Рішення

від 02.05.2019 по справі 344/14438/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/14438/16-ц

Провадження № 2/344/392/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Антоняка Т.М.,

секретаря Максимів Н.С.,

представника позивача Сохана В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Івано-Франківська матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Х-Адванс до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Гаражний кооператив Соколи про визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію переходу речових прав,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ТзОВ Х-Адванс звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Гаражний кооператив Соколи . Вимогами позову просить:

визнати недійсним недійсним договір купівлі-продажу гаражу, що розташований: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта 72198826101, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським Віталієм Даниловичем 29.12.2014 року за № 4544;

скасувати рішення про державну реєстрацію переходу речових прав та їх обтяжень № 181458248 від 29.12.2014 року, прийняте приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д. на підставі вищевказаного договору.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_2 від 25.10.2012 року ТОВ Х-Адванс є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3, площею 6,2207 га по АДРЕСА_2, з цільовим призначенням - для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, яку облаштовано тимчасово згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №287 від 21.07.1998 року. Жодних рішень, чи документів дозвільного характеру на капітальну забудову вказаної ділянки, у тому числі іншими особами, компетентними органами не приймалося та не видавалося, а встановлення гаражів на ній допускалося виключно на тимчасовій основі і без права реєстрації речових прав на них, як на об'єкти нерухомого майна, та за умови сплати власнику земельної ділянки (землекористувачу) зацікавленими особами за фактичне користування гаражною стоянкою. На даний час відповідні взаємини між зацікавленими особами та власником земельної ділянки, врегульовано Тимчасовим порядком користування гаражною автостоянкою затвердженим протоколом №1 загальних зборів учасників ТОВ Х-Адванс від 01.02.2013 року. Однак, всупереч чинному законодавству та без погодження з ТОВ Х-Адванс , як власника землі, у 2013-му році, протягом кінця травня - початку червня місяця, Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області було прийнято 38 рішень про первинну реєстрацію речових прав на окремі гаражі розташовані на належній ТОВ Х-Адванс земельній ділянці, як на новостворені об'єкти нерухомого майна та видано Свідоцтва про право власності на них.

Позивач зазначає, що не погоджуючись з такими рішеннями Реєстраційної служби, як власник земельної ділянки на якій розташовані гаражі щодо яких приймалися відповідні рішення,ТОВ Х-Адванс оскаржило їх в судовому порядку. Зокрема, 20.03.2014 року позивачем оскаржено до Івано-Франківського окружного адміністративного суду рішення № 2759533 від 31.05.2013 року державного реєстратора про первинну реєстрацію як об'єкту нерухомого майна гаража НОМЕР_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 72198826101 та первинну реєстрацію речових прав на нього за ОСОБА_3. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2015 року, частково зміненою постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 року адміністративний позов ТОВ Х-Адванс до Реєстраційної служби та третіх осіб, які не заявляли самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ГК Соколи та гр.ОСОБА_3 було задоволено частково. Визнано недійсними та скасовано Рішення №2759533 від 31.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області про державну реєстрацію прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, Соколи гаражний кооператив, гараж НОМЕР_4 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 72198826101) за суб'єктом: ОСОБА_3, податковий номер НОМЕР_1, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.05.2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ГК Соколи на вище вказані судові рішення, а 04.07.2016 року Верховний суд України відмовив ГК Соколи у допуску згаданої справи для перегляду вказаної ухвали Вищого адміністративного суду України.

Як зазначає позивач, 26.04.2016 року, вказані судові рішення разом з заявою встановленого взірця, ТОВ Х-Адванс подало до Реєстраційної служби для їх виконання та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію речових прав відповідача-1 на відповідний гараж і скасування записів про відкриття відповідного розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За результатами розгляду заяви ТОВ Х-Адванс 27.04.2016 року Реєстраційною службою прийнято рішення №29433400, яким у внесенні запису про прийняття вище вказаного судового рішення відмовлено, посилаючись на те, що на момент розгляду заяви право власності на зазначене в судовому рішенні майно перереєстровано за іншою особою. Тобто, підставою для відмови в виконанні судового рішення став той факт, що попри судове оскарження правомірності первинної реєстрації речових прав на гараж ОСОБА_3 відчужив його. Відповідно до інформаційної довідки №58371808 від 28.04.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданої Реєстраційною службою ТОВ Х-Адванс стало відомо, що реєстрація переходу прав власності на гараж НОМЕР_4 здійснено на підставі договору купівлі-продажу гаражу, укладеного між ОСОБА_3 (як продавцем) та ОСОБА_4 (як покупцем), посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д. 29.12.2014 року за № 4544 (оскаржуваний правочин) і рішення останнього про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18458248 від 29.12.2014 року, прийнятого на підставі оскаржуваного правочину. ТОВ Х-Адванс просив вище вказаний правочин визнати недійсним, а рішення про реєстрацію переходу прав власності за ним скасувати в судовому порядку з тих підстав, що всі обставини первинної реєстрації об'єкту продажу як об'єкту нерухомого майна та первинної державної реєстрації речових прав на нього за ОСОБА_3 були предметом дослідження у вище згаданій адміністративній справі № 809/878/14, в якій брали участь ТОВ Х-Адванс , Реєстраційна служба, ОСОБА_3 і ГК Соколи . Рішення у вказаній справі набрало законної сили і в розрізі положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені ним, зокрема щодо ТОВ Х-Адванс , ОСОБА_3 і ГК Соколи , як і сам факт незаконності проведення та подальшого скасування такої реєстрації не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. З огляду на вище згадані судові рішення та встановлені ними обставини, в тому числі щодо ОСОБА_3, а також в розрізі положень ст.ст.203, 215, 216, 228, 230, 236 ЦК України, ОСОБА_3 не мав права вчиняти щодо відповідного майна будь-яких правочинів, оскільки набув прав на нього в супереч чинного законодавства, а відчужуване ним право ще з 20.03.2014 року було предметом оскарження в суді за результатами якого 02.12.2015 року первинна державна реєстрація відчужених ОСОБА_3 речових прав була скасована. Крім того, на момент укладення оскаржуваного правочину у його сторін не було всіх необхідних для укладення оскаржуваного правочину документів. Так, в супереч вимог закону та умов оскаржуваного правочину ОСОБА_3 приховав фактичні обставини справи, факт оскарження в суді первинної реєстрації речових прав на об'єкт продажу, яка в подальшому була скасована в судовому порядку, і ввів в оману як покупця (ОСОБА_4), так і нотаріуса щодо інших умов договору, які згідно ч.1 ст.377 ЦК України є істотними, надавши сфальсифіковані посадовими особами ГК Соколи документи щодо земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт відчуження, а саме Довідку № 214/01-04 від 26.12.2014 року. Про обман зі сторони ОСОБА_3 свідчить й зміст оскаржуваного правочину в п. 8 якого останній свідчив, що стосовно відчужуваного гаража на момент укладення договору судового спору чи прав третіх осіб як у межах, так і за межами України, немає, а внаслідок продажу відчужуваного майна не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, що від покупця не приховано інших обставин, які мають істотне значення, що фактично не відповідало дійсності. Вказане є очевидним свідченням вчинення оскаржуваного правочину під впливом обману. Також, з матеріалів справи встановлено, що речове право власності на земельну ділянку, на якій розташовано відчужуваний гараж було зареєстровано не за ОСОБА_3 і не за ГК Соколи , а за ТОВ Х-Адванс , про що свідчить відповідний Державний акт на право власності на земельну ділянку. Будь-яких речових прав на користування відповідною земельною ділянкою на час укладення оскаржуваного правочину, чи тим паче на її капітальну забудову,за ОСОБА_3 чи ГК Соколи не було зареєстровано.

Щодо договору оренди землі від 16.03.2006 року, укладеного між ГК Соколи та Івано-Франківською міською радою, то даним договором не передбачалося права капітальної забудови відповідної ділянки а ні для ГК Соколи , а ні для його членів, а сам договір припинив свою дію ще 03.04.2007 року і на новий термін не переукладався. В тому числі, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року по справі №909/538/13 залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 року було залишено без задоволення позов ГК Соколи з вимогою переукласти згаданий договір оренди на новий термін. Даний факт також встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили і повторному доказуванню також не підлягає. Попри істотне значення обох вище згаданих обставини для укладення оскаржуваного правочину як такого, намагаючись уникнути виконання вище згаданого судового рішення, ОСОБА_3 свідомо приховав їх як від покупця, так і від нотаріуса та навмисно ввів їх в оману щодо обставин, які напряму впливають на можливість вчинення правочину. Вище вказані докази заперечення та замовчування відповідних обставин ОСОБА_3 свідчить про те, що оскаржуваний правочин було укладено саме під впливом обману. ОСОБА_3 здійснив розпорядження об'єктом нерухомості, первинна реєстрація якого, як і реєстрація відчужуваних ним за оскаржуваним правочином речових прав, здійснені всупереч чинного законодавства України і всупереч інтересів позивача. Як наслідок, подальше відчуження незаконно набутих у такий спосіб прав теж суперечить вимогам чинного законодавства і вище згаданому судовому рішенню в адміністративній справі зокрема, і також порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ Х-Адванс як власника земельної ділянки на якій розташовано об'єкт відчуження. Відповідно, з огляду на положення ч.1-4 ст.13, ч.1 ст.203 тач.1, 3 ст.215, ст.230 ЦК України,є всі правові підстави для визнання оскаржуваного правочину недійсним.

У судовому засіданні представник позивача Сохан В.Є. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з мотивів, викладених у заяві, просив позов задовольнити. У подальшому не прибув в судове засідання, подавши заяву про розгляд справи без його участі та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Гаражного кооперативу Соколи в судове засідання не з'явився, наявними письмовими поясненнями у справі зазначається про відсутність підстав для задоволення позову (а.с. 78-80).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 25.10.2012 року, ТОВ Х-Адванс є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 площею 6,2207 га по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням - для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, яку облаштовано тимчасово згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №287 від 21.07.1998 року (а.с. 8).

Відповідно до копії Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2759533 від 31.05.2013 року (а.с. 12), державний реєстратор прав на нерухоме майно Благий А.М., Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області провела державну реєстрацію права власності на гараж, що розташований: АДРЕСА_1 за суб'єктом ОСОБА_3, податковий номер НОМЕР_1, що підтверджується також копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 13).

Як слідує з матеріалів справи, позивачем оскаржено до Івано-Франківського окружного адміністративного суду рішення №2759533 від 31.05.2013 року державного реєстратора про первинну реєстрацію як об'єкту нерухомого майна гаража НОМЕР_4 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 72198826101 та первинну реєстрацію речових прав на нього за ОСОБА_3. 21.03.2014 року, на підставі поданого ТОВ Х-Адванс позову, Івано-Франківським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі №809/878/14 (а.с. 14).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року у справі № 809/878/14 (а.с. 15-17) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: - гаражний кооператив "Соколи", ОСОБА_3 про скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій, позов задовольнено повністю. Визнано недійсним та скасовано рішення №2759533 від 31.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області Благого Андрія Михайловича про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: АДРЕСА_1 за суб'єктом: ОСОБА_3, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна. Зобов'язано Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідний запис про скасування державної реєстрації речових прав на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: ОСОБА_3 (а.с. 15-17).

Згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 року, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2015 р. по справі № 809/878/14 - скасовано в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-АДВАНС" про зобов'язання Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідного запису про скасування державної реєстрації речових прав на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 18-21).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.05.2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ГК Соколи на вище вказані судові рішення (а.с. 22-24).

Відповідно до ухвали Верховного суду України від 04.07.2016 року відмовлено у допуску згаданої справи для перегляду вказаної ухвали Вищого адміністративного суду України (а.с. 25).

Крім того, як встановлено, рішенням рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2013 року у справі № 909/538/13 задоволено позов Гаражного кооперативу "Соколи" до відповідача, Івано-Франківської міської ради про укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 16.03.2006р., в редакції запропонованій позивачем. Зобов`язано укласти між Івано-Франківською міською радою та Гаражним кооперативом "Соколи" додаткову угоду до договору оренди землі від 16.03.2006р., в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі від 16.03.2006р.

Івано-Франківська міська рада (76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, ідент. код 33859506) в особі міського голови - Анушкевичуса Віктора Андрюсовича, що діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", іменована в подальшому Орендодавець, та Гаражний кооператив "Соколи"(76006, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 225, ідент. код 32872730), в особі голови кооперативу Лилика Іллі Григоровича, що діє на підставі Статуту, іменоване в подальшому Орендар, уклали додаткову угоду до договору оренди землі, укладеного 16.03.2006 р. (надалі по тексту Договір), про наступне:

1) викласти п. 5.1. Договору в наступній редакції: " 5.1. Договір укладено терміном до 16.03.2014 р. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж: за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

2.ІНШІ УМОВИ.

У всьому іншому сторони керуються умовами, викладеними у договорі оренди землі від 16.03.2006р.

Підписи сторін

Гаражний кооператив "Соколи" Івано-Франківська міська рада

---

І.Г.Лилик

---

В.А.Анушкевичус

"__"

---

2013р. "__"

---

2013р.

Стягнуто з відповідача, Івано-Франківської міської ради на користь Позивача, Гаражний кооператив "Соколи" - 1 147,00грн. судового збору.

Зазначені обставини встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2013 року, відповідно до якої переглянуто вищевказане рішення в апеляційному порядку (а.с. 28-30).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2013 року апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради від 09.08.2013р. № 1304/09-15/в - задоволено. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2013р. у справі № 909/538/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю. Стягнуто з Гаражного кооперативу Соколи (76006, м. Івано-Франківськ, вул. Симоненка. 5а/44, код 32872730) на користь Івано-Франківської міської ради (76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код 33859506) - 573,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги (а.с.28-30).

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 31 березня 2014 року, касаційну скаргу Гаражного кооперативу "Соколи" залишено без задоволення. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 у справі № 909/538/13 господарського суду Івано-Франківської області залишено без змін (а.с. 31-33).

Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, що встановлені вищезазначеними рішеннями, не доказуються при розгляді даної справи.

Рішенням №29433400 від 27.04.2016 року про відмову у скасуванні, державний реєстратор прав на нерухоме майно Козакевич Х.М., Івано-Франківська міська рада, у внесенні запису про прийняття вище вказаного судового рішення відмовлено, посилаючись на те, що на момент розгляду заяви право власності на зазначене в судовому рішенні майно перереєстровано за іншою особою, а право власності за ОСОБА_3 припинено (а.с. 26).

Встановлено, що 29 грудня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу гаражу, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д. за № 4544, предметом якого був гараж НОМЕР_4, зазначений літерою А, загальною площею 28 кв. м., що знаходиться в гаражному кооперативі Соколи в м. Івано-Франківськ, що підтверджується копією Договору купівлі-продажу та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 144, 27).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України, передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх, непрацездатних дітей.

Тобто дана стаття встановлює умови чинності правочинів. У разі недотримання вказаних умов правочин є недійсним.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, істотне значення мають природа правочину, права та обов'язки сторін, властивості і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України, розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно роз'яснень, що містяться у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року, відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

П. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року встановлює, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Всі обставини первинної реєстрації об'єкту продажу як об'єкту нерухомого майна та первинної державної реєстрації речових прав на нього за ОСОБА_3 були предметом дослідження у вище згаданій адміністративній справі № 809/878/14, у якій брали участь ТОВ Х-Адванс , Реєстраційна служба, ОСОБА_3 і ГК Соколи . Рішення у вказаній справі набрало законної сили і в розрізі положень ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені ним, зокрема щодо ТОВ Х-Адванс , ОСОБА_3 і ГК Соколи , як і сам факт незаконності проведення та подальшого скасування такої реєстрації, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

З огляду на вище згадане судове рішення та встановлені ним обставини, в тому числі щодо ОСОБА_3, а також у розрізі положень ст.ст. 203, 215, 216, 228, 230, 236 ЦК України, ОСОБА_3 не мав права вчиняти щодо відповідного майна будь-яких правочинів, оскільки набув прав на нього всупереч чинного законодавства, а відчужуване ним право ще з 20.03.2014 року було предметом оскарження в суді, за результатами якого 02.12.2015 року первинна державна реєстрація відчужених ОСОБА_3 речових прав була скасована.

Відтак слідує, що всупереч вимог закону та умов оскаржуваного правочину ОСОБА_3 приховав фактичні обставини справи, факт оскарження в суді первинної реєстрації речових прав на об'єкт продажу, яка в подальшому була скасована в судовому порядку, і ввів в оману як покупця (ОСОБА_4), так і нотаріуса щодо інших умов договору, які згідно ч.1 ст.377 ЦК України є істотними.

Також, як вбачається з п. 8 оскаржуваного Договору купівлі-продажу гаражу від 29.12.2014 року, Продавець за Договором підтверджує, що стосовно відчужуваного гаража на момент укладення договору судового спору чи прав третіх осіб як у межах, так і за межами України, немає, а внаслідок продажу відчужуваного майна не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, що від покупця не приховано інших обставин, які мають істотне значення, що фактично не відповідало дійсності.

Як встановлено з матеріалів справи, речове право власності на земельну ділянку, на якій розташовано відчужуваний гараж, було зареєстровано не за ОСОБА_3 і не за ГК Соколи , а за ТОВ Х-Адванс , про що свідчить відповідний Державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с. 8). Будь-яких речових прав на користування відповідною земельною ділянкою на час укладення оскаржуваного правочину, за ОСОБА_3 чи ГК Соколи не було зареєстровано.

Відносно договору оренди землі від 16.03.2006 року, укладеного між ГК Соколи та Івано-Франківською міською радою, то ним не передбачалося права капітальної забудови відповідної ділянки а ні для ГК Соколи , а ні для його членів, а сам договір припинив свою дію ще 03.04.2007 року і на новий термін не переукладався. В тому числі, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року по справі №909/538/13, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 року, було залишено без задоволення позов ГК Соколи з вимогою переукласти згаданий договір оренди на новий термін. Даний факт також встановлено судовим рішенням яке набрало законної сили і повторному доказуванню також не підлягає.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судом встановлено навмисне введення ОСОБА_3 іншої сторони, а саме ОСОБА_4, в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, а тому наявні всі підстави для визнання договору купівлі-продажу гаражу від 29 грудня 2014 року, виходячи з положень, передбачених ст. 230 Цивільного кодексу України, недійсним.

У відповідності до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

За таких обставин, оскільки вимога про скасування рішення про державну реєстрацію переходу речових прав на нерухоме майно є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, тому суд дійшов висновку про скасування рішення про державну реєстрацію переходу речових прав та їх обтяжень № 181458248 від 29.12.2014 року, прийняте приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д. на підставі вищевказаного договору.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Х-Адванс слід задовольнити у повному обсязі.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 3, 6, 12, 203, 204, 230, 236 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно , ст. ст. 12,13, 81, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Х-Адванс до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Гаражний кооператив Соколи про визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію переходу речових прав задовольнити.

Визнати недійсним недійсним договір купівлі-продажу гаражу, що розташований: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта 72198826101, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським Віталієм Даниловичем 29.12.2014 року за № 4544.

Скасувати рішення про державну реєстрацію переходу речових прав та їх обтяжень № 181458248 від 29.12.2014 року, прийняте приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено 02.05.2019 року.