Рішення

від 24.04.2019 по справі 397/21/19

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Справа № 397/21/19

н/п : 2/397/120/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2019 року. Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Мирошниченка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко Л.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Фермерського господарства ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить розірвати договір оренди землі від 25.03.2014 року укладений між нею та ФГ ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером 3520582500:02:000:0199 з поверненням її в користування позивача внаслідок допущення порушення вимог укладеного договору оренди землі зі сторони відповідача; стягнути з ФГ ОСОБА_3 заборгованість по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 62 702 грн. 28 коп. та витрати по сплаті судового збору.

В огрунтування позову вказала, що згідно Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії КР № 9008512 від 17 жовтня 2006 року вона являється власником земельної ділянки площею 4,03 га (ріллі), яка розташована на території Голиківської сільської ради Кіровоградської області.

Згідно Договору оренди землі, без номера, укладеного 25 березня 2014 року між нею, ОСОБА_1 - Орендодавцем та Фермерським господарством ОСОБА_3 - Орендарем, в особі голови ОСОБА_3, було передано строком на 10 років в оренду земельну ділянку площею 4,03 га (ріллі), для виробництва сільськогосподарської продукції, яка у відповідності з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії КР № 9008512 від 11.12.2009 року з кадастровим номером 3520582500:02:000:0199 належить їй по праву приватної власності.

Вказаний договір оренди зареєстрований Реєстраційною службою Олександрівського районного управління юстиції Кіровоградської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 25.03.2014 року за № 322691235205.

На дату підписання вказаного договору річна плата за оренду земельної ділянки становила 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто 3382 гри.

У відповідності з п. 10 даного Договору оренди землі, ФГ ОСОБА_3 зобов'язане сплачувати їй орендну плату своєчасно не пізніше 31 грудня року в який використовувалась земельна ділянка кожного поточного року.

Згідно п. 11 вказаного Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням інфляції у відповідності з нормами діючого законодавства.

У випадку прострочення Орендарем виконання зобов?язання щодо виплати орендної плати, Орендар, у відповідності з п. 12 даного договору, зобов?язаний сплатити Орендодавцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочення, від суми простроченого зобов'язання, за кожний календарний день прострочення, та тягне за собою розірвання договору оренди землі за рішенням суду унаслідок прострочення сплати Орендарем орендної плати понад три місяці у відповідності до п. 29 вказаного Договору оренди землі.

На момент укладення договору оренди її земельної ділянки, згідно уточненого розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2014 року її вартість складала 75152 грн., а тому річна плата за оренду становила 3382 грн.

З врахуванням того, що на протязі 2014-2018 років орендна плата їй не була виплачена, а тому заборгованість скаладає 16910 гривень (3382 грн. х 5 років = 16910 грн.)

З врахуванням індекса інфляції, який станом на 2018 рік складає 3,6, то заборгованість на даний час складає 60 876 грн. ( 16910 x 3,6 = 60 910).

Неустойка за вказаний період, згідно подавійної облікової ставки МБУ становить 36% ( 18% х 2 = 36%), тобто 1826,28 грн. ( 60 910 х 0,36 = 1826 грн).

Загальна заборгованість за оренду моєї земельної ділянки становить 62702,28 грн. (60 876 грн. + 1826,28 грн. = 62702,28 грн.).

Так як відповідачем не виконуються умови вказаного договору і нею з моменту укладення вказаною договору ні за єдиний рік не було отримано орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою, допущено порушення її законних прав, а тому вона змушена за їх захистом звертатись до суду.

Ухвалою судді від 10.01.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 18-19).

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що позовні вимоги позивача щодо розірвання договору та стягнення орендної плати незаконні та необгрунтовані. Дійсно 25.03.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі на земельну ділянку кадастровий № 3520582500:02:000:0199 площею 4,0317 га. Згідно п. 8 Договору орендна плата складала 4,5% від нормативно-грошової оцінки, що становило на день підписання договору 3382 гривень. Після укладення та реєстрації договору 26 березня 2014 року позивач звернулася до ФГ ОСОБА_3 з заявою про виплату їй орендної плати за 2014-2019 роки наперед, оскільки (як вона пояснила) їй необхідні були кошти на проведення газу до своєї оселі. 26 березня 2014 року позивач отримала 14278,05 грн. орендної плати наперед, потім 25.12.2014 року ще отримала 2874,70 грн. в рахунок оренди, загальна сума отриманої орендної плати за 2014-2019 роки склала 17152,75 грн. Згідно змісту заяви про виплату орендної плати наперед, позивач зазначала, що претензій з приводу виплати коштів за вказані роки не матиму , тобто позивач погодилася, що отримана орендна плата є остаточною і не може переглядатися, індексуватися, тощо, тому твердження про невиплату орендної плати на протязі з 2014 по 2018 роки є неправдивими. Крім того, хоч позивач (згідно заяви) погодилась, що орендна плата наперед є остаточною і не може бути переглянута, 22.12.2018 року їй було нараховано та відправлено по почті 4500,00 гривень індексації, що є додатковим підтвердженням отримання позивачем орендної плати.

Виплата орендної плати не періодично, як зазначено в п. 10 Договору, а

наперед не є порушенням умов вимог цивільного законодавства, оскільки зазначені вище правовідносини хоч і непередбачені діючим Договором, але вчинені дії сторін прямо передбачені ст. 6 п. 3 ЦК України: - сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд . Згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України: - недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом . Заявою позивача про виплату орендної плати наперед (яку слід розцінювати як правочин) та видатковими касовими ордерами підтверджується, що між сторонами погодження щодо відступлення від умов договору і отримання ренти наперед відповідало волі та інтересам сторін правочину.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повина містити ціну позову. Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається: - у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки . В позові позивач зазначає, що відповідач начебто порушив п. 10 Договору, яким передбачено, що останній повинен виплачувати орендну плату щорічно - до 31 грудня року в якому використовується земельна ділянка (тобто періодично). У позовній заяві позивач наводить так званий розрахунок заборгованості по орендній платі де вираховує заборгованість починаючи з 2014 року це при тому, що позов було подано суду в січні 2019 року, тому поданий розрахунок не є належним доказом та не може братися судом до уваги (а.с. 27).

Позивачем подано відповідь на відзив в якій вказала, що дійсно у неї виникла необхідність у проведенні газопостачання до її домоволодіння, але в 2013 році. Так як, на той час її земельна ділянка знаходилася в оренді приватного підприємця ОСОБА_5, а тому з ФГ ОСОБА_3 вона не могла укласти договір оренди землі в 2013 році.

Знаючи про її потреби у коштах на заведення газу в домоволодіння та бажаючи щоб вона уклала з фермерським господарством ОСОБА_3 договір оренди землі після розірвання договору оренди землі з ОСОБА_5, голова вказаного господарства ОСОБА_3 у квітні 2013 року приїхав до неї додому та запропонував їй в борг кошти в розмірі 17 000 гривень в рахунок того, що вона укладе з ним договір оренди її земельної ділянки, а вказана сума піде в рахунок оплати за її користання, після того як вони підпишуть договір оренди земельної ділянки, яку він буде використовувати. Вона погодилась на його пропозицію і без всякої розписки ОСОБА_6 надав їй в борг 17000 гривень знаходячись в її будинку.

Вказані і інші кошти, які вона отримала від продажі вирощеного у своєму домоволодінні бичка, вона витратила на заведення газопостачання до свого будинку.

Після того, як нею було розірвано договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_5, вона підписала підготовлений ОСОБА_3 договір оренди її земельної ділянки 25 березня 2014 року.

Значно пізніше до неї додому знову приїхав ОСОБА_3, який попросив щоб вона написала заяву про те, що позичила у нього кошти в рахунок оплати за користування земельною ділянкою.

Повністю довіряючи ОСОБА_3, вона, під його диктовку, написала заяву, навіть не вникаючи в її зміст і не думаючи про те, що вона писала і що підписувала, так як ніколи не могла навіть подумати про те, що він в майбутньому вирішить її обдурити при виплаті коштів за користування земельною ділянкою, так як при написанні вказаної заяви він запевняв її, що буде чесно їй сплачувати орендну плату з врахуванням інфляції в державі.

Після її попередження та подання до суду позовної заяви, до неї зателефонувала секретарь Крейтора І.А., яка сказала, що вони зробили перерахунок та вирішили мені заплатити 20000 гривень, але як потім з?ясувалося перерахували лише 4500 гривень.

Відповідач намагається незаконно, обманним шляхом написану нею заяву, видати за правомірний документ, який нібито вніс зміни в підписаний договір оренди землі і яким належить керуватись.

З врахуванням того, що договір оренди землі був укладений 25 березня 2014 року, а тому ОСОБА_7 і датував вказану заяву, яка ним була додана з касовим ордером вже наступним днем, тобто 26 березнем 2014 року та груднем 2014 року, з врахуванням того що кошти нею були отримані не в березні та грудні 2014 року, а в квітні 2013 року.

Згідно з п. 27 Договору оренди землі від 25 березня 2014 року усі зміни, доповнення, додатки тощо до цього Договору укладаються в письмовій формі га підписуються Сторонами, окрім договору суборенди .

У відповідності до п. 41 зміни до цього Договору можуть вноситись лише за письмовою згодою сторін у вигляді додатків до цього Договору або додаткових договорів (угод). Будь-які повідомлення сторін за цим договором повинні бути зроблені в письмовій формі рекомендованим листом на адресу відповідної сторони .

З врахування викладеного просить взяти до уваги те, що відзив на поданий нею позов належним чином відповідачем не аргументований, поданий до суду з документами (заявою та касовими ордерами), які визивають явний сумнів у їх достовірності, та грубим порушенням умов укладеного договору.

У відповідності до ст. 179 ЦПК України просить критично віднестись до поданого відповідачем відзиву (а.с. 33-34).

Відповідачем подано заперечення, в якому позовні вимоги позивача щодо розірвання договору та стягнення орендної плати не визнав просив відмовити в задоволенні позову. Ввважає, що викладені у відповіді на відзив аргументи позивача необгрунтовані та незабезпечені доказами.

Так, згідно ч. 3 ст. 179 та п. 5 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, до відповіді на відзив, позивач повинен послатися на відповідні норми права та докази, якими він обґрунтовує свою відповідь.

У поданій позивачем відповіді зазначено, що вона начебто отримала 17000 гривень як позику а не орендну плату, при цьому не враховує, що відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (а це 17 гривень). На підтвердження укладення договору позики та його умов позивач повинна була надати відповідні докази, наприклад, розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов?язаний повернути суму позики у строк та порядку, що передбачені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов?язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов?язанням їх повернення та дати отримання коштів. У відповіді на відзив немає таких доказів, натомість відповідачем надано протилежні докази - заява позивача про виплату орендної плати наперед та видаткові касові ордери, які підтверджують отримання орендодавцем орендної плати наперед та сплати відповідних податків.

Вважає, що дії ФГ ОСОБА_3 є законними та жодним чином не порушують права позивача, а виплата орендної плати наперед не суперечить вимогам діючого законодавства України, зокрема положенням Закону України Про оренду землі та ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку про відсутність ознак систематичності несплати відповідачем орендної плати й відповідно підстав для розірвання договору оренди немає, оскільки відповідач сплатив, а позивач отримала орендну плату наперед, що підтверджено особисто написаною заявою та підписами в видаткових касових ордерах.

Більше того - виплата орендної плати наперед була ініціатива ОСОБА_1 а не ФГ ОСОБА_3 і такі дії поставили орендодавця в більш вигідне і привілейоване становище порівняно з іншими орендодавцями та орендарем, оскільки орендар задовольнив вимогу власника земельної ділянки в частині сплати орендної плати на 6 (шість) років наперед.

Доводи позивача про систематичну несплату відповідачем орендної плати безпідставні та не підтвердженні належними доказами, тому вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Аналогічний позов вже розглядався Верховним судом у справі № 383/632/17 провадження № 61-30661св18 та 26.12.2018 року було прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, тому вважає, що при винесенні остаточного рішення по даній справі, суду необхідно взяти до уваги подібну судову практику (а.с. 49-50).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Пояснила, що позичила у відповідача кошти в сумі 17000 грн. для проведення газу. Продала також корову та провела газ до будинку. Відповідач повідомив, що через рік оформлять договір, так як у неї ще не закінчився договір оренди землі з попереднім орендарем ОСОБА_8 Газ вона провела в 2013 році. ОСОБА_2 рік відповідач приїхав до неї та уклали договір про оренду землі строком на 10 років. Пройшло 5 років, але відповідач кошти по оренді не виплачував. Вона повідомила відповідача, що вони повинні виплатити їй інфляцію. Згодом зателефонувала бухгалтер та повідомила, що було проведено перерахунок та вони повинні виплатити їй ще 20000 грн. Наступного дня бухгалтер зателефонувала їй та повідомила, що вони повинні їй перерахувати 4500 грн. У січні 2019 року вона отримала 4500 грн. від відповідача. Бажає, щоб відповідач повернув їй земельну ділянку для власного обробітку. Кошти у відповідача позичала в квітні 2013 року. Договір оренди укладали в 2014 році. Про отримання коштів, розписки в 2013 році не писала, повірили на слово один одному. Заяву у 2014 році писала під диктовку відповідача, але її зміст не розуміла. Писала вказану заяву на підтвердження того, що отримала кошти в 2013 році. Вона розраховувала на те, що відповідач проведе перерахунок орендної плати в подальшому. Договір оренди не переукладали. У грудні 2014 року відповідач сплатив їй 2000 грн. як заохочення за те, що вона допомогла йому укласти договори оренди з іншими орендодавцями (за кожну особу по 200 грн.). Погоджується з тим, що у неї перед відповідачем був борг у розмірі 17000 грн. і цей борг погашався перед відповідачем в рахунок сплати орендної плати. Таким чином, вона оспорює розмір орендної плати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та за обставин, зазначених у відповіді на відзив. Пояснив, що відповідачем були сплачені кошти до укладення договору оренди землі, які позивач отримала. До укладення договору земельна ділянка знаходилася в оренді в ОСОБА_8 Позивач отримала від відповідача кошти в борг. Після розірвання договору оренди землі з ОСОБА_8, позивач у 2014 році уклала договір оренди землі з ФГ ОСОБА_3 Після укладення договору ОСОБА_3 приїхав до позивачки та попросив її написати заяву про отримання коштів в рахунок орендної плати. Позивач у заяві про отримання коштів написала те, що казав відповідач та підписала заяву. Вона не сподівалася, що відповідач введе її в оману, оскільки довіряла йому. Таким чином, позивач погодилася, що отримані нею раніше у відповідача кошти підуть в рахунок оплати орендної плати. Але, в повній мірі кошти в рахунок орендної плати не були сплачені. Розмір заборгованості обраховували самостійно.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що вони чекали закінчення договору оренди землі, укладеного між позивачем та ТОВ Агрофірма Ясинівська . Вони раніше підготували проект договору, і по закінченню договору оренди землі позивача з іншою особою, 25.03.2014 року уклали з нею договір оренди землі та зареєстрували у державного реєстратора. Враховуючи прохання позивача, їй були виплачені кошти в рахунок орендної плати наперед. Він поїхав до позивача, вона підписала відповідні бухгалтерські документи та власноручно написала заяву. Орендна плата була виплачена наперед за 6 років згідно нормативної грошової оцінки. У 2018 році вони провели індексацію згідно нормативної грошової оцінки та доплатили позивачу 4500 грн. шляхом перерахунку коштів. Коли позивач отримувала кошти наперед, в своїй заяві вказала, що не матиме ніяких претензій щодо орендної плати. Переговори з позивачем щодо укладення договору розпочав можливо за 1-1,5 місяці до його укладення. Бухгалтер дійсно телефонував позивачу щодо отримання коштів інфляції, однак розмір її в сумі 20000 грн. не вказувала. Неправдиву інформацію бухгалтер надати не могла. Ініціатива щодо виплати наперед орендної плати була позивача. Йому це було не вигідно, але пішов на зустріч позивачу. Додаткових угод з позивачем не укладали.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, виходячи з принципу розумності та справедливості, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню , з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3520582500:02:000:0199, площею - 4,03 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Голиківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії КР № 008512 (а.с. 4-5).

25.03.2014 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством ОСОБА_3 укладено договір оренди землі б/н, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 3520582500:02:000:0199, загальною площею 4,0317 га, на строк 10 років, зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Олександрівського районного управління юстиції Кіровоградської області ОСОБА_9 за № 11911602 від 25.03.2014 року (а.с. 6-9).

Згідно п. 8 вищевказаного договору оренди землі від 25.03.2014 року, річна плата за оренду (далі - Орендна плата) за даним Договором становить 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на дату підписання цього договору, тобто 3382 грн., з якої вираховується податок згідно діючих на момент розрахунку ставок податку визначених Податковим кодексом України.

Згідно п. 4 вищевказаного договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату підписання цього договору становить 75152 грн.

Згідно п. 9 вищевказаного договору, орендар виплачує орендну плату у строки, обумовлені цим договором, в грошовій формі, шляхом виплати орендної плати через касу, або її безготівкового переказу за реквізитами, зазначеними у відповідній заяві орендодавця, або в одній із визначених законом інших форм (чи поєднанні різних форм) за додатковим погодженням сторін на момент здійснення виплат:

- натуральною формою, яка здійснюється шляхом передачі сільськогосподарської продукції чи товарів у кількості, пропорційній їх погодженій сторонами ціні до розміру орендної плати у грошовій формі. Погодженням цієї форми орендної плати (виду товарів чи продукції, кількості, ціни, тощо) є оформлення та підписання сторонами актів приймання-передачі та/або товарних (товаротранспортних) накладних.

- відробітковою формою, яка здійснюється шляхом надання орендодавцеві послуг або робіт вартістю погодженою сторонами в рахунок сплати орендної плати у грошовій формі, при цьому види, обсяги, строки і місце надання послуг та виконання робіт визначаються в актах приймання-передачі виконаних робіт чи наданих послуг, підписання яких сторонами і є таким додатковим погодженням.

Згідно п. 10 вищевказаного договору, орендна плата за рік вноситься не пізніше 31 числа грудня року в який використовувалась земельна ділянка (далі - кінцевий термін розрахунку), за умови дотримання вимог, передбачених п. 1.1 цього договору.

Згідно п. 11 вищевказаного договору, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації та переглядатиметься лише у разі погіршення стану земельної ділянки, за згодою сторін та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 12 вищевказаного договору, у випадку прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо виплати орендної плати, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочення, від суми простроченого зобов'язання, за кожний календарний день прострочення.

Згідно п. 21 вищевказаного договору, у випадку прострочення сплати орендарем орендної плати понад три місяці з вини орендаря, орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір.

Згідно п. 27 вищевказаного договору, усі зміни, доповнення, додатки тощо до цього договору укладаються в письмовій формі та підписуються сторонами, окрім договору суборенди.

Згідно п. 28 вищевказаного договору, дія договору припиняється у разі: закінчення строку оренди; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу чи примусового відчуження земельної ділянки для суспільних потреб в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; розірвання договору оренди; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 29 вищевказаного договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу орендодавця унаслідок прострочення сплати орендарем орендної плати понад місяці після кінцевого терміну розрахунку з вини орендаря, та на вимогу орендаря внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п. 41 вищевказаного договору, зміни до цього договору можуть вноситися лише за письмовою знодою Сторін у вигляді додатків до цього договору або додаткових договорів (угод). Будь-які повідомлення сторін за цим договором повинні бути зроблені в письмовій формі рекомендованим листом на адресу відповідної сторони.

Позивач в липні 2018 року зверталася до відповідача з попередженням, в якому, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди землі від 25.03.2014 року щодо виплати орендної плати, просила розрахуватися з нею за оренду земельної ділянки з 25.03.2014 року по даний час так як в іншому випадку буде змушена звертатися до суду (а.с. 10).

На попередження позивача 05.09.2018 року за вих. № 10 відповідачем направлено позивачу повідомлення, згідно якого під час укладення договору оренди вона зверталася до голови ФГ ОСОБА_3 з заявою про виплату їй орендної плати в порядку авансу (наперед) за 2014-2019 роки; їй була виплачена орендна плата за вказані роки згідно касових видаткових ордерів за № 9 та № 55 в сумі 17152 грн. 75 коп.; претензій стосовно суми та порядку виплати вона не висловлювала, що підтверджується написаною нею власноруч заявою (а.с. 11).

З заяви ОСОБА_1 від 2014 року встановлено, що відповідно до договору оренди землі від 25.03.2014 року, вона просить видати оренду плату за 2014-2019 роки в розмірі 4,5% від нормативно грошової оцінки станом на 2014 рік в сумі 17152,75 грн.; претензій з приводу виплати коштів за вищевказані роки нематиме (а.с. 28, 72).

Згідно розрахунку нарахування та виплати орендної плати за земельну ділянку згідно договору оренди від 25.03.2014 року з урахуванням індексації ОСОБА_1 нараховано орендну плату за 2014-2019 роки в сумі 20292 грн.; з урахуванням індексації: 2014 рік - 3382 грн. (індексація відсутня), 2015 рік - 4224 грн. (індексація - 1,249), 2016 рік - 5069 грн. (індексація - 1,2), 2017 рік - 5069 грн. (індексація - 1), 2018 рік - 5069 грн. (індексація - 1); утримано прибутковий податок 18 % та воєнний збір 1,5% в сумі 3139,25 грн.; до виплати - 17152,75 грн. Виплачено за 2014-2018 роки - 14278,05 грн. згідно касового ордеру № 9 від 26.03.2014 року; за 2019 рік - 2874,70 грн. згідно касового ордеру № 55 від 25.12.2014 року. 22.12.2018 року нараховано та відправлено поштовим електронним переводом позивачу індексацію згідно договору в розмірі 4500 грн. Всього виплачено за 2014-2019 роки з урахуванням індексації 21652,75 грн. (а.с. 29).

Згідно видаткового касового ордеру від 26.03.2014 року № 9, ОСОБА_1 одержано орендну плату за 5 років 2014-2018 роки в сумі 14278,05 грн. (а.с. 30, 71).

Згідно видаткового касового ордеру від 25.12.2014 року № 55 ОСОБА_1 одержано орендну плату за 2019 рік в сумі 2874,70 грн. (а.с. 31, 73).

Згідно фіскального чеку від 22.12.2018 року ОСОБА_1 було направлено переказ в сумі 4500 грн. (а.с. 32, 51).

Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ФГ ОСОБА_3 за 4 квартал 2014 року, поданого 03.02.2015 року та який був отриманий Олександрівським відділення ДПІ 03.02.2015 року, встановлено, що на користь позивача (податковий номер НОМЕР_1) нараховано та виплачено доходу в розмірі 3382 грн., сума утриманого податку складає 507,30 грн. (а.с. 62-70).

Правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі (далі Закон).

Згідно ч. 1 ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов?язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до положень ст. 1 Закону, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону , однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов?язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов'язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов договору.

Звертаючись до суду з позовом позивач, як на підставу для розірвання договору оренди землі, посилається на порушення відповідачем умов договору, що полягала у несплаті у повному обсязі орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з вимогами п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України, ст.ст. 21, 25 Закону, орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

У пункті д ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Разом з тим згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. При цьому, фундаментальне значення, крім ознаки систематичність , має значення саме несплата орендної плати .

Тобто, із системного аналізу зазначених положень законодавства та з врахуванням врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Судом встановлено, що позивач в рахунок майбутніх виплат по договору оренди землі від 25.03.2014 року отримала в 2014 році 17152,75 грн. як орендну плату за 2014-2019 роки. Орендна плата була виплачена відповідачем згідно поданої позивачем заяви, в якій остання також зазначила, що претензій з приводу виплати коштів за вищевказані роки нематиме.

У судовому засіданні позивач визнала факт написання заяви про отримання коштів в сумі 17152,75 грн. та фактичне отримання коштів. Однак повідомила, що кошти вона отримала у 2013 році, значно раніше до укладення договору оренди землі з відповідачем. Заяву у 2014 році писала під диктовку відповідача, але її зміст не розуміла, тобто відповідач ввів її в оману. Також, погодилася з тим, що у неї перед відповідачем був борг у розмірі 17000 грн. і цей борг погашався перед відповідачем в рахунок сплати орендної плати. Нею оспорюється розмір орендної плати, розрахунок якого був здійснений без врахування інфляції.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що вони чекали закінчення договору оренди землі, укладеного між позивачем та ТОВ Агрофірма Ясинівська . Вони раніше підготували проект договору, і по закінченню договору оренди землі позивача з іншою особою, 25.03.2014 року уклали з нею договір оренди землі та зареєстрували у державного реєстратора. Враховуючи прохання позивача, їй були виплачені кошти в рахунок орендної плати наперед. Він поїхав до позивача, вона підписала відповідні бухгалтерські документи та власноручно написала заяву. Орендна плата була виплачена наперед за 6 років згідно нормативної грошової оцінки. Коли позивач отримувала кошти наперед, у своїй заяві вказала, що не матиме ніяких претензій щодо орендної плати. Ініціатива щодо виплати наперед орендної плати була позивача. Йому це було не вигідно. Додаткових угод з позивачем не укладали.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що вказана заява позивача про виплату орендної плати в сумі 17152,75 грн. разом з видатковими касовими ордерами є належними та допустимими доказами отримання позивачем орендної плати.

Так, вказана заява позивача від 2014 року містить посилання на її анкетні і паспортні дані, відомості про те, що вона просить видати саме орендну плату за 2014-2019 роки з посиланням на договір оренди землі із зазначення його дати (від 25.03.2014 року), зазначаючи при цьому кадастровий номер земельної ділянки (3520582500:02:000:0199), її площу (4,0317 га), розмір орендної плати (4,5% від нормативної грошової оцінки станом на 2014 рік), розмір суми цифрами; розписка містить дату (рік) написання і особистий підпис позивача.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що вказана заява написана нею внаслідок застосування відповідачем обману, будь-якого тиску з боку останнього та що позивач не розуміла значення своїх дій. Окрім того, позивачем не надано доказів і того, що вона отримала кошти від відповідача у 2013 році, тобто за рік до укладення договору оренди.

Також, суд звертає увагу і на те, що позивач погодилася з тим, що вона нібито отримала у відповідача кошти в борг, який зобов'язалася погасити в рахунок сплати відповідачем орендної плати наперед.

Таким чином, судом встановлено, що орендар виконав своє зобов'язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку за майбутній період достроково.

Згідно зі ст. 531 ЦК України, боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Законодавством про оренду землі не заборонено сплачувати орендну плату за земельну ділянку наперед за майбутні періоди.

Із суті орендних зобов'язань така заборона також не випливає, так само як і зі звичаїв ділового обороту.

Отже, якщо договором оренди землі не встановлена така заборона, то сплата орендної плати наперед узгоджується з нормами права.

Умовами договору передбачена відповідальність орендаря за построчення виконання зобов'язання щодо виплати орендної плати , у вигляді зобов'язання орендаря сплатити орендодавцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочення, від суми простроченого зобов'язання, за кожний календарний день прострочення.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що позивач не зверталася до відповідача з вимогами щодо сплати орендної плати в повному обсязі з урахуванням індексації протягом 2014-2017 років, звернувшись лише в липні 2018 з попередженням, в якому, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди землі від 25.03.2014 року щодо виплати орендної плати, просила розрахуватися з нею за оренду земельної ділянки з 25.03.2014 року по даний час (а.с. 10).

Також, суд приймає до уваги, що умови договору оренди, укладеного на тривалий термін, не виключають можливості перегляду розміру орендної плати чи зміну інших умов договору за домовленістю сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 року у справі № 484/3687/16 (провадження № 61-33165св18).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, адже відповідач виплатив позивачу орендну плату.

З пояснень, наданих у судовому засіданні позивачем, вбачається, що фактично підставою звернення до суду стало те, що вона не отримувала орендну плату у більшому розмірі, як отримували інші орендодавці, з урахуванням збільшення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки кожного року. Проте, не здійснення відповідачем перерахунку орендної плати у зв'язку із збільшенням нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, не може вважатися систематичною несплатою орендної плати та підставою для розірвання договору. У такому випадку позивач має право вимагати від відповідача перерахунку орендної плати, а не ставити питання про розірвання договору оренди землі.

Викладені вище висновки суду узгоджуються також з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.12.2018 року (справа № 383/632/17).

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати з урахуванням індекса інфляції та неустойки, суд приходить до наступного висновку.

Позивач як на підставу заявлених вимог посилається на не виплату їй відповідачем орендної плати за 2014-2018 роки з урахування індексів інфляції.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав, що орендна плата позивачу була сплачена наперед в розмірі 17152,75 грн. Також, позивачу в 2018 році було нараховано та надіслано грошовим переказом 4500 грн. як індексація по договору оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про оцінку земель , нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Крім того, положеннями ст. 5 зазначеного Закону та ст. 289.1 ПК України визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення податку та орендної плати за землю.

Також згідно зі ст. 289.2 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Отже, поняття індексація нормативної грошової оцінки землі та індекси інфляції (індекси споживчих цін) не є тотожними економічними категоріями, величина другого показника враховується при обчисленні першого показника, тобто є його складовою частиною.

Як вбачається з матеріалів справи, в п. 11 договору оренди землі від 25.03.2014 року сторони обумовили, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації та переглядатиметься лише у разі погіршення стану земельної ділянки, за згодою сторін та в інших випадках, передбачених законом.

На думку суду, дана умова не суперечить вимогам ст. 627 ЦК України, ч. 3 ст. 21 Закону , оскільки вибір способу індексації орендної плати законодавець надав можливість врегулювати самим сторонам у договорі оренди землі.

Водночас, згідно п. 41 вищевказаного договору, зміни до цього договору можуть вноситися лише за письмовою знодою Сторін у вигляді додатків до цього договору або додаткових договорів (угод). Будь-які повідомлення сторін за цим договором повинні бути зроблені в письмовій формі рекомендованим листом на адресу відповідної сторони.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із положеннями частин 2, 4, 5 ст. 12 ЦПК України , учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою судового доказування є всебічне, повне, об'єктивне з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду і вирішення справи. Обов'язок забезпечити в ході провадження повноту доказового матеріалу, що дозволяє встановити істину у справі в цивільному процесі, покладений на сторони, інших юридично заінтересованих у вирішенні справи осіб та суд.

У зазначеній нормі закріплюється головний елемент змагального початку цивільного процесу: кожній заінтересованій особі слід довести факти, які обґрунтовують її юридичну позицію.

Обов'язки сторін з доказування розподіляються таким чином: позивач повинен доказати факти, що свідчать про існування правовідносин, з приводу яких виник спір, і про порушення відповідачем прав і законних інтересів позивача; відповідач же повинен доказати ті факти, на які він посилається, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до рекомендацій, викладених у постанові Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлено, що виплата орендної плати відповідачем позивачу проводилась достроково.

Наведений в позовній заяві розрахунок орендної плати з врахуванням індексу інфляції, який було здійснено позивачем, не може бути взятий до уваги і оцінений судом, оскільки він не здійснений належним чином, проведений не компетентним органом та в матеріалах справи відсутній доказ про відмову компетентного органу розрахувати розмір орендної плати.

За вищевказаних обставин не можливо встановити й розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача.

Отже, позивачем та його представником всупереч вимогам ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не доведено обставин, які б підтверджували неналежне виконання своїх договірних зобов'язань по виплаті орендної плати чи порушення в цій частині вимог чинного законодавства. У зв'язку з цим, відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати необхідно віднести на його рахунок.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Фермерського господарства ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати - відмовити.

На рішення суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Олександрівський районний суд Кіровоградської області).

Повний текст рішення виготовлено 03.05.2019 року.

Позивач: ОСОБА_4, місце проживання: 27333, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Голикове, вул. 1-го Травня, 13, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.

Представник позивача: ОСОБА_2, місце проживання: 27300, Кіровоградська область, смт. Олександрівка, вул. Пушкіна, 2, ордер серія КР № 55095 від 08.02.2019 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 116 від 09.08.2004 року.

Відповідач: Фермерське господарство ОСОБА_3, місце знаходження: 27334, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Кримки, пров. Чайкіної Лізи, 2, код ЄДРПОУ- 24715425.

Представник відповідача : ОСОБА_3, місце проживання: 27300, Кіровоградська область, смт. Олександрівка, вул. Матросова, 1-А.

Суддя: /підпис/:

Копія вірна:

Рішення набуло законної сили

Оригінал рішення зберігається у справі № 397/21/19.

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_10