Постанова
від 03.05.2019 по справі 914/1673/18
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2019 р. Справа №914/1673/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії :

головуючого судді Дубник О.П.

суддів Зварич О.В.

Кравчук Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Львівська дорожня служба" б/н від 23.01.2019 (вх. № 01-05/390/19 від 25.01.2019)

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2018 (суддя Кітаєва С.Б., повний текст складено 23.11.2018)

у справі № 914/1673/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Трафік Менеджмент Груп", м. Львів

до відповідача: ТОВ "Львівська дорожня служба", м. Львів

про стягнення 141 849, 60 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

1. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Львівська дорожня служба" (вручена позивачу 28.02.19, а відповідачу - 27.02.19, а.с. 34-35). З урахуванням ціни позову (141 849, 60 грн), ухвалою суду апеляційної інстанції від 27.02.2019, колегія суддів вирішила здійснити розгляд справи № 914/1673/18 в порядку письмового провадження без виклику сторін справи (ч. 13 ст. 8 ГПК України). Вказана ухвала вручена позивачу 18.03.2019 (а.с. 38).

Копія ухвали Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 надсилалась на юридичну адресу ТОВ "Львівська дорожня служба", яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79034, Львівська область, місто Львів, вул. Навроцького, будинок 1 та була повернута поштовим відділенням із зазначенням причин повернення: за терміном зберігання .

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З огляду на те, що апеляційна скарга подана саме відповідачем, такий отримав ухвалу суду апеляційної інстанції від 19.02.2019 про відкриття провадження у справі, такий мав можливість дізнатись про хід її розгляду та вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

2. Короткий зміст позовних вимог.

10.09.2018 ТОВ "Трафік Менеджмент Груп" звернулося з позовом до ТОВ "Львівська дорожня служба" про стягнення 141 849, 60 грн.

Підставою позовних вимог слугувало невиконання відповідачем умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу № 01/130617 від 13.06.2017 в частині оплати поставленого товару, що стало наслідком виникнення заборгованості в сумі 141 849, 60 грн.

3 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.11.2018 позовні вимоги задоволено.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 141 849, 60 грн боргу та 2 127, 74 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване ст. ст. 11, 174, 179, 202, 205, 509, 525, 530, 599, 692, 712, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 193, 202, 222 Господарського кодексу України (далі - ГК України), і зроблено висновок, що видаткова накладна №РН-0000052 від грудня 2017 року, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підписана відповідачем без будь-яких зауважень і претензій до поставленого товару, завірена печатками обидвох сторін та підписами їх повноважних осіб, свідчить про доведеність факту поставки товару позивачем і отримання товару відповідачем на суму 141 849, 60 грн.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

4.1. ТОВ "Львівська дорожня служба" не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його незаконним, прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

4.2. Скаржник вказує, що у видатковій накладній від грудня 2017 року не вказано ким отримано товар. Стверджує, що в порушення Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 за N 293/1318 довіреності на отримання ТМЦ, яка є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані. На думку скаржника, без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну. Відтак вважає, що позивачем не доведено факту поставки товару. Крім того, звертає увагу, що позивачем не зареєстровано відповідну податкову накладну.

4.3. 26.03.2019 позивач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу (вх № 01-04/1951/19 від 26.03.2019) (а.с. 43-46).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а саме: 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Ухвалу про відкриття апеляційного провадження позивачем отримано 28.02.2019 (а.с. 35). Тобто строк на подання відзиву на апеляційну скаргу сплив 15.03.2019.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на те, що позивачем не зазначено причин неподання відзиву на апеляційну скаргу в строк, встановлений судом апеляційної інсттанції, такий не береться судом до уваги.

5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

13.06.2017 ТОВ "Трафік Менеджмент Груп" (далі - постачальник) та ТОВ "Львівська дорожня служба" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу №01/130617 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а саме: фарбу акрилову для нанесення дорожньої розмітки, дорожніх знаків, стійки для дорожніх знаків, холодний пластик, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах даного договору (а.с. 17-18).

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, найменування, кількість і ціна за відповідну одиницю виміру визначається сторонами в видаткових накладних.

Згідно з п. 1.3 договору документи на товар, які постачальник повинен передати покупцеві: видаткова накладна.

Покупець провадить оплату товару в безготівковій формі, у національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.1 договору).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору ціна за одиницю товару вказується в видаткових накладних, а загальна ціна договору становить 141 849, 60 грн з ІІДВ.

Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2017 (п. 10.1 договору).

Сторони підписали специфікацію до договору якою підтвердили обсяги поставки, асортимент товару, а також їх вартість, а саме: 141 849, 60 грн (а.с 20).

На виконання умов договору сторонами підписано та скріплено печатками товариств видаткову накладну № РН-0000052 від грудня 2017 року на суму 141 849, 60 грн ПДВ (а.с. 19).

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачу претензію від 30.03.2018 щодо сплати заборгованості, в якій зазначалось, що в разі несплати заборгованості, позивач буде змушений звернутись до суду та стягнути заборгованість в судовому порядку. Проте, поштове відправлення повернулось на адресу позивача із зазначенням причини повернення: за терміном зберігання (а.с. 21-23).

З огляду на те, що відповідач не оплатив вартості переданого у власність товару, позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення.

6. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо.

Згідно зі ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Підписання покупцем видаткової накладної від грудня 2017 року, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що обов'язок зі сплати отриманого товару виник у відповідача після оформлення видаткової накладної (таку ж правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 11.04.2019 у справі № 904/2164/18).

Слід зазначити, що видаткова накладна №РН-0000052 не містить конкретної дати її підписання, а лише вказано, що така складена та підписана в грудні 2017 року. Відтак слід дійти висновку, що строк оплати товару настав 02.01.2018.

Отже, враховуючи підписання специфікації до договору, якою сторони погодили обсяги поставки та асортимент товару, підписання видаткової накладної №РН-0000052 від грудня 2017 року відповідачем без будь-яких зауважень та претензій до поставленого товару, проставлення на видатковій накладній підписів та печаток, а також те, що обсяг, асортимент та кількість товару повністю відповідає специфікації до договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту поставки товару позивачем і отримання товару відповідачем на суму 141 849, 60 грн та настання строку його оплати.

Доводи скаржника про відсутність у видатковій накладній записів про посаду, прізвища, ім'я, по-батькові особи, яка здійснила господарську операцію, як на підставу скасування оскаржуваного судового рішення відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки вказаний підпис скріплений печаткою ТОВ "Львівська дорожня служба". Слід зазначити, що відповідачем не подану суду жодних доказів втрати печатки товариства чи службового розслідування з даного приводу. Більше того, ціна, кількість та асортимент товару, який отримано за спірною видатковою накладною, повністю відповідає специфікації до договору купівлі-продажу № 01/130617 від 13.06.2017, яка підписана т.в.о. директора товариства Коцюрубою П.О.

Посилання скаржника на Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та на відсутність довіреності на отримання ТМЦ є безпідставними, оскільки відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2014 № 987, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за № 1300/26077, наказ від 16.05.1996 № 99, яким затверджена названа Інструкція, з 01.01.2015 втратив свою чинність. Відтак наявність довіреності на отримання ТМЦ не є обов'язковою. Більше того, договором сторонами не передбачалось, що товар відпускається виключно за наявності довіреності, а навпаки, вказано, що документом на товар, який постачальник має передати покупцеві є лише видаткова накладна.

Посилання скаржника на те, що позивачем не зареєстровано відповідну податкову накладну також визнаються судом безпідставними, оскільки відсутність в матеріалах справи доказів реєстрації податкової накладної не свідчать про відсутність операції про продаж товару на суму 141 849, 60 грн за наявності інших доказів, які підтверджують вказану заборгованість.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав апеляційним судом не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

7. Судові витрати.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ч. 13 ст. 8, ст.ст. 12, 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2018 у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на ТОВ "Львівська дорожня служба".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Суддя-доповідач Дубник О.П.

Судді Зварич О.В.

Кравчук Н.М.

Дата ухвалення рішення03.05.2019
Оприлюднено06.05.2019

Судовий реєстр по справі —914/1673/18

Постанова від 03.05.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Дубник Оксана Петрівна

Ухвала від 27.02.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Дубник Оксана Петрівна

Ухвала від 19.02.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Дубник Оксана Петрівна

Ухвала від 01.02.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Дубник Оксана Петрівна

Рішення від 19.11.2018

Господарське

Господарський суд Львівської області

Кітаєва С.Б.

Ухвала від 07.11.2018

Господарське

Господарський суд Львівської області

Кітаєва С.Б.

Ухвала від 08.10.2018

Господарське

Господарський суд Львівської області

Кітаєва С.Б.

Ухвала від 12.09.2018

Господарське

Господарський суд Львівської області

Кітаєва С.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні