Рішення

від 02.05.2019 по справі 923/185/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/185/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн" КАРГО ПАРТС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Транссервіс, ЛТД"

про стягнення 6 811,09 грн,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи позивача

18.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Автодистриб'юшн КАРГО ПАРТС вернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Таврія-Транссервіс, ЛТД про стягнення 6 811,09 грн, з яких: 6 527,80 грн основної заборгованості, 212,47 грн пені та 70,82 грн річних, нарахованих у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 13400-23/2018 від 01.06.2018.

У якості обґрунтування власної позиції позивач вказав, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки поставив відповідачу за накладними від 05.10.2018 товар на загальну суму 12 592,56 грн, проте відповідач здійснив часткову оплату у сумі 6 064,76 грн, а тому заборгував 6 527,80 грн. У зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання позивачем нараховані вказані суми річних та пені.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 19.03.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлений строк (18.04.2019) надати відзив на позов, проте у вказаний час відповідач відзив на позов не надав. Вказана ухвала направлена відповідачу за його адресою у той же день та отримана ним 25.03.2019, що слідує з поштового повідомлення про вручення № 7350103538943. Таким чином судом вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідача про заявлений до нього позов та судовий його розгляд.

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що позивачем дотримані вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.

Суд також констатує, що сторонами не заявлено будь-яких процесуальних клопотань.

Установлені судом обставини

08.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Автодистриб'юшн КАРГО ПАРТС , як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Таврія-Транссервіс, ЛТД , як покупцем, укладений договір № 13400-23/2018.

Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін щодо наявного між ними спору, є наступні:

- Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця визначені договором запчастини …, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар … та здійснити їх оплату (пункт 1.1.),

- Ціна на товар … погоджується сторонами у кожному окремому випадку і вказується у товарних (видаткових) накладних … (пункт 3.1.),

- За порушення грошового зобов'язання за цим договором більше трьох календарних днів покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення (пункт 5.2.),

На виконання умов договору позивач за видатковими накладними № SІ0001359589 від 05.10.2018 на суму 5 527,80 грн та № SІ0001360099 від 05.10.2018 на суму 7 064,76 грн поставив відповідачу товар на загальну суму 12 592,56 грн, чим виконав взяте на себе за договором зобов'язання.

Проте, за обліковими даними позивача відповідач сплатив вартість товару частково у сумі 6 064,76 грн, а тому несплаченою сумою є 6 527,80 грн.

З метою спонукання до виконання договірного зобов'язання позивач 09.01.2019 направив відповідачу претензію про оплату заборгованості, але на час розгляду справи в суді вона залишена без реагування.

Поряд з цим, через невиконання умов договору позивачем нараховані 212,47 грн пені за період з 01.02.2019 по 05.03.2019 та 70,82 грн річних за період той же період.

Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.

Зокрема, згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Так, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими:

- Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1);

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2);

- не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач, допустивши несвоєчасну оплату вартості отриманого товару, порушив взяте на себе зобов'язання.

Щодо відповідальності за невиконання зобов'язань

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявленої до стягнення суми пені, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов'язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, в пункті 5.2. договору сторони встановили можливість застосування неустойки у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Отже нарахування позивачем пені у вказаному розмірі є правомірним.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов'язання

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Сплата річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити позивачу 70,82 річних за період з 01.02.2019 по 05.03.2019, розрахунок яких судом перевірений та він є правомірним.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати 6 527,80 грн основної заборгованості, 212,47 грн пені та 70,82 грн річних у добровільному порядку, доведеністю позивачем власних вимог, не спростування їх відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у цих сумах.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 229 від 07.03.2019 у сумі 1 921 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Таврія-Транссервіс, ЛТД (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 48; ідентифікаційний номер 24963499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автодистриб'юшн КАРГО ПАРТС (02002, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16; ідентифікаційний код 37141112) - 6 527,80 грн основної заборгованості, 212,47 грн пені, 70,82 грн річних та 1 921 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін