Рішення

від 25.04.2019 по справі 1.380.2019.001077

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001077

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Кухар Н.А.,

за участю секретаря судового засідання Шавель М.М.,

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - Буський МЦНБПД), з вимогами: визнати протиправними дії Буського МЦНБПД щодо розгляду заяви від 08.08.2018 та скасувати наказ Буського МЦНБПД від 16.08.2018 № 28в/3Б; зобов'язати Буський МЦНБПД повторно розглянути заяву від 08.08.2018 та за результатами її розгляду призначити адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом у порядку, визначеному Законом України «Про безоплатну правову допомогу» .

Позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані тим, що 08.08.2018 ОСОБА_3, як малозабезпечений інвалід армії 2 групи, звернувся до Буського МЦНБПД із заявою про надання вторинної правової допомоги, що передбачає складання документів процесуального характеру, здійснення представництва інтересів у суді та інших державних органах у справі щодо оскарження відповіді з Львівської обласної державної адміністрації. Наказом Буського МЦНБПД від 16.08.2018 № 28в/3Б відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що вимоги особи про захист або відновлення прав є неправомірними. З наказу не зрозуміло які саме вимоги відповідач вважає неправомірними. Позивач вважає зазначений наказ безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, його необхідно забезпечити безоплатною вторинною правовою допомогою шляхом надання адвоката.

12.03.2019 ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі.

Буський МЦНБПД подав до суду відзив, у якому не визнає та заперечує проти позову. Відповідач вважає, що позивач не наводить підстав, які б дозволили вважати, що рішення про відмову у наданні безоплатної вторинної правової допомоги є неправомірними; позивач є інвалідом 3, а не 2 групи, як зазначає позивач у позові.

Відповідачем було подано до суду клопотання від 20.03.2019 про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

25.03.2019 ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду призначено справу до розгляду з викликом сторін, судовий розгляд призначено на 09.04.2019 о 12:00 год.

09.04.2019 від позивача було подано до суду відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає, що при розгляді звернення та прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не врахував усіх обставин, які мають значення для надання позивачу безоплатної правової допомоги, а при винесенні оскаржуваного наказу не обґрунтував причин, з яких дійшов висновку про неправомірність вимог позивача.

09.04.2019 судом ухвалено відкласти розгляд справи у зв'язку з неявкою сторін на 25.04.2019 о 12:00 год.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 3 групи.

08.08.2018 ОСОБА_3 подав до Буського МЦНБПД звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги для оскарження відповіді Львівської обласної державної адміністрації.

Наказом Буського МЦНБПД від 16.08.2018 № 28в/3Б відмовлено ОСОБА_3 у наданні безоплатної вторинної правової допомоги за його зверненням від 08.08.2018 у зв'язку з тим, що вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними.

Крім того, позивачу надіслано лист від 16.08.2018 № 496/3, в якому зазначено, що наказом Буського МЦНБПД від 16.08.2018 № 28в/3Б "Про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_3М.» відмовлено у наданні безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про надання безоплатної правової допомоги".

Позивач не погоджуючись із відмовою у наданні йому безоплатної вторинної правової допомоги, звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок та умови залучення адвокатів до надання безоплатної правової допомоги встановлюються законом.

Закон України "Про безоплатну правову допомогу" від 02.06.2011 відповідно до Конституції України визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок його реалізації, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 вказаного Закону безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених вказаним Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.14 вказаного Закону право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім'ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 вказаного Закону.

Статтею 15 вказаного Закону визначено, що суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги та адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про надання безоплатної вторинної правової допомоги" у разі звернення особи про надання одного з видів безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Згідно з ч. 3 вказаної статті якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 вказаного Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті, якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правової допомоги, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги і надсилає копію цього рішення особі, яка звернулася про надання такої допомоги, з одночасним роз'ясненням порядку оскарження рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.

Підстави для відмови у наданні безоплатної вторинної правової допомоги визначені у ст. 20 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" .

Особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 вказаного Закону ;

2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;

3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними;

4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання;

5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги.

Як вбачається з оскарженого наказу від 16.08.2018 № 28в/3Б відповідач на підставі п.1 ч.1 ст. 17 , ч.4 ст. 19 , п.3 ч.1 ст.20 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" відмовив ОСОБА_3 у наданні безоплатної вторинної правової допомоги, у зв'язку із тим, що вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними.

Як вбачається із звернення позивача, ОСОБА_3 просив надати йому допомогу у складанні документів процесуального характеру, а саме позовної заяви, та здійснення представництва в суді та інших державних органах.

Аналізуючи звернення позивача та зміст оскарженого наказу, суд звертає увагу на те, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_3 у наданні правової допомоги, у зв'язку з неправомірністю вимог особи, не вказав підстав, за наявності яких дійшов такого висновку.

З оскарженого наказу не вбачається, які саме вимоги позивача відповідач вважає неправомірними, не наведено будь-якої мотивації оскарженого рішення, оскільки можливість доступу осіб до правосуддя, забезпечення реалізації захисту прав і свобод судом, та право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується Конституцією України .

Крім того, суд встановив, що відповідно до копії пенсійного посвідчення позивач є інвалідом ІІІ-ої групи, тому на підставі п.1 ч.1 ст.14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" має право на безоплатну вторинну правову допомогу.

Суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України "Про безоплатну правову допомогу", якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених ч.1 ст.14 вказаного Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи.

Проте, як вбачається з оскарженого наказу, відповідач при розгляді звернення позивача не врахував наявності у нього інвалідності, що надає йому право на безоплатну правову допомогу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, надаючи правову оцінку дій відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ), відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що при розгляді звернення та прийнятті оскарженого рішення, відповідач не врахував усіх обставин, які мають значення для надання позивачу безоплатної правової допомоги, а при винесенні оскарженого наказу не обґрунтував причин, за яких дійшов висновку про неправомірність вимог позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій Буського МЦНБПД щодо розгляду заяви ОСОБА_3 від 08.08.2018.

Враховуючи наведене, суд вважає винесений за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 наказ Буського МЦНБПД від 16.08.2018 № 28в/3Б, яким позивачу відмовлено у наданні безоплатної правової допомоги протиправним, а тому такий необхідно скасувати.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Буського МЦНБПД повторно розглянути заяву від 08.08.2018 та за результатами її розгляду призначити адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом у порядку, визначеному Законом України "Про безоплатну правову допомогу", суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на те, що він неповноважний перебирати на себе функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Разом з цим, відповідно до ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, враховуючи скасування судом наказу Буського МЦНБПД від 16.08.2018 № 28в/3Б, суд, з метою відновлення порушеного права позивача на безоплатну правову допомогу, вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_3 про надання безоплатної правової допомоги від 08.08.2018 та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду звернення.

У зв'язку з цим, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом у порядку, визначеному Законом України "Про безоплатну правову допомогу" необхідно відмовити.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 94, 241 -246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 80600, РНОКПП НОМЕР_1) до Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (місцезнаходження: вул. Петрушевича, 8, м. Буськ, Львівська область, 80560, ідентифікаційний код 39760473), про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо розгляду звернення ОСОБА_3 від 08 серпня 2018 року про надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Визнати протиправним та скасувати наказ Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 16.08.2018 № 28в/3Б "Про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_3".

Зобов'язати Буський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги повторно розглянути звернення ОСОБА_3 від 08 серпня 2018 року про надання безоплатної вторинної правової допомоги та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду звернення.

В задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом у порядку, визначеному Законом України "Про безоплатну правову допомогу" відмовити.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлений 02.05.2019 року.

Суддя Кухар Н.А.