Рішення

від 02.05.2019 по справі 920/233/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.05.2019 Справа № 920/233/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Резніченко О.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/233/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн КАРГО ПАРТС" (вул. Закревського, 16, м. Київ, 02222),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайлайн 7" (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, м. Суми, 40000),

про стягнення 21137 грн. 95 коп. заборгованості за договором поставки № 12984-19/2018 від 28.03.2018,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача 21137 грн. 95 коп. заборгованості за договором поставки № 12984-19/2018 від 28.03.2018, в тому числі 14 261 грн. 74 коп. основного боргу за поставлений товар, 4338 грн. 64 коп. пені відповідно до п. 5.2. договору, 1065 грн. 29 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 1472 грн. 28 коп. 12% річних відповідно до п. 5.3. договору.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.03.2019 відкрито провадження у справі № 920/233/19, відповідачу наданий п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Ухвала господарського суду Сумської області від 12.03.2019 про відкриття провадження у справі № 920/233/18 направлена судом за місцезнаходженням відповідача згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, м. Суми, 40000).

Згідно з інформацією з сайту УДППЗ Укрпошта ( http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) за пошуком поштових відправлень, ухвала господарського суду Сумської області від 12.03.2019 про відкриття провадження у справі № 920/233/19 не вручена відповідачу під час доставки.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.04.2019 відкладений розгляд справи до 02.05.2019.

16.04.2019 ухвала господарського суду Сумської області від 12.03.2019 про відкриття провадження у справі № 920/233/19, що була надіслана за місцезнаходженням відповідача повернута до суду з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання .

Згідно зі ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких клопотань чи заяв станом на 02.05.2019 не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до договору № 12984-19/2018 від 28.03.2018 позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність відповідача визначені договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо (далі - "ТОВАР"), а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і послуги та здійснити їх оплату.

Згідно з п. 1.2. договору, номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що передаються за цим договором, термін та умови передачі, визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товари, які є невід'ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.

Пунктом 2.4. договору визначено, що погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується у товарних (видаткових) накладних та в рахунках на оплату, що являються невід'ємними складовими даного договору, без складання специфікацій.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціни на товар і послуги погоджуються сторонами у кожному окремому випадку і вказуються у товарних (видаткових) накладних, товарно-транспортних накладних, замовленнях-нарядах та актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною даного договору.

За домовленістю сторін товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом сторони вважають суму, на яку постачальник може поставити товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму кредитного ліміту (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, у випадку продажу товару на умовах попередньої оплати постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату.

Якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути оплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання покупцем або уповноваженою ним особою на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату.

Згідно з п. 3.7. договору, зобов'язання покупця щодо оплати поставленого товару та наданих послуг вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника.

Матеріалами справи, зокрема копіями рахунку № S0002678308 від 28.03.2018, видатковою накладною № SI0001070009 від 28.03.2018, підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару за договором на суму 16 561 грн. 74 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 14 261 грн. 74 коп.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Факт поставки позивачем відповідачу та отримання останнім за договором товару на загальну суму 16 561 грн. 74 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Згідно з видатковою накладною № SI0001070009 від 28.03.2018 строк оплати товару - до 11.04.2018.

Платіжними дорученнями № 40 від 22.05.2018, № 30 від 25.04.2018 підтверджується факт часткової оплати відповідачем отриманого товару в загальній сумі 2300 грн. 00 коп.; заборгованість становить 14 261 грн. 74 коп.

Відповідач не розрахувався за отриманий товар у повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача. Відповідачем не подано ні доказів оплати товару в сумі 14 261 грн. 74 коп., ні заперечень проти вимог позивача.

Враховуючи встановлений судом факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 16 561 грн. 74 коп., факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно його оплати у повному обсязі, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 14 261 грн. 74 коп. заборгованості за товар.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

За умовами п. 5.2. договору, за порушення грошового зобов'язання за цим договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.

У пункті 5.3. договору сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим договором, винна сторона несе відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити на користь іншої сторони за договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 4338 грн. 64 коп. за період з 14.04.2018 по 22.02.2019, виходячи з суми заборгованості з урахуванням часткових оплат, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

За прострочення оплати товару відповідачу нараховані 12 % річних в сумі 1472 грн. 28 коп. за період з 14.04.2018 по 22.02.2019, виходячи з суми заборгованості в розмірі 14 261 грн. 74 коп.

Також відповідачу нараховане інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 1065 грн. 29 коп. за період з 14.04.2018 по 22.02.2019, виходячи з суми заборгованості з урахуванням часткових оплат.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті "Урядовий кур'єр". При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

З матеріалів справи вбачається, що при розрахунку інфляційних збитків позивачем не враховано, що індекс інфляції розраховується в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Однак, перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що вказана обставина не призвела до нарахування інфляційних збитків за період з 14.04.2018 по 21.02.2019 в більшій сумі.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг, а також те, що право позивача щодо стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу, 12% річних та пені передбачене умовами укладеного між сторонами договору та діючим законодавством України, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4338 грн. 64 коп. пені відповідно до п. 5.2. договору, 1065 грн. 29 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 1472 грн. 28 коп. 12% річних відповідно до п. 5.3. договору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайлайн 7" (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 41821498) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн КАРГО ПАРТС" (вул. Закревського, 16, м. Київ, 02222, код ЄДРПОУ 37141112) 14 261 грн. 74 коп. боргу за поставлений товар, 4338 грн. 64 коп. пені, 1065 грн. 29 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 1472 грн. 28 коп. 12% річних, 1921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 03.05.2019.

Суддя О.Ю. Резніченко