Рішення

від 22.04.2019 по справі 640/951/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2019 року 11:02 № 640/951/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., за участю секретаря судових засідань Семеняки А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМРАД" ( 04112, м. Київ, вулиця Дегтярівська, 62 А, код ЄДРПОУ 32049251) доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2018 року ,

за участю представників сторін:

від позивача: Нестеренко А.В., Вакулка Ю.В.

від відповідача: Перепелюк О.В., Черевична В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМРАД" (далі по тексту - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить: визнати протиправними та скасувати, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2018 року за № 6102615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 829255,00 грн. та № 6112615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 285615,00 грн. та нараховано 71403,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржені податкові повідомлення-рішення від 13.11.2018 за № 6102615147 та № 6112615147 винесені на підставі акта від 23.10.2018 за № 272/26-15-14-07-02-10/32049251, складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ІМРАД . Позивач стверджує про помилковість висновків відповідача стосовно того, що первинні документи ТОВ ІМРАД щодо отримання товарів ТОВ АЛЬФА КОМП-К не опосередковувались реальним рухом активів між позивачем та контрагентами-постачальниками. Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ АЛЬФА КОМП-К підтверджується, в тому числі первинними документами, що відповідають вимогам ч.2. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та податковими накладними, що відповідають вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Також позивач зазначає, що відповідач, в особі уповноважених на проведення перевірки осіб, не зазначає, які конкретно первинні документи є дефектні та які вимоги чинного законодавства були порушенні при їх складанні. Відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Закупівля товару здійснювалась позивачем з метою одержання економічної вигоди та відповідала основному виду його діяльності Оптова торгівля електронним та телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього КВЕД 46.52. Невеликий розмір та вага товару не потребували будь-якого спеціального транспорту.

Додатково позивач зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів, призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту.

Ухвалою суду від 18 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі. Суд постановив здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

04 лютого 2019 року відповідачем поданий до суду відзив на позовну заяву. В спростування заявлених позовних вимог відповідач стверджує, що первинні документи позивача щодо отримання товарів ТОВ АЛЬФА КОМП-К не опосередковувались реальним рухом активів, оскільки перевіркою взаємовідносин між позивачем та ТОВ АЛЬФА КОМП-К встановлено дефектність наданих ТОВ ІМРАД до перевірки первинних документів щодо проведених господарських операцій із зазначеним постачальником. Вказані документи не дають змоги визначити виробника та якісні характеристики товару;

Відсутність реального руху активів підтверджується неможливістю виконання ТОВ АЛЬФА КОМП-К оформлених господарських операцій у зв'язку з відсутністю необхідних умов для їх здійснення через відсутність основних фондів, транспортних засобів, виробничих потужностей, виробничих запасів.

Крім того, додатковими обставинами підтвердження дійсності висновків відповідача є неможливість визначення реальних постачальників та виробників придбаних позивачем товарів, короткотривалий період здійснення господарської діяльності підприємства-постачальника та невідоме походження товару по ланцюгу постачання.

Ухвалою суду від 18.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

В період з 16 листопада 2017 року по 16 жовтня 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2017 у справі № 357/12569/16-к, на підставі наказу від 13.11.2017 №12218, виданого Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ІМРАД (код ЄДРПОУ 32049251) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ АЛЬФА КОМП-К (код ЄДРПОУ 39625243), ТОВ ТРЕЙДЕКСИМ ФП (код ЄДРПОУ 39467269), ТОВ АКТИВ-ТРЕЙД ЛТД (код ЄДРПОУ 39565148), ТОВ БТК ПРОМБУДПОСТАЧАННЯ (код ЄДРПОУ 39700676), ТОВ ВЕТАВІЯ (код ЄДРПОУ 39710663), ТОВ РА МОДУЛЬ-РЕКЛАМА (код 39714893), ТОВ КИЙПАНОРАМА (код ЄДРПОУ 39764766), ТОВ РЕКЛАМА ПРАЙ (код ЄДРПОУ 39820830), ТОВ ІК та технології (код ЄДРПОУ 39999284) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатом якої складено відповідний акт перевірки від 23 жовтня 2018 року №272/26-15-14-07-02-10/32049251.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.44.1, п.44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п.134.1 т. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 829 255,00 грн;

- п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу Украни, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 921 395,00 грн.

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються, зокрема, на тому, що в період з 01.05.2015 по 30.11.2015 позивачем документально оформлено операції з придбання товарів лише у ТОВ АЛЬФА КОМП-К (код ЄДРПОУ 39625243). Вказане товариство придбавало реалізований товар у ТОВ ДЕЛСІС (код ЄДРПОУ 39467269). Водночас, відсутність подальшого джерела походження імпортних товарів виключило можливість відстежити постачальників товарів по ланцюгу до ТОВ ДЕЛСІС . За таких обставин відповідач приходить до висновку, що документальне оформлення господарських операцій здійснено за відсутності факту їх реального здійснення.

На підставі висновків акта перевірки від 23 жовтня 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві винесло податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2018 року за № 6102615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 829 255,00 грн та податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2018 року № 6112615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 285 615,00 грн та нараховано 71 403,75 грн штрафних (фінансових) санкцій

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд враховує наступне.

Розміри та порядок плати податку на прибуток, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння податку визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків та зборів.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції станом на час проведення перевірки), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При встановлені факту здійснення (реальності) господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ АЛЬФА КОМП-К суд враховує те, що між ТОВ ІМРАД та ТОВ АЛЬФА КОМП-К було укладено договір поставки товару від 04.05.2015 за №04051, за умовами якого позивач виступав Покупцем, а контрагент -Постачальником.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій сторонами складені відповідні податкові та видаткові накладні. У рахунок оплати товару за договором позивачем переховані кошти, в підтвердження чого суду надані копії виписок по розрахунковим рахункам ТОВ "ІМРАД".

Судом відхиляються доводи відповідача про дефектність вказаних первинних документів позивача через відсутність змоги визначити виробника та якісні характеристики товару, оскільки не відповідають вимогам чинного закону.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Враховуючи зазначене, до обов'язкових реквізитів документів законом не віднесено відомості щодо виробника та якісних характеристик товару.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, вказані в акті перевірки порушення позивачем приписів податкового законодавства мотивовані неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів по взаємовідносинам із ТОВ АЛЬФА КОМП-К та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій. Контролюючим органом зроблено висновок про неможливість здійснення ТОВ АЛЬФА КОМП-К операцій з поставки на адресу позивача зазначених у податкових накладних товарів, за відсутності у вказаного контрагента виробничих потужностей, складів, найманих працівників, транспорту.

Так, що стосується відсутності необхідної кількості працівників для проведення господарської діяльності та неможливості встановити ланцюг постачання суд зазначає, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.01.2018 №К/9901/921/18, від 27.02.2018 №К/9901/4256/17, від 06.02.2018 №К/9901/8403/18, від 30.01.2018 №К/9901/5786/18, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Також, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

З відзиву вбачається, що відповідач як на підставу для висновку щодо нереальності здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ АЛЬФА КОМП-К посилається на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19.01.2017 у справі №756/14980/16-к.

Вказаним вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 17.11.2016 між прокурором та обвинуваченим, який був засновником та керівником ТОВ "ДЕЛСІС". Обвинувачений, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, а реєстраційні та установчі документи ТОВ "ДЕЛСІС" передав невстановленій досудовій слідстві особі, що дало їй можливість використовувати ТОВ "ДЕЛСІС" для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємства на користь реального сектору економіки.

Між тим, сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19.01.2017 у справі №756/14980/16-к не містить жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ АЛЬФА КОМП-К .

Враховуючи наведене, суд зазначає, що всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів контрагента позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Водночас, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМРАД" ( 04112, м. Київ, вулиця Дегтярівська, 62 А, код ЄДРПОУ 32049251) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2018 року №6102615147 та від 13 листопада 2018 року №6112615147.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМРАД" ( 04112, м. Київ, вулиця Дегтярівська, 62 А, код ЄДРПОУ 32049251) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 17795,00 грн. (сімнадцять тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук