Постанова

від 10.04.2019 по справі 509/3180/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1442/19

Номер справи місцевого суду: 509/3180/17

Головуючий у першій інстанції Кочко В.К.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 45

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Півнєву Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 січня 2018 року по справі за позовом Заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача - Концерн Військторгсервіс , третя особа на стороні відповідача - Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2017 року Заступник військового прокурора Одеського гарнізону Брильов М. звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку (т. 1, а.с. 3-10).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 січня 2018 року позовні вимоги заступника військового прокурора Одеського гарнізону були задоволені. Суд вирішив визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,085 га, розташовану по АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №1266-V від 09.09.2008 року; зобов'язати ОСОБА_2 повернути за актом прийому-передачі державі в особі квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси земельну ділянку площею 0,085 га, вартістю 178432 гривень, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована по АДРЕСА_1, межі якої визначено у державному акті серії НОМЕР_1; стягнути з ОСОБА_2 на користь військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону судові витрати у розмірі 3200 гривень (т. 1, а.с.152-160).

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 02.02.2018 року звернувся до суду з апеляційною скаргою. В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Крім того, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не звернув уваги на доводи відповідача, а також, безпідставно не застосував строки позовної давності як окремої підстави для відмови в позові. Тому апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави, в особі Міністерства Оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси відмовити (т. 1, а.с.165-172).

Ухвалою судді Апеляційного суду Одеської області Журавльова О.Г. 15.02.2018 року було відкрито апеляційне провадження в справі (т. 1, а.с.181) та ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15.02.2018 року цивільну справу призначено до розгляду (т. 1, а.с.182).

В зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Одеської області протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа була розподілена колегії суддів Одеського апеляційного суду в складі головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.02.2019 року справа була прийнята до провадження та призначена до розгляду.

29.05.2018 року від Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району надійшов відзив на апеляційну скаргу. Представник третьої особи вважає, що оскаржуване рішення від 11.01.2018 року є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції були неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, що, на думку третьої особи, призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, які суд визнав встановленими. Серед іншого, представник третьої особи звернув увагу на те, що перебіг позовної давності за позовом в справі почався з моменту підписання акта приймання-передачі земельної ділянки площею 2,1 га до земель запасу Молодіжненської сільської ради начальником КЕУ Південного ОК та начальником КЕВ м. Одеси, а саме з 12.07.2007 року сплив 12.07.2010 року. Одночасно представник третьої особи просив розглядати справу без його участі (т. 1, а.с. 196-205).

14.09.2018 року Міністерство оборони подали відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 Представник Міноборони зазначив, що в справі відсутні будь-які документи, з яких можна було б зробити висновок про обізнаність Міноборони з Рішенням № 716-V від 25.05.2007 року №1121-V від 20.03.2008 року та № 1266-V від 09.09.2008 року та з Актом прийому-передачі спірної земельної ділянки від 12.07.2007 року. При цьому представник звернув увагу на те, що Міноборони не могло бути відомо про порушене право, оскільки за звітністю, що надавалась Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси Міноборони інформації про вилучення Молодіжненською сільською радою земельної ділянки площею 2,1 га із земель оборони до земель запасу не надавалось. Спірна земельна ділянка продовжує обліковуватись на балансі КЕМ м. Одеси. Тому, оскільки відповідачем не було доведено, що саме позивачем - Міноборони був пропущений строк позовної давності та не доведено коли саме Міністерству стало відомо про порушення їх прав, представник Міноборони просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення від 11.01.2018 року - без змін (т. 1, а.с. 215-223).

Представник Концерну Військторгсервіс в особі філії Одеське управління військової торгівлі Концерну Військторгсервіс неодноразово направляв до суду заяви про розгляд справи без участі представника третьої особи (т. 1, а.с. 224-225, т. 2, а.с. 1-2, 13-14).

Представник Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району також одноразово направляв до суду заяви про розгляд справи без участі представника третьої особи (т. 1, а.с. 245-248, т. 2, а.с. 6-9, 32-33, 34-37).

Представник КЕВ м. Одеса направив до суду заяву про розгляд справи, призначеної на 10.04.2019 року без участі представника. В задоволенні апеляційної скарги просив відмовити та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції (т. 2, а.с. 38-39).

В судовому засіданні апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу. Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Інші учасники провадження в судове засідання не з'явились. Про час там місце судового засідання повідомлялись належним чином. При цьому, як було вище зазначено, інші учасники провадження неодноразово подавали до суду заяви про розгляд справи за відсутності їх представників. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, які з'явились, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо захисту прав інтересів держави в земельних правовідносинах. Тому перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався відповідний орган державної влади, а не прокурор. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що Міністерству оборони України, не могло бути відомо про порушене право, оскільки за звітністю, що надавалась Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси Міністерству оборони України, інформації про вилучення Молодіжненською сільською радою земельної ділянки площею 2,1 га із земель оборони до земель запасу не надавалось.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, та відхиляючи доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

Виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області була надана Квартирно-експлуатаційній частині Одеського у постійне та безоплатне користування земельна ділянка, загальною площею 586,5 га, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 296,8 га, розташована на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, про що свідчить державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_3 (т. 1, а.с. 21-22).

Як правильно було встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами в процесі розгляду справи, на частині вказаної земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_2, розміщуються будівлі та споруди бази відпочинку, закріпленої за державним підприємством Міністерства оборони України Оздоровчий комплекс Ювілейний , яке у подальшому відповідно до наказу Міністра оборони України від 25.07.2006 року №454 було реорганізовано шляхом його приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України Управління торгівлі Південного оперативного командування , правонаступником якого є Концерн Військторгсервіс в особі філії Одеське управління військової торгівлі (т. 1, а.с. 18).

11.07.2003 року розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації № 459 за державним підприємством Міністерства оборони України визнано право власності на будівлі та споруди Оздоровчого комплексу Ювілейний , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 34-36).

14.07.2003 року на підставі зазначеного розпорядження Державному підприємству Міністерства оборони України було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно Оздоровчого комплексу Ювілейний (т. 1, а.с. 37-38).

Як вбачається з листа 23.04.2007 року КЕВ м. Одеси, посилаючись на лист Міноборони України від 23.12.2004 року, повідомив голові Молодіжненської сільської ради про те, що не заперечує проти вилучення земельних ділянок загальною площею 2,1 га (т. 1, а.с. 53).

25.05.2007 року Молодіжненська сільська рада ухвалила рішення № 716-V Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕЧ Одеського району земельної ділянки, загальною площею 2,1 га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради (у межах с. Молодіжне) , при цьому у вказаному рішенні йшлося щодо вилучення земельної ділянки, яка використовується КЕЧ Одеського району на підставі Державного акту про право постійного користування землею № Р-6-86 від 1986 року № 032344, за згодою Міноборони (лист КЕВ від 23.04.2007 року № 661), загальною площею 2,1 га, в тому числі земельна ділянка № й площею 1,59 га (категорія земель житлової та громадської забудови) та земельна ділянка № 2, площею 0,51 га (категорія земель рекреаційного призначенн) (т. 1, а.с. 52).

На виконання вказаного рішення 12.07.2007 року головою Молодіжненської сільської ради був затверджений акт прийому-передачі земельної ділянки, площею 2,1 га до земель запасу Молодіжненської сільської ради (т. 1, а.с. 56).

20.03.2008 року Молодіжненською сільською радою прийнято рішення №1121 -V Про надання дозволу на підготовку технічної документації по складанню державних актів на право власності безкоштовно гр. України (згідно додатку) на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с. Молодіжне, Овідіопольський район, Одеської області , в тому числі позивачу, загальна площа ділянок - 1,53 га , кожної окремої земельної ділянки - 0,085 га (т. 1, а.с. 16-17).

09.09.2008 року рішенням Молодіжненської сільської ради №1266-V було вирішено затвердити технічну документацію по складанню держаних актів на право приватної власності, передати земельні ділянки та видати державні акти про право приватної власності на землю, в тому числі позивачу, щодо земельних ділянок загальною площею - 1,53 га , кожна окрема земельна ділянка - 0,085 га (т. 1, а.с. 14-15).

09.09.2009 року ОСОБА_2 був виданий державний акт Серії ЯЖ № 319449 на право власності на земельну ділянку площею 0,085 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 09.09.2008 року за № 1266-V (т. 1, а.с. 11).

Отже, з наведеного вбачається, що позивачу в справі була передана земельна ділянка, яка належала до земель оборони та безпосередньо перебувала в розпорядженні Міноборони.

Стаття 19 ЗК містить перелік категорій земель України за цільовим призначенням, в якому, серед іншого, містяться землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 20 ЗК України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України Про використання земель оборони . За ст. 65 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Відповідно до положень ч.ч. 1-4 ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Вказані положення ЗК кореспондують положенням Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Одночасно, варто звернути увагу на наступні законодавчі положення. Відповідно до ч. 5 ст. 16 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Необхідно зауважити, що землі оборони мають спеціальний статус, що безпосередньо пов'язано зі специфікою їх призначення та використання. 27.11.2003 року був прийнятий Закон України Про використання земель оборони № 1345-IV. Окрім того за положеннями ч. 2 ст. 77, ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України, ст. 6 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності , в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, землі оборони перебувають у державній власності та не можуть передаватись у комунальну власність (крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення). Так при вирішенні будь яких питань, пов'язаних з відчуженням, передачею, використанням, володінням тощо земель оборони повинні були враховуватися вказані положення.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Апелянт посилається на те, що Міністерству оборони про намір вилучення земельної ділянки площею 12,5 га мало стати відомо з 23.12.2004 року (лист № 220/2886), а про вилучення земельної ділянки з 12.07.2007 року, тобто з дати підписання начальником КЕУ Південного регіону ОК та начальником КЕМ м. Одеси акту приймання-передачі земельної ділянки площею 2,1 га до земель запасу Молодіжненської сільської ради. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання щодо передачі земельної ділянки з одної форми власності до іншої необхідно, перш за все, враховувати статус цієї ділянки. За обставинами даної справи земельна ділянка мала спеціальний статус та належала до земель оборони. Вказаний статус передбачає певні особливості щодо використання землі. Як було вище зазначено, за положеннями земельного законодавства, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, землі оборони могли мати лише статус державної власності та не могли передаватись ані в комунальну (за певними виключеннями), ані в приватну власність. Відтак, позовні вимоги в даній частині є обґрунтованими, а тому апеляційний суд погоджується з відповідними висновками суду першої інстанції.

Щодо посилань апелянта на строк позовної давності. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що про спірні рішення від 25.05.2007 року, 20.03.2008 року та 09.09.2008 року було відомо лише КЕВ м. Одеси, оскільки начальником відділу направлявся лист віл 23.04.2007 року та був підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки від 12.07.2007 року. Разом з тим, будь яких доказів, які б належним чином підтверджували б обізнаність Міноборони про рішення щодо передачі спірної ділянки у власність позивач матеріали справи не містять та до суду не надавалось. При цьому, як вбачається з матеріалів справ та що вказувалось в процесі розгляду справи сторонами в жовтні 2014 році Перший заступник військового прокурора Південного регіону звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, в якій йдеться про вище вказані спірні рішення 2008 року. Так, оскільки інших підтверджень про обізнаність Міноборони щодо існування вказаних рішень матеріали справи не містять, строк позовної давності слід обраховувати саме з цієї дати. З позовом в інтересах Міноборони Заступник військового прокурора Одеського гарнізону звернувся в серпні 2017 року, а отже в межах загального трирічного строку позовної давності. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються.

Таким чином, враховуючи вище наведене, зважаючи на встановлені обставини справи, специфіку спірних правовідносин, зважаючи на положення земельного законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2019 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк