Рішення

від 22.04.2019 по справі 920/277/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.2019 Справа № 920/277/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справу № 920/277/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Трейд Груп (Рильський провулок, буд. 4, м. Київ, 01001, код 36716332),

до відповідача: Комунального закладу Сумської обласної ради Путивльська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ст. (вул. Князя Володимира, буд. 53, Сумська область, м. Путивль, код ЄДРПОУ 22981174),

про стягнення 154 508 грн. 27 коп. заборгованості за договором №С/2018-48 постачання природного газу від 30.07.2018,

ВСТАНОВИВ:

19.03.2019 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 154 508 грн. 27 коп., з яких: 150 961 грн. 85 коп. основного боргу, 3 273 грн. 61 коп. пені, 272 грн. 80 коп. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №С/2018-48 постачання природного газу від 30.07.2018.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач здійснив оплату природного газу, отриманого у січні 2019 році не в повному обсязі та несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 5.1. договору.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.03.2019 відкрито провадження у справі № 920/277/19, відповідачу надано термін 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 03.04.2019, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

04.04.2019 на адресу господарського суду Сумської області від відповідача надійшов письмовий відзив №01-52/141 від 01.04.2019 на позов, в якому він позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до укладеного між сторонами договору № С/2018-48 постачання природного газу від 30.07.2018 (далі за текстом - Договір ), позивач зобов'язується забезпечувати поставку газу (Код згідно ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник - 09120000-6 - Газове паливо; (природний газ)) відповідачу для його власних потреб (споживання), а відповідач зобов'язувався приймати природний газ та своєчасно оплачувати його вартість відповідно до умов цього Договору.

Згідно п. 4.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №6 від 18.01.2019 до Договору) ціна за природний газ у 2019 році за 1000 куб м спожитого природного газу, без урахування тарифів на його транспортування, становить 11500,00 грн. Загальна ціна газу становить 11730,52 грн. за 1000 куб м. з урахуванням ПДВ та тарифу на його транспортування.

Відповідно до п. 3.2. Договору передача обсягів газу від позивача відповідачу у відповідному місяці оформлюється Актом приймання-передачі газу, який стає невід'ємною частиною цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актом приймання-передачі природного газу за січень 2019 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 205354 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 5.1. Договору оплата газу здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами у національній валюті на розрахунковий рахунок позивача шляхом перерахування 100% оплати до 15 числа місяця наступного за звітним.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт належного виконання з боку позивача умов Договору підтверджується письмовими матеріалами справи, а саме - актом приймання-передачі природного газу, підписаним представниками сторін, а також визнається відповідачем в повному обсязі; заборгованість сплачена відповідачем частково.

Враховуючи те, що відповідачем сума основного боргу не сплачена, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 150 961 грн. 85 коп. в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 273 грн. 61 коп. пені, нарахованої відповідно до п. 7.2. Договору, яким передбачено, що у разі несплати або несвоєчасної сплати за спожитий газ у строки. Зазначені у п. 5.1. Договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) обсягу природного газу, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме у період, за який сплачується неустойка.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована за період з 15.01.2019 по 05.03.2019. Проте судом встановлено, що розрахунок виконано арифметично та методологічно невірно, а вірним було б нарахування пені за період з 15.01.2019 по 20.02.2019, виходячи з розміру заборгованості 205 354 грн. 40 коп., а за період з 21.02.2019 по 05.03.2019, виходячи з розміру заборгованості 150 961 грн. 85 коп.; розмір пені в такому випадку складав би 9 429 грн. 65 коп. із урахуванням вимог ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Частиною 2 ст. 237 ГПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, беручи до уваги вимоги ч.2 ст. 237 ГПК України, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 3 273 грн. 61 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивачем нараховано 3% річних в розмірі 272 грн. 80 коп. за період з 15.01.2019 по 05.03.2019.

Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично неправильно, а вірним було б нарахування 3% річних в розмірі 785 грн. 80 коп., проте з урахуванням вимог ч.2 ст. 237 ГПК України, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 272 грн. 80 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 15.01.2019 по 20.02.2019, виходячи з розміру заборгованості 205 354 грн. 40 коп., а за період з 21.02.2019 по 05.03.2019, виходячи з розміру заборгованості 150 961 грн. 85 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

В матеріалах справи міститься належний доказ сплати судового збору - платіжне доручення №1162 від 07.03.2019 про сплату 2 317 грн. 62 коп.

Враховуючи те, що судом встановлено факт визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, 50% сплаченого судового збору підлягають поверненню з державного бюджету на користь позивача, 1158 грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального закладу Сумської обласної ради Путивльська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ст. (вул. Князя Володимира, буд. 53, Сумська область, м. Путивль, код ЄДРПОУ 22981174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Трейд Груп (Рильський провулок, буд. 4, м. Київ, 01001, код 36716332) 150 961 грн. 85 коп. основного боргу, 3 273 грн. 61 коп. пені, 272 грн. 80 коп. 3% річних, 1158 грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Енерджі Трейд Груп (Рильський провулок, буд. 4, м. Київ, 01001, код 36716332) з державного бюджету (УДКС у м. Суми; код 37970593; Казначейство України; МФО 899998; рахунок 34311206083032; код класифікації доходів бюджету 22030101 ) 1158 грн. 81 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №1162 від 07.03.2019 р.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 02.05.2019.

Суддя О.В. Коваленко