Рішення
від 24.04.2019 по справі 910/2181/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2019Справа № 910/2181/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи №910/2181/19

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" (04050, м.Київ, вул.Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 35678616)

про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства,-

представники учасників справи:

від позивача: Багрій К.В.(адвокат), Ордер КС 412951 від 10.04.19;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 21 лютого 2019 року звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" про визначення розміру статутного капіталу товариства та розміру частки учасника товариства - ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на наявність у власності у останньої частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008", що дорівнює 100%. Проте, у зв'язку із бездіяльністю відповідача, зокрема, невнесенням запису про зміну складу учасників до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 не має змоги реалізовувати свої корпоративні права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

04.03.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2181/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.04.2019.

25.03.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 10.04.2019 з'явився представник позивача.

Представники відповідача не з'явились, про час і місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Одночасно, як вбачається із прохальної частини відзиву на позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" просить суд розглядати судову справу без участі (за відсутності) представника останнього, а також не заперечує щодо початку розгляду справи по суті.

У підготовчому судовому засіданні 10.04.2019 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 10.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання на 24.04.2019.

У судове засідання, призначене на 24.04.2019, з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача у судове засідання 24.04.2019 не з'явився, проте, як вже було встановлено судом, відповідно до відзиву на позовну заяву відповідача, останній просить суд розглядати судову справу без участі (за відсутності) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008".

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно із ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, оскільки відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, суд вважає, що неявка представника відповідача у судове засідання 24.04.2019 не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2008 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008", номер запису 10741020000028770.

Згідно змісту наявних в матеріалах справи документів до переліку засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008", належала юридична особа, зареєстрована за законодавством Чеської Республіки "Западні Мост С.Р.О.".

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2013 було проведено загальні збори учасників "Западні Мост С.Р.О.", результати яких було оформлено протоколом №1 від 01.06.2013. На вказаних загальних зборах вищим органом управління товариством було прийнято рішення про затвердження на посаді директора "Западні Мост С.Р.О." Годлевського Олександра з 01.06.2013 та про затвердження контракту з директором компанії.

11.01.2016 було проведено загальні збори учасників "Западні Мост С.Р.О.", результати яких було оформлено протоколом №6 від 11.01.2016. Загальними зборами було прийнято рішення про надання директору товариства Годлевському Олександру Олександровичу попередньої згоди на підписання від імені компанії, як продавця, договору купівлі-продажу належної компанії частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008", у розмірі 912700,00 грн, що становить 100% статутного капіталу товариства з громадянкою України ОСОБА_1, як покупцем, за ціною не менше 26 000 грн та на умовах на власний розсуд директора компанії. Надати право директору компанії Годлевському Олександру Олександровичу право отримати від покупця за вказаним договором грошові кошти в розрахунок за договором.

Зазначений протокол підписаний від імені єдиного учасника продавця - Компанії Філукс менеджмент лтд , юридичної особи за законодавством Белізу, директором Мальченком Богданом Івановичем, діючого на підставі статуту та протоколу загальних зборів учасників компанії Філукс менеджмент лтд ,№2-2015 від 20.11.2015.

Так, відповідно до зазначеного протоколу загальних зборів учасників компанії Філукс менеджмент лтд №2-2015 від 20.11.2015загальними зборами було прийнято рішення надати директору Компанії Мальченку Богдану Івановичу попередню згоду на підписання від імені Компанії (як учасник компанії "Западні Мост С.Р.О.") протоколу компанії загальних зборів учасників компанії "Западні Мост С.Р.О." про надання згоди на укладання компанією "Западні Мост С.Р.О.", як продавцем, договору купівлі-продажу належної їй частки у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008", юридичної особи за законодавством України у розмірі 912700,00 грн, що становить 100% Статутного капіталу вказаного товариства, з ОСОБА_1, як покупцем, за ціною не менше 26000, 00 грн та на умовах на власний розсуд директора компанії "Западні Мост С.Р.О.".

21.01.2016 року між ОСОБА_1 (далі - позивач, покупець) та "Западні Мост С.Р.О." ("ZAPADNI MOST S.R.O.") (далі - продавець), що діє на підставі Статуту та протоколу №6 від 11.01.2016 року загальних зборів учасників продавця, був укладений договір купівлі-продажу частки (далі - Договір) у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" (далі - відповідач, Товариство).

