Постанова

від 24.04.2019 по справі 2040/7558/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 р.Справа № 2040/7558/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріскар" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 11.02.19 року по справі № 2040/7558/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріскар"

до Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради , Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради

про визнання протиправним та скасування припису і постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паріскар" (далі - ТОВ "Паріскар", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради (далі - Адміністрація, відповідач-1), Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради (далі - УПСЗН Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради відповідач - 2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис № ОМС-ХК 0533/772/971/АВ/П від 26.07.2018, складеного за результатами інспекційного відвідування ТОВ "Паріскар" спеціалістами відділу праці та зайнятості населення Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ХК0533/772/971/АВ/П/ІП/ФС від 14.08.2018, прийнятої відносно ТОВ "Паріскар" заступником голови Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріскар" (просп. Архітектора Альошина, буд. 2, м. Харків, 61007, код 24340166) до Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради (просп. Архітектора Альошина, буд. 11, м. Харків, 61007, код 37459146), Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради (вул. Біблика, б. 6, м. Харків, 61007, код 26281752) про визнання протиправним та скасування припису і постанови - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суд першої інстанції необґрунтоване, прийняте на підставі неправильності встановлення обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, при недотриманні норм процесуального права.

Відповідач-1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлений належним чином.

Представником Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради надано до суду заяву про перенесення розгляду справи.

Колегія суддів вважає про відсутність підстав для задоволення вищезазначеної заяви, оскільки відповідач-1 є територіальним органом державної влади зі встановленим штатом працівників. Доказів відсутності можливості залучення інших осіб для представництва інтересів Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради в суді відповідачем не надано.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Адміністрацією Індустріального району Харківської міської ради 26.07.2018 проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріскар", за результатами якого складено акт № ОМС-ХК0533/772/971/АВ.

Інспекційним відвідуванням встановлено порушення на підприємстві частини 2 статті 97 КЗпП України, частини 1 статті 15 Закону України "Про оплату праці", а саме - на підприємстві відсутній колективний договір, а також порушення частини 1 статті 115 КЗпП України та частини 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці", а саме - відсутня виплата заробітної плати за першу половину місяця.

На підставі висновків акту інспекції, посадовими особами Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради складено припис про усунення виявлених порушень № ОМС-ХК0533/772/971/АВ/П від 26.07.2018, відповідно до якого директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріскар" зобов'язано усунути порушення, а саме: ч. 1, 3 ст. 115 КЗпП України щодо відсутності виплати заробітної плати за першу половину місяця, строк усунення 30 днів.

03 серпня 2018 року керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріскар" направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, у зв'язку із порушенням трудового законодавства на підприємстві.

14 серпня 2018 року Адміністрацією Індустріального району Харківської міської ради винесено постанову про накладення штрафу № ОМС-ХК0533/772/971/АВ/П/ІП/ФС від 14.08.2018, якою за порушення вимог частини 2 статті 97 КЗпП, частини 1 статті 15 Закону України "Про оплату праці", частину 1 статті 115 КЗпП, частини 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Паріскар" накладено штраф у розмірі 3723,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою та приписом, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що проведеним судовим розглядом не виявлено факту порушення оскарженим рішенням владного суб'єкта права та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі охорони праці та промислової безпеки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон України №877-V).

Статтею 1 Закону України №877-V визначено, що заходи державного контролю - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом, в т.ч. інспектувань.

Згідно положень ч. 4 ст. 2 Закону України №877-V, заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до ст. 52 Закону України Про зайнятість населення , державний контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення здійснює уповноважений орган з реалізації державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в межах їх повноважень.

Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно п.п. 19-20 Порядку, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Відповідно до п. 23 Порядку передбачено, припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Пунктом 27 Порядку передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У відповідності до пункту 29 Порядку заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем порушено в порушення вимог частини 1, частини 3 статті 115 КЗпП України та частини 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці", виплата заробітної плати за січень 2018 року проведена 09 лютого 2018 року, тобто відсутня виплата заробітної плати за першу половину місяця.

Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці".

У табелі обліку використання робочого часу (типова форма №п-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, у тому числі надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи.

Крім того, листом Міністерства праці та соціальної політики України "Про роз'яснення деяких питань законодавства" від 13.05.2010 № 140/13/116-10 зазначено, що ведення табеля обліку використання робочого часу для підприємств є обов'язковим.

З пояснень представника позивача вбачається, що ним подано коригуючий табель за січень 2018 року від 09.02.2018, з якого вбачається, що у період з 01 по 15 січня 2018 року ніхто із співробітників підприємства (директор і заступник директора) не працював, тому зарплату за 1 половину січня 2018 року нікому не нараховували. Крім того, у зв'язку із сімейними обставинами, директором і заступником директора в кінці робочого дня - 30.01.2018 були написані заяви про надання їм відпустки за свій рахунок на 31.01.2018. Оскільки заяву було написано в кінці дня, то отримати заробітну плату у банку не представлялося можливим. Згідно наказу №4-орг від 29.01.2018 робочі дні в лютому місяці у співробітників підприємства починалися з 09.02.2018.

Однак, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено поняття коригуючого.

Крім того, в коригуючому табелі, що надав позивач дата заповнення 09.02.2018 року, що є також порушенням вимог чинного законодавства, оскільки заробітна плата виплачується не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, що передбачено частиною 1 статті 115 КЗпП України та частиною 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці".

Як вбачається із табелів обліку робочого часу, які Товариством з обмеженою відповідальністю "Паріскар" надано до перевірки, директором підприємства відпрацьовано у січні 2018 року - 5, 9, 11, 18, 19, 22, 25, 29 числа місяця, тобто 8 робочих днів за січень 2018 року, заступником директора відпрацьовано у січні 2018 року - 04, 10, 19, 23, 26, 31 числа місяця, тобто 6 робочих днів за січень 2018 року. Працівники працювали як в першій, так і в другій половині місяця.

Документів, які б підтверджували, що ніхто із співробітників підприємства з 01 по 15 січня 2018 року не працював при проведенні інспекційного відвідування не надавались. Коригуючий табель обліку використання робочого часу від 09.02.2018 не надавався при здійсненні інспекційного відвідування.

Крім того, позивач не заперечує проти того, що виплата заробітної плати була проведена одноразово 09 лютого 2018 року без оплати авансу.

У відповідності до ч. 2 ст. 97 КЗпП України та ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями і самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Доводи апеляційної скарги про те, що на підприємстві позивача працює дві особи, а тому, у них відсутній обов'язок складання колективного договору, колегія суддів не бере до уваги. Оскільки, згідно з ч. 2 ст. 97 КЗпП України та ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оплату праці" у разу відсутності колективного договору, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат затверджуються підприємством та погоджуються підприємствами з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Між тим, позивачем не надано документ, в якому затверджено форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат та погоджене підприємством з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Отже, виходячи з вищезазначеного, посадовими особами відповідача при проведенні інспекційного відвідування було встановлено порушення позивачем вимог частини 2 статті 97 КЗпП України та частини 1 статті 15 Закону України "Про оплату праці", а саме відсутність на підприємстві колективного договору, положення про оплату праці, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції.

У відповідності до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою КМУ № 590 від 17.07.2013 (далі - Порядок №509), штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Пунктом 6 Порядку № 509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи про накладення штрафів.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Отже, заробітна плата виплачується працівникам обов'язково не менше двох разів на місяць та через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів без виключень. Крім того, дані норми чітко встановлюють, що лише розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, але останній не може становити менше оплати за фактично відпрацьований час.

У відповідності до п. 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що припис № ОМС-ХК 0533/772/971/АВ/П від 26.07.2018, яким у строк 30 днів зобов'язано позивача усунути порушення, припинив дію, а тому не підлягає виконанню. Інших доказів порушення прав позивача зазначеним приписом Товариством з обмеженою відповідальністю "Паріскар" не надано.

Стосовно доводів апелянта про те, що відповідачем не вручено акт інспектування, колегія суддів не приймає. Оскільки посадові особи відмовились від вручення акту, що підтверджується актом, який міститься в матеріалах справи. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що всі документи були надісланні позивачу засобами поштового зв'язку.

Щодо тверджень апелянта про те, що відповідачем акт та припис складено в останній день інспекційного відвідування, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог законодавства, припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акту.

Отже, враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Адміністрація Індустріального району Харківської міської ради у повній мірі дотримано встановлений законом порядок призначення та проведення інспекційного відвідування позивача. Дії посадових осіб Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради щодо винесення припису № ОМС-ХК 0533/772/971/АВ/П від 26.07.2018 та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ХК0533/772/971/АВ/П/ІП/ФС від 14.08.2018, вчинені в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Підстави для скасування зазначених вище документів відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують .

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріскар" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі № 2040/7558/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 02.05.2019 року