Рішення

від 18.03.2019 по справі 905/113/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.03.2019 Справа № 905/113/19 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М. , розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Магнат 2012

про стягнення боргу у сумі 79 264,77 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави спору.

На розгляд до господарського суду Донецької області передано позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Магнат 2012 стягнення 79264,77 грн., у тому числі: основного боргу у сумі 39520,81 грн.; пені у сумі 11417,73 грн.; 3 % річних у сумі 3238,54 грн.; інфляційних втрат у сумі 25087,69 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушив умови договору купівлі-продажу природного газу №1630/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 в частині своєчасної оплати отриманого природного газу.

Заперечення учасників процесу.

Згідно з позовною заявою та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Магнат 2012 є 83017, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Овнатаняна, буд. 64.

Відповідно до п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 №01-06/1290/14 учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду, зокрема, якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо). За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі Новини та події суду ) офіційного веб-порталу Судова влада в Україні в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Господарським судом Донецької області здійснена спроба повідомити відповідача про відкриття провадження по справі шляхом телефонограми за номером (062) 341-41-35, однак зв'язок не встановлено.

Разом з тим текст ухвали суду від 16.01.2019 № 905/113/19 був розміщений на інтернет- сторінці суду, відповідні докази наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, відповідач про відкриття провадження по справі №905/113/19 повідомлений належним чином.

Однак, відповідач відзив на позов не надав, будь - яких інших заяв чи клопотань не подавав.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою суду від 16.01.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено задовольнити клопотання позивача та розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами.

31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України як продавцем (позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Магнат 2012 як покупцем (відповідач) підписаний договір купівлі-продажу природного газу №1630/15-ТЕ-7 (далі - договір), за приписами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до п.2.1 договору продавець передає покупцеві, зокрема, у січні - грудні 2015 року газ обсягом до 207,5 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень - 37 тис. куб. м, лютий - 37 тис. куб. м, березень - 33 тис. куб. м, квітень - 13,5 тис. куб. м, травень - 4 тис. куб. м, червень - 4 тис. куб. м, жовтень - 15,5 тис. куб. м, листопад - 18 тис. куб. м, грудень - 33 тис. куб. м.

За змістом п.5.2 договору до сплати за 1000 куб. м газу належить 1091 грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Згідно з п.п.3.3, 3.4 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до розділу 11 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання договору позивачем та відповідачем підписаний акт приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування) б/н від 31.12.2015, відповідно до якого позивач передав а відповідач прийняв у січні 2015 року газ на суму 39520,81 грн (30,187 тис. куб. м).

Згідно з п.6.1 договору №1630/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач у строки передбачені договором грошові зобов'язання не виконав. Грошові зобов'язання мали бути виконані за газ отриманий у січні 2015 року на суму 39520,81 грн у строк до 16.02.2015 включно (з урахуванням того, що останній день строку платежу припадав на вихідний день на підставі ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

Відповідачем не надано доказів здійснення оплати вартості газу або доказів не отримання газу.

Враховуючи вищевикладене, матеріали справи свідчать про те, що позивач на виконання умов договору передав, а відповідач прийняв природний газ на суму 39520,81 грн., вартість якого останній не оплатив.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм ст. 655-697 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не надано до матеріалів справи, а судом таких не встановлено, доказів на підтвердження виконання ним умов договору №1630/15-ТЕ-7.

Заборгованість Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Магнат - 2012 за поставками природного газу у січні 2015 року на теперішній час становить 39520,81 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Магнат - 2012 про стягнення основного боргу в сумі 39520,81 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 11417,73 грн. за період з 17.02.2015 по 16.08.2015.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем умов договору та невиконання грошового зобов'язання, погодження між сторонами умов про відповідальність у вигляді пені, позивач має право на нарахування пені.

Разом з тим, судом враховано, що відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Донецьку, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси від 13.01.2015 № 85-VIII (набрав чинності з 07.02.2015) у редакції Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік від 25.12.2015 № 928-VIII, метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція.

Згідно з ч.2 ст.2 вказаного Закону встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Законом України Про державний бюджет України на 2016 рік від 25.12.2015 № 928-VIII дію ст. 1 зупинено до завершення антитерористичної операції, яка у спірний період та на цей час триває.

Аналізуючи норми Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси судом відзначається, що для того щоб застосувати положення вказаного Закону необхідною умовою є додержання суб'єктного складу учасників правовідносин щодо споживання енергетичних ресурсів. Зокрема, правовідносини щодо споживання енергетичних ресурсів повинні виникнути між енергопостачальною компанією та підприємством виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг.

Судом враховується те, що Ухвалою Верховного суду від 11.12.2018 у справі №913/66/18, справу передано до розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.12.2018 прийнято справу №913/66/18 до розгляду. В ухвалі суду від 11.12.2018 зокрема, зазначено, що під час підготовки цієї справи до розгляду було виявлено дві протилежні за своїми висновками постанови. Так, у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №905/3272/16 судді дійшли висновку, що природний газ є одним з видів енергетичних ресурсів, а Публічне акціонерне товариство НАК Нафтогаз України є енергопостачальною компанією, водночас у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №913/65/18 зазначено, що суди попередніх інстанції дійшли передчасного висновку, що Публічне акціонерне товариство НАК Нафтогаз України є енергопостачальною компанією, а природний газ є енергетичним ресурсом. Відповідь на питання, чи є Публічне акціонерне товариство НАК Нафтогаз України енергопостачальною компанією, а природний газ - одним з видів енергетичних ресурсів, є визначальним для правильного застосування положень ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси .

Отже, питання чи є Публічне акціонерне товариство НАК Нафтогаз України енергопостачальною компанією, а природний газ - одним з видів енергетичних ресурсів буде розглянуто Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного суду.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для зупинення провадження по справі на підставі п.7 ч.1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту договору №1630/15-ТЕ-7 газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (в редакції закону чинного на момент підписання договору та здійснення купівлі-продажу ) об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги (тут і далі в редакції, чинній на момент набрання чинності Закону від 13.01.2015 № 85-VIII) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 названого Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно з ст 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Статтями 1 та 23 Закону України Про теплопостачання передбачено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Отже, господарська діяльність з виробництва та/або транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Магнат 2012 здійснює діяльність щодо комплексного обслуговування об'єктів. Інформація про надання та/ або виробництво відповідачем житлово-комунальних послуг в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відсутня. У матеріалах справи відсутні також докази на підтвердження наявності у відповідача ліцензії на проведення господарської діяльності з виробництва та/або транспортування, постачання теплової енергії.

Враховуючи вищевикладене, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач є підприємством виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг.

Окрім того, судом враховані положення статті 8 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , якою скасовано пеню за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електро- і теплоенергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство), нараховану громадянам України, які проживають у населених пунктах, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції . Кошти, стягнуті з громадян України у вигляді пені за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, зараховуються у майбутні платежі за житлово-комунальні послуги.

Проте, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Магнат 2012 є юридичною особою, хоча і створено громадянами - власниками житлових приміщень, які є споживачами житлово-комунальних послуг.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач є виробником, виконавцем житлово-комунальних послуг, зокрема з виробництва та/або постачання теплової енергії, а норми Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси поширюють свою дію саме у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги, а норми Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції поширюють свою дію на громадян України, які проживають у зоні АТО, то суд не вбачає правових підстав для застосування до спірних відносин положень про мораторій.

З огляду на викладене та оскільки судом встановлено, що відповідач не є тим суб'єктом, на якого у спірних правовідносинах поширюються положення Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси то відповідно встановлення судом того, чи є позивач тим суб'єктом, на якого поширюються положення вказаного Закону не є визначальним і не призведе до зміни правових висновків щодо наявності або відсутності законних підстав для застосування положень про мораторій. Отже вирішення питання чи є Публічне акціонерне товариство НАК Нафтогаз України є енергопостачальною компанією, а природний газ є енергетичним ресурсом не вплине на результати розгляду цієї справи.

Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем, суд визнає його арифметично вірним, тому вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 11417,73 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3238,54грн. за період з 17.02.2015 по 10.11.2017 та інфляційні втрати у розмірі 25087,69 грн. за період з березня 2015 - вересень 2017 року.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснений позивачем, суд визнає його арифметично вірним, тому відповідні вимоги підлягають задоволенню.

Окрім вищевикладених вимог, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з березня 2015 - вересень 2017 року у сумі 25087,69 грн.

Судом перевірено розрахунок інфляційного збільшення боргу та визнано його арифметично вірним.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 191, 231, 234, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Магнат 2012 (83017, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Овнатаняна, буд. 64, код ЄДРПОУ 38311098, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ЄДРПОУ 20077720) основний борг у сумі 39520 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять ) грн 81 коп; пеню у сумі 11417 (одинадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн 73 коп.; 3 % річних у сумі 3238 (три тисячі двісті тридцять вісім) грн 54 коп; інфляційні втрати у сумі 25087 (двадцять п'ять тисяч вісімдесят сім) грн. 69 коп; судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 18 березня 2019 року.

Суддя Д.М. Огороднік