Рішення

від 26.04.2019 по справі 826/16861/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2019 року № 826/16861/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 До третя особа 1. Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві 2. Головного управління ДФС у м. Києві Товариство з обмеженою відповідальністю "Кольчуга-Київ" про представники учасників справи:визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії позивача - ОСОБА_1; відповідачів - Безсмертна М.В.; третьої особи ? Мариїнський О.В.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1.) подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач-1 або ДПІ у Святошинському р-ні ДФС у м. Києві) та до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач-2 або ГУ ДФС у м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.03.2018, просить суд:

1. Визнати неправомірною бездіяльність ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві та Головного управління ДФС у м. Києві, щодо не вжиття заходів по перевірці Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга-Київ" (код ЄДРПОУ - 34477068) з питань:

- заняття незаконною фінансовою діяльністю та діяльністю не передбаченою статутом;

- незнаходження за місцем реєстрації;

- ненадання на протязі року фінансової звітності та приховування прибутків;

- незвернення з позовом до суду про скасування державної реєстрації у зв'язку з заняттям діяльністю не передбаченою статутом, незнаходженням за місцем реєстрації та неподанням звітності.

2. Зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві провести перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга-Київ"" (код ЄДРПОУ - 34477068) (далі - третя особа або ТОВ "Кольчуга-Київ") на предмет: заняття незаконною фінансовою діяльністю та діяльністю не передбаченою статутом; незнаходження за місцем реєстрації; ненадання на протязі року фінансової звітності та приховування прибутків та звернутися до суду з позовом до суду про скасування державної реєстрації у зв'язку з заняттям діяльністю не передбаченою статутом, незнаходженням за місцем реєстрації та неподанням звітності.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач-1 протягом 5 місяців з моменту отримання від позивача заяви про проведення перевірки не здійснив жодних дій щодо проведення перевірки ТОВ "Кольчуга-Київ", вказані дії не були виконані і відповідачем-2, а також останній не звернувся з позовом до суду щодо припинення діяльності юридичної особи ТОВ "Кольчуга-Київ".

У відзиві на позовну заяву та у поясненнях на позовну заяву відповідач-1 зазначає, що у нього відсутні повноваження контролюючого органу відповідно до Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 № 1797-VIII, а заяви позивача були направлені до ГУ ДФС у м. Києві, тому ДПІ були вчинені усі можливі дії для розгляду заяв позивача, відтак у задоволенні позову потрібно відмовити.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 заперечує проти позовних вимог щодо бездіяльності, оскільки ГУ ДФС у м. Києві вчиняло необхідні дії для підтвердження інформації викладеної у заявах ОСОБА_4, а саме: направляло запит до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та запит про надання інформації до ТОВ "Кольчуга-Київ" і за наданою інформацією від третьої особи встановили відсутність підстав для проведення перевірки.

У своїх поясненнях третя особа вказує на необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не наведено яким чином порушені його особисті права, а також вказане не підтверджено відповідними доказами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2017 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 826/16861/17 та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче засідання на 27.02.2018. Також залучено ТОВ "Кольчуга-Київ" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

27.02.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 03.04.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2018 залучено ГУ ДФС у м. Києві до участі у справі в якості співвідповідача.

03.04.2018 у підготовчому засіданні, у зв'язку із клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, оголошено перерву до 24.05.2018.

24.05.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 13.06.2018.

13.06.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 08.08.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засіданні на 06.09.2018

В судовому засіданні 06.09.2018 позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представники відповідачів та третьої особи заперечили проти позову.

Окрім того, представники позивача та відповідачів, а також третьої особи звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

20.07.2017 позивач звернувся до відповідача-1 із повідомленням про проведення перевірки дотримання ТОВ "Кольчуга-Київ" вимог податкового законодавства.

24.07.2017 позивач звернувся до відповідача-1 із повідомленням про проведення перевірки ТОВ "Кольчуга-Київ" щодо знаходження юридичної особи за місцем державної реєстрації.

Листом від 21.09.2017 № 1756/10/26-57-2103 ДПІ у Святошинському р-ні ГУ ДФС у м. Києві надало відповідь на вказані повідомлення, в якій повідомило про відсутність підстав для вжиття перевірочних заходів, у зв'язку із відсутністю в повідомленнях інформації щодо податкових номерів суб'єктів господарювання або їх кодів згідно Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

27.10.2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача-1 із заявами про надання інформації про результати проведених перевірок за його заявами від 20.07.2017 та 24.07.2017.

