Рішення

від 03.05.2019 по справі 640/19497/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 травня 2019 року № 640/19497/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПублічного акціонерного товариства Укрпошта доГоловного управління ДФС у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

22.11.2018 Публічне акціонерне товариство Укрпошта (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.08.2018 № 0036705101 та від 03.08.2018 № 0036695101.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в ході проведення камеральних перевірок було встановлено порушення терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання за ІІІ квартал 2017 року та застосовано до позивача штрафні санкції; спірні податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню; відповідно до абз. б пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України кінцевою датою сплати податку на нерухоме майно за ІІІ квартал 2017 року було 30.10.2017; вказаний факт підтверджується, зокрема, листом Інституту української мови (вих. № 307/672 від 29.12.2017), в якому вказано, що при зазначенні дати до 31.12.2017 кінцева дата - 31.12.2017 - входить до визначеного часового терміну, навіть якщо після вказаної дати відсутній прислівник включно ; такої позиції притримується і Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 по справі 821/573/16 та від 25.04.2018 по справі № 815/4720/16.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

30.11.2018 суд відкрив провадження у справі № 640/19497/18 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

14.01.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що згідно із ст. 266 ПК України кінцевою датою сплати позивачем податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за ІІІ квартал 2017 року є 29.10.2017; прийменник до в поєднанні із числівниково-іменниковою формою, наприклад: до 30.10.2017 , означає, що кінцевий термін сплати - 29.10.2017; позивач сплатив податок 30.10.2017, чим порушив встановлені строки сплати узгодженого податкового зобов'язання; на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України до позивача були застосовані штрафні санкції.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено камеральні перевірки ПАТ Укрпошта з питань своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в ході яких встановлено порушення платником податків терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначеного п. 57.1 ст. 57, п. 287.3 ст. 287 ПК України.

За результатами перевірок складено Акти № 2003/10-36-51-01/21560045 від 11.07.2018 та № 2002/10-36-51-01/21560045 від 11.07.2018.

25.07.2018 позивач звернувся до Головного управління ДФС у Київській області із запереченнями на Акти перевірок № 2003/10-36-51-01/21560045 від 11.07.2018 та № 2002/10-36-51-01/21560045 від 11.07.2018.

Листом (вих. № 13775/10/10-36-12-03 від 02.08.2018) Головне управління ДФС у Київській області повідомило позивача про залишення заперечень без задоволення, а висновків актів - без змін.

03.08.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0036695101, яким на підставі п.п. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75, ст. 76, ст. 102, п. 126.1 ст. 126 ПК України до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 306,82 грн.

03.08.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0036705101, яким на підставі п.п. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75, ст. 76, ст. 102, п. 126.1 ст. 126 ПК України до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 03,73 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до ДФС України.

Рішенням про результати розгляду скарги (вих. № 34064/6/99-99-11-03-01-25 від 19.10.2018) ДФС України залишила податкові повідомлення-рішення № 0036695101 та № 0036705101 без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями № 0036695101 від 03.08.2018 та № 0036705101 від 03.08.2018 позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Поняттю податковий період присвячена ст. 33 ПК України, якою встановлено, що податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Згідно із п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період для обчислення і сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дорівнює календарному року.

При цьому, п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України передбачено, що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Строки сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлені законодавцем у п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, який визначає, що податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 126.1 ст. 126 ПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, 30.10.2017 позивач здійснив сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ІІІ квартал 2017 року в розмірі 3 068,20 грн. та 37,30 грн.

Відповідач, вважаючи що граничним терміном сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ІІІ квартал 2017 року є дата 29.10.2017, застосував до позивача штрафні санкції в розмірі 10% від суми податкового зобов'язання.

Як зазначалось вище, строки сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для юридичних осіб встановлені підпунктом б п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, де зазначено, що податок підлягає сплаті щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Іншими словами, дата закінчення строку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для юридичних осіб поєднана законодавцем із прийменником до , у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати виконання обов'язку по сплаті податку саме 30 числа відповідного місяця, а не 29, як стверджує відповідач.

До того ж, згідно ст. 1 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, ця Конвенція застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах.

За змістом ст. 2 Конвенції термін dies a quo означає день, з якого починається відлік строку, а термін dies ad quem означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до ст. 3 Конвенції строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem. Проте положення попереднього пункту не заважають тому, щоб та чи інша дія, яка має бути здійснена до спливу встановленого строку, виконувалася у день dies ad quem лише до закінчення нормального робочого часу.

Враховуючи положення Конвенції та логіко-граматичне трактування підпункту б п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК, суд вважає, що останнім днем сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є саме 30 число відповідного місяця. Тобто податок, сплачений юридичною особою, 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, є таким, що сплачений вчасно.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення й в практиці Верховного Суду, зокрема, в постанові від 25.04.2018 по справі № 815/4720/16, в постанові від 23.04.2019 по справі №808/2690/17 тощо.

За правилами п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Таким чином, позивачем було виконано обов'язок щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вчасно, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, встановлених п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Принагідно суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.

При цьому, суд акцентує увагу, що в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено наявність правових підстав для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , яке, згідно із Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , є джерелом права.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірність нарахування позивачу штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Укрпошта - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 03.08.2018 № 0036695101.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 03.08.2018 № 0036705101.

4. Стягнути з Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код - 39393260, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства Укрпошта (ідентифікаційний код - 21560045, адреса: 01001 м. Київ, вул. Хрещатик, 22), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко