Рішення

від 02.05.2019 по справі 910/2078/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.05.2019Справа № 910/2078/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом фізичної особи-підприємця Шевчука Дмитра Валентиновича, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Серіус Софтваре , м. Київ

про стягнення 148 049,40 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Шевчук Дмитро Валентинович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Серіус Софтваре про стягнення 148 049,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підряду від 28.03.2018 в частині оплати виконаних робіт на суму 5 340,00 доларів, що за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання позовної заяви 18.02.2019 еквівалентно 145 461,60 грн. Також позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 95 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання позовної заяви 18.02.2019 еквівалентно 2 587,80 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.02.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 4, Н/П № 52.

Однак, 01.04.2019 конверт з ухвалою суду від 22.02.2019 було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання . Згідно з витягом з офіційного веб-сайту Державного підприємства Укрпошта 27.02.2019 поштове відправлення № 0103048920890 не було отримано відповідачем, про що зазначено: відправлення не вручене під час доставки: інші причини .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд наголошує, що згідно з частиною сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі як на офіційному веб-порталі судової влади України (http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/gromadyanam/csz), так і у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

За умовами Робочого завдання (додаток Б) до договору про надання послуг від 07.02.2018, укладеного між Компанією RUUBY LIMITED (Лондон) (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Серіус Софтваре (постачальник послуг/відповідач) (далі - Робоче завдання), відповідач зобов'язався виконувати обов'язки і роботи, доручені йому за цим робочим завданням, на об'єкті (на території замовника) і за межами об'єкта (на території постачальника послуг), як буде погоджено з замовником у письмовому вигляді.

Вказане Робоче завдання визначає загальні обов'язки і діяльність з розробки послуг, які будуть надаватися компанією Серіус Софтваре безпосередньо або через її афілійованих осіб, ділових партнерів і субпідрядників. Постачальник послуг виконує науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, роботи з забезпечення якості, роботи зі складання технічної документації та інші роботи, пов'язані з розробкою програмного забезпечення, які час від часу доручає замовник.

Матеріали справи містять паперову копію договору підряду № б/н від 28.03.2018, складеного в електронній формі, сторонами якого вказано Товариство з обмеженою відповідальністю Серіус Софтваре (замовник/відповідач) та суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець Шевчук Дмитро Валентинович (підрядник/позивач) (далі - Договір). Вказана копія договору містить підпис підрядника.

Згідно з пунктом 1.1 Договору підрядник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити наступну роботу: розробка програмного забезпечення (ПО) згідно з затвердженою специфікацією проекту RUUBY.

За змістом п. 1.2 Договору робота виконується щомісячно. За результатами виконаної в поточному місяці роботи підписується акт виконаних робіт та проводиться оплата замовником виконаної підрядником роботи.

За умовами п. п. 3.1-3.3 Договору погодинна вартість роботи на момент підписання цього договору становить 30 доларів США за курсом НБУ 26 грн на день виплати. У разі зміни курсу НБУ на день оплати сума оплати змінюється відповідно. Оплата за даним договором здійснюється в національній валюті України - гривні у спосіб, не заборонений діючим законодавством України.

Відповідно до п. п. 6.4, 6.5 Договору оплата здійснюється замовником виключно згідно з погодженим сторонами звітом відпрацьованих годин на проекті. Підрядник зобов'язаний надавати замовнику щоденний та помісячний звіти про хід виконання робіт, який включає в себе інформацію щодо: кількості годин та короткого опису, що було зроблено за ці години, на адресу: mila@serious-soft.com.

За результатами виконання робіт позивачем було складено звіти про хід виконання робіт за квітень 2018 року (143 години), за травень 2018 року (172 годин), за червень 2018 року (178 годин).

Платіжним дорученням № 34 від 17.05.2018 та випискою з банківського рахунку позивача за період з 01.05.2018 по 31.05.2018 року підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю Серіус Софтваре було оплачено позивачу вартість послуг у сфері інформатизації на суму 111 540,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 47 від 17.06.2018 та випискою з банківського рахунку позивача за період з 01.06.2018 по 01.07.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Серіус Софтваре було оплачено позивачу вартість послуг у сфері інформатизації на суму 136 740,00 грн.

Натомість, як вказує позивач, станом на дату звернення до суду відповідачем не було оплачено виконані роботи за червень 2018 року в кількості 178 годин.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, як вказує позивач, виконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати виконаних робіт в кількості 178 годин на суму 5 340 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання позовної заяви 18.02.2019 еквівалентно 145 461,60 грн. Також позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних за порушення грошового зобов'язання в сумі 95 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання позовної заяви 18.02.2019 еквівалентно 2 587,80 грн.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, господарський суд зазначає наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як встановлено судом, між сторонами не було підписано договору підряду у формі єдиного документу.

Одночасно з цим, матеріали справи містять документи (копії електронних листів за період квітень-вересень 2018 року, копії платіжних доручень № 34 від 17.05.2018 та № 47 від 17.06.2018, виписки з банківського рахунку позивача за травень-червень 2018 року), з яких вбачається, що між сторонами склались договірні відносини з приводу виконання робіт з розробки програмного забезпечення шляхом обміну електронними листами, в яких погоджувались умови виконання робіт та порядок їх оплати, а також відповідачем приймались виконані позивачем роботи та здійснювалась їх часткова оплата.

Зокрема, згідно з електронним листом керівника відповідача Левчук Л. Б. ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.05.2018 11:36 год. останньою підтверджено факт укладення договору з позивачем в електронній формі.

В свою чергу, платіжними дорученнями № 34 від 17.05.2018 на суму 111 540,00 грн та № 47 від 17.06.2018 на суму 136 740,00 грн, а також довідкою Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк від 07.02.2019 підтверджується здійснення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт за квітень-травень 2018 року на загальну суму 248 280,00 грн.

За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. (ч. ч. 1, 2, 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. (ч. ч. 1, 3, 5 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги відсутність у суду об'єктивних підстав ставити під сумнів відповідність поданих позивачем копій доказів (письмових та електронних в паперовій формі) їх оригіналам, господарський суд бере до уваги при вирішенні даного спору подані позивачем документи в якості доказів у справі.

Отже, матеріалами справи (копіями електронних листів за період квітень-вересень 2018 року, копіями платіжних доручень № 34 від 17.05.2018 та № 47 від 17.06.2018, виписками з банківського рахунку позивача за травень-червень 2018 року, звітами про хід виконання робіт за квітень-червень 2018 року) підтверджується, що між сторонами у спрощений спосіб було укладено договір підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України та глави 33 Господарського кодексу України.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає надані позивачем документи як належну та достатню підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі звітом про хід виконання робіт за червень 2018 року позивачем були виконані роботи в кількості 178 годин, вартість яких становить 5 340 доларів США з розрахунку 30 доларів США за годину роботи, що передбачено пунктом 3.1 договору підряду від 28.03.2018 (178 годин х 30 доларів США = 5 340 доларів США).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

У пункті 4 договору підряду від 28.03.2018 визначено, що оплата винагороди підряднику замовником здійснюється 15 числа кожного місяця.

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та пункту 4 договору, обґрунтованими є доводи позивача про те, що відповідач повинен був оплатити роботи, виконані у червні 2018 року, не пізніше 15.07.2018. Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вказує позивач, станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за червень 2018 року не сплачена і становить 5 340,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання позовної заяви 18.02.2019 еквівалентно 145 461,60 грн.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Перевіривши розрахунок ціни позову, судом встановлено, що розрахунок позивача є вірним та, зважаючи на курс долара США по відношенню до гривні України станом на 18.02.2019, заборгованість відповідача за червень 2018 року становить 145 461,60 грн (5 340,00 доларів США х 27,24 грн = 145 461,60 грн). Іншого відповідачем за доведено та поданих позивачем доказів не спростовано.

У даному випадку господарський суд виходить з того, що за приписами статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, за приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд звертає увагу учасників справи, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

За висновками суду, всупереч викладеним вище процесуальним нормам, відповідачем не було спростовано доказів, наданих позивачем на підтвердження факту укладення договору підряду, а також факту виконання підрядником обумовлених вказаним договором робіт на спірну суму. Також відповідачем не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 145 461,60 грн.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 145 461,60 грн підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 3 % річних за прострочення оплати виконаних робіт.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт, вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

При перевірці розрахунку спірної суми 3 % річних судом встановлено, що позивачем було застосовано математичне округлення грошової суми до цілих в бік зменшення, що призвело до заниження нарахованої суми.

Відтак, ураховуючи межі позовних вимог, позивні вимоги про стягнення 3 % річних за період з 16.07.2018 по 18.02.2019 в сумі 95 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання позовної заяви 18.02.2019 еквівалентно 2 587,80 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця Шевчука Дмитра Валентиновича та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Серіус Софтваре заборгованості за виконані роботи в розмірі 145 461,60 грн та 3 % річних в сумі 2 587,80 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 220,74 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Шевчука Дмитра Валентиновича до Товариства з обмеженою відповідальністю Серіус Софтваре про стягнення 148 049,40 грн - задовольнити.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Серіус Софтваре (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 4, Н/П № 52; ідентифікаційний код 41883292) на користь фізичної особи-підприємця Шевчука Дмитра Валентиновича (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість за виконані роботи в розмірі 145 461 (сто сорок п'ять тисяч чотириста шістдесят одна) грн 60 коп., 3 % річних в сумі 2 587 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят сім) грн 80 коп. та судовий збір в розмірі 2 220 (дві тисячі двісті двадцять) грн 74 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 02.05.2019.

Суддя В. В. Князьков