Рішення

від 20.03.2019 по справі 160/9421/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року Справа № 160/9421/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі судового засідання - Чорній М.В. за участю: представника позивача - Міхайлова О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІПЕА-БУД" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2018 р. № 0032521419.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки зроблені відповідачем в акті перевірки, які слугували передумовою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення не відповідають дійсності. Первинні документи, надані до перевірки, відповідають приписам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Операції з придбання товарів позивачем у ТОВ Фабрика Феррум підтверджені належними документами. Відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, тощо. ТОВ Ріпеа-Буд виконало всі вимоги чинного законодавства, щодо перевірки належної реєстрації своїх контрагентів в реєстраційному органі та фіскальних органах, а отже посилання відповідача на факти, які свідчать про неможливість ТОВ Фабрика Феррум виконати свої зобов'язання за договорами купівлі-продажу від 09.10.2018 року №09/03-2018 та від 15.05.2018 року №15/05-2018, не відповідають дійсності. Оскільки у податкового органу на час здійснення даної податкової операції не було жодних зауважень до ТОВ Фабрика Феррум , що підтверджується наявністю у останнього діючого свідоцтва платника ПДВ та відсутністю будь-якої негативної інформації, щодо даного підприємства на офіційному сайті ДФС України в розділі Дізнайся більше про свого бізнес партнера .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про місце та час його проведення був повідомлений належним чином.

Раніше у відзиві на позов відповідач, а його представник в судовому засіданні зазначили, що ТОВ Фабрика Феррум не є виробником товарів реалізованих ТОВ Ріпеа-Буд в березні-травні 2018 року. ТОВ Фабрика Феррум не могло реалізовувати товар на адресу ТОВ Ріпеа-Буд , так як у ТОВ Фабрика Феррум відсутня достатня кількість кваліфікованих працівників, відсутні основні засоби, виробниче та складське обладнання, транспортні засоби, тощо. Це також не можливо й з урахуванням часу та оперативності проведення операцій, відсутності майна, віддаленості контрагентів один від одного. Первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ Ріпеа-Буд з ТОВ Фабрика Феррум (код ЄДРПОУ 37144912). Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення придбання ТМЦ та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізацією податкових зобов'язань ТОВ Ріпеа-Буд . Укладені між ТОВ Ріпеа-Буд та ТОВ Фабрика Феррум договори не опосередковуються реальним виконанням операцій, що становить їх предмет. За таких обставин, представник відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 23.11.2018 р. № 0032521419, є цілком законним та вірним.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 29.10.2018 року по 02.11.2018 року посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Ріпеа-Буд (код ЄДРПОУ 37065299) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Фабрика Феррум (код ЄДРПОУ 37144912) за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року та 01.05.2018 року по 31.05.2018 року.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті від 09.11.2018 р. №64498/04-36-14-19/37065299, а саме: порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України. Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 403 572 грн. в.т.ч: березень 2018 року в сумі 227 841 грн.; травень 2018 року на суму 175 731 грн.

На підставі акту перевірки від 09.11.2018 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.11.2018 р. № 0032521419, яким збільшено податкові зобов'язання ТОВ Ріпеа-Буд з податку на додану вартість на суму 504 465 грн., у тому числі податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 403 572 грн. та штрафні санкції на суму 100 893 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 23.11.2018 р. № 0032521419, є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Приписами п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Згідно з п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п.201.1., 201.4., 201.6. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п.201.1. ст.201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст.200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п.198.1. ст.198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п.198.2., 198.3., 198.6. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, у перевіряємий період між ТОВ Ріпеа-Буд та його контрагентом ТОВ Фабрика Феррум був укладений договір купівлі-продажу від 09.03.2018 року за №09/03-2018. Відповідно до умов якого ТОВ Фабрика Феррум зобов'язується поставити і передати у власність ТОВ Ріпеа-Буд товар, а саме: щебінь гранітний; пісок; цемент; болт стиковий М22 з гайкою; дошку обрізану №25 х 100 х 4000; цвяхи будівельні 4,0 * 100 мм; глину; бурову коронку КНШ - 40-25; костиль колійний 16x16; накладку Р-43; підкладку Д-43; кальцій хлористий; бурову штангу 1,8м ф.25; брус дерев'яний; прокат арматурний №18мм А500С, МІРА 12м; лист г/к 5мм ЗПС/СП 1.6x6,0; піку до відбійного молотку (320 мм). Загальна вартість даного договору становить 1 367 046,03 грн.

Факт поставки товару між ТОВ Фабрика Феррум та ТОВ Ріпеа-Буд підтверджується актами передачі-приймання матеріальних цінностей, видатковими та податковими накладними, а також рахунками фактури. Факт проведення розрахунків ТОВ Ріпеа-Буд за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями №1540 від 18.04.2018 р., №1569 від 20.04.2018 р., №1644 від 05.05.2018 р. та №1695 від 14.05.2018 р. Факт транспортування поставленого товару підтверджується товаро-транспортними накладними. Факт використання купленого товару в господарський діяльності товариства підтверджується рахунками фактури, актами приймання виконаних будівельних робіт та відомостями матеріалів підрядника.

Між ТОВ Ріпеа-Буд та його контрагентом ТОВ Фабрика Феррум був укладений договір купівлі-продажу від 15.05.2018 року за №15/05-2018. Відповідно до умов якого ТОВ Фабрика Феррум зобов'язується поставити і передати у власність ТОВ Ріпеа-Буд товар, а саме: щебінь гранітний; пісок; рудничну стойку; болт стиковий *L М22 з гайкою; дошку обрізану №25 х 100 х 4000; цвяхи будівельні 4,0 * 100 мм; глину; бурову коронку КНШ-40-25; костиль колійний 16x16; накладку Р-43; підкладку Д-43; піку до відбійного молотку (320 мм); бурову штангу 1,8м ф.25; брус дерев'яний; прокат арматурний №18мм А500С, МІРА 12м; лист г/к 5мм ЗПС/СП 1.6x6,0; привод механізму подачі стріли; гідроциліндр маніпулятору; рем.комплект механізму пересування; блок клапанів; двигун ходової ДАР 5; пульт управління гідравлічний УБШ; насос масляний вис.тиску УБШ; ціпок подачі верхньої балки УБШ. Загальна вартість даного договору становить 1 054 384,38 грн.

Факт поставки товару між ТОВ Фабрика Феррум та ТОВ Ріпеа-Буд підтверджується актами передачі-приймання матеріальних цінностей, видатковими та податковими накладними, а також рахунками фактури. Факт проведення розрахунків ТОВ ТОВ Ріпеа-Буд за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями №1758 від 01.06.2018 р., №1756 від 01.06.2018 р., №1779 від 07.06.2018 р., №1860 від 15.06.2018 р., №1896 від 21.06.2018 року та №1919 від 23.06.2018 року. Факт транспортування поставленого товару підтверджується товаро-транспортними накладними. Факт використання купленого товару в господарський діяльності товариства підтверджується рахунками фактури, актами приймання виконаних будівельних робіт та відомостями матеріалів підрядника.

Під час здійснення господарських операцій ТОВ Ріпеа-Буд та ТОВ Фабрика Феррум були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Всі податкові накладні виписані ТОВ Фабрика Феррум за договорами купівлі-продажу від 09.03.2018 року №09/03-2018 та від 15.05.2018 року №15/05-2018, були зареєстровані Державною фіскальною службою України без зауважень, а отже останній засвідчив факт постачання товарів, надання та отримання послуг, виникнення події, що дає право на отримання податкового кредиту. Доказів зворотного відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача в акті від 09.11.2018 р. №64498/04-36-14-19/37065299 стосовно того, що операції між ТОВ Фабрика Феррум та ТОВ Ріпеа-Буд не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, матеріальної бази, які необхідні для надання послуг та постачання товарів.

Так, суд звертає увагу, що економічну діяльність можливо вести не тільки використовуючи власні основні фонди, це можливо за допомогою орендованого майна, або іншим способом, всі ці способи не будуть знаходити відображення у податковій звітності у тому виді на якому наполягає відповідач.

Податковий орган не може визначати реальність господарських операцій підприємств, так як ст.44, ані ст.198 Податкового кодексу України не містять правових підстав для визнання господарських операцій підприємств не реальними. Єдиним джерелом права яке регламентує дане питання є Цивільний кодекс України який вказує, що факт нікчемності правочинів або визнання їх недійсними, і такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, має бути визнаний в судовому порядку.

Так, в своєму акті перевірки відповідач посилається на те, що в результаті проведеного аналізу, не встановлено походження товару, реалізованого ТОВ Фабрика Феррум ТОВ Ріпеа-Буд , тобто не встановлено виробника вищезазначених товарів або факту ввезення їх на митну територію України.

Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Відповідач в акті перевірки стверджує, що ТОВ Ріпеа-Буд , при укладанні типових договорів з ТОВ Фабрика Феррум (код ЄДРПОУ 37144912) не мало підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов'язань, необхідних ресурсів, відповідного досвіду та інших ознак комерційної привабливості для обрання саме цих контрагентів. Таким чином, встановлено відсутність належної обачності при виборі контрагентів ТОВ Ріпеа-Буд , що є ознакою штучного характеру оформлених договорів, мета укладання яких - формування документообігу по господарських операціях, які фактично не були здійснені.

Натомість, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

За приписами ст.ст.46-49 ПК України, ведення податкового обліку покладається на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Приписами ч.1 ст.204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).

Відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Разом з тим, позивачем надано докази на підтвердження руху активів та на підтвердження зв'язку між фактом придбання послуг (робіт) і господарською діяльністю ТОВ Ріпеа-Буд . Відповідачем, в свою чергу, не доведено, що під час укладення договорів купівлі-продажу від 09.03.2018 року №09/03-2018 та від 15.05.2018 року №15/05-2018 з ТОВ Фабрика Феррум , позивач діяв без належної обачності та обережності.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Аналізуючи викладене суд доходить до висновку, що відповідач під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 23.11.2018 року №0032521419, діяв не на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 63 від 05.12.2018 року, №2 від 17.01.2019 року, №21 від 21.02.2019 року та №10 від 13.03.2019 року на загальну суму 9 867,20 грн.

Проте, відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №10 від 13.03.2018 року видно, що сума 704,80 грн. є платою за відвідування судового засідання по даній справі 13.03.2019 року. Проте відповідно до довідки, засідання призначені на 13-14 березня 2019 року були зняті з розгляду, а отже вказана сума не підлягає поверненню.

Згідно з п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Частиною 5 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи, що позов задоволено, сплачені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 9 162,40 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 6 053,58 грн., а всього 15 215,98 грн. підлягають поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2018 р. № 0032521419, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІПЕА-БУД" судові витрати по справі у розмірі 15 215,98 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений 29.03.2019 року.

Суддя К.С. Кучма