Рішення

від 17.04.2019 по справі 1340/5921/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5921/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Бабич Ю.Б., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підгірці , представник - ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, представник - ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Підгірці звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 16.11.2018 року.

Позовна заява обґрунтована тим, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийняті оскаржувані рішення. Зазначає, що в ході проведення перевірки позивача, податковому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формування податкового кредиту по господарських операціях з контрагентом ТОВ Волинь Мото , що належало до предмету перевірки. На час здійснення спірних господарських операцій як ТОВ Підгірці так і його контрагенти були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти господарювання та платники податку. Вказує, що сам по собі факт недоліків в оформленні окремих документів, не свідчить про фіктивність операції. Зміст самих операцій не досліджувався. Юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому скаржник не може нести відповідальність за дії контрагентів, факт належного підтвердження поставки позивачу товарів та послуг підтверджується наданими для перевірки первинними документами, які містять для цілей оподаткування всі відомості про зміст та обсяг спірних операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене згідно вимог чинного законодавства, оскільки у видаткових накладних відсутня інформація щодо місце складання накладної, завірено підписами від постачальника та отримувача ТМЦ не ідентифікованих осіб, відсутня інформація про довіреність. Посадовими особами підприємства не надано інформації про осіб, які отримали товар, що не дає змоги встановити ким здійснювалось приймання товару. Відповідно до представлених до перевірки ТТН відсутня інформації про осіб, якими здійснено відпуск, приймання та отримання вантажу, відсутній відтиск печатки отримувача ТМЦ, також відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні операції в ТТН. Податковим органом в акті перевірки встановлені дані і факти, що доводять нереальність задокументованих господарських операцій у зв'язку з відсутністю матеріально-технічних і технологічних можливостей здійснювати відповідні послуги (роботи), тимчасово зберігати відповідний обсягів товару, транспортування ТМЦ, можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом контрагентом ТОВ Волинь Мото . Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечив, надав суду додаткові докази та пояснення, просив в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 12.12.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Ухвалою судді від 12.02.2019 року вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Судом встановлені наступні обставини:

02.11.2018 року відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Підгірці з питань проведення взаємовідносин із ТОВ Волинь Мото за березень 2018 року. За результатами перевірки складено акт за № 2641/13-01-14-14/30124.

Як вбачається з висновків акта перевірки, перевіркою встановлено такі порушення:

п. 198.1, п. 198.3 ст. 198; п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) встановлено завищення підприємством суми від'ємного значення, що зараховується о складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду за березень 2018 року на суму 754 500 гривень

16.11.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправними висновки акту перевірки на підставі якого відповідачем було винесено спірне рішення.

Судом встановлено, що позивачем укладено Договір купівлі - продажу № 02/2018 від 01.02.2018р. між ТОВ Волинь Мото (продавець) та ТОВ Підгірці (покупець) відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукцію (мінеральні добрива), іменовану надалі Товар , Покупець зобов'язується прийняти і сплатити його за умовами даного Договору. Найменування, кількість та ціна Товару за цим Договором вказується у видаткових накладних. Оплата за даним Договором здійснюється за попередньою домовленістю Сторін, яка може бути висловлена в усній або письмовій формі Продавець зобов'язується передати Покупцю товар належної якості. Поставка Товару відбувається на умовах самовивозу зі складу Продавця за власний рахунок та власними засобами Покупця. До перевірки подано копію вказаного договору та видаткові накладні на поставку мінеральних добрив. В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку та оплату за товар.

Висновки податкового органу по операціях з вказаним контрагентом ґрунтуються на таких висновках: відсутності в товарно - транспортних накладних інформації про осіб, якими здійснено відпуск, приймання та отримання вантажу; не ідентифіковано особу, що підписала видаткову накладну; не подано документа, який би підтверджував повноваження на отримання товарно - матеріальних цінностей; відповідно до наявної інформації в АІС Податковий блок перевіркою встановлено податкову інформацію по ТОВ Волинь Мото : ознаки невідповідності обсягів постачання обсягам придбання товарів, надання послуг, неможливо встановити транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення ТМЦ, недостатня кількість персоналу для здійснення заявлених фінансово-господарських операцій за вказаний період, враховуючи відсутність первинних документів, неможливо встановити складські приміщення на яких повинні були зберігатися товари, умови договорів в рамках яких повинні були відбуватися поставки ТМЦ, неможливо встановити рух коштів за придбані та реалізовані товари та взагалі факт здійснення розрахунків між підприємством та контрагентами, наявність незначних трудових ресурсів у постачальника, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування, навантаження та розвантаження, вказаних товарів згідно таких даних підприємство не придбавало.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами і доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пункту 198.1, статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.2, ст. 198 ПК України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6, статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Суд зазначає, що обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу зібраної податкової інформації або не можливості звірки контрагента, з котрим мав правовідносини контрагент позивача. Однак, така інформація та акти не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, тому що підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що його контрагентів не вдалось перевірити, або ними були допущені порушення.

При цьому, суд звертає увагу, що отримання податковим органом податкової інформації, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентом позивача суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2ст. 9 цього Закону).

Відповідно до п. 180.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

- будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

- будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

- будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Судом в ході судового розгляду встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, належним чином оформлені та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні, відтак повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Долучені до матеріалів справи документи, повністю спростовують висновки відповідача про фіктивність господарських операцій.

Судом також встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від контрагентів оформлені відповідно до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Крім цього, відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній вище нормі, податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід також зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договору укладеного позивачем з ТОВ Волинь Мото .

ТОВ Підгірці надано суду копії документів, що підтверджують транспортування зерна від ТОВ Волинь Мото , зокрема Договір про надання послуг перевезення №01/10/2017 від 01.10.2017р. укладений між ТОВ Підгірці і ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_2 виконаних робіт про перевезення міндобрив від 01.03.2018 року ФОП ОСОБА_3 та 21 товарно - транспортну накладну.

Щодо посилань відповідача на відсутність у товарно-транспортних накладних інформації про осіб, якими здійснено відпуск, приймання та отримання вантажу як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, суд зазначає, що вимогами податкового обліку, не передбачено обов'язковості складання ТТН у підтвердження здійснення господарських операцій. На думку суду, наявність чи відсутність у товарно-транспортних накладних інформації про осіб, якими здійснено відпуск, приймання та отримання вантажу є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Відсутність у ТТН інформації про осіб, якими здійснено відпуск, приймання та отримання вантажу не спростовує реальності здійснених ним господарських операцій, оскільки факт реальності підтверджується належними та допустимими доказами долученими позивачем до матеріалів справи, а саме видатковими, податковими накладними, підписаними актами приймання виконання робіт, розрахунковими документами, договорами. Усі долучені позивачем докази мають необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність.

Суд встановив, що згідно акту перевірки, основними доводами відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства у взаємовідносинах із зазначеним контрагентом є наступні: видаткові накладні, акт и здачі-прийняття робіт (послуг) підписано особою, яку не ідентифіковано, що не дає можливості визначити, хто саме прийняв товар, і позивач до перевірки не надав документи на підтвердження повноважень конкретної особи на отримання товару (послуг);

Як встановлено судом, позивачем на підтвердження взаємовідносин з вищезазначеним контрагентом долучено до матеріалів справи: видаткові накладні, ТТН, платіжні доручення, акти виконаних робіт, оборотно-сальдові відомості, банківські виписки.

Відтак, факт належного документального підтвердження поставки позивачу товарів і послуг, а також їх використання у власній господарській діяльності підтверджується наданими для перевірки первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій.

Суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

Також, відповідач не наводить в акті обставини, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки податкового органу ґрунтуються лише на даних інформаційних систем, а не аналізу суті та наслідках господарських операцій, які мали місце у березні 2018 року, що може бути безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів.

Відповідач не посилається в акті на докази, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди.

Зокрема, не можна вважати обґрунтованим висновок відповідача про не підтвердження факту поставки або надання послуг у зв'язку з відсутністю прізвища особи, яка підписала видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (послуг).

При цьому слід враховувати визначений у ПК України принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Слід зазначити, що така обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і як наслідок вдруге сплачувати податок на додану вартість, пеню, оскільки такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевказана позиція суду узгоджується із рішенням Європейського суду з прав людини у справі Булвес проти Болгарії від 22.01.2009 року (заява № 3991/03).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Рішення Європейського суду з прав людини по справі Інтерсплав проти України (заява № 803/02); у п. 38 якого визначено, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Натомість, відповідач не надав доказів фіктивності (безтоварності) господарських операцій позивача із вищезазначеними контрагентами, у зв'язку чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене вище, податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області № НОМЕР_1 від 16.11.2018р. є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 11 317 грн. 50 коп., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Підгірці (80660, Львівська область, Бродівський район, с. Підгірці) до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 16.11.2018 року № НОМЕР_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Підгірці (ЄДРПОУ 30124567, Львівська область, Бродівський район, с. Підгірці) 11317,50 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 02.05.2019 року.

Суддя Гавдик З.В.