Ухвала

від 24.04.2019 по справі 440/683/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

24 квітня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/683/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гнітько О.О.,

представника позивача - Фабро Є.А.,

представника відповідача - Ляха І.П.,

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Диканські Хутори" до Диканської селищної ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2019 року позивач Приватне підприємство "Диканські Хутори" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Диканської селищної ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення 28 сесії Диканської селищної ради Полтавської області 7 скликання від 19.10.2018 №16 "Про розгляд клопотання ПП "Диканські Хутори" та зобов'язання Диканської селищної ради Полтавської області прийняти рішення, яким надати дозвіл ПП "Диканські Хутори" на розроблення технічної документації із землеустрою на території Диканської селищної ради за адресою смт. Диканька, вул. Лісна, 9, щодо поділу земельної ділянки площею 4,66 га (46600 м 2 ), кадастровий номер 5321055100:30:001:0184 згідно клопотанням від 27.08.2018 року та долученого плану поділу земельної ділянки, кадастровий номер 5321055100:30:001:0184, виготовлений ПП "Алан-Зем".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/683/19, вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано докази від відповідача Диканської селищної ради Полтавської області.

18 березня 2019 року до суду надійшов відзив Диканської селищної ради Полтавської області на позовну заяву, у якому представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, в обґрунтування якого зазначено, що вказаний спір стосується вимог орендокористувача зменшити розмір орендованої ним земельної ділянки шляхом її поділу, що не може бути вирішено органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, а може бути вирішено ним як орендодавцем на підставі укладеного договору оренди землі. Вказує, що з моменту укладення договору оренди землі між Диканською селищною радою Полтавської області та Приватним підприємством "Диканські Хутори" виникли договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним відносинам, а притаманні господарським відносинам, які з урахуванням суб'єктивного складу можуть бути предметом судового розгляду у господарському суді. Посилається на правові висновки Верхового Суду, викладені у постановах від 04.04.2018 у справі №539/1957/16-а та від 25.04.2018 у справі №496/2866/16-ц.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 24 квітня 2018 року підтримав вказане клопотання про закриття провадження у даній справі та просив його задовольнити.

Представник позивача у підготовчому засіданні 24 квітня 2018 року проти задоволення зазначеного вище клопотання заперечував, посилаючись на те, що дану справу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 24.09.2010 між Диканською селищною радою (орендодавець) та Приватним підприємством "Диканські Хутори" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування строком на 49 років земельні ділянки для промисловості, які знаходяться в смт. Диканька по вул. Лісна, 9 та вул. Лісна, 9-А загальною площею 4,66 га по вул. Лісна, 9, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 744108,80 грн. /а.с. 24-28/.

Вказаний договір оренди землі від 24.09.2010 зареєстрований у Диканському відділі філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.10.2010 за №041056400017.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" встановлено, що об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

За приписами пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України /у редакції чинній до 01.01.2013/ право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Таким чином, право користування ПП "Диканські хутори" вказаною земельною ділянкою за договором оренди землі від 24.09.2010, яке проведено відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, є дійсним.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що висунутими Диканською селищною радою пропозиціями запропоновано внести зміни до договору від 24.09.2010 та збільшити розмір орендної плати, яка на рік складатиме 230572 грн. 14 коп., у зв'язку з чим ПП "Диканські хутори" направило до Диканської селищної ради клопотання від 25.07.2018 про поділ земельної ділянки площею 4,66 га із кадастровим номером 5321055100:30:001:0184, на яке відповідачем запропоновано надати графічні матеріали схеми поділу земельної ділянки. 27.08.2018 ПП "Диканські хутори" повторно направило до Диканської селищної ради клопотання про поділ земельної ділянки площею 4,66 га із кадастровим номером 5321055100:30:001:0184, до якого додало план поділу, виготовлений ПП "Алан-Зем".

Судом встановлено, що 27.08.2018 ПП "Диканські хутори" подано до Диканської селищної ради клопотання від 23.08.2018, у якому позивач просить надати дозвіл на підставі схеми поділу земельної ділянки на розроблення технічної документації із землеустрою на території Диканської селищної ради за адресою: смт. Диканька, вул. Лісна, 9, щодо поділу земельної ділянки площею 4,66 га із кадастровим номером 5321055100:30:001:0184 /а.с. 77-78/, в обґрунтування якого зазначено, що Диканською селищною радою Полтавської області подано до господарського суду Полтавської області позовну заяву про внесення змін до договору оренди землі від 24.09.2010, укладеного Диканською селищною радою Полтавської області та ПП "Диканські хутори", за якою господарським судом Полтавської області відкрито провадження у справі №917/517/18.

За результатами розгляду вказаного клопотання Диканською селищною радою прийнято рішення від 19.10.2018 №16, яким відмовлено ПП "Диканські хутори" у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5321055100:30:001:0184, площею 4,66 га за адресою: смт. Диканька по вул. Лісній,9, на якій розташований цілісний майновий комплекс за поданою бажаною схемою поділу /а.с. 17/, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування рішення 28 сесії Диканської селищної ради Полтавської області 7 скликання від 19.10.2018 №16 "Про розгляд клопотання ПП "Диканські Хутори" та зобов'язання Диканської селищної ради Полтавської області прийняти рішення, яким надати дозвіл ПП "Диканські Хутори" на розроблення технічної документації із землеустрою на території Диканської селищної ради за адресою смт. Диканька, вул. Лісна, 9, щодо поділу земельної ділянки площею 4,66 га (46600 м 2 ), кадастровий номер 5321055100:30:001:0184 згідно клопотанням від 27.08.2018 року та долученого плану поділу земельної ділянки, кадастровий номер 5321055100:30:001:0184, виготовлений ПП "Алан-Зем".

Згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324, главою 27 ЦК України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад міст; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За правилами частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 Земельного кодексу України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина 3 статті 123 Земельного кодексу України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. (частина 6 статті 123 ЗК України).

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого, зокрема, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки в користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу (абзаци 3-5 частини 1 статті 123 ЗК України).

За пунктом 12 статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок погоджується: у разі якщо поділ, об'єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у разі поділу, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем; у разі поділу, об'єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем. Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок затверджується замовником.

За пунктом 14 вказаної вище статті технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності; власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.

За змістом наведених вище положень законодавства об'єднання або поділ земельних ділянок є процедурою створення земельної ділянки як єдиного об'єкта зі складу існуючих земельних ділянок, що вже сформовані як об'єкти цивільного права.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункту 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановлений законом".

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Визначаючи юрисдикцію спору, суди мають з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Виходячи з встановлених судом обставин справи, спірні правовідносини між ПП "Диканські хутори" та Диканською селищною радою виникли щодо земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільного права відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України і наданої у користування, у межах її оформлення та надання у користування як єдиного об'єкта.

У цих правовідносинах Диканська селищна рада здійснює функції власника земельних ділянок, який реалізовує свою волю на зміну якісних та кількісних ознак належних їй об'єктів та передачі права на них іншим суб'єктам, за наявності їх відповідного зустрічного волевиявлення.

Ураховуючи наведене, спірні правовідносини є приватноправовими.

Аналогічний правовий висновок висловлено Великою Палаою Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 (номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 75241935).

За правилами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, даний спір має вирішуватися господарським судом в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Пунктом 2 частини 2 статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі №440/683/19 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Диканські Хутори" до Диканської селищної ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Відтак, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 183, 238, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі -задовольнити.

Закрити провадження у справі №440/683/19 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Диканські Хутори" до Диканської селищної ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом до господарського суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст ухвали складено 02 травня 2019 року.

Суддя С.С. Сич