06.2014 №0012901502, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3559332,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1779666,00 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилався на те, що податкове повідомлення-рішення було прийняте Інспекцією з порушенням вимог пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, що призвело до порушення прав платника податків, оскільки останній втратив можливість надати заперечення на акт перевірки, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 24.11.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015, у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що матеріалами справи спростовуються доводи позивача про відсутність можливості надати заперечення на акт перевірки, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом через достатній проміжок часу після прийняття акту перевірки. Крім того, суди виходили з того, що інших належних і достатніх доказів, які б підтвердили неправомірність дій Інспекції Товариством не надано.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.05.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що судами були порушені норми матеріального права та просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги - визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 №0012901502. Також Товариство посилається на те, що ним при поставці товару фактично було двічі сплачено податок на додану вартість: після здійснення передплати за товар та при розмитненні товару. Тому, вважає, що ним правильно задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість, а Товариство дійсно має кредит з податку на додану вартість у сумі 3559332,00 грн.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.03.2019 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 05.03.2019.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекцією було проведено камеральну перевірку даних Товариства, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2014 року, а саме - податкової декларації за березень 2014 рік від 17.04.2014 №9021443803, додатку 2 Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (від 17.04.2014 №9021443800), реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (від 17.04.2014 №9021444004), додатку 3 Розрахунок сум бюджетного відшкодування (від 17.04.2014 №9021443799), додатку 4 Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (від 17.04.2014 №9021443801). За результатами вказаної перевірки Інспекцією був складений акт від 14.05.2014 №140/15-2/37757153, яким встановлено порушення Товариством вимог пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.5, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, які полягали у завищенні значення рядка 23.1 податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 3559332,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення форми В1 від 17.06.2014 №0012901502, яким зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2014 року на 3559332,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1779666,00 грн.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою звернення Товариством до суду із даним позовом про скасування спірного податкового повідомлення-рішення позивачем було визначено те, що відповідно до пункту 86.6 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Відтак, Товариство вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням пункту 86.6 статті 86 Податкового кодексу України, що призвело до порушення його прав платника податків у зв'язку з втратою можливості надати заперечення на акт перевірки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди дійшли висновків про їх необґрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на порушення вимог якого посилається позивач, передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З огляду на викладені законодавчі приписи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що оскільки спірне податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 року №0012901502 прийнято через достатній проміжок часу після прийняття акту перевірки від 14.05.2014 року №140/15-2/37757153, та зважаючи на те, що інших належних та достатніх доказів Товариством не наведено, відтак - відсутні правові підстави для задоволення позову.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджується, що даний позов було заявлено Товариством саме з підстав порушення його прав як платника податків у зв'язку з втратою можливості надати заперечення на акт перевірки. Названі підстави позову були розглянуті першою та апеляційною судовими інстанціями під час розгляду даної справи.

Між тим, у касаційній скарзі Товариством зазначено, що підставою для скасування оскаржуваних у даній справі рішень є те, що сума задекларованого ним податкового кредиту з податку на додану вартість є правильною, оскільки сума такого податку була сплачена платником двічі.

Частина 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) передбачала, що позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Тобто наведена процесуальна норма надавала право позивачу змінити підстави позову до початку розгляду судом справи по суті.

Обставини, на підставі яких ґрунтувались первісні вимоги позивача, були розглянуті судовими інстанціям, а заява про зміну підстави позову до початку судового розгляду справи по суті позивачем не заявлена.

На стадії ж апеляційного та касаційного розгляду справи не можна змінювати предмет та підстави позову.

Відтак, з названих Товариством підстав Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду не може переглянути судові рішення у касаційному порядку, оскільки ці питання не були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій.

З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інком-Систем залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна