Рішення

від 03.05.2019 по справі 904/779/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2019м. ДніпроСправа № 904/779/19

За позовом Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", м. Вільногірськ Дніпропетровської області

до Об'єднання громадян "Пушкарівський водоканал", с. Пушкарівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 20 967 грн. 73 коп. за договором про надання послуг із забезпечення технічною водою від 26.12.2017 № 1534-2 в редакції додаткової угоди

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Об'єднання громадян "Пушкарівський водоканал" заборгованість у розмірі 20 967 грн. 73 коп., з яких: 16 476 грн. 08 коп. - основний борг, 3 035 грн. 19 коп. - пеня, 316 грн. 66 коп. - 3% річних, 1 139 грн. 80 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору про надання послуг із забезпечення технічною водою від 26.12.2017 № 1534-2 в редакції додаткової угоди.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг із забезпечення технічною водою від 26.12.2017 № 1534-2 в редакції додаткової угоди в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду від 04.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.03.2019.

Відповідач явку повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи, про причини неявки суд не повідомив.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи і за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду надіслана відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

У судовому засіданні 28.03.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

28.03.2019 господарським судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", яке у подальшому перейменоване в Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (виробник) та Об'єднанням громадян "Пушкарівський водоканал" (споживач) укладено договір про надання послуг із забезпечення технічною водою № 1534-2 (далі – договір).

Згідно із п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначних цим договором, виробник надає послугу із забезпечення споживача технічною водою, а споживач зобов'язується протягом визначеного в договорі строку надавати плату за надані виробником послуги.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що виробник бере на себе зобов'язання із забезпечення споживача технічною водою обсягом 121 400 куб. м на рік, згідно з розрахунками об'ємів споживання води помісячно (Додаток №1).

У п. 2.1. договору сторони узгодили тарифи на послуги із забезпечення технічною водою.

Додатковою угодою №1 від 15.05.2018 сторони внесли зміни до п. 2.1. договору в частині визначення розміру тарифів та суми договору.

Сума договору складає 582 720 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ – 97 120 грн. 00 коп. (п. 2.2. договору в редакції додаткової угоди №1 від 15.05.2018).

Відповідно до п. 3.1. договору облік відпущеної технічної води здійснюється засобами вимірювальної техніки, які пройшли державну метрологічну повірку та занесені до Державного реєстру.

За п. 3.5. договору фактична кількість відпущеної технічної води узгоджується в акті приймання-передачі послуг, який складається в останній день поточного місяця, підписується у двох примірниках уповноваженими представниками виробника й споживача та передається споживачу разом з рахунком. Підтвердженням отримання рахунку є підписання обома сторонами акту приймання-передачі послуг.

Згідно п. 3.6. договору у випадку відсутності засобів обліку з незалежних від споживача причин (ушкодження скла, корозія циферблата тощо), кількість використаної води за строк відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається по середньодобовій витраті за попередні два розрахункових місяці.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплату за надані послуги з поставки технічної води споживач робить на підставі рахунків на оплату та актів приймання-передачі наданих послуг (п. 4.2. договору).

За п. 4.4. договору надані послуги підлягають оплаті споживачем протягом 30 календарних днів після закінчення місяця, в якому надавались послуги.

Відповідно до п. 4.5. договору у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати наданих послуг, виробник зараховує кошти, що сплачує споживач, в рахунок погашення боргу, згідно з черговістю його виникнення незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем.

За умовами п.п. 5.3.1. договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги у встановлений в договорі термін.

Договір набирає чинності з 01.01.2018 та діє до 31.12.2018 (п. 10.1. договору).

Закінчення строку дії договору не звільняє жодну із сторін від виконання своїх зобов'язань за договором та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору (п. 10.2. договору).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги із забезпечення технічною водою за період з лютого по червень 2018 на загальну суму 18 032 грн. 64 коп., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУс-000105 від 28.02.2018 на суму 3 556 грн. 56 коп., № ОУс-000165 від 31.03.2018 на суму 1 064 грн. 34 коп., № ОУс-000241 від 30.04.2018 на суму 639 грн. 48 коп., № ОУс-000329 від 31.05.2018 на суму 4 410 грн. 66 коп., № ОУс-000410 від 30.06.2018 на суму 8 361 грн. 60 коп., які підписані сторонами без будь-яких зауважень (а.с. 18-22). На підставі вказаних актів відповідачу виставлені відповідні рахунки-фактури для оплати отриманих ним послуг (а.с. 23-27).

Позивач зазначає, що в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання виконав частково, а саме 03.04.2018 відповідач сплатив 1 556 грн. 56 коп., у зв'язку з чим сума основного боргу складає 16 476 грн. 08 коп.

В порядку досудового врегулювання спору, 10.01.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості (а.с. 28-30). Дану претензію відповідач отримав 22.01.2019, однак залишив її без відповіді та задоволення.

Згідно п.п. 5.2.1. договору виробник має право нараховувати у випадку несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законом та цим договором.

За п. 11.2. договору споживач несе відповідальність за несвоєчасну оплату за надані послуги. Споживач сплачує виробнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день такого прострочення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється в день виконання споживачем своїх зобов'язань.

На підставі п. 11.2. договору позивачем нарахована відповідачу пеня у розмірі 3 035 грн. 19 коп. за загальний період з 31.03.2018 по 30.01.2019, за кожним актом окремо.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 316 грн. 66 коп. за загальний період з 31.03.2018 по 18.02.2019 та інфляційні втрати у розмірі 1 139 грн. 80 коп. за загальний період з квітня 2018 по січень 2019, за кожним актом окремо.

Доказів оплати заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про надання послуг із забезпечення технічною водою є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача за надані позивачем послуги із забезпечення технічною водою за період з лютого по червень 2018 складає 16 476 грн. 08 коп. і підтверджується копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

З урахуванням умов п. 4.4 договору та положень ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, строк оплати наданих позивачем послуг є таким, що настав:

- за актом № ОУс-000105 від 28.02.2018 - 30.03.2018;

- за актом № ОУс-000165 від 31.03.2018 - 30.04.2018;

- за актом № ОУс-000241 від 30.04.2018 - 30.05.2018;

- за актом № ОУс-000329 від 31.05.2018 - 02.07.2018;

- за актом № ОУс-000410 від 30.06.2018 - 30.07.2018.

За змістом положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із умовами п.п. 5.2.1. договору виробник має право нараховувати у випадку несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законом та цим договором.

Відповідно до п. 11.2. договору споживач несе відповідальність за несвоєчасну оплату за надані послуги. Споживач сплачує виробнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день такого прострочення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється в день виконання споживачем своїх зобов'язань.

У той же час, згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком суду, пеня, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, за загальний період з 31.03.2018 по 30.01.2019 становить 2 952 грн. 63 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат порушень чинного законодавства та умов договору судом не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення 16 476 грн. 08 коп. основного боргу, 2 952 грн. 63 коп. пені, 316 грн. 66 коп. 3% річних, 1 139 грн. 80 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання громадян "Пушкарівський водоканал" (51606, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Пушкарівка, вул. Волкова, 21, код ЄДРПОУ 35419363) на користь Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, 1, код ЄДРПОУ ВП: 39389830) 16 476 грн. 08 коп. (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят шість грн. 08 коп.) основного боргу, 2 952 грн. 63 коп. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві грн. 63 коп.) пені, 316 грн. 66 коп. (триста шістнадцять грн. 66 коп.) 3% річних, 1 139 грн. 80 коп. (одну тисячу сто тридцять дев'ять грн. 80 коп.) інфляційних втрат, 1 913 грн. 44 коп. (одну тисячу дев'ятсот тринадцять грн. 44 коп.) витрат по сплаті судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 03.05.2019