Рішення

від 25.04.2019 по справі 925/309/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року справа № 925/309/19 м. Черкаси

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус."

до товариства з обмеженою відповідальністю "Канівський завод солодових екстрактів"

про стягнення 68994,67 грн.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін:

від позивача: не явилися;

від відповідача: не явилися.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус." (далі також - позивач) через свого представника - адвоката ОСОБА_1 звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Канівський завод солодових екстрактів" (далі також - відповідач) про стягнення 68994,67 грн. заборгованості, у тому числі: 55800,00 грн. неповернутої суми попередньої оплати за непоставлений товар, 2756,96 грн. інфляційних нарахувань, 1059,09 грн. три проценти річних, 6354,62 грн. пені та 3024,00 грн. штрафу.

У позові позивач також просить господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору у сумі 1921,00 грн. та інші судові витрати у розмірі 20000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав на не виконання відповідачем зобов'язання за укладеним між сторонами договором поставки від 05.09.2018 №05/09 щодо поставки позивачу попередньо оплаченого ним товару та на несвоєчасне і неповне повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати у розмірі 100800,00 грн.

Ухвалою від 26.03.2019 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін о 11 год. 00 хв. 25.04.2019 у приміщенні Господарського суду Черкаської області і зобов'язав позивача протягом п'яти днів з дня одержання вказаної ухвали подати до Господарського суду Черкаської області письмове уточнення підстав для застосування до відповідача стягуваних штрафу і пені: за порушення терміну розрахунків чи за порушення терміну поставки.

05 квітня 2019року до господарського суду надійшло додаткове пояснення - уточнення представника позивача адвоката ОСОБА_1 від 03.04.2019 №1 до позовної заяви, у якому він зазначив, що підставою для стягнення заявлених у позові і передбачених договором поставки від 05.09.2018 №05/09 та ст. 625 Цивільного кодексу України санкцій є порушення відповідачем строку повернення суми попередньої оплати.

Сторони були належним чином повідомлені господарським судом про дату, час і місце призначеного ухвалою від 26.03.2019 судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення їм поштових відправлень з вказаною ухвалою. Проте сторони чи їх представники у судове засідання не явилися.

Відзив на позов до господарського суду не надійшов.

Незявлення сторін чи їх представників у судове засідання не перешкоджає вирішенню спору за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні, яке відбулося 25.04.2019 без участі сторін чи їх представників, справу у порядку спрощеного позовного провадження, Господарський суд Черкаської області

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2018 року відповідач як постачальник і позивач як покупець уклали між собою договір поставки №05/09 (далі - договір №05/09), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався за заявкою покупця передати у власність останнього товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктами 2.1 - 2.3 договору №05/09 встановлене найменування товару - борошно житнє обдирне ДСТУ 7045-90 і, що ціна за одиницю, одиниця виміру, кількість товару визначаються у рахунку-фактурі.

У пункті 3.2 договору №05/09 його сторони передбачили, що розрахунки за отриманий товар проводяться шляхом 100% передоплати за окрему партію товару на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 5.1 договору №05/09 останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в питаннях поставки товарів та в питаннях розрахунків - до повного його виконання сторонами.

Пунктом 8.2 договору №05/09 встановлено, що за порушення терміну розрахунків чи поставки винна сторона сплачує штраф у розмірі 3% від суми боргу та пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.

24 вересня 2018 року позивач за платіжним дорученням від 24.09.2018 №1165 перерахував відповідачу на його рахунок в установі банку 100800,00 грн. попередньої оплати за борошно житнє обдирне згідно з рахунком від 18.09.2018 №71.

Строк постави відповідачем позивачу товару сторони в договорі №05/09 не встановили.

Відповідач своє зобов'язання за договором №05/09 щодо поставки позивачу попередньо оплаченого ним товару наразі не виконав.

Натомість відповідач повернув позивачу частину суми здійсненої за платіжним дорученням позивача від 24.09.2018 №1165 попередньої оплати у розмірі 45000,00 грн., у тому числі: 20000,00 грн. 05.10.2018, 10000,00 грн. 22.10.2018 та 15000,00 грн. 21.03.2019, що підтверджується банківськими виписками із особового рахунку позивача №26004500305975 в ПАТ "Креді ОСОБА_2".

Позивач, виходячи із змісту позовної заяви, одержані від відповідача кошти у сумі 45000,00 грн. прийняв в рахунок повернення відповідачем частини здійсненої за платіжним дорученням позивача від 24.09.2018 №1165 попередньої оплати.

Наразі неповернута відповідачем сума здійсненої позивачем за договором №05/09 попередньої оплати за товар становить 55800,00 грн. (100800,00 грн. - 20000,00 грн. - 10000,00 грн. - 15000,00 грн.).

Позивач з урахуванням додаткового пояснення - уточнення його представника від 03.04.2019 №1 до позовної заяви нарахував відповідачу за порушення ним строку повернення суми попередньої оплати станом на 20.03.2019 передбачені пунктом 8.2 штраф у сумі 3024,00 грн. пеню у сумі 6354,63 грн., а також передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування у сумі 2756,96 грн. та три проценти річних у сумі 1059,09 грн.

Частина 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначає господарське зобов'язання як зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 536 Цивільного кодексу України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу України неустойку (штраф, пеню) визначає як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає настання у разі порушення зобов'язання, зокрема, таких встановлених договором або законом правових наслідків як припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України у пунктах 1.1 та 5.2. своєї постанови від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснив, що грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 Цивільного кодексу України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов до таких висновків.

З укладеного між сторонами договору №05/09, який є господарським договором поставки, у позивача як у покупця виникли грошові зобов'язання перед відповідачем з попередньої оплати товару, а у відповідача як у постачальника виникли зобов'язання перед позивачем з поставки йому попередньо оплаченого товару.

Виконання як позивачем так і відповідачем вказаних вище зобов'язань забезпечувалося передбаченими пунктом 8.2 договору №05/09 штрафом та пенею.

Здійснивши за платіжним дорученням від 24.09.2018 №1165 попередню оплату товару в сумі 100800,00 грн., позивач виконав своє грошове зобов'язання за договором №05/09 на вказану суму коштів і як кредитор (управнена сторона) набув право вимагати від відповідача як боржника (зобов'язаної сторони) виконання ним свого зобов'язання щодо поставки попередньо оплаченого товару.

Зміст договору №05/09 не дає змоги визначити строк, у який відповідач мав передати позивачу попередньо оплачений товар, що в силу ст. 663 Цивільного кодексу України є підставою для визначення такого строку відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу, згідно з якими кредитор має право вимагати виконання зобов'язання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обов'язок негайного виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки попередньо оплаченого товару із договору №05/09 або актів чинного законодавства не випливає.

Доказів пред'явлення позивачем відповідачу вимоги про виконання ним зобов'язання за договором №05/09 щодо поставки попередньо оплаченого товару позивач у позові не вказав і до господарського суду не подав.

Разом з тим, невиконання наразі відповідачем зобов'язання щодо поставки попередньо оплаченого товару, повернення ним частини одержаної попередньої оплати у сумі 45000,00 грн. позивачу і прийняття останнім цієї суми попередньої оплати означає про те, що сторони дійшли згоди про припинення зобов'язання відповідача щодо поставки позивачу попередньо оплаченого товару і про повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати.

У такому разі обов'язок повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням у розумінні Цивільного кодексу України, а є наслідком невиконання відповідачем свого зобов'язання за договором №05/09 щодо передачі позивачу попередньо оплаченого ним товару.

Передбачені пунктом 8.2 договору №05/09 штраф і пеня не забезпечують виконання відповідачем обов'язку щодо повернення позивачу суми попередньої оплати, тому позивач безпідставно нарахував їх позивачу до сплати за порушення строку повернення попередньої оплати.

Враховуючи, що обов'язок повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням, то безпідставним є і застосування позивачем у спірних правовідносинах ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в частині нарахування на суму попередньої оплати інфляційних та трьох процентів річних.

Таким чином, у позивача немає законних підстав для стягнення з відповідача заявлених у позові сум штрафу, пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення 55800,00 грн. попередньої оплати.

Позивач за квитанцією від 22.03.2019 №N1DL48776 сплатив при поданні позову 1921,00 грн. судового збору.

Доказів на підтвердження решти заявлених у позові судових витрат у сумі 20000,00 грн. позивач суду не надав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладається у сумі 1553,62 грн. на відповідача і у сумі 367,38 грн. на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Канівський завод солодових екстрактів" (бул. Шевченка, буд. 242/1, оф.704, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 40490778) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус." (вул. Пухівська, 1-А, м. Київ, 02225, код ЄДРПОУ 41775756) - 55800,00 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот гривень 00 копійок) попередньої оплати і 1553,62 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят три гривні 62 копійки) витрат на сплату судового збору.

У решті позову відмовити.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Це рішення протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду

Повне рішення складено 02.05.2019.

СУДДЯ М.В. Дорошенко