Постанова

від 10.04.2019 по справі 910/14131/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2019 року м.Дніпро Справа № 910/14131/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Мудрак О.М.

представники сторін не з"явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьотхер Юкрейн" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2018 року (повний текст складено 22.12.2018 року) у справі № 910/14131/18 (суддя Новікова Р.Г. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьотхер Юкрейн", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навіт Енерджі Буд Груп", м. Дніпро

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 138175,88грн та пені у розмірі 34967,96грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бьотхер Юкрейн" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навіт Енерджі Буд Груп" з позовом про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 138 175грн.88коп. та пені у розмірі 34 967грн.96коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №17.10.12 від 12.10.2017 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2018 року у справі № 910/14131/18 в задоволені позову відмовлено.

Рішення мотивовано недоведеністю позову.

Суд зазначив, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ним було здійснено поставку товару за видатковими накладними №0000000022 від 16.01.2018р., №0000000023 від 16.01.2018р., а відповідачем відповідний товар отримано.

Не погодившись з рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник зазначає, що відповідачу в період з 20.07.17 року по 27.09.17 року було здійснено шість поставок товару, не сплачені залишилися дві поставки, які вказані в позовній заяві - за видатковою накладною № 0000000022 від 16.01.18 року на суму 128.993,02 грн. та видатковою накладною № 0000000023 від 16.01.18 року на суму 129.182,86 грн., копії яких разом з актом звіряння взаєморозрахунків були повторно направлені позивачем відповідачу після оголошення оскаржуваного рішення і відповідач повернув позивачу їх з своїм підписом.

Апелянт просив суд апеляційної інстанції як додатковий доказ розглянути копію експрес-накладної №10027492010 від 16.01.18 року компанії "Нова Пошта", яка здійснювала транспортування відповідного товару відповідачу та врахувати підписані ним видаткові накладні.

У судове засідання представники сторін не з"явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 ГПК України).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення слід скасувати, позов задовольнити частково виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.17 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Бьотхер Юкрейн" (далі-продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Навіт Енерджі Буд Груп" (далі-покупець) підписано договір №17.10.2012. (далі-договір) (а.с.10-12).

Відповідно до пункту 1.1. договору предметом цього договору є купівля-продаж - поручнів (безкінечних) для ескалаторів/траволаторів згідно специфікаціями-1 (додаток №1), що є невід'ємними частинами цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що вказаний вище товар продавець зобов'язується передати покупцю в узгодженій кількості і асортименті, а покупець зобов'язується прийняти даний товар і сплатити за нього в порядку і терміни, встановлені сторонами цього договору.

За умовами пункту 2.1. договору загальна сума договору складається з суми всіх специфікацій-1 за даним договором.

Згідно з пунктом 3.1. договору оплата ціни товару, купівля-продаж якого є предметом цього договору, підлягає здійсненню поетапно в наступному порядку:

- І етап: покупець перераховує на поточний рахунок продавця передоплату в розмірі 50% від загальної вартості товару згідно специфікації-1, впродовж 10 календарних днів з моменту підписання даного договору або відповідної специфікації-1;

- ІІ етап: покупець перераховує на поточний рахунок продавця оплату в розмірі 50% від загальної вартості товару згідно специфікації-1, впродовж 7 банківських днів з моменту отримання від продавця інформації про наявність товару на складі продавця в м. Києві.

Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що продавець організовує доставку товару, що поставляється за договором, за адресою, вказаною покупцем (м. Дніпро, пр. Слобожанський, 40а), а також на іншу адресу, що зазначена покупцем.

Відповідно до пункту 4.3. договору датою передачі товару слід вважати дату, вказану у видатковій накладній.

За змістом пункту 6.3.договору у разі несвоєчасної оплати будь-якого з етапів згідно пункту 3.1. цього договору, покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час заборгованості, від недоперерахованої суми за кожний день затримки.

Згідно п.11.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку - до закінчення виконання сторонами зобов'язань по ньому.

Специфікацією 1 (додаток №1 до договору) сторони погодили, що продавець поставляє покупцю товар - поручень для ескалатора ВТ.1F (81,58м), кількість 1 одиниця, ціна - 97 342грн.74коп., всього з ПДВ - 116 811грн.29коп. (а.с.13).

Специфікацією 1 (додаток №2 до договору) сторони погодили, що продавець поставляє покупцю товар - поручень для ескалатора ВТ.1F (81,58м), кількість 1 одиниця, ціна - 97 342грн.74коп., всього з ПДВ - 116 811грн.29коп. (а.с.14).

В судовому засіданні 20.03.19 року представник позивача пояснив, що передбачений у специфікаціях товар було направлено ним відповідачу разом з видатковими накладними через службу експрес-доставки "Нова Пошта" і на час звернення позивача до суду відповідачем вказані накладні не були повернуті з підписами та печатками отримувача.

Колегією суддів встановлено, що копії видаткових накладних № 0000000022 від 16.01.18 року на суму 128.993,02 грн. та № 0000000023 від 16.01.18 року на суму 129.182,86 грн., разом з актом звіряння взаєморозрахунків були повторно направлені позивачем відповідачу 16.01.19 року з описом вкладення (а.с.97-100).

Вказані видаткові накладні повернуті з підписом та печаткою отримувача товару.

Зазначені докази підтверджують, що товар відповідач отримав. На час звернення позивача до суду строк оплати товару є таким, що настав.

Докази оплати отриманого товару відповідно до п. 3.1.2 договору відповідач не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГПК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить у ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Приписами ст.655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ч.ч.1-3 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 6.3 договору сторонами погоджено, що у разі несвоєчасної оплати будь-якого з етапів згідно п.3.1 цього Договору покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час заборгованості, від недоперерахованої суми за кожний день затримки.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач підтвердив отримання 50 відсотків вартості товару відповідно до п.3.1 договору та зазначав на залишок заборгованості в розмірі 138 175,88 грн.

Вказану обставину відповідач не спростував, тому факт порушення ним зобов'язання є доведеним. Позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені відповідно до п.6.3 договору слід зазначити наступне:

Оскільки початок строку для остаточної оплати відповідачем вартості товару починається з дня отримання від продавця інформації про наявність товару на складі продавця у м.Києві, то позивач мав довести, коли ж і яким чином така інформація була доведена покупцю. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Проведений позивачем розрахунок пені починається з 23.01.18 року (а.с.5).

Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позивачем доведено факт отримання відповідачем товару, що підтверджується підписаними видатковими накладними від 16.01.18 року, про які зазначено вище. Таким чином, слід визнати, що станом на 16.01.18 року відповідач був повідомлений про наявність товару.

З урахуванням п.3.1.2 договору строк для оплати отриманого товару закінчився 25.01.18 року - в останній банківський день з дати отримання товару відповідачем.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що позивач безпідставно провів розрахунок пені з 23.01.18 року, тоді як правильно слід розраховувати з 26.01.18 року.

Колегією суддів проведено необхідний розрахунок суми пені за допомогою Інформаційної системи ЛІГА Закон калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій та встановлено, що належна до стягнення сума становить 34 638,61грн.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд правомірно та обґрунтовано відхилив доводи позивача щодо наданих ним наступних доказів:

-копії гарантійного листа без номеру та дати з підписом та печаткою керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Навіт Енерджі Буд Груп", зі змісту якого відповідачем гарантується сплата рахунків №759 та №729 на загальну суму 163 809грн.10 коп. до 29.06.18 року за два поручні для пасажирського конвеєра.

-претензії, що надіслана на електронну адресу: "NAVIT.ENERGY.s.g.", з вимогою про сплату боргу в розмірі 178 750 грн.23коп. , в яких позивач вказує, що за договором №17.10.12 від 12.10.17 року ТОВ "Бьотхер Юкрейн" здійснило поставку товару ТОВ "Навіт Енерджі Буд Груп" 16.01.18 року на загальну суму 258175грн.88коп.

-роздруківки листування позивача та відповідача за допомогою мобільного додатку "Viber", які не є належним доказом у справі, оскільки зазначене листування не містить інформації щодо предмета доказування, неможливо ідентифікувати осіб, що здійснюють переписку.

Відповідно до ч.1-3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції прийняв від позивача додаткові докази, які він з об'єктивних причин не зміг надати суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд при вирішенні спору не в повному обсязі встановив дійсні обставини справи та не врахував можливість відповідно до ч.2 ст.74 ГПК України зобов'язати відповідача надати відповідні докази щодо отримання від позивача інформації про наявність товару та отримання товару взагалі.

При цьому, зазначаючи, що докази отримання товару позивач не надав, суд першої інстанції не надав оцінку тому, що позивач стверджував про поставку товару за іншими специфікаціями в межах вказаного договору, оплату 50% вартості товару за спірними видатковими накладними, і не звернув увагу на розрахунок позивача щодо основного боргу, в якому розмір заборгованості визначено як 50% вартості отриманого товару.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. За загальним правилом, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сукупність доказів, досліджених колегією суддів, є підставою для висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2018 року у справі № 910/14131/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Навіт Енерджі Буд Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьотхер Юкрейн" заборгованість у розмірі 138 175,88 грн., пеню в розмірі 34 638,61грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Навіт Енерджі Буд Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьотхер Юкрейн" судові витрати за розгляд позовної заяви у розмірі 2592,21 грн, судові витрати за розгляд апеляційної скарги у розмірі 3888,32 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 06.05.2019 року.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков