Рішення

від 10.04.2019 по справі 760/14223/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/3467/19

Справа № 760/14223/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Кривулько С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Груп Компані" про визнання договору недійсним та стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

02.08.2017 позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати недійсним договір № 006516 від 24.02.2017 та додаток №1 та №2 до нього, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Мега Груп Компані";

- стягнути з ТОВ "Мега Груп Компані" на свою користь позивача грошові кошти в сумі 38000,00 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 24.02.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ "Мега Груп Компані" було укладено договір №006516, згідно якого позивач зобов'язувалася сплачувати платежі до Фонду Учасників, а відповідач відповідач зобов'язався організовувати та проводити розподіл Фонду Учасників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь позивача за рахунок Фонду Учасників в рамках програми "Мега Кредит".

Зазначає, що сплачувала кошти не за отримання безвідсоткової позики, а за можливість одержання права на отримання даної безвідсоткової позики. Відповідач без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на отримання безвідсоткової позики одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов програми Мега Кредит, організованої відповідачем. Тобто, розподіл коштів між учасниками програми являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми, внаслдыок чого позивачу спричинено матерыальны збитки.

Позивач посилається на нікчемність спірного договору, як в силу статті 19 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки відповідач застосував нечесну підприємницьку практику.

Вважає, що вказаний вище договір було укладено з порушенням вимог чинного законодавства, умови укладеного між сторонами договору є несправедливими та суттєво порушують її законні права та інтереси.

У зв'язку з наведеним просить застосувати наслідки недійсного правочину і стягнути з ТОВ "Мега Груп Компані" на її користь грошові кошти в сумі 38000,00 грн.

З урахуванням вищенаведеного просила задовольнити позовні вимоги.

02.08.2017 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді ОСОБА_2

Ухвалою суду від 07.08.2017 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.

19.10.2017 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 23.10.2017 в справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 12.03.2019, вищезазначену справу було передано головуючому судді Букіній О.М. у зв'язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_2 від здійснення правосуддя.

В судове засідання позивач не з'явилася, проте останньою було подано заяву до суду про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує та просить суд задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.

Про причину неявки суд до відома не поставив.

Судова повістка, що направлялася на адресу за місцезнаходженням, повернулася до суду без вручення з відміткою поштового відділення про повернення в зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що 24.02.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ "Мега Груп Компані" було укладено договір №006516 з додатками №1 та №2 до нього (а.с. 8-11).

На виконання умов договору позивачем на рахунок відповідача було внесено грошові кошти в сумі 22900,00 грн., що підтверджується квитанцією на суму 2500, 00 грн., квитанцією № 0.0.717306195.1 від 01.03.2017 на суму 3000,00 грн., квитанцією № 0.0.720323705.1 від 07.03.2017 на суму 3000,00 грн., квитанцією № 17330084 на суму 2400, 00 грн., квитанцією № 17358750 від 15.03.2017 на суму 3100,00 грн., квитанцією № 17382400 від 17.03.2017 на суму 2400,00 грн., квитанцією № 17409398 від 22.03.2017 на суму 4000,00 грн., квитанцією № 0.0.714242250.1 від 24.02.2017 на суму 2500,00 грн. (а.с.12-17, 20).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів несправедливими є, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

З оспорюваного позивачем договору вбачається, що при його укладенні відповідачем у його умови були включені обов'язки, які, на думку суду, є несправедливими щодо позивача, як споживача.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Крім того, ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Частиною 6 даної статті передбачено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що договір №006516 від 24.02.2017 з додатками №1 та №2 до нього, підлягають визнанню судом недійсними повністю на підставі ст. 203, ст. 215 ЦК України у зв'язку з порушенням при його укладенні: ст.ст. 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки він містить несправедливі для споживача умови та ознаки нечесної підприємницької діяльності зі сторони відповідача.

За приписами ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Так, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача грошові кошти у розмірі 38000, 00 грн.

Разом з тим, з наданих позивачем доказів встановлено, що на виконання умов договору позивачем на рахунок відповідача було сплачено 22900, 00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями, які суд приймає до уваги в якості належних та достовірних доказів.

Між тим, надані позивачем квитанції на суму 200,00 грн. та 5400,00 грн. , не приймається судом в обгрунтування позову в якості належного доказу, оскільки вказані кошти перераховувалися позивачем на користь ТОВ " Сіті Оптіма" ( а.с. 18-19), а не на користь відповідача на виконання взятих зобов"язань.

Доказів того, що ТОВ "Сіті Оптіма" має відношення до спірного договору, як і до відповідача, матеріали справи не містять.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з ТОВ "Мега Груп Компані" підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 сума судового збору в розмірі 1280,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, Законом України Про фінансовий лізинг , Законом України Про захист прав споживачів , п.п. 19, 20 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , 16, 184, 203, 215, 216, 628, ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 - 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280 - 282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Груп Компані" про визнання договору недійсним та стягнення суми, задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 006516 від 24.02.2017 та Додаток №1 та №2 до Договору №006516 від 24.02.2017, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Груп Компані".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Груп Компані" (ЄДРПОУ: 40962776) на користь ОСОБА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1) сплачені кошти в сумі 22900,00 гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Стянути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Груп Компані" (ЄДРПОУ: 40962776) на користь ОСОБА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1) судовий збір в сумі 1280, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: