Рішення

від 19.04.2019 по справі 904/5799/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2019м. ДніпроСправа № 904/5799/18 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Гладкової А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі", м. Кам'янське Дніпропетровської області

до Житлово-будівельного кооперативу № 22 "Юність", м. Кам'янське Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 1 020 032 грн. 94 коп. за договором на відпуск теплової енергії від 01.05.2015 № 24т

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, ордер ДП №1480 від 18.03.2019, адвокат;

від відповідача: ОСОБА_2, витяг з ЄДР від 26.12.2018, голова ЖБК;

вільний слухач: ОСОБА_3, НОМЕР_1 від 16.06.2003.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 22 "Юність" заборгованість в сумі 1 020 032 грн. 94 коп., з яких: 818 641 грн. 83 коп. - основний борг за період з листопада 2015 по березень 2018, 7 750 грн. 80 коп. - пеня, 44 388 грн. 56 коп. - 3% річних, 149 251 грн. 75 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору на відпуск теплової енергії від 01.05.2015 № 24т.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на відпуск теплової енергії від 01.05.2015 № 24т в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з теплопостачання.

Ухвалою господарського суду від 27.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 29.01.2019.

21.01.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд застосувати до позовних вимог про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та індексу інфляції позовну давність і відмовити у стягненні штрафних санкцій та індексу інфляції. Відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості у розмірі 20 486 грн. 81 коп., яка виникла станом на 30.11.2015. На думку відповідача, позивачем також пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій та індексу інфляції. Крім того, стверджує, що кооперативом були погоджені лише акти № 1-00007068, № 2-00007587, № 11-0009131, № 3-00008405, № 2-00004309, № 1-00003774, № 12-0009827, № 1-00010342. Інші акти відповідачем не погоджувались, а позивачем не надано доказів на підтвердження того, що акти направлялись на адресу відповідача. Наданий розрахунок штрафних санкцій та індексу інфляції не дозволяє здійснити їх перевірку. Розрахунку пені відповідач не отримав і не має можливості надати з цього приводу обґрунтовані заперечення. Крім того, відповідач є неприбутковою організацією і не має фінансової можливості сплатити штрафні санкції, що відповідно до ст.. 233 ГК України та ст.. 551 ЦК України є підставою для зменшення розміру нарахованої позивачем пені.

28.01.2019 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач повинен був здійснити оплату за листопад 2015 до 20.12.2015, тож початок перебігу позовної давності для цього нарахування почався 21.12.2015. Оскільки позовну заяву позивач надіслав до суду 19.12.2018, не було пропущено строк позовної давності для стягнення з відповідача заборгованості за листопад 2015. Крім того, нарахування за листопад 2015 у сумі 20 486 грн. 81 коп. фактично сплачено відповідачем платежем від 25.02.2016 та від 03.03.2016, з чітким зазначенням, що оплата відбувається згідно рахунку № 11-0002727, що був виставлений саме за цей місяць. Відповідач, в порушення п. 5.1. договору, не отримав своєчасно належні рахунки та акти, які були з власної ініціативи надіслані йому позивачем листом за № 00.09.0668/1 від 12.09.2018. Також відповідач не скористався правом надати мотивовану відмову у разі незгоди з нарахуванням, у зв'язку з чим нарахування вважаються беззаперечними. До того ж, відповідач жодним чином не обґрунтував своє прохання про зменшення неустойки, не надавши доказів винятковості обставин, що зумовлюють прохання про таке зменшення.

У судовому засіданні 29.01.2019 оголошено перерву до 26.02.2019.

Ухвалою господарського суду від 26.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 19.03.2019.

18.03.2019 відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначив, що з договору на відпуск теплової енергії від 01.11.2018 № 24т вбачається, що позивач відкрив особисті рахунки на кожного з мешканців і опалювальна площа, яка залишилась за кооперативом, складає 12,0 кв.м. Крім того, позивач уклав договори про реструктуризацію заборгованості за послуги теплопостачання з мешканцями квартир Житлово-будівельного кооперативу № 22 "Юність" за адресою вул.. 8-го Березня, буд. 39, куди увійшла сума заборгованості за період з 2015 по 2018 роки, а саме - 818 641 грн. 83 коп., тобто мешканці квартир взяли на себе обов'язок погасити борг, вказаний у позовній заяві.

У судовому засіданні 19.03.2019 оголошено перерву до 26.03.2019.

У судовому засіданні 26.03.2019 за згодою сторін закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті; ухвалою господарського суду від 26.03.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 11.04.2019.

08.04.2019 позивач подав пояснення у справі, в яких зазначив, що жодного письмового правочину, який би був направлений на передачу іншій особі заборгованості відповідача за договором на відпуск теплової енергії від 01.05.2015 № 24т повністю чи частково, позивачем укладено не було. Договори про реструктуризацію заборгованості, на які посилається відповідач, укладені у грудні 2018 і не мають ніякого відношення до правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем за договором на відпуск теплової енергії від 01.05.2015 № 24т.

У судовому засіданні 11.04.2019 оголошено перерву до 19.04.2019.

У судовому засіданні 19.04.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити; представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2015 між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", правонаступником якого є Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом № 22 "Юність" (споживач) укладено договір на відпуск теплової енергії № 24т (далі - договір).

Предметом договору є продаж постачальником споживачеві теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в цьому договорі (п. 1.1. договору).

Постачальник проводить відпуск т/е для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання згідно з діючими ДСТУ Б.Д. по об'єктах споживача, згідно адрес: вул. 8 Березня, 39, за приладом обліку, Джерело - ДТЕЦ (п. 2.2. договору).

Облік відпущеної т/е проводиться за приладами обліку (п. 2.3. договору).

Споживач зобов'язується: вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору (пп. г) п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач самостійно одержує платіжну вимогу та акт про постачання т/е у постачальника після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця. Споживач протягом розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість зазначеної в договорі місячної кількості т/е, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця. За несвоєчасне виконання розрахунків за т/е нараховується пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться постачальником після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у споживача. Споживач щомісячно зобов'язаний проводити звірку розрахунків за т/е в бухгалтерії постачальника. У разі невиконання звірки протягом кварталу сума боргу нараховується в безспірному порядку.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 01.05.2016, в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін (п. 9.1. договору).

На виконання умов договору позивачем у період з листопада 2015 року по березень 2018 року відповідачу надані послуги з теплопостачання на загальну суму 1 131 848 грн. 79 коп., що підтверджується актами про постачання теплової енергії:

- № 11-0002727 про постачання теплової енергії за період з 01.11.2015 по 30.11.2015 на суму 20 486 грн. 81 коп. (т. 1, а.с. 23);

- № 12-0003551 про постачання теплової енергії за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 на суму 51 879 грн. 44 коп. (т. 1, а.с. 24);

- № 1-00003774 про постачання теплової енергії за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 на суму 91 410 грн. 62 коп. (т. 1, а.с. 25);

- № 2-00004309 про постачання теплової енергії за період з 01.02.2016 по 29.02.2016 на суму 36 154 грн. 45 коп. (т. 1, а.с. 26);

- № 3-00004774 про постачання теплової енергії за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 на суму 41 680 грн. 70 коп. (т. 1, а.с. 27);

- № 4-00005156 про постачання теплової енергії за період з 01.04.2016 по 30.04.2016 на суму 677 грн. 29 коп. (т. 1, а.с. 28);

- № 11-0005925 про постачання теплової енергії за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 на суму 69 451 грн. 56 коп. (т. 1, а.с. 29);

- № 12-0006639 про постачання теплової енергії за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 на суму 131 735 грн. 01 коп. (т. 1, а.с. 30);

- № 1-00007068 про постачання теплової енергії за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 на суму 145 001 грн. 35 коп. (т. 1, а.с. 31);

- № 2-00007587 про постачання теплової енергії за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 на суму 107 230 грн. 59 коп. (т. 1, а.с. 32);

- № 3-00008405 про постачання теплової енергії за період з 01.03.2017 по 21.03.2017 на суму 61 026 грн. 20 коп. (т. 1, а.с. 33);

