Рішення

від 22.04.2019 по справі 922/3591/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3591/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Запорожець" у формі ТОВ, м. Харків про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1924385,72 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2018 року до господарського суду звернулась Харківська міська рада та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Запорожець" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Нетіченська набережна, 8-Б, м. Харків, 61125, ідентифікаційний код :23750073) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції,7 м. Харків, 61003, код ЄДРОПУ 04059243, за реквізитами: код платежу: 24062200, рахунок: 31419611020002, МФО 899998, код ЄДРПОУ:37999649, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач: УДКСУ у м. Харкові Харківської області) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1924385,72 грн., судові витрати по веденню справи покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ті обставини, що ТОВ "Підприємство" Запорожець" набувши право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної власності, належним чином у встановленому порядку не оформило правовідносини щодо користування земельною ділянкою що знаходиться по Нетіченській набережній, 8-Б у м. Харкові, розміром 0,2637 га, що визначена шляхом здійснення топографо-геодезичної зйомки відповідно до зовнішніх меж будівель, суміжних землекористувачів та паркану.

Ухвалою суду від 27.12.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 15.01.2019 р. о 09:30, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Підготовче засідання неодноразово відкладалося з метою виконання завдання підготовчого провадження та забезпечення процесуальних прав сторін. Протокольною ухвалою від 18.02.2019 р. строк проведення підготовчого провадження за клопотанням відповідача було продовжено на 30 днів.

Ухвалою від 26.03.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.04.2019 р. о 12:00. Протокольною ухвалою від 15.04.2019 р. розгляд справи було відкладено на 09:00 22.04.2019 р.

В призначеному на 22.04.2019 р. судовому засіданні представник позивача повністю підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог Харківської міської ради заперечував з підстав, викладених у наданих відповідачем заявах по суті справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В результаті здійснення Харківською міською радою заходів самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства, було виявлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.01.2018 № 110503847 право власності на нежитлові приміщення 2-го поверху № 149-150, 3-го поверху № 151-164 в літ. А-3 загальною площею 293,3 кв.м. по Нетіченській набережній, 8-Б у м. Харкові з 17.05.2005 зареєстровано за ТОВ Підприємство Запорожець (ЄДРПОУ: 23750073) на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2018 у справі № 50/70-05. Право власності на нежиле приміщення 1-го поверху № 1-.-87, І, II, III, ІV; 2-го поверху № 88-:-148, 119а, 1196, 120а, 121а, ІVа; антресоль V-:-ІХ; технічний поверх № X в літ. А-3 загальною площею 2150,0 кв.м. та нежитлова будівля літ. Б-1-2 загальною площею 615,2 кв.м. по Нетіченській набережній, 8-Б у м. Харкові з 26.12.2005 зареєстровано за ТОВ Підприємство Запорожець на підставі свідоцтва про право власності від 14.12.2005 б/н.

Таким чином, об'єкти нерухомого майна розташовані по Нетіченській набережній, 8-Б з 25.04.2005 та по теперішній час перебувають у приватній власності у ТОВ Підприємство Запорожець .

Відповідно до вищевказаної інформації, листа Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 28.02.2018 № 19-20-0.23,08-627/116-18 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 13.03.2018 № 1686/0/225-18 речові права ТОВ Підприємство Запорожець на земельну ділянку по Нетіченській набережній, 8-Б у м. Харкові не зареєстровані.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України, Харківська міська рада вважає, що земельна ділянка загальною площею 0,2637 га по Нетіченській набережній, 8-Б у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Згідно інформації ГУ ДФС у Харківській області від 02.02.2018 № 2635/0/226-18 ТОВ Підприємство Запорожець знаходиться на спрощеній системі оподаткування та як наслідок, плату за землю не здійснює.

05.09.2018 р. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ Підприємство Запорожець використовує земельну ділянку по Нетіченській набережній, 8-Б у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, право власності на які зареєстровано за відповідачем, за результатами якого складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 05.09.2018. Площа земельної ділянки по Нетіченській набережній, 8-Б у м. Харкові складає 0,2637 га та визначена шляхом здійснення топографо-геодезичної зйомки відповідно до зовнішніх меж будівель, суміжних землекористувачів та паркану.

Позивач вказував, що ТОВ Підприємство Запорожець , набувши право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

З огляду на викладені обставини, позивач стверджував, що відповідач у період з 01.12.2015 по 30.11.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки по Нетіченській набережній, 8-Б у м. Харкові майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, що і стало підставою для звернення до господарського суд з позовом до ТОВ Підприємство Запорожець . Позовні вимоги позивач обґрунтовував з посиланням на статті 1212-1214 Цивільного кодексу України та просив суд стягнути з відповідача безпідставно збережене майно - грошові кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по Нетіченській набережній, 8-Б у м. Харкові. Розмір збережених Відповідачем коштів від безпідставно набутого майна розрахований міською радою в сумі 1924385,72 грн., виходячи з розміру орендної плати за землю.

Відповідач проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, зазначаючи, що ТОВ Підприємство Запорожець у формі ТОВ є власником нежитлових приміщень, розміщених в будівлі загальною площею 293,3 кв.м. та 2150 кв.м., власником чи співвласником будівлі, в якій розміщені нежитлові приміщення він не зареєстрований, а тому обов'язок щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою зайнятою цією будівлею відсутній. Відповідач є власником будівлі тільки загальною площею 615 кв.м., тому відношення до земельної ділянки має тільки будівля загальною площею 615 кв.м, що становить 20% від загальної площі.

Згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Відповідно до ч. 1 ст. 377 ГПК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

В цьому контексті, відповідач наголошував, що нежитлові приміщення, розміщені в будівлі, не відносяться до об'єктів, зазначених в ч. 1 ст. 377 ЦК України. Вимога позивача може бути пред'явлена лише до власника будівлі, а не до власника приміщень в ньому.

Вимоги позивача ґрунтуються на гіпотетичному уявленні можливості отримання орендної плати, але при цьому, за словами відповідача, саме з вини позивача даний договір дотепер не укладено. Окрім того, позивач у наданих розрахунках не використовує понижуючий коефіцієнт ставки орендної плати в залежності від строку оренди, при цьому відповідач давно намагається укласти договір оренди земельної ділянки на 49 років.

Позивачем не доведено існування земельної ділянки як об'єкту права, відсутні відомості про цю земельну ділянку на Публічній кадастровій карті України, земельна ділянка не виділена в натурі, кадастровий номер не привласнено, а тому приймати участь в цивільному обороті, не може і не можливо визначити нормативну грошову оцінку цієї ділянки. З огляду на зазначене, відповідач стверджує, що нормативну грошову оцінку розраховано неналежним чином та безпідставно. Позивач не доводить наявність негативних наслідків для себе, не підтверджує можливості отримання грошей за земельну ділянку, яка не має кадастрового номеру, та не може бути предметом договору оренди земельної ділянки відповідно до діючого законодавства.

Не погоджується відповідач і з розрахунками позивача, зазначаючи, що позивачем не доведено та не обґрунтовано розрахунки розміру коштів, заявлених до стягнення, оскільки в розрахунках не вказано посад осіб, які їх здійснювали, дати їх складання та посилань на документи, на підставі яких було здійснено розрахунок. Харківська міська рада не мала законних повноважень щодо здійснення розрахунку розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки відповідні повноваження належать Держгеокадастру, а розмір нормативної грошової оцінки повинен міститись у Витязі з Державного земельного кадастру, без якого здійснити такий розрахунок неможливо. Окрім того, на думку відповідача, позивачем не враховано відкритість земельної ділянки, оскільки земельна ділянка фактично є загального користування.

Також, відповідачем було заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності у зв'язку з тим, що позивач розраховує недоотримані грошові кошти з 01.12.2015 р., а з позовною заявою звернувся до суду 26.12.2018 р.

В свою чергу позивач заперечував проти наявності підстав для застосування диференціації відсотку орендної плати за умови відсутності між сторонами укладеного договору оренди.

Щодо формування земельної ділянки як об'єкту цивільних прав позивач вказував, що рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 № 7/15 було затверджено положення виконавчих органів міської ради 7 скликання, додатком №13 до вказаного рішення затверджено Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради, відповідно до п. 2.2. якого основним завданням Департаменту є здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства України, забезпечення виконання повноважень з питань державного архітектурно-будівельного контролю. Крім того, пунктом 3.2.13 Положення визначено, що Департамент має право залучати за погодженням із керівником виконавчого органу міської ради відповідних спеціалістів для виконання покладених на Департамент функцій та завдань. Залучати за згодою фахівців (інженерів-геодезистів, інженерів-землевпорядників та інших) для участі у заходах, пов'язаних зі здійсненням самоврядного контролю за використанням та охороною земель, державного архітектурно-будівельного контролю.

На підставі вищевикладеного, Харківською міською радою були залучені фахівців (інженер-геодезист та інженер-землевпорядник) для проведення обстеження земельної ділянки та визначення її площі щодо меж фактичного використання шляхом проведення топографо-геодезичної зйомки, за результатами чого складений акт обстеження земельної ділянки. Вказані документи не є технічною документацією із землеустрою та не направлені на формування земельної ділянки як об'єкту цивільних прав. Здійснені Позивачем заходи самоврядного контролю щодо законності використання ТОВ Запорожець земельної ділянки по вул. Нетіченській набережній, 8-Б у м. Харкові направлені на реалізацію Харківською міською радою наданих їй законом повноважень щодо здійснення самоврядного контролю за законністю використання земельних ділянок комунальної власності. При цьому, позивач вважає, що для застосування cm. 1212 ЦК як способу захисту порушеного права формування земельної ділянки як об'єкту цивільних прав не має значення, а формування земельної ділянки як об'єкту цивільних прав у розумінні ст. 79-1 ЗК є зовсім іншим інститутом земельного права та є однією із передумов вчинення щодо такої земельної ділянки юридично-значимих дій (передачі у власність або надання в оренду), яке відбувається із дотриманням вимог ст. ст. 123-124 ЗК України.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка міститься у витязі з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, проводиться при вчиненні щодо такої земельної ділянки юридично-значимих дій, як це передбачено ст. 5 Закону України Про оцінку земель , тому позивач наголошував, що міською радою здійснений розрахунок безпідставно збережених коштів із застосування коефіцієнтів та їхніх значень, які затверджені підзаконними нормативно-правовими актами та нормативними актами Харківської міської ради. Уповноважені особи Харківської міської ради при здійсненні розрахунків керуються в першу чергу Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 № 489 Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів , рішеннями Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08 та від 03.07.2013 № 1209/13. Розрахунок здійснений уповноваженими особами на підставі Наказу Директора Департаменту територіального контролю Харківської міської ради № 12 від 26.02.2018, яким у Додатку № 2 затверджена типова форма розрахунку плати за землю у зв'язку з безпідставним збереженням коштів, які повинні були надійти до бюджету міста як орендна плата.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексушляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника приміщень об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій, як стверджує позивач, цей об'єкт розміщений.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником нежитлових приміщень 2-го поверху № 149-150, 3-го поверху № 151-164 в літ. А-3 загальною площею 293,3 кв.м. по Нетіченській набережній, 8-Б у м. Харкові та нежилих приміщень 1-го поверху № 1-.-87, І, II, III, ІV; 2-го поверху № 88-:-148, 119а, 1196, 120а, 121а, ІVа; антресоль V-:-ІХ; технічний поверх № X в літ. А-3 загальною площею 2150,0 кв.м. і нежитлової будівлі літ. Б-1-2 загальною площею 615,2 кв.м. по Нетіченській набережній, 8-Бу м. Харкові, проте матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником права користування земельною ділянкою, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.

У позовній заяві підставами позову позивач зазначив, що відповідач за відсутності договору оренди земельної ділянки не сплачував за користування земельною ділянкою, а тому безпідставно зберіг кошти за рахунок позивача, які зобов'язаний повернути на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Позивач в позові посилається на те, що позбавлений можливості отримати дохід у відповідному розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, а тому в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення недоотриманих коштів повинен надати суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається в позові. При цьому, докази, що подаються до суду, мають відповідати, зокрема положенням статей 76 і 77 ГПК України щодо їх належності та допустимості.

Позивач у даній справі мав надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)) основою для визначення розміру якої для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, оформлена як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17.

Згідно із частиною 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного Кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 4 ст. 79-1 ЗК України). Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9 ст. 79-1 ЗК України).

З приписів наведеної норми права вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі

В той же час, судом встановлено, що земельна ділянка під нерухомим майном не сформована як об'єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об'єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об'єкт цивільних прав.

Оскільки розмір позовних вимог визначений позивачем саме з розрахунку орендної плати за користування земельною ділянкою відповідачем, необхідною умовою його визначення відповідно до Закону України Про оренду землі , Податкового кодексу України та Земельного кодексу України є встановлення нормативної грошової оцінки землі, на підставі якої визначається розмір орендної плати.

Частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (стаття 13 Закону України "Про оцінку земель"). Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій". Частиною 2 статті 26 Закону України Про землеустрій встановлено, що розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель").

Таким чином, позивачем не доведено достатніми і достовірними доказами розмір земельної ділянки, що використовується саме відповідачем та правомірність здійснення розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)) основою для визначення розміру якої для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, оформлена як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Окрім того, надані позивачем розрахунки базуються на суперечливих показниках, які свідчать про недостовірність отриманого результату, оскільки економіко-планувальна зона 8808 згідно Опису меж економіко-планувальних зон міста Харкова має межі вул. ОСОБА_3, вул. Мар'їнська, р. Харків, вул. Греківська, вул. Рибасівська та не включає наб. Нетіченську, що свідчить про безпідставність застосування Коефіцієнта Км2 в розмірі 2,8 в розрахунках позивача.

Розмір заявлених позовних вимог є недоведеним, у зв'язку з чим судом відхиляються доводи позивача, що ґрунтуються на Акті обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, Нетіченська набережна, 8-Б від 05.09.2018 р. та наданих Харківською міською радою розрахунках безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Харківської міської ради не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.

З урахуванням відмови в задоволенні позову та приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі не підлягають покладенню на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено "02" травня 2019 р.

Суддя ОСОБА_4