Рішення

від 24.04.2019 по справі 908/426/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/35/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2019 Справа № 908/426/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські Смаколики" (49010, м.Дніпро, вул. Горяна, буд. 2-Б)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207; адреса для листування: 49022, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 114)

про стягнення грошових коштів

представники сторін:

від позивача - Плющова Н.О., довіреність № ордер ДП №2617/002 від 19.02.2019, адвокат;

від відповідача - Макотченко Л.М., довіреність № 18/2019 від 21.12.2018, адвокат;

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Європейські Смаколики" з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" про стягнення 203114,36 грн., які складаються з 190628,48,00 грн. основного боргу, 2980,82 грн. інфляційних втрат та 9505,06 грн. 3% річних.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №06/11/2017-1 від 15.11.2017 щодо оплати товару на суму 190628,48 грн., поставленого на підставі накладних №323 від 21.06.2018 та №409 від 16.08.2018. За прострочення оплати товару позивач нарахував інфляційні втрати за період з жовтня 2018 року по січень 2019 року в сумі 2980,82 грн. та 3% річних за період з 22.07.2018 по 11.02.2019 в сумі 9505,06 грн., які просить стягнути з відповідача разом із сумою основного боргу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/35/19. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 20.03.2019.

Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зауважує, що позивачем не надано належних доказів здійснення поставки, а саме: належно оформлених видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Акти звірки, на думку відповідача, не підтверджують наявність спірної заборгованості, оскільки не мають посилання на договір та не є доказом наявності грошового зобов'язання в розумінні ст. ст. 9, 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Відповідач заперечує факт здійснення поставки на заявлену суму та наявність заборгованості за договором поставки №06/11/2017-1 від 15.11.2017. Крім того, відповідач зауважив, що позивач не надав доказів понесення ним витрат на правову допомогу.

13.03.2019 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 14.03.2019 відмовлено в задоволенні даного клопотання.

20.03.2019 позивач надав відповідь на відзив, в якій визнав доводи відповідача безпідставними, оскільки факт отримання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними, які містять підписи представників відповідача, засвідчені печаткою підприємства. Також позивач надав копії товарно-транспортних накладних на підтвердження факту поставки товару. Вказує, що відповідач не відмовився від товару та не надсилав позивачу претензій щодо товару та супровідних документів на товар. Щодо заперечень відповідача проти актів звірки зауважив, що між сторонами існують договірні відносини тільки за одним договором поставки №06/11/2017-1 від 15.11.2017, тому надані позивачем акти звірки підтверджують наявність заборгованості відповідача за цим договором. Щодо доказів понесення витрат на правову допомогу позивач зазначив, що ці докази будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Ухвалою суду від 20.03.2019 підготовче засідання в порядку ст. 183 ГПК України було відкладено на 08.04.2019.

05.04.2019 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо розрахунку заборгованості, які долучені судом до матеріалів справи.

08.04.2019 відповідач надав письмові заперечення, в яких зауважив, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять підписів відповідальних осіб за здійснення господарської операції з боку позивача, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка здійснювала перевезення товару, та не підтверджує факт передачі товару відповідачу.

08.04.2019 від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, згідно якого позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в загальному розмірі 24046,72 грн. з яких 3046,72 грн. - судовий збір та 21000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалю суду від 08.04.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 24.04.2019.

18.04.2019 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 19.04.2019 відмовлено в задоволенні даного клопотання.

В судовому засіданні 24.04.2019 були присутні представники обох сторін, здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом Оберіг .

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, а також підтримав подане клопотання про розподіл судових витрат, у тому числі витрат на правову допомогу.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити позивачу в позові. Також представник відповідача просив суд не розглядати клопотання позивача про розподіл витрат на правову допомогу, оскільки позивач не надіслав відповідачу завчасно копії даного клопотання з усіма доданими до нього документами, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості надати свої заперечення проти цього клопотання.

Суд зазначає, що норми статті 129 ГПК України про розподіл судових витрат передбачають обов'язок сторони подати докази на підтвердження розміру судових витрат саме суду, а не іншій стороні у справі. Неподання позивачем доказів надсилання відповідачу клопотання про розподіл судових витрат з доданими до нього документами не є підставою для залишення даного клопотання без розгляду. Тому суд прийняв це клопотання до розгляду.

В судовому засіданні 24.04.2019 суд прийняв рішення, проголосив його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

15.11.2017 товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Європейські Смаколики" (постачальник, позивач) укладено договір поставки №06/11/2017-1 з протоколом розбіжностей від 15.11.2017 (далі - договір).

За умовами п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти, а покупець - приймати та оплачувати товар, далі - Товар на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, зазначаються у додатку №1 Специфікація , що є невід'ємною частиною даного договору.

В додатку №1 сторони погодили специфікації до договору, в яких передбачили поставку наступного товару: сир Гауда ваговий виробництва Польщі.

Відповідно до п. 2.1 договору товар поставляється постачальником окремими партіями згідно із замовленнями на поставку. Постачальник зобов'язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, у кількості та на дату, що зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами та за власний рахунок. У випадку підписання сторонами додатку №5 Графік поставок , графік поставок та строки поставки визначаються згідно підписаного додатку №5. Покупець має право зробити замовлення поза графіком і дане замовлення буде мати обов'язкову силу для постачальника при направленні замовлення постачальнику не менш ніж за 12 годин до моменту поставки.

Сторони погодили у п. 2.2 договору, що замовлення передаються покупцем електронним зв'язком.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що зобов'язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України.

Замовлення вважається виконаним, а постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки, якщо він здійснив поставку товарів:

- у погоджені з покупцем день та час;

- в асортименті та кількості, згідно замовлення;

- за цінами, затвердженими сторонами у специфікації;

- з повним пакетом правильно заповненої супровідної документації;

- у повній відповідності до діючого законодавства України та умов договору.

У п. 3.7 договору зазначено, що разом із товаром постачальник зобов'язаний надати наступні товаросупровідні документи:

- товарно-транспортну накладну;

- видаткову накладну;

- посвідчення якості товару;

- інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України.

Відповідно до п. 6.5 договору вимоги про оплату товару зазначаються в додатку №6 до даного договору.

Згідно з п. 3 додатку №6 до договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку постачальника.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

Сторони не надали суду доказів припинення договору. Отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.

Відповідно до замовлень відповідача на поставку товару №0001305798 від 19.06.2018, №0001407137 від 14.08.2018 позивач поставив відповідачу на виконання договору товар (сир Гауда, Польща, ваговий) на загальну суму 316397,74 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №323 від 21.06.2018 на суму 205020,34 грн.;

- №409 від 16.08.2018 на суму 111377,40 грн.

Товар був доставлений на адресу відповідача автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними №86 від 21.06.2018, №87 від 16.08.2018. В товарно-транспортних накладних міститься посилання на передачу разом із товаром видаткових накладних та декларацій виробника РН-323, РН-409.

Заявою-повідомленням про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. №296 від 17.07.2018 відповідач повідомив, що є боржником за договором поставки №06/11/2017-1 від 15.11.2017 на суму 219488,88 грн. та кредитором на суму 16401,63 грн. Даною заявою відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог сторін на суму 16401,63 грн.

Як пояснив позивач у позові, сума боргу 219488,88 грн. складається з вартості поставки за видатковою накладною №323 від 21.06.2018 на суму 205020,34 грн. та сумою боргу в розмірі 14468,54 грн. за попередні поставки за цим договором.

Сума кредиторських вимог відповідача в розмірі 16401,63 грн. складається з вартості послуг, які були надані відповідачем позивачу за договором поставки №06/11/2017-1 від 15.11.2017, а саме: логістичних послуг за червень 2018 року на суму 6150,61 грн. згідно акту надання послуг №9528 від 30.06.2018, а також послуг з обробки (перевірки, внесення до своєї бази, узагальнення даних) первинних (супровідних) документів постачальника на товар за червень 2018 року на суму 10251,02 грн. згідно акту надання послуг №9527 від 30.06.2018. Зазначені послуги підлягали оплаті постачальником відповідно до умов пунктів 3, 6 додатку №6 до договору. У п. 5 додатку №6 сторони погодили можливість зарахування цих витрат як зустрічних однорідних вимог покупця за його письмовою заявою до постачальника.