- № 11-0009131 про постачання теплової енергії за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 на суму 79 936 грн. 92 коп. (т. 1, а.с. 34);

- № 12-0009827 про постачання теплової енергії за період з 01.12.2017 по 31.12.2017 на суму 111 670 грн. 64 коп. (т. 1, а.с. 35);

- № 1-00010342 про постачання теплової енергії за період з 01.01.2018 по 31.01.2018 на суму 70 014 грн. 22 коп. (т. 1, а.с. 36);

- № 2-00010857 про постачання теплової енергії за період з 01.02.2018 по 28.02.2018 на суму 51 615 грн. 48 коп. (т. 1, а.с. 37);

- № 3-00011433 про постачання теплової енергії за період з 01.03.2018 по 31.03.2018 на суму 61 877 грн. 51 коп. (т. 1, а.с. 38).

Крім того, позивач виставив до сплати відповідачу наступні рахунки-фактури:

- № 11-0002727 на оплату теплоенергії за листопад 2015 на суму 20 486 грн. 81 коп. (т. 1, а.с. 23);

- № 12-0003551 на оплату теплоенергії за грудень 2015 на суму 51 879 грн. 44 коп. (т. 1, а.с. 24);

- № 1-00003774 на оплату теплоенергії за січень 2016 на суму 91 410 грн. 62 коп. (т. 1, а.с. 25);

- № 2-00004309 на оплату теплоенергії за лютий 2016 на суму 36 154 грн. 45 коп. (т. 1, а.с. 26);

- № 3-00004774 на оплату теплоенергії за березень 2016 на суму 41 680 грн. 70 коп. (т. 1, а.с. 27);

- № 4-00005156 на оплату теплоенергії за квітень 2016 на суму 677 грн. 29 коп. (т. 1, а.с. 28);

- № 11-0005925 на оплату теплоенергії за листопад 2016 на суму 69 451 грн. 56 коп. (т. 1, а.с. 29);

- № 12-0006639 на оплату теплоенергії за грудень 2016 на суму 131 735 грн. 01 коп. (т. 1, а.с. 30);

- № 1-00007068 на оплату теплоенергії за січень 2017 на суму 145 001 грн. 35 коп. (т. 1, а.с. 31);

- № 2-00007587 на оплату теплоенергії за лютий 2017 на суму 107 230 грн. 59 коп. (т. 1, а.с. 32);

- № 3-0008401 на оплату теплоенергії за березень 2017 на суму 61 026 грн. 20 коп. (т. 1, а.с. 33);

- № 11-0009131 на оплату теплоенергії за листопад 2017 на суму 79 936 грн. 92 коп. (т. 1, а.с. 34);

- № 12-0009827 на оплату теплоенергії за грудень 2017 на суму 111 670 грн. 64 коп. (т. 1, а.с. 35);

- № 1-00010342 на оплату теплоенергії за січень 2018 на суму 70 014 грн. 22 коп. (т. 1, а.с. 36);

- № 2-00010857 на оплату теплоенергії за лютий 2018 на суму 51 615 грн. 48 коп. (т. 1, а.с. 37);

- № 3-00011433 на оплату теплоенергії за березень 2018 на суму 61 877 грн. 51 коп. (т. 1, а.с. 38).

Господарський суд зазначає, що вказані акти про постачання теплової енергії підписані лише зі сторони постачальника, а зі сторони споживача підписані акти № 2-00004309, № 1-00007068, № 2-00007587, № 3-00008405, № 11-0009131, № 12-0009827.

Згідно п. 5.2. договору усі розрахунки за цим договором виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання т/е, що виписує постачальник споживачу. Двосторонній акт про постачання т/е споживач підписує і один екземпляр повертає постачальнику в 5-ти денний термін. У разі неповернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови кількість отриманої т/е вважається беззаперечною та прийнятою до сплати.

14.09.2018 позивач листом за № 00.09.0668/1 від 12.09.2018 направив відповідачу спірні акти про постачання теплової енергії та рахунки (т. 1, а.с. 39-40).

