Рішення

від 25.02.2019 по справі 205/6025/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

25.02.2019 Єдиний унікальний номер 205/6025/18

Провадження №2/205/143/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Шавули В.С.

за участю секретаря Сербена О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі ОСОБА_2 міської ради, треті особи: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора, Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив №373 про встановлення юридичного факту, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 27 серпня 2018 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до територіальної громади в особі ОСОБА_2 міської ради, треті особи: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора, Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив №373 про встановлення юридичного факту, визнання права власності в порядку спадкування за законом (а.с.2-6).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його батькові ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_1, який був членом ЖБК №373 до якого входила вказана квартира. ОСОБА_3 повністю виплатив пайові внески за вказану квартиру, що зазначено у довідці №219 від 04.12.2012 року виданої ЖБК №373.

28.11.2010 року ОСОБА_3 помер, у зв'язку із чим, після його смерті відкрилась спадщина на вказану квартиру, яку фактично прийняла дружина померлого - ОСОБА_4.

01.12.2010 року ОСОБА_4 померла, єдиним спадкоємцем після смерті якої є син померлої - ОСОБА_1.

Звернувшись до нотаріальної контори для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 позивач отримав відмову нотаріуса, у зв'язку із тим, що померлий батько не оформив своїх прав на квартиру АДРЕСА_1, у зв'язку із чим, квартира належним чином не зареєстрована за померлим 28.11.2010 року ОСОБА_3

Посилаючись на вищевикладене позивач просить суд встановити факт належності ОСОБА_3, померлому 28.11.2010 року, кооперативної квартири АДРЕСА_1; визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_4, померлої 01.12.2010 року.

Ухвалою суду від 28 серпня 2018 року позовну заяву прийнято та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження (а.с.28).

Учасники справи про день,час та місце судового розгляду повідомлялись відповідно до вимог ст.ст. 128-129 ЦПК України.

Позивач до суду надав письмову заяву, в якій вимоги позову підтримує та просить задовольнити (а.с.70).

Відповідач в особі свого представника за довіреністю - ОСОБА_5, до суду надав письмову заяву, в якій просить розглядати справу без своєї участі, справу розглянути відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.78).

Третя особа - ОСОБА_2 державна нотаріальна контора в особі свого представника до суду надала письмову заяву, в якій просить справу розглядати без участі свого представника відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.75).

Третя особа - ОК Житлово-будівельний кооператив №373 в особі свого представника в судове засідання не з'явилась. Про причини неявки представника не повідомила. Письмових заяв про розгляд справи без участі представника не надсилала.

У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з'явились.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

У відповідності до ст.. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, зокрема із правочинів, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України в редакції 2003 року).

За змістом ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підставою звернення до суду позивача є захист майнових прав та інтересів, пов'язаних із реалізацією права на спадкування.

Суд, з'ясувавши обставини по справі, дослідивши їх наданими доказами вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився у батьків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.10,20).

ОСОБА_3 являвся членом ОК ЖБК №373 . На підставі ордеру № 1358 від 16.05.1985 року ОСОБА_3 отримав у користування квартиру АДРЕСА_2 (а.с.13).

ОСОБА_3 повністю виплатив пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_2, про що свідчить довідка ОК Житлово-будівельний кооператив №373 №219 від 04.12.2012 року (а.с.12).

Згідно ст. 15 Закону України Про власність (в редакції 1992 року), член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Із відомостей КП ДМБТІ від 22.05.2018 року відомості щодо реєстрації права власності на вказану квартиру відсутні (а.с.14).

28 листопада 2010 року ОСОБА_3 помер (а.с.8). із відомостей наданих Другою ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою від 26.12.2018 року, після його смерті спадкова справа не заводилась (а.с.75).

01 грудня 2010 року померла ОСОБА_4 (а.с.9). Після її смерті із заявою про прийняття спадщини до Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся її син - ОСОБА_1 (з.а.с.41).

З матеріалів спадкової справи 684/2010 відкритої після смерті ОСОБА_4 вбачається, що спадщину після її смерті, яка складається із квартири №119 в убд.3-а на ж/м Комунар у м. Дніпропетровську, прийняв та оформив ОСОБА_1 (з.а.с.59). Але, спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1, після смерті матері, позивач не зміг оформити, так як постановою державного нотаріуса Другої ОСОБА_2 нотаріальної контори ОСОБА_6. від 19.06.2018 року йому відмовлено у видачі свідоцтва, у зв'язку із тим, що відсутня реєстрація права власності на це майно за померлим ОСОБА_3 (а.с.66).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Як зазначено ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Так, згідно ст.. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Також, згідно із ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Про це, зокрема, йдеться і в постанові Верховного суду України від 23.01.2013 року у справі № 6-164цс12, де зазначено, що у спадкоємця, який у встановленому порядку прийняв спадщину права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини.

За ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Більш того, згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, оскільки відповідно до абз.1 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 року отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця.

Отже, враховуючи вищевикладене, досліджені докази по справі та за своїм власним переконання, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3, померлий 28.11.2010 року, набув право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 так як сплатив повністю пайовий внесок за неї. У свою чергу ОСОБА_4, померла 01.12.2010 року, належним чином прийняла спадщину після смерті чоловіка - ОСОБА_3, померлого 28.11.2010 року, а тому дана спірна квартира входить у спадкову масу після її смерті.

Згідно вимог ст.. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, враховуючи вищевикладене, відсутні підстави задля задоволення вимог про виділ частки в натурі, припинення права на частку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд оцінивши в сукупності наявні у справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом є обґрунтованими, законними, доведеними, а тому за позивачем слід у судовому порядку визнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_4, померлої 01.12.2010 року, право власності на квартиру АДРЕСА_3.

На підставі викладеного та керуючись листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, Законом України Про нотаріат , ст. 1216-1217, 1268,-1269, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 2-5, 7, 10-13, 76-82, 89, 95, 141, 247, 258, 259, 263-265, 272 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до територіальної громади в особі ОСОБА_2 міської ради, треті особи: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора, Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив №373 про встановлення юридичного факту, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_4, померлої 01.12.2010 року, право власності на квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 66,5 кв.м., житловою площею 39,3 кв.м., що складається із: 1 - коридору, площею 3,6 кв.м., 2 - коридору, площею 7,4 кв.м., 3 - комори, площею 1,3 кв.м., 4 - кухні, площею 9,0 кв.м., 5 - житлової, площею 17,5 кв.м., 6 - житлової, площею 10,4 кв.м., 7 - ванної, площею 2,6 кв.м., 8 - туалету, площею 1,1 кв.м., 9 - житлової, площею 11,4 кв.м., І - лоджії, площею 2,2 кв.м.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано.

Повний текст судового рішення складено 18 березня 2019 року.

Суддя В.С. Шавула