Рішення

від 22.04.2019 по справі 448/1716/17

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1716/17

Провадження № 2/448/48/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22.04.2019 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоуса Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання Тхір О.Т.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1,

відповідач ОСОБА_2,

представника відповідача - адвокат ОСОБА_3,

третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 - не з'явилася,

представник третьої особи Мостиської міської ради - не з'явився,

представник третьої особи Відділу у Мостиському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області - не з'явився,

представник третьої особи Мостиської РДА Львівської області - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львіввської області ОСОБА_4, Мостиська міська рада Львівської області, Відділ у Мостиському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та Мостиська районна державна адміністрація Львівської області, про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Позивач 28.12.2017року звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що її родичка - ОСОБА_5, яка померла 09.12.2015року, була власником квартири №2 у двоквартирному будинку під №1 по вул. І.Павла-ІІ у м.Мостиська Львівської області, яку за життя, а саме: 29.07.2015року, подарувала їй (позивачу).

Зазначає, що власником квартири №1 у вищевказаному будинку є відповідач ОСОБА_2 Крім того ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були співвласниками земельної ділянки, площею 0,0750га, призначеної для обслуговування вищевказаного житлового будинку та господарських споруд.

Стверджує, що ОСОБА_5 за життя склала заповіт, яким належну їй Ѕ частку зазначеної земельної ділянки заповіла їй (позивачу). Вона (позивач) як спадкоємець за заповітом у визначений строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено та рекомендовано звернутися до суду, у зв'язку із тим, що спадкодавець ОСОБА_5, за життя не здійснила виділу належної їй частки у спільній сумісній власності.

З огляду на наведене, просить суд визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,075 га, що розташована за адресою: м.Мостиська, вул.І.Павла ІІ, 1, Львівської області, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №910831 від 26.03.2009року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла 09.12.2015року.

Ухвалою судді від 18.07.2018року відкрито провадження у даній цивільній справі. Залучено Мостиську міську раду Львівської області, Відділ у Мостиському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та Мостиську районну державну адміністрацію Львівської області, до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

В ході підготовчого провадження відповідач ОСОБА_2 подала до суду письмові заперечення проти позову (відзив) (а.с.57-58), в яких, зокрема, вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,075га, що розташована за адресою: м.Мостиська, вул.І.Павла ІІ, 1, Львівської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, є безпідставними, оскільки спадкодавець ОСОБА_5 за життя не була власником Ѕ частини вищевказаної земельної ділянки, а така перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2, розподіл даної земельної ділянки між співвласниками не проводився.

Ухвалою суду від 02.04.2019року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_3, в судовому засіданні проти позову заперечили в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того, просили суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені нею та документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1600 гривень.

Третя особа - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львіввської області ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, проте подала до суду копію спадкової справи №39/2016, заведеної після смерті спадкодавця ОСОБА_5, яка померла 09.12.2015року (а.с.31-41).

Представник третьої особи - Мостиської міської ради Львівської області в судове засідання не з'явився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності (а.с.29).

Представник третьої особи - Відділу у Мостиському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в судове засідання не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, а також не надіслав до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності чи відкладення справи.

Представник третьої особи - Мостиської РДА Львівської області в судове засідання не з'явився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності (а.с.28).

Заслухавши сторони та їх представників, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Крім того, відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1. Право власності на дану квартиру у позивача виникло на підставі Договору дарування квартири від 29.07.2015року (а.с.5,6), укладеного між ОСОБА_5 (дарувальником), яка померла 09.12.2015року, та позивачем ОСОБА_1 (обдаровуваною).

Квартира №1 у вищевказаному будинку №1 по вул.Івана Павла ІІ в м.Мостиська Львівської області належить на праві власності ОСОБА_2 (відповідачу у справі) відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 04.08.1995року (а.с.60).

Земельна ділянка, яка призначена для обслуговування вищевказаного житлового будинку та господарських споруд, площею 0,0750га, що розташована за адресою: м.Мостиська, вул.І.Павла ІІ, 1, Львівської області, (кадастровий номер земельної ділянки - 4622410100:01:003:0817), належала померлій ОСОБА_5 та ОСОБА_2 праві спільної сумісної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №910831 від 26.03.2009 року (а.с.13).

Судом також встановлено, що 09.12.2015року відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_5.

До складу даної спадщини входить право спільної сумісної власності на вищевказану земельну ділянку площею 0,075 га, що розташована за адресою: м.Мостиська, вул. І.Павла ІІ, 1, Львівської області.

Крім того, до складу даної спадщини входить також право власності на земельну ділянку площею 1,5831 га, що розташована на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №184662 від 01.12.2009 року.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №39/2016, заведеної у приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 (а.с.31-41), за життя спадкодавець ОСОБА_5 склала заповіт від 30.07.2015року (а.с.35,36), яким вищевказану земельну ділянку площею 1,5831 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та спірну Ѕ частину земельної ділянки за адресою м.Мостиська, вул.І.Павла ІІ, 1, Львівської області, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, заповіла своїй родичці (двоюрідній сестрі) - ОСОБА_1 (позивачу у справі), яка у відповідності до вимог ст.1269 ЦК України прийняла спадщину, подавши у встановлений законом строк та порядок до нотаріуса заяву про прийняття спадщини (а.с.33).

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області №2.17-319 від 04.03.2016року (а.с.36), спадкодавець ОСОБА_5 до дня смерті проживала та була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, де за вказаною адресою інших осіб на час смерті зареєстровано не було. Тобто, спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 та прийняли таку, немає.

02.09.2016року приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 спадкоємцю ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване за №1930 (а.с.39) на спадкове майно, а саме: земельну ділянку площею 1,5831 га, що розташована на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0750га, що розташована за адресою: м.Мостиська, вул.І.Павла ІІ, 1, Львівської області, призначена для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, то у видачі такого листом приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 №161/02-14 від 16.08.2017року (а.с.14) відмовлено у зв'язку із тим, що за життя спадкодавцем ОСОБА_5 не було здійснено виділ своєї частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності, та рекомендовано звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією Договору дарування квартири від 29.07.2015року (а.с.5,6); копією заповіту ОСОБА_5 від 30.07.2015року (а.с.7); копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_5; копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.07.2017року (а.с.9-11); копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.07.2015року (а.с.12); копією Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №910831 від 26.03.2009 року (а.с.13); листом приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 №161/02-14 від 16.08.2017року (а.с.14); копією матеріалів спадкової справи №39/2016, заведеної у приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 (а.с.31-41); копією Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 04.08.1995року (а.с.60).

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірне, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положення ст.ст.81,131 Земельного кодексу України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008 року встановлює, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Частина 1 статті 86 ЗК України визначає, що земельна ділянка може знаходитися у спільній власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з частиною 1 статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до статті 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до статті 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Частина 5 ст. 89 ЗК України вказує на те, що при визначенні розміру земельних часток в спільній сумісній власності, ці частки є рівними, якщо інше не передбачається законом або не встановлено судом.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах за позовами про захист прав приватної власності № 20 від 22.12.1995 року частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Згідно п. 3.4 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі Надточій проти України та п.23 рішення ЄСПЛ у справі Гурепка проти України наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Виходячи з аналізу вищенаведених норм та меж заявлених позовних вимог, враховуючи встановлені судом обставини справи, зокрема про те, що спадкодавець ОСОБА_5 за життя не була власником спірної Ѕ частки земельної ділянки площею 0,075га, що розташована за адресою: м.Мостиська, вул.І.Павла ІІ, 1, Львівської області, а вказана земельна ділянка відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №910831 від 26.03.2009року знаходилася у спільній власності спадкодавця ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_2 без визначення їх часток, тобто у їх спільній сумісній власності, беручи до уваги те, що спірна Ѕ частка вищевказаної земельної ділянки, на яку спадкодавцем ОСОБА_5, було складено заповіт, за життя спадкодавцем ОСОБА_5, не визначалася та не виділялася в натурі, також з огляду на те, що з позовом про визначення даної частки майна, належної померлій ОСОБА_5, на праві спільної сумісної власності, позивач ОСОБА_1, до суду не зверталася, суд приходить до висновку, що пред'явлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання за нею права власності на спірну Ѕ частку вищевказаної земельної ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, до визначення за померлою цієї частки, є передчасними та необґрунтованими, а тому в задоволенні таких необхідно відмовити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1, при пред'явлені даного позову було сплачено судовий збір на суму 640 гривень.

Відповідач ОСОБА_2, в свою чергу, у зв'язку із розглядом даної справи понесла витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1600гривень, що підтверджується Договором про надання правничої допомоги в цивільному судочинстві від 12.12.2018року, разом з Додатком до нього від 12.12.2018року, актом здавання-приймання виконаної роботи від 22.04.2019року, рахунком адвокатського об'єднання Паславський, ОСОБА_3 і Партненри від 19.04.2019року та квитанцією АТ АКБ Львів №795192РК від 19.04.2019року.

При цьому, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - відмовлено в повному обсязі.

За таких обставин, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з позивача у користь відповідача понесені нею та документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 600 гривень. Судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст.12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львіввської області ОСОБА_4, Мостиська міська рада Львівської області, Відділ у Мостиському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та Мостиська районна державна адміністрація Львівської області, про визнання права власності на Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,075га, що розташована за адресою: м.Мостиська, вул.І.Павла ІІ, 1, Львівської області, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №910831 від 26.03.2009року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла 09.12.2015року, - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Стягнути з ОСОБА_1, 04.08.1952року народження, жительки та зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП - 190910527) в користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1), жительки м.Мостиська, вул.І.Павла ІІ, 1/1, Львівської області, понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Б. Білоус

Рішення набрало законної сили: ___

Суддя Ю.Б. Білоус

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1, 04.08.1952року народження; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; РНОКПП - 190910527;

Відповідач: ОСОБА_2; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3; РНОКПП - НОМЕР_1;

Третя особа: приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львіввської області ОСОБА_4; місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Будзиновського, 4, Львівської області;

Третя особа: Мостиська міська рада Львівської області; місце знаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 6, Львівської області;

Третя особа: Відділ у Мостиському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області; місце знаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Львівської області;

Третя особа: Мостиська районна державна адміністрація Львівської області; місце знаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Львівської області.

Повний текст рішення складено 26.05.2019року.