Ухвала

від 02.05.2019 по справі 240/6166/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

Справа № 240/6166/18

02 травня 2019 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 16 квітня 2019 року залишено апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк протягом десяти днів з дня отримання ухвали від 16 квітня 2019 року усунути недоліки апеляційної скарги.

Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 16 квітня 2019 року отримано відповідачем 22 квітня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про отримання копії ухвали.

25 квітня 2019 року на адресу суду надійшла заява ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про відстрочення сплати судового збору в зв'язку з наявністю складної економічної ситуації у фінансовому забезпеченні діяльності органів державної влади та відсутністю коштів на рахунках Головного управління за напрямом їх використання - сплату судового збору. Також, апелянт зазначив про факт блокування Головним управлінням Державної казначейської служби України у Житомирській області рахунків Головного управління внаслідок здійснення безспірного списання коштів.

Колегія суддів вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити від сплати судових витрат.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом в тому числі й органів державної влади.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI Про судовий збір (далі - Закон № 3674-VI), ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:а) військовослужбовці;б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Проте, скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія вказаної норми закону щодо відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення від його сплати.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" від 23.01.2015 року № 2 судам роз'яснено, що якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутність в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, а також блокування рахунків в рамках інших виконавчих проваджень суб'єктами владних повноважень, не є підставами для відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення за наслідками перегляду справи.

Суд зазначає, що у разі задоволення клопотання відповідача, вказане може розцінюватися як надання певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір.

Крім того, слід вказати, що наразі при зверненні до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору апелянтом не надано жодного належного доказу таких обставин.

Зокрема в обгрунтовання підстав відстрочення сплати судового збору, відповідачем надавано лише копія повідомлення ГУ ДКСУ у Житомирській області на адресу ГУ Держгеокадастру у Житомирській про блокування рахунків в зв'язку з процесом безспірного списання коштів на виконання виконавчих листів у межах інших судових справ, яке на переконання суду не може бути розцінено як свідчення неспроможності апелянта сплати судовий збір та вирогідності можливого фінансування цих витрат найближчим часом.

Крім того, з 16.03.2018 набули чинності зміни до п. 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників. Вказана норма права визначає перелік платежів, які проводяться незалежно від зупинення операцій по рахунках. До таких платежів належить сплата судового збору.

Статтею 44 КАС України, передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу та подала апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Зазначене стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд зверну увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що …у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Доводи відповідача щодо неналежного фінансування з боку державного бюджету, не свідчать про поважність підстав для відстрочення сплати судового збору, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають реалізувати своє право щодо оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі CASE OF КREUZ v. POLAND , заява N 28249/95, право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Таким чином, станом на 02 травня 2019 року, з урахуванням строку перебігу поштової кореспонденції, вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані.

Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, у відповідності до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись ст.ст.169, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

2. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою повернути особі, яка її подала.

3. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

4. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач Мельник-Томенко Ж. М. Судді Сторчак В. Ю. Ватаманюк Р.В.