Згідно з п.1.1 Договору продавець передає у власність покупцеві належну продавцю частку у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" у розмірі 912700,00 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства, а покупець приймає цю частку та сплачує за неї грошові кошти у розмірі та в порядку, визначеному цим договором.

У п.1.2 Договору від 21.01.2016р. наведено відомості про товариство:

- повне найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008";

- зареєстровано - 07.02.2008 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 10741020000028770;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України - 35678616;

- місцезнаходження - 01054, м.Київ, вул.Мельникова, буд.12.

За умовами п.1.5 Договору на момент укладання цього договору частка у статутному капіталі товариства, що відчужується, внесена продавцем повністю, що підтверджується довідкою товариства вих.№1/16 від 21.01.2016.

У п.1.3.1 Договору зазначено, що розмір частки - 100%, що становить 912700,00 грн.

Ціна продажу частки, що відчужується становить 30 000 грн, які представник продавця отримав повністю від покупця готівкою до підписання цього договору (п.3.1 Договору).

У п.3.2 Договору вказано, що сторони, підписавши цей договір, тим самим підтверджують факт повного розрахунку за відчужувану частку. Зазначену в цьому договорі ціну продажу продавець та покупець вважають прийнятою і вигідною для кожного з них, її розмір повністю їх задовольняє.

Договір вважається укладеним та набуває чинності з дня підписання його сторонами (п.5.1 договору).

Вказаний договір з боку продавця було підписано Годлевським Олександром Олександровичем, а з боку покупця - ОСОБА_1.

21.02.2017 ОСОБА_1 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" з вимогою здійснити дії щодо внесення даних про зміну засновників (учасників) товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Листом №1/17 від 20.03.2017р. відповідачем було повідомлено позивача про те, що для внесення даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців необхідним є рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008", до складу яких належала компанія "Западні Мост С.Р.О." При цьому, у вказаному листі зауважено про перебування учасника товариства - компанії "Западні Мост С.Р.О." у стані ліквідації, а отже, неможливість товариства самостійно вчинити дії стосовно зміни засновків суб'єкта господарювання за відсутності рішення його вищого органу управління.

Листом №1/18 від 28.09.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" було повідомлено позивача про неможливість скликання та проведення відповідних загальних зборів учасників товариства, з огляду на те, що компанію "Западні Мост С.Р.О." було ліквідовано.

Як вбачається з представленого суду витягу з торгового реєстру, який веде Празький міський суд, розділ С, файл 100094 запис про реєстрацію компанії "Западні Мост С.Р.О." було видалено з реєстру 14.02.2018.

Переклад представленого до суду витягу з торгового реєстру було апостильовано згідно Гаазької конвенції віл 05.10.1961, а підпис перекладача Мельниченка І.В. засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сиротюк О.В.

За поясненнями позивача, станом на теперішній час відомості стосовно того, що ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008", розмір частки якої становить 100% статного капіталу, що дорівнює 912700,00грн товариства, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, що фактично позбавляє позивача права та дійної можливості реалізовувати свої корпоративні права та здійснювати управління товариством. Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду із даним позовом.

Судом вказувалось, що відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що фактично дані щодо розміру статутного капіталу товариства містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є достовірними, а фактична відсутність в останньому відомостей щодо наявності у позивача корпоративних прав - частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" є виною позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.16 Цивільного кодексу України визначено, що способам захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем повинно бути доведено належними та допустимими доказами виникнення у передбаченому чинним законодавством порядку права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ""Парадіс плюс 2008", розмір якої становить 100% статного капіталу, що дорівнює 912700 грн., та порушення невизнання означеного права з боку відповідача.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому, діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (п.5 Постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав").

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Згідно п.2.6 Постанови №4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 Цивільного кодексу України). Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до товариства з обмеженою відповідальністю.

Право участі у товаристві з обмеженою відповідальністю або товаристві з додатковою відповідальністю є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв'язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається. Право безпосередньої участі у товаристві з обмеженою відповідальністю або товаристві з додатковою відповідальністю третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

Як було встановлено вище, 21.01.2016 між "Западні Мост С.Р.О." (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008", відповідно до п.1.1 якого продавець передає у власність покупцеві належну продавцю частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" у розмірі 912700,00 грн, що становить 100% статутного капіталу товариства, а покупець приймає цю частку та сплачує за неї грошові кошти в розмірі та у порядку, визначеному цим договором.

Ціна продажу частки, що відчужується становить 30 000 грн., які представник продавця отримав повністю від покупця готівкою до підписання цього договору (п.3.1 Договору).

У п.2.1 вказаного Договору сторони погодились, що з моменту набрання чинності цим договором право власності на частку у статутному капіталі товариства, зазначену у п.1.1 цього Договору, переходить до покупця.

Судом вказувалось, що договір вважається укладеним та набуває чинності з дня підписання його сторонами (п.5.1 Договору).

Наразі, оцінюючи вказаний правочин, судом враховано, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018р. по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час Договір купівлі-продажу частки у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" від 21.01.2016 року у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір купівлі-продажу частки у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" від 21.01.2016, як підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" у розмірі, що складає 100% та дорівнює 912700,00 грн.

З приводу обраного позивачем способу захисту своїх прав та законних інтересів як власника корпоративних прав, господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

Наразі, судом прийнято до уваги, що фактично спір у справі виник внаслідок неможливості позивача здійснювати реалізацію своїх корпоративних прав через невнесення запису про зміну складу учасників до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що в свою чергу унеможливлюється державною реєстрацією припинення компанії "Западні Мост С.Р.О." 14.02.2018, яка фактично і відчужила свою частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" позивачу.

Право участі у товаристві з обмеженою відповідальністю або товаристві з додатковою відповідальністю є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв'язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається. Право безпосередньої участі у товаристві з обмеженою відповідальністю або товаристві з додатковою відповідальністю третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

Проте, у даному випадку неможливість проведення відповідних загальних зборів підтверджується об'єктивною обставиною - ліквідацією компанії "Западні Мост С.Р.О.".

Однак, за висновками суду, означені обставини не нівелюють наявності у позивача права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" та не можуть обмежувати його корпоративних прав.

Слід звернути увагу, що Закон не пов'язує момент виникнення права участі у товаристві з обмеженою відповідальністю або товаристві з додатковою відповідальністю з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю. Водночас згідно з положеннями статті 89 Цивільного кодексу України відомості про зміни у складі учасників товариства підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру.

За приписами п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Частиною 5 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" унормовано, що для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю подається, в тому числі, один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Тобто, у даному випадку, з огляду на припинення компанії "Западні Мост С.Р.О.", а отже, фактичну неможливість прийняття загальними зборами відповідача рішення про вступ позивача до складу учасників товариства, враховуючи, що судом було встановлено обставини набуття ОСОБА_1 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" у розмірі 912700,00 грн, що становить 100% статутного капіталу та фактичне невизнання корпоративних прав позивача відповідачем, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту направлений на дійсний захист корпоративних прав та законних інтересів ОСОБА_1, а отже, є ефективним у розумінні ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

При цьому, посилання відповідача на те, що фактично дані щодо розміру статутного капіталу товариства містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є достовірними, а відсутність в останньому відомостей щодо наявності у позивача корпоративних прав - частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" є виною позивача, суд до уваги не приймає як такі, що спростовуються матеріалами справи та ніяким чином не нівелюють висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позову.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення в повному обсязі позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" про визначення розміру статутного капіталу товариства та розміру частки учасника товариства - ОСОБА_1.

З оглядку на висновки суду щодо задоволення позову, судовий збір згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" (04050, м.Київ, вул.Мельникова, буд.12, ЄДРПОУ 35678616) в сумі 912 700 (дев'ятсот дванадцять тисяч сімсот) грн 00 коп.

3. Визнати частку ОСОБА_1 (01015, АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1) у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008" (04050, м.Київ, вул.Мельникова, буд.12, ЄДРПОУ 35678616) у розмірі 912 700 (дев'ятсот дванадцять тисяч сімсот) грн 00 коп, що становить 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс плюс 2008".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс Сервіс" (01054, м.Київ, Шевченківський район, вул.Павлівська, буд.9-В, ЄДРПОУ 33694992) на користь ОСОБА_1 (01015, АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1) судовий збір в сумі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 06.05.2019

Суддя О.Є. Блажівська

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення24.04.2019
Оприлюднено06.05.2019
Номер документу81530058
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/2181/19

Ухвала від 10.05.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Блажівська О.Є.

Рішення від 24.04.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Блажівська О.Є.

Ухвала від 10.04.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Блажівська О.Є.

Ухвала від 18.03.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Блажівська О.Є.

Ухвала від 26.02.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Блажівська О.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні