Рішення

від 04.04.2019 по справі 420/455/19

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 04.04.2019

ЄУ № 420/455/19

Провадження №2-о/420/130/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року, Новопсковський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Чалого А.В.,

за участю секретаря судового засідання Войтенко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, заінтересовані особи - Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області з заявою, в якій просить встановити факт, що громадянка України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 06 березня 2019 року в м. Луганськ, Луганська область, Україна, народила дитину - живого хлопчика вагою 3700 грам, батько дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що 06 березня 2019 року її донька ОСОБА_2 народила живого хлопчика в м. Луганськ. Заявник звернулася до Новопсковськогорайонного відділення державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області для держаної реєстрації народження онука, однак отримала відмову у зв'язку з тим, що оскільки пред'явлене медичне свідоцтво про народження не відповідає формі, визначеній наказом МОЗ України від 08.08.2006 № 545 Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті . У зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду з вказаною заявою. Встановлення даного факту має для неї юридичне значення, оскільки вона зможе зареєструвати народження дитини, що передбачено чинним законодавством України.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 15 березня 2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження на 04 квітня 2019 року.

Заявник в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, в своїй заяві просить розглядати справу без її участі.

Заінтересовані особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви, в яких просять справу розглядати без їх участі, заявлені вимоги підтримують.

Представник заінтересованої особи - Новопсковського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області в судове засідання не з'явився, надавши заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, рішення просить прийняти на розсуд суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим задовольнити вимоги заявника з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянка України, зареєстрована за адресою: кв. Стєпной, 18/34, м. Луганськ, Луганська область, паспорт серії №002087890, виданий 18.07.2018 органом 4452, є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-КВ №450781, виданим 10.08.1982 міським ЗАГС м. Ахтубинськ Астраханської області.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, перебуває у шлюбі з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ЕД №183157, виданим 23 травня 2014 року Артемівським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції.

06.03.2019р. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянка України, зареєстрована за адресою: кв. Стєпной, 18/34, м. Луганськ, Луганська область, паспорт серії ЕК 961396, виданий 25 вересня 1998 року Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області, народила дитину - хлопчика, вагою 3700 гр., на 39 місяці вагітності, при одноплідних пологах, про що надано медичне свідоцтво про народження №138 від 06.03.2019, видане установою, що розташована на території непідконтрольній українській владі.

Згідно відмови Новопсковського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області за вих. № 400/17.22-38 від 15.03.2019 в реєстрації народження дитини чоловічої статі, народженої 06 березня 2019 року ОСОБА_2, заявнику було відмовлено у зв'язку з тим, що наданий заявником документ не є підставою для проведення державної реєстрації народження.

Заявником на підтвердження факту народження ОСОБА_2 дитини надано обмінну карту пологового будинку та фото.

Оцінюючи медичне свідоцтво про народження як доказ, суд виходить з того, що відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно принципу 3 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині має належати з його народження право на ім'я та громадянство.

Відповідно до ч.1 ст.7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Без державної реєстрації факту народження дитини, вона буде позбавлена можливості в подальшому реалізовувати свої права та обов'язки, що становитиме порушення ст. 8 та інших Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ст.ст.26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туречиини ( Loizidou v. Turkey , 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини ( Cyprus v. Turkey , 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії ( Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать ( Cyprus v. Turkey , 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] ( Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про громадянство України особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Згідно ч.1 ст.144 Сімейного кодексу України , батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Згідно з п.п. а п. 2, 3, 22, 23 гл. 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставами для проведення державної реєстрації для народження дитини є медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), що видається закладом охорони здоров'я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. Державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою. Власне ім'я дитини визначається за згодою батьків. По-батькові дитині присвоюється за власним іменем батька.

Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації народження дитини.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч. 1 ст. 122 СК України походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документу закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Враховуючи вищенаведене законодавство, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження дитини, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження дитини на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя та інших.

У зв'язку з чим, суд вважає, що дійсно для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, якими є заявник, заінтересовані особи та їх дитина, суд враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, дійшов до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження ОСОБА_2 06.03.2019 в м. Луганськ, Луганська область, Україна, дитини чоловічої статі, що надасть їй можливість отримати свідоцтво про народження, видане відповідним державним органом України.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 317 ЦПК України рішення у даній справі про встановлення факту народження слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 13, 80, 81, 89, 294, 315-317, 319, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, задовольнити.

Встановити факт, що громадянка України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка м. Ахтубінськ Астраханської області, 06 березня 2019 року народила в м. Луганськ, Луганська область, Україна, дитину - чоловічої статі, вагою 3700 грам, в зареєстрованому шлюбі з громадянином України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Заявник: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянка України, паспорт серії №002087890, виданий 18.07.2018 органом 4452, зареєстрована за адресою: кв. Стєпной, 18/34, м. Луганськ, Луганська область.

Заінтересована особа: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянка України, паспорт серії ЕК 961396, виданий 25 вересня 1998 року Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області, зареєстрована за адресою: кв. Стєпной, 18/34, м.Луганськ, Луганська область.

Заінтересована особа: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянин України, паспорт серії ЕН 244108, виданим 08 травня 2003 року Лутугинським РВ УМВС України в Луганській області, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7.

Заінтересована особа: Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, код ЄДРПОУ 21758103, місцезнаходження: вул. Українська, 51, смт. Новопсков, Луганська область.

Допустити рішення до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя Новопсковського районного суду

Луганської області ОСОБА_4