Крім того, 26.07.2018 відповідач оплатив товар за договором в сумі 15000,00 грн. та 20.08.2018 в сумі 100000,00 грн.

Станом на 31.08.2018 сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за серпень 2018 року, в якому відобразили початкове сальдо в розмірі 188087,25 грн., зарахування зобов'язань на суму 80,45 грн. (на користь позивача), надходження товару за видатковою накладною №409 від 16.08.2018 на суму 111377,40 грн. та оплату товару 20.08.2018 на суму 100000,00 грн. Звідси залишок заборгованості на користь позивача склав 199549,11 грн.

Заявою-повідомленням про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. №901 від 14.09.2018 відповідач визнав заборгованість перед позивачем за договором поставки №06/11/2017-1 від 15.11.2017 в розмірі 199549,11 грн. та заявив про зарахування зустрічних однорідних вимог до позивача на суму 8916,63 грн.

Сума зустрічних вимог складається з вартості логістичних послуг за серпень 2018 року в розмірі 3343,74 грн. згідно акту надання послуг №12989 від 31.08.2018 та вартості послуг з обробки (перевірки, внесення до своєї бази, узагальнення даних) первинних (супровідних) документів постачальника на товар за серпень 2018 року на суму 5572,89 грн. згідно акту надання послуг №12988 від 31.08.2018.

В підписаному акті звірки за вересень 2019 року сторони засвідчили факт проведення взаємозаліку на суму 8916,63 грн. та суму заборгованості після проведення взаємозаліку в розмірі 190628,48 грн. станом на 30.09.2018.

29.10.2018 позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості в розмірі 190628,48 грн., що підтверджується описом вкладення від 29.10.2018 б/н, фіскальним чеком та накладною від 29.10.2018 №4900066032421.

Оскільки відповідач не оплатив товар у встановлений строк, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №06/11/2017-1 від 15.11.2017 в розмірі 190628,48,00 грн., а також інфляційних втрат в сумі 2980,82 грн. за період з жовтня 2018 року по січень 2019 року та 3% річних в сумі 9505,06 грн. за період з 22.07.2018 по 11.02.2019.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки №06/11/2017-1 від 15.11.2017.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п 6.5 договору та п. 3 додатку №6 до договору відповідач мав здійснити оплату товару протягом 30 календарних днів.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що зобов'язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України.

Передача товару відповідачу була здійснена за видатковими та товарно-транспортними накладними відповідно 21.06.2018 на суму 205020,34 грн. та 16.08.2018 - на суму 111377,40 грн.

Доводи відповідача про те, що факт поставки не підтверджений належними доказами, спростовуються підписами з боку відповідача на товарно-транспортних та видаткових накладних, які засвідчені печаткою ТОВ "Український Рітейл". Відповідач не оспорює належність зазначеної печатки відповідачу. В подальшому відповідачем були підписані акти звірки, в яких відображені спірні поставки.

Щодо заперечень відповідача проти визнання актів звірки як доказів існування боргу, оскільки в них не зазначений договір, за яким виникла заборгованість, суд зазначає, що відповідач не довів, що між сторонами існували правовідносини за іншим договором. Суми надходжень товару, взаємозаліків та оплат, які відображені в актах звірки, відповідають встановленим судом обставинам справи щодо виконання договору поставки №06/11/2017-1 від 15.11.2017.

Стосовно доводів відповідача про незазначення у видаткових накладних посади і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції з боку відповідача, суд зазначає, що зазначені відомості не були зазначені саме з боку відповідача.

Пунктом 3.9 договору передбачено, що покупець вправі відмовитись від приймання товару, поставленого постачальником, якщо товар поставлено без відповідного замовлення покупця та/або поставлений постачальником з порушенням умов даного договору.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Пунктом 3.5 договору також передбачено, що якщо при прийманні товару виявиться невідповідність супровідних документів товару, що поставляється, умовам договору або вимогам законодавства (кількість, якість, інші обов'язкові реквізити первинних документів), покупець вправі відмовитися від приймання товару, оформивши акт розбіжностей в порядку п. 3.6 даного договору або відстрочити дату розрахунків з постачальником на строк затримки в оформленні (наданні) необхідних документів.

Відповідач не повертав товар позивачу, не оформлював акт розбіжностей, не звертався до позивача з претензіями щодо кількості та якості поставленого товару або відсутності належних товаросупровідних документів на товар.

Також суд зауважує, що відповідач, заперечуючи факт поставки, не звертався до позивача із претензіями щодо нездійснення поставки у спірний період згідно замовлень відповідача.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав доказів звернення до позивача з будь-якими письмовими вимогами щодо невиконання зобов'язань за договором поставки.

Відповідач не довів, що з боку позивача були порушені умови договору щодо поставки товару або надання належних товаросупровідних документів на товар.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов'язання з поставки товару відповідно до умов п. 2.6 договору.

Отже, відповідач мав оплатити товар протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

При цьому суд враховує положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

По всім спірним поставкам останній 30-й день строку оплати товару припадає на вихідний день (суботу), тому останнім днем оплати є понеділок, а прострочення оплати слід обчислювати з наступного дня. Позивач не врахував зазначене положення закону та невірно визначив початок прострочення оплати по спірним видатковим накладним.

За розрахунком суду, по поставці від 21.06.2018 останнім днем строку оплати є 23.07.2018, а прострочення оплати виникло з 24.07.2018.

По поставці від 16.08.2018 останнім днем строку оплати є 17.09.2018, а прострочення оплати виникло з 18.09.2018.

Відповідач не надав доказів оплати товару на суму 190 628, 48 грн. Сума боргу підтверджується останнім актом звірки за вересень 2018 року.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар в розмірі 190 628,48 грн. підлягають задоволенню.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач розрахував 3% річних з урахуванням здійснених відповідачем зарахувань (оплат) боргу за загальний період з 22.07.2018 по 11.02.2019 в загальній сумі 2980,82 грн.

Суд здійснив перерахунок 3% річних в межах заявлених позовних вимог з огляду на встановлені судом дати прострочення виконання зобов'язання.

Так, 3% річних по поставці від 21.06.2018 на суму 203087,25 грн. слід розраховувати з 24.07.2018, а по поставці від 16.08.2018 на суму 111377,40 грн. - з 18.09.2018.

Звідси 3% річних:

- від суми боргу 203087,25 грн. за період з 24.07.2018 по 25.07.2018 (2 дні) складають 33,38 грн.;

- від суми боргу 188087,25 грн. за період з 26.07.2018 по 19.08.2018 (25 днів) складають 386,48 грн.;

- від суми боргу 88087,25 грн. за період з 20.08.2018 по 13.09.2018 (25 днів) складають 181,00 грн.;

- від суми боргу 79170,62 грн. за період з 14.09.2018 по 11.02.2019 (151 день) складають 982,58 грн.;

- від суми боргу 111377,40 грн. за період з 18.09.2018 по 11.02.2019 (147 днів) складають 1345,68 грн.

Всього за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 2929,12 грн. В іншій частині (51,70 грн.) вимоги про стягнення 3% річних не підлягають задоволенню.

Також позивачем розраховані інфляційні втрати за період з жовтня 2018 року по січень 2019 року від суми боргу 79170,62 грн. в розмірі 3949,25 грн. та від суми боргу 111377,40 грн. - в розмірі 5555,81 грн., всього - 9505,06 грн.

Суд визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 9505,06 грн. законними та обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Так, позивач заявив позовні вимоги на суму 203114,36 грн., за розгляд яких сплатив судовий збір у належному розмірі 3046,72 грн. Суд задовольнив позовні вимоги на суму 203062,66 грн. Звідси з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі: 203062,66 грн./203114,36 грн. х 3046,72 грн. = 3045,94 грн. Решта судового збору в сумі 0,78 грн. покладається на позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 21000,00 грн.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач надав на підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу два договори про надання правової допомоги.

Предметом договору про надання правової допомоги №03/Д від 24.09.2018, який укладений позивачем із адвокатом Плющовою Н.О., згідно з п. 1.2 цього договору та додатку №1 до цього договору є послуги на суму 5000,00 грн., які складаються з надання усних консультацій - 500,00 грн., складання вимоги - 500,00 грн., складання позовної заяви про стягнення з відповідача суми заборгованості та штрафних санкцій - 4000,00 грн.

Актом №01 від 09.01.2019 сторони засвідчили факт надання послуг за договором про надання правової допомоги №03/Д від 24.09.2018 на суму 5000,00 грн. Адвокат виставив позивачу рахунок на оплату цих послуг в сумі 5000,00 грн. Позивач не надав доказів оплати цих послуг.

За іншим договором про надання правової допомоги №06/19 від 04.02.2019, який укладений позивачем із адвокатським об'єднанням Легарт , передбачено виконання робіт згідно завдання №01 від 04.02.2019 щодо розрахунку штрафних санкцій за договором поставки №06/11/2017-1 від 15.11.2017, складення заяв по суті та заяв з процесуальних питань, представництво інтересів клієнта в суді, вчинення інших необхідних дій при розгляді справи за позовом про стягнення заборгованості за договором поставки №06/11/2017-1 від 15.11.2017. Розмір гонорару адвокатського об'єднання за цим договором про надання правової допомоги становить 16000,00 грн. Адвокатське об'єднання виставило клієнту рахунки-фактури на оплату послуг від 27.02.2019 №06/01-01 на суму 10000,00 грн., від 20.03.2019 №06/01-02 на суму 6000,00 грн.

Актом №01 від 05.04.2019 сторони засвідчили факт надання послуг за договором про надання правової допомоги №06/19 від 04.02.2019 на суму 16000,00 грн., у тому числі послуг зі складання позовної заяви в даній справі.

Зазначені послуги повністю оплачені позивачем платіжними дорученнями №187 від 04.04.2019 на суму 6000,00 грн., №188 від 05.04.2019 на суму 6000,00 грн., №189 від 05.04.2019 на суму 4000,00 грн.

Проаналізувавши надані докази в підтвердження факту понесення витрат на оплату послуг адвоката, суд визнав їх обґрунтованими в частині оплати послуг на суму 16000,00 грн. за договором про надання правової допомоги №06/19 від 04.02.2019.

За договором про надання правової допомоги №03/Д від 24.09.2018 позивач не надав доказів фактичного понесення витрат на оплату послуг адвоката. Крім того, за цим договором надавалася лише послуга зі складання позовної заяви, яка входить у предмет іншого договору про надання правової допомоги №06/19 від 04.02.2019, факт надання якої засвідчений актом надання правової допомоги, і ця послуга повністю оплачена позивачем.

Отже, позивач безпідставно заявив до стягнення вартість послуг з підготовки тієї ж самої позовної заяви за договором про надання правової допомоги №03/Д від 24.09.2018.

У зв'язку з цим обґрунтовано заявлено позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн.

Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на надання правової допомоги в сумі 15 995, 93 грн. (203062,66 грн./203114,36 грн. х 16000,00 грн.). Решта заявлених витрат на правову допомогу в сумі в сумі 5 004,07 грн. (21000,00 грн. - 15 995,93 грн.) покладається на позивача.

Керуючись 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207; адреса для листування: 49022, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 114, ідентифікаційний код 34604386) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські Смаколики" (49010, м. Дніпро, вул. Горяна, буд. 2-Б, ідентифікаційний код 40909136) основний борг в сумі 190 628,48 грн . (сто дев'яносто тисяч шістсот двадцять вісім грн. 48 коп.), 3% річних в сумі 2 929,12 грн . (дві тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять грн. 12 коп.), інфляційні втрати в сумі 9 505,06 грн . (дев'ять тисяч п'ятсот п'ять грн. 06 коп.), витрати зі сплати судового збору в сумі 3 045,94 грн . (три тисячі сорок п'ять грн. 94 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 15 995,93 грн . (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять грн. 93 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 51,70 грн. (п'ятдесят одна грн. 70 коп.).

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 0,78 грн. (0 грн. 78 коп.) та на оплату правової допомоги в сумі 5 004,07 грн. (п'ять тисяч чотири грн. 07 коп.) покласти на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.05.2019.

Суддя О.В.Федорова