При цьому, під час судового розгляду справи позивач зазначив, що посилання у вищевказаному листі № 00.09.0668/1 від 12.09.2018 на договір № 23т є помилковим, оскільки будь-яких інших договорів на відпуск теплової енергії, окрім договору від 01.05.2015 № 24т, між сторонами у спірному періоді укладено не було.

Позивач стверджує, що відповідач підписані акти не повернув, жодної відповіді не надав.

Згідно з пп. а), д) п. 3.1. договору споживач має право на: вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитись від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором; у разі порушення теплопостачальною організацією умов договору викликати її представника для складання та підписання акта-претензії, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник повинен з'явитися на виклик не пізніше визначеного законодавством строку. Акт-претензія складається споживачем та представником постачальника і скріплюється їх підписами. У разі неприбуття представника постачальника в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається постачальнику, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.

Господарський суд зазначає, що жодних доказів письмового звернення відповідача до позивача із претензіями, зауваженнями чи запереченнями стосовно кількості, якості поставленої теплової енергії чи її вартості, а також доказів виклику представника постачальника для складання та підписання акта-претензії сторонами до суду не надано. Докази письмового звернення відповідача до позивача із вимогою про припинення договору в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що обсяг, якість та вартість поставленої відповідачу у спірний період теплової енергії прийняті останнім без будь-яких зауважень та заперечень, а отже повинні бути оплачені відповідно до умов договору.

Позивач зазначає, що в порушення умов договору відповідач за поставлену теплову енергію у період з листопада 2015 року по березень 2018 року розрахувався частково у розмірі 313 206 грн. 96 коп., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 818 641 грн. 83 коп.

Відповідно до п. 5.1. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за т/е нараховується пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться постачальником після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у споживача.

На підставі п. 5.1. договору позивачем нарахована відповідачу пеня у розмірі 7 750 грн. 80 коп. за період з 21.04.2018 по 31.08.2018 за порушення договірних зобов'язань зі сплати поставленої теплової енергії у березні 2018 на суму 61 877 грн. 51 коп.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 44 388 грн. 56 коп. за загальний період з 21.12.2015 по 31.08.2018 та інфляційні втрати у розмірі 149 251 грн. 75 коп. за загальний період з 21.12.2015 по 31.08.2018, що розраховані позивачем за кожним актом окремо.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; виконавцем - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Таким чином, позивач та відповідач є учасниками правовідносин з приводу надання виконавцем та своєчасної оплати споживачем вартості одержаних житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору на відпуск теплової енергії від 01.05.2015 № 24т, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За змістом ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Також Законом визначений обов'язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За нормами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача за надані позивачем послуги з теплопостачання у період з грудня 2015 року по березень 2018 року складає 818 641 грн. 83 коп. і підтверджується копіями актів про постачання теплової енергії.

З урахуванням умов п. 5.1. договору та приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк оплати наданих позивачем послуг є таким, що настав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені порушень чинного законодавства та умов договору судом не встановлено.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Господарський суд зауважує, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (пункт 1.9 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14).

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, наданого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано вищевказаних вимог, а саме: до періодів нарахування включені місяці, в яких мав бути здійснений розрахунок, а також місяці, в яких існувала заборгованість не повний місяць, розрахунок виконаний позивачем на суму боргу наростаючим підсумком та із включенням до періоду нарахування днів фактичної оплати суми боргу, у зв'язку із чим розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, доданий до матеріалів справи, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Згідно перерахунку суду в межах визначеного позивачем періоду до стягнення з відповідача підлягають 3% річних в сумі 38 982 грн. 92 коп. та інфляційні втрати у розмірі 65 703 грн. 39 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення 818 641 грн. 83 коп. основного боргу, 7 750 грн. 80 коп. пені, 38 982 грн. 92 коп. 3% річних, 65 703 грн. 39 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повинен був здійснити оплату за листопад 2015 до 20.12.2015, отже початок перебігу позовної давності для цього нарахування розпочався 21.12.2015. Оскільки позовну заяву позивач надіслав до суду 19.12.2018 (т. 1, а.с. 47), ним не було пропущено строк позовної давності для стягнення з відповідача заборгованості за листопад 2015.

Спеціальний строк позовної давності також не пропущений позивачем, оскільки пеня нарахована останнім лише за порушення договірних зобов'язань зі сплати поставленої теплової енергії у березні 2018 на суму 61 877 грн. 51 коп.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені господарський суд зазначає наступне.

За ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі №916/65/18 висловив таку позицію щодо вирішення питання про зменшення розміру неустойки: "Суд зазначає, що враховуючи приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд також зазначає, що сторони в судовому процесі мають право подавати пояснення, заяви, клопотання та довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень."

Оцінюючи доводи відповідача та взявши до уваги правову позицію Верховного Суду, господарський суд дійшов висновку, що згідно матеріалів справи відповідачем не надано жодного доказу в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а суд відповідно не має змоги дослідити чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Саме лише посилання відповідача на неприбутковість кооперативу та відсутність фінансової можливості сплатити пеню, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності, а отже не може бути підставою для зменшення розміру нарахованої позивачем пені.

Враховуючи викладене, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру стягуваного штрафу.

Водночас, господарський суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності у кооперативу обов'язку сплачувати спірну заборгованість, у зв'язку із тим, що позивач уклав договори про реструктуризацію заборгованості за послуги теплопостачання з мешканцями квартир Житлово-будівельного кооперативу № 22 "Юність" за адресою вул.. 8-го Березня, буд. 39, куди увійшла сума заборгованості за період з 2015 по 2018 роки, що на переконання відповідача свідчить про те, що мешканці квартир взяли на себе обов'язок погасити спірний борг.

Так, в обґрунтування вказаних заперечень відповідачем до матеріалів справи надані 19 договорів про реструктуризацію заборгованості за послуги теплопостачання, укладених між позивачем та фізичними особами, що мешкають за адресою вул.. 8-го Березня, буд. 39, а також докази часткової оплати фізичними особами реструктуризованої заборгованості за вказаними договорами (т.1, а.с. 95-167).

Господарський суд зазначає, що зі змісту наданих договорів неможливо встановити борг за який період та за яким об'єктом теплопостачання було реструктуризовано зазначеним у договорах фізичним особам та, відповідно, визначити чи входять ці реструктуризовані борги до спірного боргу відповідача, у якому обсязі та з яких підстав.

Крім того, Житлово-будівельний кооператив № 22 "Юність" не є стороною наданих договорів; жодних письмових правочинів щодо передачі іншій особі заборгованості відповідача за договором на відпуск теплової енергії від 01.05.2015 № 24т повністю чи частково, сторонами до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, укладання між КП Кам'янської міської ради Тепломережі та Житлово-будівельним кооперативом № 22 "Юність" нового договору на відпуск теплової енергії від 01.11.2018 № 24т за тим самим об'єктом теплопостачання, проте із зазначенням меншої опалювальної площі (т.1, а.с. 104-107), не свідчить про відсутність обов'язку споживача здійснити розрахунки із постачальником теплової енергії за попереднім договором на відпуск теплової енергії від 01.05.2015 № 24т.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, оскільки позивачем при зверненні до суду із даним позовом зайво сплачені 76 грн. 51 коп. судового збору, за приписами п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір» , вказана сума підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду, у разі подання відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 22 "Юність" (51910, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул.. 8 Березня, буд. 39, код ЄДРПОУ 23644680) на користь Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" (51910, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул.. Тритузна, буд. 168, код ЄДРПОУ 03342573) 818 641 грн. 83 коп. (вісімсот вісімнадцять тисяч шістсот сорок одну грн. 83 коп.) основного боргу, 7 750 грн. 80 коп. (сім тисяч сімсот п'ятдесят грн. 80 коп.) пені, 38 982 грн. 92 коп. (тридцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят дві грн.. 92 коп.) 3% річних, 65 703 грн. 39 коп. (шістдесят п'ять тисяч сімсот три грн.. 39 коп.) інфляційних втрат, 13 966 грн. 18 коп. (тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість грн.. 18 коп.) витрат по сплаті судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 02.05.2019