У відповідь на заяви позивача, відповідач-1 направив лист від 10.11.2017 № 12309/M/26-57-21-02, в якому повідомив про відсутність підстав для вжиття перевірочних заходів, у зв'язку із відсутністю в заявах коду згідно Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Крім того, листом ДПІ у Святошинському р-ні ГУ ДФС у м. Києві від 04.12.2017 № 13191/М/26-57-12-01-28 повідомило позивача про надіслання заяв від 27.10.2017 до відповідача-2 у зв'язку з відсутністю функцій контрольно-перевірочної роботи.

09.11.2017 позивач звернувся до відповідача-1 із повідомленням про проведення перевірки ТОВ "Кольчуга-Київ" на предмет незадекларування прибутків.

10.11.2017 позивач звернувся до відповідача-1 із повідомленням про притягнення до відповідальності громадянки ОСОБА_5 за порушення податкового законодавства.

Листом ДПІ у Святошинському р-ні ГУ ДФС у м. Києві від 04.12.2017 № 13190/М/26-57-12-01-28 повідомило позивача про надіслання заяв від 09.11.2017 та 10.11.2017 до відповідача-2 у зв'язку з відсутністю функцій контрольно-перевірочної роботи.

Оскільки відповідачами не вчинено жодних дій по перевірці ТОВ "Кольчуга-Київ", а також у зв'язку із незверненням відповідачів до суду з позовом щодо припинення діяльності юридичної особи ТОВ "Кольчуга-Київ", позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (тут і далі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

В даному випадку, відсутні правові підстави для висновку про порушення реальних прав позивача у сфері публічно-правових відносин з боку податкових органів враховуючи таке.

У п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (тут і далі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язком платника податків є, зокрема: ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подача до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, відповідальність за достовірність ведення податкового обліку, обчислення і сплати податків несе кожна конкретна особа - платник податку, що формує дані податкового обліку з цього податку.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п 75.1.1., п.п. 75.1.2., п.п. 75.1.3. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України:

- камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

- документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків;

- фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначено підстави проведення документальних позапланових перевірок, а саме:

- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом;

- платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

- платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;

- у разі розгляду заперечення до акта перевірки та/або додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, - контролюючим органом, який проводив перевірку;

- під час проведення процедури адміністративного оскарження - контролюючим органом вищого рівня, який розглядає скаргу платника податків;

- розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

- платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

- щодо платника податку подано скаргу:

а) про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання письмового запиту контролюючого органу, в якому зазначається інформація із скарги, пояснень та документального підтвердження на цей запит;

б) про ненадання таким платником податків акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної у разі ненадання таким платником податків протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання письмового запиту контролюючого органу, в якому зазначається інформація із скарги, пояснень та документального підтвердження на цей запит;

в) отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесеного ними відповідно до закону;

- контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

- у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки;

- у разі отримання документально підтвердженої інформації та даних, що свідчать про невідповідність умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" та/або встановлення невідповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" у порядку, передбаченому підпунктом 39.5.1.1 підпункту 39.5.1 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу;

- неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або у разі встановлення порушень під час моніторингу такого звіту або документації відповідно до вимог пунктів 39.4 і 39.5 статті 39 цього Кодексу;

- отримано звіт про контрольовані операції, надісланий платником податків відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу. У такому разі перевірка проводиться виключно з питань контролю трансфертного ціноутворення;

- платником податків не подано в установлений пунктом 50.3 статті 50 цього Кодексу строк уточнюючий розрахунок для виправлення помилок, виявлених за результатами електронної перевірки, проведеної за заявою платника податків;

- виявлено розбіжності даних, що містяться у зареєстрованих акцизних накладних/розрахунках коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних та деклараціях з акцизного податку, поданих платником акцизного податку, що реалізує пальне;

- платником податків не надано для проведення зустрічної звірки інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Така перевірка проводиться виключно з питань, зазначених у запиті контролюючого органу.

Згідно з п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Разом з тим, право на проведення перевірки податковим органом підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік підстав та обставин для проведення перевірки суб'єкта господарювання, серед яких відсутня така підстава, як звернення особи про можливі порушення податкового законодавства суб'єктом господарювання, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 у справі № 826/17061/13-а.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

На думку суду, позивачем не доведено порушення його законних прав, свобод та інтересів з боку контролюючих органів. Натомість, податковими органами доведено належними та достатніми доказами відсутність порушення ними реальних прав ОСОБА_1

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (caseofChuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975р. у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, з урахуванням наведених висновків в цілому, приходить до висновку, що необхідно відмовити у задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко