Постанова

від 02.05.2019 по справі 755/18867/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 755/18867/18

провадження № 22-ц/824/7029/2019

02 травня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів :

судді-доповідача Кирилюк Г. М.,

суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2018 року у складі судді Астахової О.О.,

встановив:

06.12.2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду в вказаним з позовом, в якому просить визнати спільною сумісною власністю подружжя: грошові кошти, які зберігаються на банківських вкладах/рахунках, які оформлені на ім'я ОСОБА_3 у банківських установах України; грошові кошти, які відповідач передав на зберігання третій особі ОСОБА_4 готівковими коштами у сумі 5 000 доларів США та 1 000 Євро з урахуванням відсотків, нарахованих банківськими установами на такі грошові вклади; автомобіль марки КІА RIO, 2013 року випуску, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; квартиру АДРЕСА_1; 1/2 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_2; 1/2 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_2, яка була набута відповідачем у порядку спадкування, з підстав, визначених ст. 62 СК України.

В порядку поділу майна подружжя просить: стягнути з ОСОБА_3 на її користь 1/2 частку всіх грошових заощаджень подружжя з урахування нарахованих банківськими установами відсотків; визнати за нею право власності на автомобіль марки КІА RIO, 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

За відповідачем просить визнати право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2018 року вказану справу передано на розгляд до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до Дніпровського районного суду м. Києва.

Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції невірно визначив вартість нерухомого майна щодо якого пред'явлено вимоги, у зв'язку з чим дійшов хибного висновку про те, що вартість Ѕ частки трикімнатної квартири, що знаходиться в м. Тернополі, вища за вартість квартири, що знаходиться в м. Києві, і як , наслідок, зробив помилковий висновок про порушення правил виключної підсудності.

Згідно зі звітом про оцінку квартири АДРЕСА_1 реальна її вартість складає 1 007 419 грн, що в 2,3 рази більше за ціну, вказану в договорі купівлі-продажу.

Не врахувавши інфляційні та девальваційні процеси в Україні, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

З огляду на те, що дійсна вартість квартири в м. Києві становить 1 007 419 грн та є більшою за вартість Ѕ квартири в м. Тернополі, вважає, що висновок суду першої інстанції про порушення правил виключної підсудності не відповідає обставинами справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення.

Зазначила, що згідно правовстановлюючих документів вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_2 станом на 20.08.2018 р. складає 1 238 120 грн (619 060 грн х2 =1 238 120 грн), а вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_1 станом на 01.08.2011 р. складає 438 405 грн.

За таких підстав суд дійшов правильного висновку щодо передачі справи на розгляд до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Додатково зазначила, що згідно звіту про оцінку майна -двокімнатної квартири АДРЕСА_1, виготовленого оцінювачем ОСОБА_5 - ринкова вартість об'єкту оцінки станом на 11.04.2019 р. становить 739 364 грн.

Відповідно до положень ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Передаючи справу на розгляд до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, суд першої інстанції виходив із того, що місцезнаходження основної частини нерухомого майна, що є предметом спору, а саме квартири АДРЕСА_2, територіально не відноситься до Дніпровського району м. Києва.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Судом встановлено, що предметом спору в даній справі, серед іншого, є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_1.

Згідно договору купівлі-продажу 1/2 частки квартири від 22 серпня 2018 року, вартість 1/2 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_2 станом на 20 серпня 2018 року складає 619 060 грн. Вартість всієї трикімнатної квартири, яка є предметом спору, становить 1 238 120 грн (619 060 х2) (а.с. 42).

Відповідно до наданого до апеляційної скарги звіту про оцінку майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1, виготовленого оцінювачем ФОП ОСОБА_6, оціночна вартість об'єкта оцінки (без ПДВ) станом на 05.02.2019 року становить 1 007 419 грн (а.с. 124-142).

Відповідно до звіту № 24/04 про оцінку майна - квартири АДРЕСА_1, виконаного оцінювачем ФОП ОСОБА_5 , ринкова вартість об'єкта оцінки станом на 11.04.2019 року становить 739 364 грн (без ПДВ).

З урахуванням зібраних по справі доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вартість трикімнатної квартири, розташованої в м. Тернополі, перевищує вартість двокімнатної квартири, розташованої в м. Києві, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для передачі справи за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Доводи апеляційної скарги про те, що дійсна вартість квартири в м. Києві є більшою за вартість Ѕ частини в м. Тернополі є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом поділу є квартира, що розташована в м. Тернополі, а не Ѕ її частина, а тому вартість вказаного об'єкту необхідно визначати виходячи з цієї обставини.

Ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи та зібраним по справі доказам, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, немає.

Згідно із ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції прийнято з додержанням норм процесуального права, а тому відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: Г.М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. А. Семенюк