Рішення

від 20.04.2019 по справі 911/463/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2019 р. м. Київ Справа № 911/463/19

Розглянувши матеріали справи за позовом Малого приватного підприємства фірма «ЕРІДОН»

до Дочірнього підприємства «БОНУС»

про стягнення 426 998,33 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику представників сторін.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області 18.02.2019 року звернулось Мале приватне підприємство фірма «ЕРІДОН» із позовною заявою вих. № 114 від 18.01.2019 року до Дочірнього підприємства «БОНУС» про стягнення 426 998,33 грн. з яких 341 088,00 грн. заборгованості, 10 653,16 грн. 10 % річних, 13 468,85 грн. інфляційних, 23 436,95 грн. 22 % річних, 38 351,37 грн. пені у зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконанням умов Договору поставки № 1451/18/206 від 07.02.2018 року в частині оплати за поставлений товар з врахуванням Угоди про зміну умов придбання та оплати отриманого товару № ЕР-00004667 від 28.08.2018 року.

Одночасно в позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розглянувши клопотання позивача про розгляд зазначеної справи в порядку спрощеного позовного провадження, врахувавши, що ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак справа є незначної складності, вимог про розгляд такої справи лише за правилами загального позовного провадження Господарським процесуальним кодексом не передбачено, ціна даного позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, а відтак суд вважає, що дана справа є малозначною, у зв'язку з чим зазначена заява позивача підлягає задоволенню, а справа № 911/463/19 розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 20.02.2019 року відкрито провадження у справі № 911/463/19, задоволено заяву Малого приватного підприємства фірма «ЕРІДОН» про розгляд справи № 911/463/19 в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, станом на 20.04.2019 року відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

07.02.2018 року між Малим приватним підприємством фірма «ЕРІДОН» (далі - позивач, Постачальник) та Дочірнім підприємством «БОНУС» (далі - відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 1451/18/206 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (далі - ОСОБА_1), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого ОСОБА_1.

Найменування, асортимент та кількість ОСОБА_1, який підлягає поставці за цим Договором, зазнаються в Додатках, які є його невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору).

Додатком № 1451/18/206/МД від 07.02.2018 року до Договору (далі - Додаток № 1), який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, сторони погодили, що поставці підлягають мінеральні добрива (далі - ОСОБА_1), зокрема аміачна селітра на загальну суму 299 199,86 грн. (п. 1 Додатку № 1).

Оплата ОСОБА_1, що постачається на умовах цього Додатку здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3 Договору в наступному порядку: 100% від загальної вартості ОСОБА_1 Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.02.2018 року (п. 3 Додатку № 1).

На виконання погодженого сторонам Додатку № 1 до Договору, 26.02.2018 року позивач поставив відповідачу ОСОБА_1 на загальну суму 299 199,86 грн., що підтверджується видатковою накладною № 7732 від 26.02.2018 року на суму 299 199,86 грн., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.

28.08.2018 року сторони уклали Угоду № ЕР-00004667 про зміну умов придбання та оплати отриманого ОСОБА_1 до Договору (далі - Угода), яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками, в якій сторони підтвердили, що позивач (далі - Сторона1) здійснив поставку ОСОБА_1 на суму 299 199,86 грн., а відповідач (далі - Сторона2) зобов'язався здійснити оплату ОСОБА_1, який було поставлено по видатковій накладній № 7732 від 26.02.2018 року на виконання Додатку № 1 до Договору (п. 1 Угоди).

Враховуючи, що ціна на ОСОБА_1, що постачається на умовах Договору та Додатку № 1 є договірною, Сторони дійшли згоди переглянути ціну на ОСОБА_1, який поставлено згідно Додатку № 1 до Договору, застосувавши до неї дооцінку (п. 2 Угоди).

Відповідно до досягнутих домовленостей, Сторони визначили, що ціна продажу зазначеного нижче ОСОБА_1 складає 341 088,00 грн. (п. 3 Угоди).

Погоджена цією Угодою ціна ОСОБА_1 та його загальна вартість збільшує суму грошового зобов'язання Сторони2 перед Стороною1 на 41 888,14 грн. за Додатком № 1 до Договору та є обов'язковою при проведенні розрахунків між Сторонами (п. 4 Угоди).

На виконання даної Угоди, Сторони уклали Додаток № 1 до Договору в новій редакції, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, яким сторони погодили, що поставці підлягають мінеральні добрива (далі - ОСОБА_1), зокрема аміачна селітра на загальну суму 341 088,00 грн. (п. 1 Додатку № 1 в новій редакції).

Оплата ОСОБА_1, що постачається на умовах цього Додатку здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3 Договору в наступному порядку: 100% від загальної вартості ОСОБА_1 Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 26.09.2018 року (п. 3 Додатку № 1 в новій редакції).

28.08.2018 року Сторони підписали та скріпили їх печатками зміну вартості товару № 4667 на загальну суму 41 888,14 грн.

Як передбачено п. 9.2 Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2018 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений ОСОБА_1 - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Таким чином, на підставі вищевказаних документів позивачем було поставлено відповідачу ОСОБА_1 на загальну суму 341 088,00 грн.

Однак, відповідач в порушення п. 3 Додатку № 1 в новій редакції до Договору, своєчасно, зокрема в строк до 26.09.2018 року, та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого ОСОБА_1 не виконав, відтак, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 341 088,00 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача 341 088,00 грн. боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 341 088,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 38 351,37 грн. пені на підставі п. 6.2 Договору, 23 436,95 грн. 22 % за користування чужими грошовими коштами на підставі п. п. 4-5 Додатку № 1 в новій редакції до Договору, 10 653,16 грн. 10 % річних на підставі п. 6.7 Договору та 13 468,85 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за загальний період з 27.09.2018 року по 18.01.2019 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Підстави та умови нарахування пені визначені у відповідному п. 6.2 Договору, зокрема, передбачено, що за несвоєчасну оплату ОСОБА_1 Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого ОСОБА_1 за кожний день прострочення.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктами 4-5 Додатком № 1 в новій редакції Сторони погодили, що у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого ОСОБА_1 на строк понад 30 календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст.536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 22% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем ОСОБА_1. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли ОСОБА_1 підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого ОСОБА_1.

Також, п. 6.7 Договору передбачено, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати ОСОБА_1 чи невиконання зобов'язань передбачених пунктами 3.2 та 3.3 Договору, Покупець до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь 10 % річних. Річні нараховують на загальну простроченої оплати.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування пені, процентів за користування чужими грошовими коштами, 10% річних та інфляційних проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, за фактичний період заборгованості, таким чином, вимога позивача про стягнення 38 351,37 грн. пені, 23 436,95 грн. 22 % за користування чужими грошовими коштами, 10 653,16 грн. 10 % річних та 13 468,85 грн. інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені і не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 6 404,98 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Малого приватного підприємства фірма «ЕРІДОН» до Дочірнього підприємства «БОНУС» про стягнення 426 998,33 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «БОНУС» (07455, Київська обл., Броварський район, с. Княжичі, вул. Стогнія, 39, ідентифікаційний код 31829254) на користь Малого приватного підприємства фірма «ЕРІДОН» (08143, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Княжичі, вул. Леніна, 46, ідентифікаційний код 19420704) 341 088 (триста сорок одна тисяча вісімдесят вісім) грн. 00 коп. боргу, 38 351 (тридцять вісім тисяч триста п'ятдесят один) грн. 37 коп. пені, 23 436 (двадцять три тисячі чотириста тридцять шість) грн. 95 коп. 22 % за користування чужими грошовими коштами, 10 653 (десять тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 16 коп. 10 % річних, 13 468 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 85 коп. інфляційних та 6 404 (шість тисяч чотириста чотири) грн. 98 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.04.2019 р.

Суддя Т.П. Карпечкін